Рішення № 138288837, 17.07.2026, Переяславський міськрайонний суд Київської області (до 25.04.2025 - Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області)

Справа № 373/2497/26

Провадження № 2/373/1809/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2026 року м. Переяслав

Переяславський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Опанасюка І.О.,

за участю:

секретаря судових засідань Бутович Я.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 373/2497/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

Виклад позовних вимог.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» Кукса Карина Олександрівна звернулася до суду з вказаною заявою та просить стягнути з ОСОБА_1 на їх користь заборгованість за договором про споживчий кредит № 192909 від 21.07.2025 у розмірі 22 556.99 гривень. Також просить стягнути понесені судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2422,40 гривень та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000 гривень.

В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві представник позивача вказала, що 21.07.2025 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 192909 на суму на суму 13 514,00 гривень.

Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора c663df6c та укладено відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

У кредитному договорі сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов Кредитного договору в тому числі щодо розміру кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови користування коштами, сплати відсотків за користування кредитними коштами, розміру і типу процентної ставки.

Кредитодавець свої зобов`язання виконав у повному обсязі, перерахувавши кошти на банківську картку позичальника, вказану нею в анкеті та зазначену в договорі - № 4028-08XX-XXXX-0171. Однак відповідач кредит та проценти у встановлений строк не повернув, у зв`язку з чим утворилась прострочена заборгованість.

Право вимоги за кредитним договором відступалось.

10.10.2025 ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» уклали Договір факторингу № 10102025 згідно умов якого, позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 192909 від 21.07.2025.

В позовній заяві зазначено, що загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем, на момент подання позовної заяви, за кредитним договором, становить 24 656.99 грн, яка складається з: 13 514,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 8 441,99 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 601,00 грн - заборгованість по комісії; 2 100,00 грн заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

Позивач не заявляє вимоги щодо стягнення штрафних санкцій в сумі 2 100.00 грн у межах даного позову, та просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в сумі 22 556.99 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту, процентами за користування кредитом та заборгованості за комісією.

Рух справи в суді.

Ухвалою суду від 25.06.2026 відкрито провадження в даній справі, та справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, передбаченого статтями 274-279 ЦПК України, без виклику (повідомлення) сторін.

Ухвала суду із додатками отримана відповідачем в її електронному кабінеті 26.06.2026 о 10:50:20.

За клопотанням представника позивача, ухвалою суду від 25.06.2026 було витребувано докази, а саме інформацію про те, чи відкривався у АТ «СЕНС БАНК» рахунок на ім`я відповідача, чи емітувалась платіжна картка для обслуговування такого рахунку, та чи були зараховані на неї кошти за кредитним договором, та в разі підтвердження такої інформації, надання виписки про рух коштів по рахунку.

Відповідь АТ «СЕНС БАНК» за №11359-БТ-32.3/2026 отримана судом 13.07.2026.

Представник позивача в позовній заяві клопотав про розгляд справи в порядку спрощеного провадження без виклику сторін.

Відповідач відзив на позов до суду не направляла. Заяв та клопотань від неї до суду не надходило.

Зважаючи на відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні та незначну складність спору, суд не вбачає підстав для проведення судового засідання, а тому справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін відповідно до частини 5 статті 279 ЦПК України, за наявними в справі доказами.

Судом встановлено наступне.

В підтвердження виникнення правовідносин між первісним кредитором та відповідачем, суду надано заяву ОСОБА_1 на видачу кредиту №100892039 від 21.07.2025, яка підписана з ї боку одноразовим ідентифікатором 10608622, паспорт споживчого кредиту, який містить Іінформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, який також містить підпис ОСОБА_1 виконаний за допомогою одноразового електронного ідентифікатора 10608622.

Суду надано примірник договору про споживчий кредит № 192909 від 21.07.2025 року укладеного між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» та ОСОБА_1 .

Договір про споживчий кредит № 192909 від 21.07.2025 року (далі за текстом Договір) укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора c663df6c.

Додаток до договору про споживчий кредит № 192909 від 21.07.2025 року - Графік платежів за кредитним договором також погоджений сторонами, з боку позичальника (відповідача) підписаний за допомогою одноразового ідентифікатора c663df6c.

Договір укладався в електронній формі, яка відповідно до ст. 207 ЦК України та Закону України "Про електронну комерцію" прирівнюється до письмової форми.

