Ухвала суду № 138289437, 11.07.2026, Звенигородський районний суд Черкаської області

Справа № 694/2203/26 1-кс/694/575/26

У х в а л а

І М Е Н Е М У К Р А І Н И

про застосування запобіжного заходу - тримання під вартою

11.07.2026 року м. Звенигородка

Звенигородський районний суд Черкаської області в складі:

слідчого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3

слідчого ОСОБА_4 ,

розглянувши у судовому засіданні клопотання заступник начальника СВ Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області капітана поліції ОСОБА_4 , погоджене Першим заступником керівника Звенигородської окружної прокуратури ОСОБА_5 , у кримінальному провадженні № 42026252140000032 від 18.06.2026 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Тальне, Звенигородського району, Черкаської області, українця, громадянина України, з середньою-спеціальною освітою, не працюючого, не одруженого, має на утриманні неповнолітніх дітей, є інвалідом 3-групи, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України,

з участю підозрюваного ОСОБА_6 ,

захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_7 ,

в с т а н о в и в:

Заступник начальника СВ Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області капітана поліції ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді Звенигородського районного суду Черкаської області з клопотанням, погодженого Першим заступником керівника Звенигородської окружної прокуратури ОСОБА_5 , по матеріалам кримінального провадження №42026252140000032, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.06.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369-2 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369-2 КК України.

В обґрунтування клопотання зазначено, що у провадженні СВ Звенигородського районного відділу поліції ГУНП в Черкаській області знаходяться матеріали досудового розслідування, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42026252140000032 від 18.06.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.

Під час досудового розслідування кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_6 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи з прямим умислом, за попередньою змовою з невстановленою особою, в період часу з 04 червня 2026 року по 10 липня 2026 року, більш точної дати встановити не виявилось можливим, під час особистих зустрічей із ОСОБА_8 , який добровільно надав згоду на конфіденційне співробітництво, висунув вимогу останньому надати неправомірну вигоду у розмірі 7000 доларів США для себе та третіх осіб, за вплив на прийняття рішення посадовими особами медичних закладів Вінницької області або Дніпропетровської області, які відповідно до Примітки до ст.369-2 КК України та ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», є особами, уповноваженими на виконання функцій держави, щодо встановлення групи інвалідності малолітній дитині ОСОБА_8 та таким чином отримати відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

Так, 04 липня 2026 року у невстановлений досудовим розслідуванням час ОСОБА_6 повідомив ОСОБА_8 про необхідність підготовки копій медичних документів, довідок, виписок та частини неправомірної вигоди у сумі 4000 доларів США та передачі їх ОСОБА_6 до 10.07.2026.

10.07.2026 близько 05:40 години ОСОБА_6 , діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, реалізовуючи злочинний умисел, спрямований на одержання неправомірної вигоди для себе та третіх осіб під час особистої зустрічі із ОСОБА_8 , перебуваючи на узбіччі перехрестя вул. Героїв небесної Сотні та вул. Благовісна у м. Звенигородка, Черкаської області, знаходячись в салоні автомобіля «Lincoln», номерний знак НОМЕР_1 , отримав від ОСОБА_8 копії документів, а саме: паспорту ОСОБА_8 та дружини, витяг з місця проживання, свідоцтво про народження дитини, та отримав заздалегідь обумовлену частину неправомірної вигоди у сумі 4000 доларів США за вплив на прийняття рішення особами уповноваженими на виконання функцій держави, а саме: посадовими особами медичних закладів Вінницької області або Дніпропетровської області, щодо встановлення групи інвалідності малолітній дитині, що в подальшому слугуватиме підставою для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Після отримання ксерокопій документів та грошових коштів, зрозумівши, що він перебуває під контролем правоохоронних органів, з метою ухилення від кримінальної відповідальності ОСОБА_6 на автомобілі марки «Lincoln», номерний знак НОМЕР_1 , зник з місця вчинення злочину.

10.07.2026 о 06 год. 00 хв. в порядку ст. 208 КПК України затримано ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

10.07.2026 ОСОБА_6 оголошено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, як одержання неправомірної вигоди для себе та третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднане з вимаганням такої вигоди.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_6 підтверджується наступними доказами: протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 10.07.2026; протоколом огляду та вручення грошових коштів від 10.07.2026; протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 10.07.2026; протоколом вилучення у особи, залученої до конфіденційного співробітництва грошових коштів та спеціального технічного засобу.

