Рішення № 138289982, 07.07.2026, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07 липня 2026 року Справа № 903/343/26

Суддя Господарського суду Волинської області Вороняк А.С., за учасіт секретаря судового засідання Франчук Н.Я., розглянувши справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фенікс Технолоджи»

до відповідача: Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка

про стягнення 150413,87 грн,

за участі представників-учасників справи:

від позивача: н/з;

від відповідача: н/з.

У зв`язку з неявкою сторін, запис розгляду судової справи не здійснювався, відповідно до ч.3 ст. 222 ГПК України

Суть спору: 09.04.2026 через відділ документального забезпечення та контролю суду Товариство з обмеженою відповідальністю «Фенікс Технолоджи» звернулося з позовом до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка про стягнення 150413,87 грн, з них 32694,94 грн пені, 5943,74 грн інфляційних втрат, 38371,19 грн відсотків річних та 73404 грн штрафу(з урахуванням ухвали суду від 12.05.2026 про закриття провадження у справі в частині стягнення 183510 грн основного боргу).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань згідно договору №24062025 від 24.06.2025 в частині своєчасної оплати поставленого товару.

Ухвалою суду від 13.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. У задоволенні клопотання позивача про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження відмовлено. Підготовче засідання призначено на 12.05.2026. Запропоновано відповідачу подати суду в порядку статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності, одночасно копію відзиву надіслати позивачу, докази чого подати суду. Запропоновано позивачу подати суду: відповідь на відзив та наявні докази в строк 5 днів з дня його отримання, з врахуванням вимог ст. ст. 166, 184 ГПК України, копію відповіді на відзив з додатками надіслати відповідачу, докази надіслання надати суду; відповідачу заперечення на відповідь позивача, протягом 5-ти днів з дня отримання відповіді на відзив з доказами надіслання позивачу.

11.05.2026 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання у якому просить долучити до матеріалів справи платіжну інструкцію від 01.05.2026 №1271 про сплату на користь позивача суми основного боргу у розмірі 183510 грн згідно договору №24062025 від 24.06.2025. Дане клопотання долучено до матеріалів справи.

12.05.2026 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява у якій зазначає, що після відкриття провадження у справі відповідач погасив основну заборгованість перед позивачем на суму 183510 грн, а відтак просить суд провести підготовче засідання без участі позивача, закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду. Крім того, просить суд закрити провадження у справі в частині стягнення з відповідача 183510 грн основної заборгованості та розгляд справи здійснювати за вимогами про стягнення з відповідача 150 413,87 грн, з них 32 694,94 грн пеня за період з 31.07.2025 по 08.04.2026; 5 943,74 грн інфляційні втрати за період з 31.07.2025 по 08.04.2026; 38 371,19 грн відсотків річних за період з 31.07.2025 по 08.04.2026; 73 404,00 грн штраф. Судові витрати розподілити шляхом ухвалення додаткового рішення. Дане заява долучена до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 12.05.2026 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фенікс Технолоджи» про закриття провадження у справі в частині стягнення 183510 грн основного боргу задоволено. Закрито провадження у справі №903/343/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фенікс Технолоджи» до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка в частині стягнення 183510 грн основного боргу, у зв`язку з відсутністю предмету спору. Повідомлено сторони про те, що розгляд справи по суті відбудеться 10.06.2026.

10.06.2026 представники сторін не прибули у судове засідання, хоча належно були повідомлені про час та місце розгляду справи (ухвала суду від 12.05.2026 доставлена до електронних кабінетів позивача та відповідача 14.05.2026, що підтверджується довідками про доставку електронного листа).

Ухвалою суду від 10.06.2026 повідомлено сторони про те, що розгляд справи по суті відбудеться 07.07.2026. Запропоновано позивачу у строк по 26.06.2026 подати письмові пояснення щодо визначення саме 31.07.2025 початком періоду прострочення сплати 183510 грн авансового платежу. Запропоновано сторонам у строк по 26.06.2026 подати письмові пояснення щодо виставлення позивачем та відповідно отримання відповідачем рахунку на оплату №76 від 30.06.2025(про який йдеться у тексті позову) у поєднанні з умовами оплати, що передбачені специфікацією №1 до договору №24062025.