Сума кредиту визначена у п. 2.2.1 Договору - 13514.00 грн.

Загальний строк кредитування (відповідно до п. 2.6 Договору) складає 98 днів з 21.07.2025 по 27.10.2025.

Проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 360,00 % річних. Тип процентної ставки фіксована.

Комісія за надання кредиту складає 3 513.64 грн.

Денна процентна ставка складає 0.9033% на день (п. 2.7.1 Договору).

Пунктом 2.10. Договору передбачена неустойка штраф (30.00 грн. за кожний календарний день прострочення) та пеня за порушення позичальником умов Договору

Відповідно до довідки виданої ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» ОСОБА_1 , 21.07.2025 отримала 10000.36 гривень за кредитним договором № 192909 від 21.07.2025.

З відповіді АТ «СЕНС БАНК» №11359-БТ-32.3/2026 від 06.07.2026, яка надійшла на виконання ухвали суду про витребування доказів від 25.06.2026 убачається, що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) було емітовано платіжну картку НОМЕР_2 та відкрито банківський рахунок НОМЕР_3 на який 21.07.2025 були перераховані кошти в розмірі 10000.36 гривень, що підтверджується випискою по вказаному вище рахунку наданою АТ «СЕНС БАНК» за період 21.07.2025-26.07.2025.

За карткою обліку виконання договору заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» за Кредитним договором №100892039 від 21.07.2025 становить 24 656.99 грн, яка складається з: 13 514,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 8 441,99 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 601,00 грн - заборгованість по комісії; 2 100,00 грн заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

Суду також надано виписку по особовому рахунку за кредитним договором № 192909 від 21.07.2025 ОСОБА_1 , сформованою та виданою директором ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ», яка по своїй суті є довідкою про наявність заборгованості виданою директором ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ», зміст якої узгоджується із карткою обліку виконання договору.

Підтвердження набуття права вимоги за кредитним договором №100892039 від 21.07.2025 позивач підтверджує наступним.

Суду надано примірники (належним чином засвідчені копії) Договору факторингу № 10102025 від 10.10.2025; витягу з Реєстру прав вимог №4 від 06.01.2026 до Договору № 10102025 від 10.10.2025, Акту приймання-передачі Реєстру прав вимог №4 від 06.01.2026 до Договору факторингу № 10102025 від 10.10.2025; платіжної інструкції про сплату за право грошової вимоги згідно Реєстру прав вимог №4 від 06.01.2026 до Договору факторингу № 10102025 від 10.10.2025.

Зазначені докази є належним та допустимим підтвердженням відступлення, з боку первісного кредитора - ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС», на користь ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитним договором № 192909 від 21.07.2025.

Норми права які підлягають до застосування.

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі № 2-383/2010 ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Доказів, які б свідчили про визнання недійними вказаних вище договорів у встановленому законом порядку, матеріали справи не містять.

З урахуванням принципу тлумачення favor contractus (тлумачення договору на користь дійсності) сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності (див. постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10.03.2021 у справі № 607/11746/17).

Таким чином, копії договорів факторингу та реєстрів права вимоги є належними та допустимими доказами переходу права вимоги у спірних правовідносинах.

Оцінюючи заявлені вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд зазначає наступне.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін відповідно до статті 12 ЦПК України. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення усіх процесуальних прав та обовязків, передбачених законом.

За нормою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Відповідно до положень статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» ( в редакції, яка була чинна на день виникнення правовідносин) зазначено, що електронний договір ? це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з вимогами статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами статті 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини 1, 5, 6, 7 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Висновки суду.

Судом встановлено, що 21.07.2025 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» та ОСОБА_1 дистанційно, в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи був укладений Договір про споживчий кредит № 192909 від 21.07.2025 року на суму 13514 грн 00 коп.

Позичальник за допомогою інструменту ідентифікації пройшов автентифікацію, ідентифікацію та верифікацію як фізична особа відповідно до законодавства.

Суду надано заяву ОСОБА_1 на видачу кредиту №100892039 від 21.07.2025, Паспорт споживчого кредиту, Графік платежів за кредитним договором № 192909 від 21.07.2025 року, які погоджені позичальником (відповідачем) шляхом накладення електронного підпису за допомогою електронного ідентифікатора.

