Рішення № 138289122, 17.07.2026, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/4511/25

Номер провадження 2/541/1699/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17 липня 2026 року м. Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Городівського О.А.,

за участю секретаря судового засідання Непокупної Л.М.,

представника відповідача адвоката Долженко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

20 листопада 2025 року представник АТ «Сенс Банк» звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 03 червня 2021 року підписанням оферти на укладання угоди про надання споживчого кредиту № 501327007 відповідач запропонував банку укласти Угоду про надання споживчого кредиту. Підставою для Угоди є Договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», що укладений між нею та банком через Інтернет-сервіс «My Alfa-bank». 03 червня 2021 року шляхом підписання акцепту пропозиції на укладення угоди про надання споживчого кредиту № 501327007 банк прийняв пропозицію відповідача на укладення Угоди про надання споживчого кредиту № 501327007 від 03 червня 2021 року. Відповідно до умов кредитного договору банк зобов`язувався надати позичальнику кредит, а позичальник зобов`язувався в порядку та на умовах, визначених кредитним договором, повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором. Банк належним чином виконав свій обов`язок щодо надання позичальнику кредиту. Відповідач своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконала, в результаті чого виникла заборгованість, станом на 21 квітня 2025 року, в розмірі 93458,37 грн, з яких: 38234,97 грн заборгованість за кредитом; 55223,40 грн заборгованість по відсотках.

12 серпня 2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа Банк» затверджено рішення про зміну найменування установи на АТ «Сенс Банк».

Просив стягнути із відповідача на свою користь вказану заборгованість та судовий збір в розмірі 2422,40 грн, а також та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7936,48 грн.

Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 27.11.2025 року справу за вищевказаним позовом постановлено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження, з повідомлення (викликом) сторін, передбаченого статтями 274-279 ЦПК України, встановлено відповідачу строк на подання до суду відзиву на позовну заяву та роз`яснено право та порядок такого подання (а.с. 14).

Ухвалою суду від 16 січня 2026 року постановлено провести заочний розгляд справи. Того ж дня судом ухвалено заочне рішення, яким позов Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено, стягнуто із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» заборгованість за кредитним договором №501327007 від 03 червня 2021 року в розмірі 93458 гривень 37 копійок, судові витрати в розмірі 2422 гривні 40 копійок та витрати на правничу допомогу в розмірі 7936 гривень 48 копійок (а.с. 22-24).

02 лютого 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник адвокат Долженко О.М., звернулась до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області із заявою про перегляд заочного рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 16 січня 2026 року. На обґрунтування заяви вказувала, що не була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, що позбавило її можливості реалізувати свої процесуальні права: заперечувати проти позову та подати докази на підтвердження своїх заперечень. Зазначила, що вже певний період часу не проживає за своїм зареєстрованим місцем проживання, а саме з 2022 року фактично проживає у Польщі місті Зеленогура, а тому фізично не могла отримати копію позовної заяви з доданими до неї матеріалами, ознайомитися з ними, а також отримати судову кореспонденцію. Про наявність заочного рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 16 січня 2026 року у справі № 541/4511/25 (провадження № 2/541/318/2026) дізналась лише після отримання повідомлення у застосунку «Дія». Також позивачем не надано належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження факту перерахування первісним кредитором на її рахунок кредитних коштів у розмірі 420000 грн., від якого у подальшому позивач набув права вимоги за кредитним договором від 03.06.2021 року № 501327007. Сума заборгованості за відсотками є непропорційно великою, порівнюючи з основною сумою боргу за тілом кредиту, та не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. А витрати на правничу допомогу у розмірі 7936,48 гривень не є співмірними зі складністю справи, часом й обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Ухвалою суду від 28 травня 2026 року заяву про перегляд заочного рішення відповідача ОСОБА_1 задоволено, скасовано заочне рішення Миргородського міськрайонного суду від 16 січня 2026 року, яким задоволено позовну заяву Акціонерного товариства «Сенс Банк» та стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» заборгованість за кредитним договором № 501327007 від 03 червня 2021 року в розмірі 93 458 (дев`яносто три тисячі чотириста п`ятдесят вісім) гривень 37 копійок та судові витрати в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок та витрати на правничу допомогу в розмірі 7936 (сім тисяч дев`ятсот тридцять шість) гривень 48 копійок, а справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного провадження.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у поданій до суду заяві просив проводити розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі (а.с. 76-77).

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Долженко О.М., у судовому засіданні заперечувала проти задоволення вимог позивача з огляду на неналежний розрахунок заборгованості, недоведення факту належного повідомлення відповідача про вимогу достроково повернути кредит та нарахування процентів за користування кредитом після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту. Також просила, у разі, якщо суд дійде висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, відмовити у стягненні витрат на професійну правничу допомогу або зменшити їх до розумного та співмірного розміру 375 грн, за підготовку і подання позовної заяви до суду.

Суд, заслухавши представника відповідача, дослідивши докази по справі кожний окремо та в їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 03 червня 2021 року між ОСОБА_1 та АТ «Альфа-Банк» були підписані оферта на укладення угоди про надання кредиту, акцепт пропозиції на укладення угоди про надання кредиту, паспорт споживчого кредиту, графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та орієнтовної реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супутніх послуг, які в сукупності становлять кредитний договір, згідно умов якого ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 42 000,00 гривень з процентною ставкою 45% річних тип ставки фіксована, строк кредиту 60 місяців.