07.07.2026 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява у якій просить суд провести судове засідання без участі його представника. Просить позов задовольнити. Крім того, зазначає, що позивач позивач подасть докази на понесення судових витрат протягом 5 днів з дня ухвалення рішення суду для постановлення додаткового рішення. Дана заява долучена до матеріалів справи.

07.07.2026 представники сторін не прибули у судове засідання, хоча належно були повідомлені про час та місце розгляду справи (ухвала суду від 10.06.2026 доставлена до електронних кабінетів позивача та відповідача 13.06.2026, що підтверджується довідками про доставку електронного листа).

Відповідно до ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

З огляду на викладене суд розглядає справу за відсутності відзиву відповідача за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Тобто, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про дату, час та місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.

Застосовуючи згідно з ч. 1 ст. 3 ГПК України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватися від дій, що зумовлюють затягування судового процесу та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" від 07.07.1989р.).

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Папазова та інші проти України" (заяви №№ 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07) від 15.03.2012р. (п.29) суд повторює, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України"). Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (§51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006р. у справі "Красношапка проти України").

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих п.1 ст.6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

З врахуванням наведеного, а також вжиття судом всіх передбачених чинним законодавством заходів повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду спору по суті, суд приходить до висновків про відсутність підстав до відкладення розгляду справи та можливість розгляду справи за відсутності представників сторін.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

установив:

між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фенікс Технолоджи» (позивач), як постачальником, та Приватно орендним сільськогосподарським підприємством ім. Івана Франка (відповідач), як покупцем, укладено договір № 24062025 від 24.06.2025 (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язується передати у власність покупця товар виробничо-технічного призначення, а також виконати роботи з монтажу, налаштування, впровадження, пуску товару, а покупець - прийняти і оплатити товар та роботи.

Асортимент, кількість, ціна, вартість товару, порядок розрахунків визначаються специфікаціями та накладними, що оформлюються (складаються) в період дії цього договору і які є невід`ємною його частиною (п. 2.1 договору).

Загальна вартість договору визначається специфікаціями та накладними і складається з суми вартості всіх партій товару, поставлених постачальником протягом строку дії даного договору (п. 2.3 договору).

Умови та строки сплати за поставлений товар зазначаються в специфікації (п. 3.1 договору).

Покупець набуває право власності на товар та виконану роботу з моменту сплати авансу або іншого, визначеного в специфікації (п. 3.2 договору).

За змістом п. 3.9 договору, у випадку несплати покупцем авансу у строк визначений специфікацією, товар вважається проданим за ціною та вартістю вказаними в специфікації для випадку порушення строків оплати (п.4 специфікації). Строк оплати в такому випадку - 7 днів з дня отримання товару.

Строки та/або терміни поставки товару визначаються у відповідних додатках та специфікаціях до даного договору (п. 4.1. договору).

Постачальник зобов`язаний поставити товар належної якості у товарному вигляді, без будь-яких дефектів, та кількості, що передбачена відповідними специфікаціями (п.7.1.1 договору).

У п. 7.2.1 договору, сторони погодили, що покупець зобов`язаний прийняти та оплатити товар згідно з умовами цього договору та специфікацій.

У разі прострочення поставки товару, та невиконання робіт більш ніж на тридцять днів, покупець має право стягнути з постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла на період такого прострочення, від суми невиконаного зобов`язання за кожний день прострочення виконання за весь період прострочки (п. 8.1 договору).

У разі прострочення строків оплати товару та виконаних робіт покупець зобов`язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла на період такого прострочення, від суми невиконаного зобов`язання за кожний день прострочення виконання за весь період прострочки (п. 8.4. договору).

У разі прострочення оплати вартості поставленого товару та робіт на строк до 7 (семи) календарних днів, покупець зобов`язаний сплатити постачальнику штраф у розмірі 5 (п`ять) відсотків від суми прострочення. У разі прострочення оплати вартості поставленого товару та робіт на строк від 8 (восьми) до 14 (чотирнадцяти) календарних дні, покупець зобов`язаний сплатити постачальнику штраф у розмірі 10 (десять) відсотків від суми прострочення. У разі прострочення оплати вартості поставленого товару та виконаних робіт на строк понад 14 (чотирнадцяти) днів, покупець зобов`язаний сплатити постачальнику штраф у розмірі 20 (двадцять) відсотків від суми прострочення (п. 8.5 договору).

