Ухвала суду № 138289543, 17.07.2026, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/4548/26

Номер провадження 2/711/2781/26

УХВАЛА

17 липня 2026 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого судді Петренка О.В.,

за участю секретаря судового засідання Дмитренка О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

01 травня 2026 року ТОВ «ФК «ЄАПБ», в інтересах якого діє представник за довіреністю Грибанов Денис В`ячеславович, звернулося до Придніпровського районного суду м.Черкаси з вказаною позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у сумі 24 789,58 грн та судові витрати.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 08 травня 2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором; визнано справу малозначною, а її розгляд вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; призначено розгляд справи по суті о 11 год 30 хв 17 липня 2026 року в приміщенні Придніпровського районного суду м. Черкаси.

Представник позивача за довіреністю Грибанов Д.В. та/або Канак М.С. у судове засідання не з`явилися, причин не прибуття у судове засідання суду не повідомили, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, зокрема, шляхом направлення судової повістки про виклик до суду до електронних кабінетів у підсистемі «Електронний суд» як безпосередньо позивача, так і ОСОБА_2 як його представника, що були отримані цими учасниками справи 09.06.2026. Водночас представник позивача Грибанов Д.В., у п.4 прохальної частини позовної заяви, виявив волю на розгляд справи у відсутність представника позивача.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання 17 липня 2026 року о 11 год 30 хв не з`явився, про причини неявки не повідомив, хоча про місце, день і час розгляду справи був повідомлена належним чином, заяв чи клопотань про проведення судового засідання без його участі до суду не подав, відзиву до суду не направив.

З матеріалів цивільної справи судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання з огляду на таке.

У вступній частині позовної заяви позивачем вказано адресою проживання відповідача: АДРЕСА_1 .

Згідно довідки Департаменту «Центр надання адміністративних послуг» Черкаської міської ради №9013/12653-01-10 від 07 травня 2026 року, що цього ж дня надійшла до суду і зареєстрована за вхідним №19857, відповідач ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , починаючи з 11.08.1999 і дотепер.

У зв`язку з цим, суд 08.06.2026 здійснив направлення копії ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття спрощеного позовного провадження разом із судовою повісткою про виклик у судове засідання на адресу реєстрації місця проживання відповідача, а саме: АДРЕСА_1 .

Однак, 22 червня 2026 року, зокрема судова повістка про виклик відповідача повернулася до суду із зазначенням причин повернення: адресат відсутній за вказаною адресою (дата штемпеля: 12.06.2026).

Пунктом 4 ч.8 ст.128 ЦПК України передбачено, що днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

З огляду на те, що оператором поштового зв`язку у поштовому повідомленні проставлено відмітку про відсутність відповідача за адресою реєстрації місця проживання, беручи до уваги, що відповідач не повідомив суду іншої адреси для направлення поштової кореспонденції, тому суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача про дату (17 липня 2026 року), час (11.30 год) і місце (м. Черкаси, вул. Гоголя, 316) судового засідання.

У зв`язку з викладеним суд вирішив проводити судове засідання у відсутність як представника позивача, так і відповідача, з підстав, передбачених ч.1 ст.223 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки справа слухалась у відсутність всіх учасників справи тому фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

До початку розгляду справи по суті представником позивача за довіреністю Канак М.С., через підсистему «Електронний суд», подана заява про закриття провадження у справі з підстав, передбачених п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України (вхідний №26585).

Заява обгрунтована тим, що відповідачем ОСОБА_1 повністю сплачено заборгованість за кредитним договором, а тому, на переконання представника позивача, предмет спору відсутній.

Підсумовуючи викладене представник позивача просить суд закрити провадження у справі № 711/4548/26 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором на підставі п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України та повернути ТОВ «ФК «ЄАПБ» суму, сплаченого позивачем 17.04.2026, судового збору у розмірі 2 662,40 грн за подання позовної заяви.

Суд, розглянувши по суті заяву представника позивача про закриття провадження в справі з підстав, передбачених п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України, дослідивши матеріали справи в межах, що є необхідними для належного розгляду означеної заяви, дійшов такого висновку.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

У пункті 2 частини першої статті 255 ЦПК України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Поняття «юридичний спір» має тлумачитися широко, з урахуванням підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, ЄСПЛ зазначив, що відповідно до духу Конвенції поняття «спір про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Предмет позову розуміють як певну матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» в контексті наведеної правової норми дає підстави для висновку про те, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред`явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема у зв`язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні).

Якщо предмет спору став відсутній після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають цілий ряд передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову або від поданих апеляційних чи касаційних скарг, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди тощо.