Необхідність застосування відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлюється наявністю ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які можуть настати, якщо підозрюваний буде залишатись на волі.

Слідчий та прокурор вказують, що з огляду на кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 , його особу та інші обставини, існують ризики, що він може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки на даний час не встановлено всіх причетних до вчинення кримінального правопорушення, а також існують ризики незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вчиняти нові кримінальні правопорушення чи продовжити вчиняти аналогічні.

Перебуваючи на волі, ОСОБА_6 може ухилятися від слідства та суду, оскільки він документований паспортом громадянина України для виїзду за кордон, серії і номер НОМЕР_2 , виданий 29.12.2009 року Волочиським РВ УМВС у Хмельницькій області, а також є інвалідом 3 групи, у зв`язку з чим, не будучи обмеженим в свободі пересування, матиме можливість виїхати за межі України, таким чином перешкоджати кримінальному провадженню, а його соціальні зв`язки та стан здоров`я дозволяють безперешкодно залишити територію України, що вказує на наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме ризику переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.

Разом з цим, на даний час не встановлено повного кола осіб, причетних до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369-2 КК України, у тому числі серед осіб експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, які матимуть можливість знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, що вказує про наявність ризику, передбаченого п.2 ч.1 ст.177 КПК України.

Також, ОСОБА_6 матиме можливість безперешкодно чинити тиск на основного свідка у кримінальному провадженні ОСОБА_8 , з метою схилення останнього до зміни показів, переслідуючи при цьому мету уникнення кримінальної відповідальності, що вказує про наявність ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України.

Слідчий та прокурор зазначають, що враховуючи тяжкість інкримінованого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років, а також враховуючи суспільний резонанс, викликаний його протиправними діями, інші запобіжні заходи, окрім тримання під вартою, у даному випадку не спроможні забезпечити належну поведінку підозрюваного.

Таким чином, з метою недопущення повторення вчинення кримінального правопорушення, сторона обвинувачення приходить до висновку, про неможливість запобігання цим ризикам та забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів.

Разом з цим, слідчий та прокурор вважають, що у разі застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при обранні альтернативного запобіжного заходу у виді застави, з урахуванням обставин кримінального провадження, беручи до уваги розмір отриманої ОСОБА_6 неправомірної вигоди в сумі 7 000 доларів США, а також майновий стан останнього, за доцільне визначити підозрюваному ОСОБА_6 заставу в розмірі 121 неоподаткованого мінімуму для працездатних осіб, що становить 402 688 гривень.

Саме такий розмір застави на думку органу досудового розслідування, буде достатнім стимулюючим засобом, щоб позбавити підозрюваного ОСОБА_6 бажання будь-яким чином перешкоджати досудовому розслідуванню у кримінальному провадженні. Застава у меншому розмірі не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків. Разом з цим, у разі внесення застави, необхідно покласти на ОСОБА_6 обов`язки, передбачені п.п.1-4, 8 ч.5 ст.194 КПК України:

-прибувати до слідчого, прокурора, та суду за першою вимогою;

- не відлучатися з населеного пункту де він проживає, без дозволу слідчого, прокурора та суду;

- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

- заборонити підозрюваному ОСОБА_6 спілкуватися із свідком ОСОБА_8 за відсутності слідчого чи прокурора.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 та слідчий ОСОБА_4 підтримали клопотання в повному обсязі та просили застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, з визначенням застави в розмірі 121 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Підозрюваний ОСОБА_6 та його захисник - адвокат ОСОБА_7 заперечували щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та просили застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, а у випадку застосування запобіжного заходу у вигляді застави - визначити мінімальний її розмір.

Підозрюваний пояснив суду, що надає послуги з оформлення документів, пов`язаних з мобілізацією на прохання різних осіб, такі послуги надаються ним безкоштовно у вигляді консультацій, водночас підозрюваний зазначив, що для предтавництва інтересів осіб має доступ до приміщень ТЦК та СП, до медичних установ, куди заходить, подає документи, спілкується із службовими особами.