За змістом п. 8.6 договору, у разі прострочення строків оплати товару та виконаних робіт покупець відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України зобов`язаний сплатити 36 (тридцять шість) процентів річних від простроченої суми.

У п.11.1 договору, сторони погодили, що скан-копії даного договору, додатків до нього, рахунків на оплату та актів, надіслані на вказану в цьому договорі електронну пошту, мають силу оригіналу та вважаються дійсними до моменту обміну оригіналами таких документів.

Сторони погодили, що все спілкування між ними в рамках роботи за цим договором, відбувається по таких каналах комунікації, зазначених в цьому пункті. Засоби зв`язку постачальника: - Електронна пошта ІНФОРМАЦІЯ_1 (в частині питань щодо розрахунків за договором, надсилання рахунків, актів приймання-передачі, видаткових накладних, обміну договорами та додатковими угодами, погодження домовленостей та обговорень (пересилання робочих документів). - Телефон НОМЕР_1 ; - Viber НОМЕР_1 . Засоби зв`язку покупця: (в частині питань щодо розрахунків за договором, надсилання рахунків, актів приймання-передачі, видаткових накладних, обміну договорами та додатковими угодами, погодження домовленостей та обговорень (пересилання робочих документів) Телефон НОМЕР_2 ; - Viber НОМЕР_2 (п.11.1.-11.4. договору).

Поштова кореспонденція вважається такою, що була направлена належним чином та отримана відповідною стороною, якщо її було направлено за адресою сторони, зазначеною в договорі або останньому письмовому повідомленні відповідної сторони (п.11.6. договору).

Згідно з п. 1 специфікації № 1 від 24.06.2025 до договору (надалі - специфікація) загальна вартість товару становить 367020,00 грн (Триста шістдесят сім тисяч двадцять гривень 00 коп.), а саме:

1. Полотна решітні загального призначення ТУ 23.2.2067-94 1-2.5-26х607х1084х1.2оц (t-4) гнут. з отв. - 20 шт ціною 1 701,00 грн та вартістю 34 020,00 грн з ПДВ;

2. Полотна решітні загального призначення ТУ 23.2.2067-94 1-2.5-26х607х1092х1.2оц (t-4) з отв.ф10, гнут. - 40 шт ціною 1 494,00 грн та вартістю 59 760,00 грн з ПДВ;

3. Полотна решітні загального призначення ТУ 23.2.2067-94 1-2.5-26х607х1274х1.2оц (t-4) з отв.ф10 і 212х355, гнут. - 20 шт ціною 1 986,00 грн та вартістю 39 720,00 грн з ПДВ;

4. Полотна решітні загального призначення ТУ 23.2.2067-94 1-2.5-26х607х1164х1.2оц (t-4) з ф.10, гнут. - 40 шт ціною 1 908,00 грн та вартістю 76 320,00 грн з ПДВ;

5. Полотна решітні загального призначення ТУ 23.2.2067-94 1-2.5 26х607х1164ч1х1167х1.2оц (t-4) з ф.10, гнут. - 20 шт ціною 3 576,00 грн та вартістю 71 520,00 грн з ПДВ.

Відповідно до п. 3 специфікації визначено умови оплати: аванс 50 % протягом 30-ти днів з дня виставлення рахунку. Доплата 50 % перед відвантаженням товару.

Пунктом 2 специфікації визначено, що прив`язка до курсу не встановлюється.

На виконання умов договору ТОВ «Фенікс Технолоджи» поставило ПОСП ім. Івана Франка товар на загальну суму 367 020,00 грн, що підтверджується копією видаткової накладної № 118 від 30.09.2025.

При цьому, ПОСП ім. Івана Франка, оплатило вартість поставленого товару, а саме аванс в розмірі 50% вартості товару, що становить 183510,00 грн 20.08.2025, що підтверджується випискою по рахунку ТОВ «Фенікс Технолоджи» та 183510,00 грн 01.05.2026, що підтверджується платіжною інструкцією №1271 від 01.05.2026.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 662 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Частиною 1, 2 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Щодо позовних вимог в частині стягнення 5943,74 грн інфляційних втрат та 38371,19 грн 36% відсотків річних за період з 31.07.2025 по 08.04.2026, суд зазначає таке.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді нарахування на суму боргу трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до п. 8.6 договору у разі прострочення строків оплати товару покупець відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України зобов`язаний сплатити 36 (тридцять шість) процентів річних від простроченої суми.