Подібний правовий висновок щодо застосування положень п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України викладений в постановах Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №456/647/18 (провадження № 61-2018св19), від 15 листопада 2023 року у справі №522/3680/22 (провадження № 61-12919св23), від 07 лютого 2024 року у справі №204/3106/22 (провадження № 61-9467св23), від 10 січня 2025 року у справі №177/1272/23 (провадження № 61-12390св24) та від 20 червня 2025 року у справі №128/974/19 (провадження № 61-7079св24), які судом застосовуються з метою виконання положень ч.4 ст. 263 ЦПК України.

Отже правові висновки Верховного Суду, щодо застосування положень п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України, свідчить про те, що можливість закриття провадження з підстав відсутності предмету спору існує на будь-якій стадії розгляду справи, однак за умови, якщо предмет спору не існував від початку розгляду справи (від часу відкриття провадження у справі), а не припинив існування вже в процесі розгляду справи.

Таким чином, сам по собі факт добровільної сплати відповідачем заборгованості за кредитним договором, що є предметом позову ТОВ «ФК «ЄАПБ», до ухвалення судового рішення по суті спору не може свідчити про те, що між сторонами був відсутній спір щодо розміру такої заборгованості на час звернення позивача до суду з цим позовом, а тому, визначені процесуальним законом підстави для закриття провадження у справі, передбачені пунктом 2 частини 1 статті 255 ЦПК України, у конкретній процесуальній ситуації відсутні.

Щодо посилань представника позивача на необхідність застосування до спірних правовідносин правового висновку Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, що викладений у постанові від 20.09.2021 у справі №638/3792/20 (провадження №61-3438сво21), то суд зазначає про таке.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20, (провадження № 61-3438сво21) зазначив, що закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України є можливим, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції відповідного судового рішення.

Логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» у контексті пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України дає підстави для висновку, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред`явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема у зв`язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні).

Аналогічне розуміння означеного правового висновку викладене у постановах Верховного Суду від 26 січня 2026 року у справі №454/3145/23 (провадження № 61-13596св25) та від 20 лютого 2026 року у справі № 175/1836/21 (провадження № 61-12667св25), що застосовуються судом з метою виконання положень ч.4 ст.263 ЦПК України.

Оскільки в конкретній справі предмет спору мав місце на час постановлення судом ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття спрощеного позовного провадження, проте припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок добровільного врегулювання спору сторонами, тому суд відхиляє посилання представника позивача про необхідність застосування до спірних правовідносин положень п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України.

Ураховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що в задоволенні заяви представника ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» Канак М.С. про закриття провадження у справі №711/2780/26 з підстав, передбачених п.2 ч.1 ст. 255 ЦПК України, слід відмовити.

Оскільки судом у задоволенні заяви про закриття провадження в справі відмовлено, тому і задоволенню не підлягає заява представника позивача про повернення судового збору в порядку, передбаченому п.5 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір».

При цьому, суд вважає за необхідне роз`яснити сторонам, що позивач має право подати заяву про не підтримання своїх позовних вимог унаслідок їх задоволення відповідачем після пред`явлення позову. У такому разі провадження у справі підлягатиме закриттю відповідно до п. 4 ч.1 ст. 255 ЦПК України, а судові витрати, відповідно до ч.3 ст. 142 ЦПК України, за заявою позивача можуть бути присуджені стягненням з відповідача.

Саме вищевказаний розподіл судових витрат є процесуально правильним, оскільки судовою системою вже понесено витрати пов`язані з призначенням цієї справи до розгляду, здійсненням судових викликів тощо і повернення позивачу із державного бюджету судового збору у повному обсязі покладе весь тягар понесених судових витрат на державу, правові підстави для чого відсутні.

У зв`язку з викладеним та неявкою сторін у судове засідання розгляд справи підлягає відкладенню з метою не порушення їх процесуальних прав.

Керуючись ст. 128, 223, 255, 258, 259, 260, 261, 263, 353 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

відмовити в задоволенні заяви представника позивача товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» Канак Маргарити Сергіївни про закриття провадження у цивільній справі №711/4548/26 на підставі пункту 2 частини 1 статті 255 ЦПК України та повернення судового збору (вхідний №26585/26 від 18 червня 2026 року).

Розгляд справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відкласти до 08 год 30 хв 13 серпня 2026 року.

Викликати учасників справи для участі в судовому засіданні.

Роз`яснити відповідачу ОСОБА_1 положення ч.4 ст.223 ЦПК України, відповідно до яких у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складений та підписаний суддею 17 липня 2026 року.

Суддя: О. В. Петренко