Ухвала суду № 138287373, 06.07.2026, Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/3527/26 Провадження № 2/450/2807/26

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

06 липня 2026 року суддя Пустомитівського районного суду Львівської області Данилів Є.О. перевіривши в м. Пустомити матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фабрика Квартир», Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Компані» про захист прав споживача шляхом розірвання договорів, стягнення коштів та моральної компенсації,

в с т а н о в и в :

03.07.2026 року до Пустомитівського районного суду Львівської області надійшла позовна заява представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фабрика Квартир», Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Компані» про захист прав споживача шляхом розірвання договорів, стягнення коштів та моральної компенсації.

Дослідивши позовну заяву та додані до неї документи, приходжу до висновку, що заява не відповідає вимогам ст. 177 ЦПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

При цьому, до позовної заяви не додано доказів сплати судового збору.

На виконання вимог ч. 4 ст. 177 ЦПК України представник позивача покликається, що ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору на підставі ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Проте, такі доводи не підлягають застосуванню в даному випадку з огляду на наступне.

У відповідності до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Пунктами 3, 18, 22 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: продавець суб`єкт господарювання, який згідно з договором реалізує споживачеві товари або пропонує їх до реалізації; виконавець суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги; споживач фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Статтею 1-1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що цей Закон регулює відносини між споживачами товарів (крім харчових продуктів, якщо інше прямо не встановлено цим Законом), робіт і послуг та виробниками

Відповідно до положень статті 21 Закону України «Про захист прав споживачів», крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції; при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення; при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав`язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору; порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою; ціну продукції визначено неналежним чином; документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.

Позивач, вважаючи себе споживачем, при зверненні до суду зобов`язаний викласти зміст позовних вимог та обставини, якими він обґрунтовує вказані позовні вимоги, відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів», зазначивши про те, яке саме право споживача, визначене у статті 21 зазначеного Закону, є порушеним, таким чином надавши підтвердження того, що між сторонами існують правовідносини, які регулюються цим Законом.

Звертаючись до суду із зазначеним позовом, представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 просить розірвати Договір поставки №07/11-2025-04 на загальну суму 160662 грн. 50 коп. та Договір підряду на виконання ремонтних робіт №07/11-2025-03 на загальну суму 481987 грн. 50 коп., який доповнено Додатковою угодою №1 від 28.02.2026 року, стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ФАБРИКА КВАРТИР (ЄДРПОУ 44981368) на користь позивача 160662 грн. 50 коп., стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КОМПАНІ» (ЄДРПОУ 45523488) на користь позивача 873284 грн. 78 коп., стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю ФАБРИКА КВАРТИР (ЄДРПОУ 44981368) та Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КОМПАНІ» (ЄДРПОУ 45523488) 100000 (сто тисяч) грн. моральної компенсації на користь позивача, стягнути з відповідачів судовий збір та витрати на правову допомогу.

Верховний Суд у постанові від 05 березня 2025 року у справі № 466/9152/23 зазначив, що з урахуванням того, що між сторонами був укладений саме попередній договір купівлі-продажу квартири, а не договір про виконання робіт (надання послуг), відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин положень частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів».

Зазначене узгоджується із правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 06 серпня 2024 року у справі № 727/12297/23, 31 жовтня 2024 року у справі № 752/13313/23.

З огляду на вказане, слід дійти висновку, що відповідачі не є виконавцями або продавцями, а ОСОБА_1 не є споживачем послуг в розумінні ЗУ «Про захист прав споживачів», з огляду на що, останній не підлягає звільненню від сплати судового збору на підставі Закону України «Про захист прав споживачів» за подання даного позову.

Згідно з ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону

Згідно ч. 2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір за подання фізичною особою позовної заяви майнового характеру становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Пунктом 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, судовий збір складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Окрім того, як роз`яснив Верховний Суд у постанові по справі №761/11472/15-ц від 28.11.2018 року, позовна вимога про відшкодування моральної шкоди є майновою вимогою, якщо позивач визначив її у грошовому вимірі. Тому в такому випадку судовий збір оплачується за правилами подання позову майнового характеру.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 07.02.2022 року у справі №523/4124/21 моральна шкода є втратою немайнового характеру, однак відшкодування моральної шкоди може відбуватися в майновій (грішми, іншим майном) або немайновій формах (публікація спростування недостовірної інформації, публікація рішення суду у засобах масової інформації, інші форми відновлення морального стану особи).

Враховуючи, що позивач звернувся до суду з позовом про розірвання договорів, стягнення коштів, який містить дві вимоги немайнового характеру та одну вимогу про відшкодування моральної шкоди на суму 100000 грн, розмір судового збору за за таку вимогу повинен становити 1331,20 грн.

Відповідно до ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

На підставі наведеного та керуючись ст. 259- 261 ЦПК України, суддя,-

п о с т а н о в и в:

позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фабрика Квартир», Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Компані» про захист прав споживача шляхом розірвання договорів, стягнення коштів та моральної компенсації, залишити без руху.

Надати позивачеві десятиденний строк, який обчислюється з дня отримання даної ухвали, для усунення недоліків, вказаних в ухвалі.

Згідно ч. 3 ст. 185 ЦПК України якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала остаточна та окремому оскарженню не підлягає.

СуддяЄ. О. Данилів