Банк свої зобов`язання за Договором виконав у повному обсязі.

Відповідач не погашала своєчасно заборгованість за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, що підтверджується розрахунком заборгованості за договором, відповідно до якого станом на 21 квітня 2025 року ОСОБА_1 має заборгованість в розмірі 93 458,37 грн, з яких: 38 234,97 грн заборгованість за кредитом; 55 223,40 грн заборгованість по відсотках.

Крім того, розрахунок заборгованості містить періоди нарахування, суми платежів по тілу кредиту та відсоткам за користування кредитом, що підлягали до сплати на початку відповідного періоду, заборгованість, що утворювалась наприкінці відповідного періоду, а також відображає часткове погашення заборгованості, що спростовує доводи відповідача щодо його неналежності.

12 серпня 2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа Банк» затверджено рішення про зміну найменування установи на АТ «Сенс Банк».

Відповідно до положень статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з приписами статей 202, 205 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

У відповідності до статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

За змістом статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до вимог статей 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.

11 квітня 2025 року позивач направив відповідачу вимогу про усунення порушень, в якій зазначив, що станом на дату 24 березня 2025 року загальна сума заборгованості становить 91165,17 гривень. Умовами кредитного договору передбачено, що у випадку невиконання позичальником умов договору останній зобов`язаний достроково виконати всі боргові зобов`язання перед банком протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня отримання від банку інформації. З огляду на вищевикладене, АТ «Сенс Банк» вимагало від позичальника протягом 30 календарних днів з моменту отримання письмової вимоги банку, але в будь-якому випадку не пізніше 35 календарних днів з моменту надсилання даної вимоги, усунути порушення умов кредитного договору та погасити заборгованість в розмірі простроченого боргу, у випадку невиконання, достроково повернути кредит у повній непогашеній сумі та сплатити всі нараховані і несплачені проценти за користування кредитом, комісії, а саме: 91165,17 гривень.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Отже, пред`явлення вимоги про повне дострокове погашення заборгованості за кредитним договором обумовлює зміну строку виконання зобов`язання.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (пункт 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц (14-10цс18)).

Однак, у тексті вищезазначеної вимоги міститься вказівка на те, що АТ «Сенс Банк» вимагало від позичальника погасити заборгованість в розмірі простроченого боргу, у випадку невиконання, достроково повернути кредит у повній непогашеній сумі та сплатити всі нараховані і несплачені проценти за користування кредитом, протягом 30 календарних днів з моменту отримання письмової вимоги банку, але в будь-якому випадку не пізніше 35 календарних днів з моменту надсилання даної вимоги.

Отже, кредитодавець не був позбавлений можливості нараховувати проценти за користування кредитом ще 35 календарних днів з моменту надсилання даної вимоги, з огляду на те, що відповідач її не отримала, а саме: з 12 квітня 2026 року по 16 травня 2026 року включно, що спростовує доводи відповідача у даній частині.

Оскільки позичальник ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором виконує неналежним чином, то виходячи з вищевикладеного позов підлягає задоволенню у повному обсязі, а саме із відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованість за кредитним договором № 501327007 від 03 червня 2021 року в розмірі 93 458,37 грн, з яких: 38 234,97 грн заборгованість за кредитом; 55 223,40 грн заборгованість по відсотках.

На підставі статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Суд зазначає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Позивачем суду надано договір про надання послуг №1006 від 28 січня 2025 року, відповідно до якого встановлено, що адвокатське об`єднання «СмартЛекс» зобов`язується надати послуги, які полягають у здійсненні від імені та в інтересах замовника юридичних та фактичних дій щодо стягнення заборгованості з боржників замовника.

Згідно з п. 3.1. договору про надання послуг №1006 від 28.01.2025 року за надання послуг замовник сплачує на користь виконавця винагороду (гонорар) у нижченаведеному розмірі:

- за підготовку і подання позовної заяви до суду 375,00 грн;

- за отримання рішення суду 225,00 грн;

- комісійна винагорода від стягнутих коштів на користь замовника 7,85%.

Таким чином, витрати позивача на професійну правничу допомогу, які пов`язані із розглядом справи за цією позовною заявою становлять 7936,48 грн (із розрахунку: 375,00 грн + 225,00 грн + 93 458,37 грн х 7,85 %).

Зважаючи на те, що матеріали справи не потребували і не містять великої кількості документів для підготовки позовної заяви, дана справа є нескладною, враховуючи конкретні обставини справи, суть наданих послуг, суд вважає, що визначені позивачем до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є завищеними і не являються співмірними, обґрунтованими і пропорційними об`єму здійсненої роботи та наданої послуги, складності справи, тому дійшов висновку про необхідність зменшення розміру відшкодування витрат на правничу допомогу до 5000 гривень.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 133, 141, 144, 263-265, 274-279, 280, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позов Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк», (вул. Велика Васильківська, буд. 100, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 23494714) заборгованість за кредитним договором №501327007 від 03 червня 2021 року в розмірі 93 458 (дев`яносто три тисячі чотириста п`ятдесят вісім) гривень 37 копійок.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк», (вул. Велика Васильківська, буд. 100, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 23494714) судові витрати в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок та витрати на правничу допомогу в розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Суддя О. А. Городівський