Встановлено, що кредитний договір № 192909 від 21.07.2025 року також підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора c663df6c.

У такий спосіб, судом встановлено, що кредитний договір № 192909 від 21.07.2025 року та додатки до нього були укладені та підписані в електронній формі і такі дії сторін узгоджуються з вимогами статті 6, 627 ЦК України та статті 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Право позивача, як нового кредитора в даній справі, підтверджено договором факторингу № 10102025 від 10.10.2025; витягом з Реєстру прав вимог №4 від 06.01.2026 до Договору № 10102025 від 10.10.2025, Актом приймання-передачі Реєстру прав вимог №4 від 06.01.2026 до Договору факторингу № 10102025 від 10.10.2025; платіжною інструкцією про сплату за право грошової вимоги згідно Реєстру прав вимог №4 від 06.01.2026 до Договору факторингу № 10102025 від 10.10.2025, які є належним та допустимим підтвердженням відступлення, з боку первісного кредитора - ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС», на користь ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитним договором № 192909 від 21.07.2025.

У постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі №334/3056/15 зроблено висновок, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме: надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

В підтвердження перерахування коштів за кредитним договором, суду надано відповідь АТ «СЕНС БАНК» №11359-БТ-32.3/2026 від 06.07.2026, з якої убачається, що на банківський рахунок НОМЕР_3 відкритий в АТ «СЕНС БАНК» на ім`я ОСОБА_1 (платіжна картка НОМЕР_2 ), 21.07.2025 були перераховані кошти в розмірі 10000.36 гривень, що підтверджується випискою по вказаному вище рахунку.

Грошові кошти (кредит) перераховані позичальникові (відповідачу) за допомогою платіжного провайдера, фінансовою установою, що має відповідну ліцензію та у спосіб обумовлений умовами кредитного договору.

В той же час сума коштів, яка перерахована позичальнику ОСОБА_1 , фактично (в розмірі 10000.36 гривень) є меншою, аніж сума кредиту обумовлена договором, та заявлена до стягнення, як непогашена заборгованість за тілом кредиту 13514.00 грн, що підтверджено випискою про рух коштів, яка надана банківською установою та узгоджується з інформацією, яка міститься в довідці виданої ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» про те, що ОСОБА_1 , 21.07.2025 отримала за кредитним договором № 192909 від 21.07.2025 грошові кошти в розмірі 10000.36 гривень.

З урахуванням наведеного, а саме підтвердження отримання ОСОБА_1 коштів за кредитним договором в сумі 10000.36 грн та відсутності відомостей про погашення заборгованості з боку відповідача за тілом кредиту, розмір основного боргу (тіла кредиту) суд вважає підтвердженим в розмірі 10000 грн 30 коп., та в такому розмірі підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження №12-161гс19) зазначено, що: "визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у цьому випадку - зроблений позивачем розрахунок заборгованості), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду".

Перевіряючи розмір відсотків за користування кредитом, які заявлені до стягнення, суд зазначає наступне.

Відповідачу ОСОБА_1 за Договором про споживчий кредит № 192909 від 21.07.2025 року була фактично перераховані кредитні кошти в розмірі 10000.36 гривень.

Загальний строк кредитування (відповідно до п. 2.6 Договору) складає 98 днів з 21.07.2025 по 27.10.2025.

Денна процентна ставка складає 0.9033% на день (п. 2.7.1 Договору).

Отже з урахуванням того, що відповідачем не здійснювалось сплат за кредитним договором, в тому числі і в рахунок сплати процентів за користування кредитом, то сума відсотків за користування кредитними коштами, яка заявлена до стягнення в розмірі 8 441. 99 грн суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає до стягнення.

Щодо позовної вимоги про стягнення комісії пов`язаної з наданням кредиту в розмірі 601.00 гривень, суд зазначає наступне.

Виходячи із змісту кредитного договору № 192909 від 21.07.2025, даний кредит є споживчим.

Наявність такої комісії вимагає зазначення в кредитному договорі переліку додаткових та супутніх фінансових послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням/поверненням кредиту, що надаються позичальнику, адже само по собі надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України є обов`язком банку/фінансової установи, й виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09.12.2019 в справі №524/5152/15 (провадження №61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

У постанові Верховного Суду від 10.01.2024 у справі №727/5461/23 (провадження № 61-17096св23) зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення кредитного договору, щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до ч.1 та ч.2 ст.11, ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».