При цьому, суд звертає увагу відповідно до 3.9. договору, у випадку несплати покупцем авансу у строк визначений специфікацією, товар вважається проданим за ціною та вартістю вказаними в специфікації для випадку порушення строків оплати (п.4 специфікації). Строк оплати в такому випадку - 7 днів з дня отримання товару, а відтак враховуючи несплату покупцем авансу у строк визначений специфікацією та отримання відповідачем товару 30.09.2025, відповідні нарахування слід здійснювати саме з 08.10.2025, а не з 31.07.2025, як помилково зазначено у розрахунку позивачем.

За наведених обставин, суд здійснивши самостійний розрахунок відповідних нарахувань за період з 08.10.2025 по 08.04.2026 на суму заборгованості 183510 грн встановив, що підставні та підлягають до стягнення з відповідача 33122,30 грн 36% річних. У стягненні 5248,89 грн 36% річних суд відмовляє через безпідставність нарахування та не врахування у даному випадку позивачем строків оплати, що передбачені положеннями п. 3.9 договору.

Аналогічно, судом враховуються строк оплати, що передбачений положенням п. 3.9 договору при перевірці зявлених до стягнення з відповідача 5943,74 інфляційних втрат.

Суд здійснивши самостійний розрахунок відповідних нарахувань встановив, що їх розмір за період з 08.10.2025 по 08.04.2026 на суму заборгованості 183510 грн становить 9164,45 грн.

Разом з тим, відповідно частини другої статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, а відтак позовна вимога позивача про стягнення 5943,74 грн інфляційних втрат підлягає до задоволення у повному обсязі.

Щодо заявлених до стягнення 32694,94 грн пені за період з 31.07.2025 по 08.04.2026 та 73404 грн штрафу за аналогічний період, суд зазначає таке.

У разі прострочення строків оплати товару та виконаних робіт покупець зобов`язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла на період такого прострочення, від суми невиконаного зобов`язання за кожний день прострочення виконання за весь період прострочки (п. 8.4 договору).

В силу ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статей 1 і 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст.4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань або за затримку грошових надходжень на рахунок клієнта банку - одержувача грошових коштів, яку нараховано та не сплачено на день набрання чинності цим Законом, розмір її не повинен перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Отже, підставами для нарахування пені є, по-перше, прострочення у виконанні грошового зобов`язання, яке допустив боржник, по-друге встановлення конкретного розміру відповідної санкції договором або чинним законодавством.

Позивачем нараховано відповідачу 32694,94 грн пені за період з 31.07.2025 по 08.04.2026.

Між тим, судом було здійснено самостійні розрахунки відповідно до яких, позивачем відповідні нарахування пені з врахуванням строку оплати, що передбачений положенням п. 3.9 договору та встановлених фактичних обставин справи мали б здійснюватися за період з 08.10.2025 по 08.04.2026 та становлять 28175,07 грн.

Отже, суд дійшов висновку, про те, що підлягає до стягнення з відповідача 28175,07 грн. пені, а в частині стягнення 4519,87 грн пені слід відмовити через безпідставність нарахування.

Крім того, у пункті 8.5. договору сторони погодили, що у разі прострочення оплати вартості поставленого товару та робіт на строк до 7 (семи) календарних днів, покупець зобов`язаний сплатити постачальнику штраф у розмірі 5 (п`ять) відсотків від суми прострочення. У разі прострочення оплати вартості поставленого товару та робіт на строк від 8 (восьми) до 14 (чотирнадцяти) календарних дні, покупець зобов`язаний сплатити постачальнику штраф у розмірі 10 (десять) відсотків від суми прострочення. У разі прострочення оплати вартості поставленого товару та виконаних робіт на строк понад 14 (чотирнадцяти) днів, покупець зобов`язаний сплатити постачальнику штраф у розмірі 20 (двадцять) відсотків від суми прострочення.

Так, позивачем заявлено стягнення 73404 грн штрафу (183510*20% =36702 грн + 183510*20% =36702 грн), як зазначають у відповідності до п.8.5. договору.

Відповідно до п. 3 специфікації визначено умови оплати: аванс 50 % протягом 30-ти днів з дня виставлення рахунку. Доплата 50 % перед відвантаженням товару.