У даному випадку допомагав ОСОБА_8 у вирішенні питання встановлення інвалідності для його сина, у зв`язку з чим мав отримати від нього документи, обставини отримання неправомірної вигоди заперечував, разом з тим на питання суду: для чого було необхідно декілька разів змінювати дислокацію для зустрічі з ОСОБА_8 , якщо мови йдеться лише про отримання документів, підозрюваний логічної відповіді не надав.

Заслухавши доводи прокурора ОСОБА_3 та слідчого ОСОБА_4 , пояснення та заперечення підозрюваного ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 , дослідивши клопотання та долучені до нього матеріали, слідчий суддя дійшла до наступних висновків.

За змістом ст.131 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до положень ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Згідно з нормами ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров`я підозрюваного; міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного; дотримання підозрюваним умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Разом з цим, відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчим суддею встановлено, що 10.07.2026 о 06.00 годині ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затриманий в порядку ст.208 КПК України, за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.369-2 КК України.

10.07.2026 ОСОБА_6 , оголошено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, як одержання неправомірної вигоди для себе та третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднане з вимаганням такої вигоди.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Надаючи оцінку обґрунтованості підозри, слідчий суддя звертає увагу, що «обґрунтована підозра» у вчинені кримінального правопорушення передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати об`єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити злочин. (рішення у справі «Нечипорук і Йонкало проти України»)

Таким чином, на даному етапі кримінального провадження слідчий суддя, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні інкримінованого злочину. На підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, слідчий суддя повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.

При цьому, тлумачення поняття «обґрунтованості» залежить від усіх обставин справи (рішення у справі «Ердагоз проти Туреччини», рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства»).

У даному кримінальному провадженні зв`язок ОСОБА_6 з обставинами та подіями розслідуваного кримінального правопорушення, на думку слідчого судді, існує, та з урахуванням сукупності наданих доказів, слідчий суддя вбачає причетність ОСОБА_6 до подій розслідуваного кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369-2 КК України, та обґрунтованість врученої підозри на даній стадії кримінального провадження, що є однією з складових підстав для застосування запобіжного заходу, який забезпечить дієвість кримінального провадження та належну процесуальну поведінку підозрюваного, а також убезпечить існуючі ризики.

Метою застосування запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто до підозрюваного має бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив належну процесуальну поведінку підозрюваної та запобігав ризикам, передбачених ст.177 КПК України і встановлених у судовому засіданні, а також відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність (пп. «а» п.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Відповідно до положень ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Згідно з вимогами п.4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Санкцією ч.3 ст.369 КК України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з конфіскацією майна, що у відповідності до ст.12 КК України є тяжким злочином.

Тяжкість обвинувачення може бути достатньою причиною разом з іншими для застосування підозрюваному, обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (рішення Європейського суду з прав людини від 26.02.2015 «Баришевський проти України», 12.03.2013 у справі «Волосюк проти України», 25.03.1999 «Пелісьє і Сассі проти Франції»).

Ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).

Вирішуючи клопотання слідчого/прокурора, суд враховує вимоги ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно із якими обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Ризики вчинення підозрюваним дій, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, вважаються наявними за умови встановлення слідчим суддею обґрунтованої ймовірності реалізації ним таких дій. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він схильний і має реальну можливість їх здійснити у цьому кримінальному провадженні в майбутньому.

В п.79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 року констатовано, що тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи.

Разом з цим, в п.35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції» зазначено, що національні судові органи повинні брати до уваги всі обставини, які мають значення для з`ясування, чи наявний суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинності, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи.

Тобто рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Оцінивши досліджені у судовому засіданні матеріали клопотання, з огляду на вагомість наданих доказів та їх взаємозв`язок, слідчий суддя вважає, що на даній стадії досудового розслідування кримінального провадження №42026252140000032 наявна необхідність та доцільність у застосуванні відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Слідчий суддя вважає, що прокурором доведено існування ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3 ч.1 ст.177 КПК України, у даному кримінальному провадженні, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків та інших осіб у цьому кримінальному провадженні.

За таких обставин, враховуючи наявність обгрунтованої підозри, тяжкість та обставини вчинення кримінального правопорушення, наявність ризиків у даному кримінальному проваджені, а також даних про особу підозрюваного ОСОБА_6 , дають достатні підстави для застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки інший запобіжний захід не забезпечить дієвості даного кримінального провадження та належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_6 на даній стадії досудового розслідування та, на переконання слідчого судді, не буде порушувати баланс інтересів щодо прав особистої свободи останнього та завдань кримінального провадження.