Отже, умови договору про сплату комісії за дії, які кредитодавець здійснює на власну користь, є несправедливими, суперечать принципу добросовісності, та мають наслідком істотний дисбаланс договірних прав і обов`язків та погіршення становища споживача, що за своєю природою є дискримінаційними.

Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Визнання судом нікчемного правочину недійсним за вимогою сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, оскільки нікчемний правочин є недійсним в силу закону з моменту його укладення.

Відповідно до частин 1-2, 5, 8 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.

В даному випадку, встановлена комісія є невиправданим платежем, отже, така умова договору порушує публічний порядок, та є нікчемною.

Ураховуючи вищенаведене, суд відмовляє в позовних вимогах про стягнення комісії в сумі 601.00 грн.

За таких обставин приходить до висновку, що позов ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» про стягнення заборгованості з відповідача за Договором про споживчий кредит № 192909 від 21.07.2025 року, підлягає частковому задоволенню на суму: 18442 грн 35 коп., яка складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 10000.36 гривень та заборгованості по несплаченим відсотків за користування кредитом в розмірі 8 441.99 гривень.

Вирішення судових витрат.

Згідно з ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до платіжної інструкції №26691 від 05.09.2025, позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір в розмірі 2662,40 грн.

Виходячи з того, що вимоги позивача задоволено судом на 81,75%, з урахуванням приписів пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України, понесені позивачем судові витрати з оплати судового збору в розмірі 2662.40 грн підлягають відшкодуванню пропорційно розміру задоволених вимог, а саме 2176 грн 74 коп.

Крім цього, при зверненні до суду з позовною заявою, позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача на його користь понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Водночас пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу віднесені саме до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на підтвердження витрат на правничу допомогу надав: копію свідоцтва адвоката про право на зайняття адвокатською діяльністю; копію договору про надання правничої допомоги №20/01/26-02 від 20.01.2026; копію Додаткової угоди № 25771526386 від 20.04.2026 до Договору про надання правничої допомоги №20/01/26-02 від 20.01.2026; копію Акту прийому-передачі наданих послуг до Договору про надання правничої допомоги №20/01/26-02 від 20.01.2026.

Касаційний цивільний суд Верховного Суду у постанові від 13 березня 2025 року по справі №275/150/22 вказав, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

В той же час, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Зокрема, суд звертає увагу, що понесення витрат погоджений зазначених у пункті 1 Акту прийому-передачі наданих послуг до Договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20.01.2026, а саме: складання позовної заяви у розмірі 5000 грн 00 коп. не узгоджується із протоколом погодження вартості послуг за договором про надання правничої допомоги, де вартість складення позовної заяви визначена в розмірі 2500.00 грн, до того ж стосуються реалізації адвокатом своїх повноважень на представництво та його можливості отримати винагороду, що по суті не є наданням правничої допомоги.

Враховуючи, що дана справа про стягнення заборгованості за кредитним договором є малозначною, ціна позову не перевищує ста прожиткового мінімуму для працездатних осіб, незначні обсяги виконаної адвокатом роботи, виходячи з принципів пропорційності, співмірності, розумності, суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та приходить висновку про те, що з позивача на користь відповідача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн 00 коп., який буде достатнім, співмірним і справедливим у даному випадку, що узгоджується із сталою практикою ЄСПЛ за даного питань (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява №19336/04, п.269); «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року.

Керуючись ст. ст. 4-13, 17, 18, 137, 141, 263, 265, 273 ЦПК України, ст. ст. 512, 526, 1048, 1049, 1050, 1054, 1077, 1078 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» заборгованість за Договором про споживчий кредит № 192909 від 21.07.2025 року, в сумі: 18442 (вісімнадцять тисяч чотириста сорок дві) гривень 35 копійок, яка складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 10000 гривень 36 копійок та заборгованості по несплаченим відсотків за користування кредитом в розмірі 8 441 гривень 99 копійок.

В частині стягнення заборгованості за комісією в розмірі 601 гривень 00 копійок відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2176 гривень 74 копійок.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» місцезнаходження: вул. Рогнідинська, 4А, оф.10, м. Київ, 01024; код ЄДРПОУ 43541163;

відповідач ОСОБА_1 , адреса реєстрації:, АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Суддя І. О. Опанасюк