Проте, суд звертає увагу позивача, що відповідно до 3.9. договору, у випадку несплати покупцем авансу у строк визначений специфікацією, товар вважається проданим за ціною та вартістю вказаними в специфікації для випадку порушення строків оплати (п.4 специфікації). Строк оплати в такому випадку - 7 днів з дня отримання товару.

Судом встановлено, що сторонами у п. 3.9. договору встановлено інший(альтернативний) строк оплати, ніж передбачено п.3 специфікації, саме для випадку несплати покупцем авансу у строк визначений специфікацією, як у даній ситуації, тому положення п. 3.9. договору(строки олати) на переконання суду мають перевагу над строками оплати, що визначені специфікацією, є чіткими у даному спорі.

Разом з тим, суд встановив, що самого рахунку на оплату, так і доказів його виставлення відповідачу через визначені сторонами канали комунікації у п.п. 11.1 та 11.6 договору матеріали справи не містять, а товар відповідачем було отримано 30.09.2025, що підтверджується видатковою накладною №118, відтак у даному випадку слід керуватись умовою щодо строку оплати, встановленою п.3.9. договору, а саме 7 днів з дня отримання товару.

Суд зазначає, що застосування штрафу, передбаченого п. 8.5 Договору, є правомірним лише за наявності встановленого факту прострочення виконання відповідного грошового зобов`язання.

Як встановлено судом, позивачем не надано доказів виставлення відповідачу рахунку на сплату авансового платежу у розмірі 50 % вартості товару через визначені сторонами канали комунікації у п.п. 11.1 та 11.6 договору, у зв`язку з чим відсутні підстави вважати, що відповідач допустив прострочення виконання зобов`язання щодо сплати авансу. Відтак, враховуючи строк оплати, що встановлений п.3.9 договору нарахування штрафу в розмірі 36702 грн (20 % від 183510 грн) на суму авансового платежу є безпідставним.

Проте, судом встановлено факт прострочення відповідачем виконання грощового зобов`язання щодо оплати решти 50 % вартості поставленого товару, строк виконання якого визначено п. 3.9 Договору та становить 7 днів( прострочення з 08.10.2025) з дня отримання товару 30.09.2025.

З огляду на допущене відповідачем прострочення оплати товару у строк понад 14 календарних днів(фактична оплата 01.05.2026), вимога про стягнення штрафу в розмірі 36702 грн (20 % від 183510 грн) є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення штрафу підлягають частковому задоволенню, а саме 36702 грн штрафу підлягають стягненню з відповідача, а в частині стягнення 36702 грн штрафу слід відмовити через безпідставність.

В силу положень ст. ст. 73 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною 1, 3 ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Беручи до уваги наявні в матеріалах справи докази, господарський суд, оцінюючи за своїм переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному й об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме з відповідача слід стягнути 103943,11 грн, з них 28175,07 грн пені, 36702 грн штрафу, 33122,30 грн 36% річних та 5943,74 грн інфляційних втрат. У частині стягнення 46470,76 грн, з них 4519,87 грн пені, 36702 грн штрафу та 5248,89 грн 36 % річних суд відмовляє.

Враховуючи, що позивач подав позовну заяву через систему «Електронний суд» та приписи щодо покладення судового збору на учасників судового процесу в залежності від результату вирішення спору, передбачені ст. 129 ГПК України, з відповідача на користь позивача належить стягнути 1839,84 грн (103943,11*2662,40/150413,87) судового збору, в іншій частині сплаченого судового збору в розмірі 822,56 грн залишити за позивачем.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 77, 86, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка (45726, Волинська обл., Горохівський р-н, село Губин Перший, код ЄДРПОУ 03373842) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фенікс Технолоджи» (21022, Вінницька обл., місто Вінниця, вул. Зулінського Сергія, будинок 30, код ЄДРПОУ 44103526) 103943,11 грн (сто три тисячі дев`ятсот сорок три гривні 11 коп.), з них 28175,07 грн пені, 36702 грн штрафу, 33122,30 грн 36% річних та 5943,74 грн інфляційних втрат та 1839, 84 (тисячу вісімсот тридцять дев`ять гривень 84 коп.) витрат зі сплати судового збору.

3. В іншій частині позову - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено 17.07.2026

Суддя А. С. Вороняк