Будь-яких даних, що за станом здоров`я підозрюваний ОСОБА_6 не може утримуватися під вартою в умовах слідчого ізолятора, слідчому судді не надано, а слідчим суддею не встановлено.

Враховуючи вимоги ч.3 ст.183 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваною обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст.177 цього кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до п.3 ч.5 ст.182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Визначаючи розмір застави слідчий суддя враховує, що її розмір спрямований на забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного з метою виконання покладених на нього обов`язків, недопущення продовження злочинної діяльності, вчинення нових кримінальних правопорушень чи вчинення дій, спрямованих на перешкоджанню встановленні усіх обставин у кримінальному провадженні, при цьому розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

У своєму рішенні у справі «Гафа проти Молдови» ЄСПЛ зазначив, що гарантія, передбачена статтею 5 § 3 Конвенції (право на свободу) покликана забезпечити явку обвинуваченого у судовому засіданні. Тому, розмір застави повинен бути встановлений з огляду на особу підсудного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб утримати його від втечі.

Таким чином, з урахуванням обставин кримінального провадження, тяжкості кримінального правопорушення, а також даних про особу підозрюваного, його соціального та майнового стану, задля досягнення дієвості кримінального провадження та недопущення негативного впливу підозрюваного на хід досудового розслідування, слідчий суддя вбачає за доцільне та необхідне застосовувати відносно підозрюваного ОСОБА_6 заставу у розмірі 80 (вісімдесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 266 240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок), з покладенням обов`язків, визначених ч.5 ст.194 КПК України, які, на переконання слідчого судді, здатні будуть забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_6 та виконання покладених на нього процесуальних обов`язків на даній стадії досудового розслідування.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 131, 132, 177, 178, 182, 183, 194, 196, 197 КПК України, слідчий суддя

у х в а л и л а:

Клопотання заступник начальника СВ Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області капітана поліції ОСОБА_4 , погоджене Першим заступником керівника Звенигородської окружної прокуратури ОСОБА_5 , у кримінальному провадженні № 42026252140000032 від 18.06.2026 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 задовольнити частково.

Застосувати до ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. уродженця м. Тальне, Звенигородського району, Черкаської області, українця, громадянина України, з середньою-спеціальною освітою, не працюючого, не одруженого,має на утриманні неповнолітніх дітей, є інвалідом 3-групи, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 раніше не судимого, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в державній установі «Черкаський слідчий ізолятор» строком на 60 діб, тобто до 07.09.2026 року, включно.

Строк тримання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під вартою по цьому кримінальному провадженню рахувати з моменту затримання, а саме: з 10 липня 2026 року.

Визначити одночасно щодо підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.

Визначити розмір застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто в сумі 266 240 ( двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок ) гривень 00 коп.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_6 , що він або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, суду.

(Розрахунковий рахунок UA888201720355269002000003652, код отримувача (ЄДРПОУ) - 26261092, банк отримувача - ДКСУ м. Київ, МФО 820172).

У разі внесення застави, звільнити підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти та покласти на нього такі обов`язки:

1)прибувати до суду, прокурора чи слідчого за кожною вимогою;

2)не відлучатися з місця постійного проживання без дозволу слідчого чи прокурора, слідчого судді,суду.

3)повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи;

4) здати на зберігання до уповноважених органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України;

5) заборонити спілкуватися з свідками у цьому кримінальному провадженні в будь якій формі (особисто через знайомих,шляхом телефонного зв`язку,через мережу інтернет, тощо) зокрема з ОСОБА_8 ,крім випадків необхідності такого спілкування безпосередньо в ході проведення слідчих чи процесуальних дій за їх участі, а також участі ОСОБА_8 у присутності слідчого чи прокурора.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, він вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави та зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Копію ухвали вручити слідчому, начальнику установи, де підозрюваний утримується під вартою для виконання, а також прокурору, підозрюваному, для відому.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Звенигородської окружної прокуратури ОСОБА_3 .

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а підозрюваним в цей же строк з моменту вручення йому копії даної ухвали.

Повний текст ухвали складено 16.07.2026.

Слідчий суддя ОСОБА_1