Рішення № 138286436, 16.07.2026, Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області

16.07.2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

копія Справа № 401/2252/25 Провадження № 2/401/179/26

16 липня 2026 року м. Світловодськ

Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді Мельничика Ю.С.,

за участю: секретаря судових засідань Рудської В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Процедура (рух справи):

У липні 2025 року позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором №356428621 від 24 грудня 2023 року у розмірі 22 185 грн. 00 коп., а також судові витрати, що складаються з судового збору та витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ч.4 ст.274 ЦПК України ухвалою суду від 04 серпня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача у позовній заяві просить про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач в судове засідання повторно не прибув.

Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України в звязку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу судом не здійснюється.

Аргументи позивача,Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал":

Позовні вимоги позивач мотивує тим, що 24 грудня 2023 року між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №356428621 у формі електронного документу з використанням електронного підпису, відповідно до умов якого остання отримала кредит у розмірі 5 100 грн. 00 коп. на банківську картку. Договір укладено відповідно до вимог ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію", підписано позичальником з використанням одноразового ідентифікатора HGEY-7684.

Згідно умов кредитного договору, первісний кредитор виконав свій обов`язок та перерахував відповідачу, шляхом ініціювання через банк провайдер, грошові кошти у розмірі: - 5 100 грн. 00 коп. 24 грудня 2023 року на банківську карту № НОМЕР_1 відповідача, яку відповідач вказав у заявці при укладенні кредитного договору. Отже, первісний кредитор свої зобов`язання надати грошові кошти виконав у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням. Додатково, на підтвердження даного факту до позовної заяви додаються довідка та письмові пояснення первісного кредитора.

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» є небанківською фінансовою установою, та не надає фінансових платіжних послуг. А отже, не має повноважень щодо надання документів, що посвідчують переказ коштів (банківських платіжних доручень). Товариство в межах виконання умов укладеного Договору ініціює платіжні операції шляхом подання відповідної платіжної інструкції надавачу фінансових платіжних послуг із зазначенням необхідних реквізитів, які клієнт вказав в заявці на отримання кредитних коштів для їх подальшого їх зарахування на рахунок отримувача надавачем фінансових платіжних послуг отримувача. Відповідач ставлячи під сумнів факт отримання нею кредитних коштів, не надала до суду відповідних доказів, що відповідні кредитні кошти не були зараховані на її картковий рахунок.

Відповідач ініціювавши укладення договору, підписавши його, отримавши кредитні кошти, не виконувала умови щодо повернення коштів та сплати процентів, у зв`язку з чим виникла заборгованість за договором у розмірі 22 185 грн. 00 коп. з яких заборгованість за тілом кредиту 5 100 грн. 00 коп. та заборгованість за відсотками за користування кредитом 17 085 грн. 00 коп.

28 листопада 2018 року між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "Таліон Плюс" укладено Договір факторингу № 28/1118-01, строк дії якого було продовжено до 31.12.2024 додатковими угодами №19 від 28.11.2019, №26 від 31.12.2020, №27 від 31.2.2021, №31 від 31.12.2022, №32 від 31.12.2023, та згідно якого до ТОВ "Таліон Плюс" перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №356428621 від 24 грудня 2023 року. Заперечуючи проти доводів відповідача, позивач наголошує, що зазначений договір є рамковою угодою, яка відповідно до ст. 1078 ЦК України передбачає відступлення як наявних, так і майбутніх вимог. Оскільки право вимоги до Відповідача за кредитним договором від 24 грудня 2023 року було включено до відповідного Реєстру № 273 від 27 лютого 2024 року, воно було належним чином передано у період дії договору факторингу.

У подальшому право вимоги перейшло від ТОВ "Таліон плюс" до ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс", а від останнього до позивача на підставі Договору факторингу № 04/06/25-Ю від 04 червня 2025 року.

Так, 31 липня 2024 року між ТОВ "Таліон Плюс" та ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" укладено Договір факторингу № 31/0724-01, згідно якого до ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" перейшло право грошової вимоги за Кредитним договором №356428621 від 24 грудня 2023 року.

04 червня 2025 року між ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" та ТОВ "Юніт Капітал" укладено Договір факторингу № 04/04/25-Ю, згідно якого до ТОВ "Юніт Капітал" перейшло право грошової вимоги за Кредитним договором №356428621 від 24 грудня 2023 року.

Щодо доводів відповідача про неповідомлення про заміну кредитора, позивач зазначає, що відповідно до ст. 516 ЦК України та сталої практики Верховного Суду, неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку виконання основного зобов`язання, а лише несе ризик виконання зобов`язання первісному кредитору. Оскільки відповідач не надав доказів погашення заборгованості перед будь-яким із попередніх кредиторів, вимога позивача про стягнення коштів є законною.

На підставі викладеного, позивач, як новий кредитор, просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, та стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором №356428621 від 24 грудня 2023 року в розмірі 22 185 грн. 00 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач, ТОВ "Юніт Капітал", надав суду копії відповідних доказів.

Аргументи відповідача, ОСОБА_1 :

Відповідач подала відзив на позовну заяву, у якому заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, вважаючи їх необґрунтованими та такими, що суперечать нормам чинного законодавства. Заперечення мотивовані тим, що позивачем не підтверджено жодним чином перерахування коштів кредитного договору з боку ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на картковий рахунок відповідачки. Також позивач не надав належних та допустимих доказів правомірності набуття права грошової вимоги за кредитним договором № 356428621 від 24 грудня 2023 року. Свої заперечення відповідач обґрунтовує тим, що первісний договір факторингу № 28/1118-01, на підставі якого відбулося перше відступлення права вимоги, був укладений між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "Таліон плюс" ще 28 листопада 2018 року, тобто задовго до виникнення самого кредитного зобов`язання. Посилаючись на положення статті 1078 ЦК України та правові висновки Верховного Суду, відповідач стверджує, що відступлення майбутніх вимог можливе лише за умови їх конкретної визначеності та індивідуалізації, тоді як передача неіснуючих та позбавлених змісту вимог тягне за собою неукладеність правочину через недосягнення згоди щодо його предмета.

Також відповідач вказує на невиконання позивачем та попередніми кредиторами обов`язку щодо письмового повідомлення боржника про заміну кредитора у зобов`язанні, що було прямо передбачено умовами договору факторингу.

Враховуючи викладене, відповідач вважає, що ТОВ «Юніт капітал» не довело своє право на звернення до суду з позовом до відповідача про стягнення з неї заборгованості за кредитним договором, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши матеріали справи та оцінивши у єдності та в сукупності надані позивачем докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, проаналізувавши норми права, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов наступного висновку.

Встановлені судом обставини справи:

Матеріалами справи встановлено, що 24 грудня 2023 відповідач ОСОБА_1 звернулася до ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" із заявкою на отримання грошових коштів у кредит, в якій повідомила свої персональні дані, зокрема РНОКПП, паспортні дані, номер телефону та електронну пошту, адресу проживання, вказала бажану суму кредиту 5 100 грн. 00 коп., строк кредиту 30 днів, а також платіжний засіб на який просила перерахувати кредитні кошти НОМЕР_2 (Т.1, а.с. 35).

З довідки щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" слідує що о 7:30:09 24 грудня 2023 позичальнику ОСОБА_1 надіслано одноразовий ідентифікатор HGEY-7684, на вказаний нею номер телефону, а о 7:31:11 год позичальник ввела ідентифікатор та відправила товариству. О 7:31:18 год 24 грудня 2023 року відбулося перерахування коштів позичальнику (Т.1, а.с.27).

Згідно платіжного доручення від 24 грудня 2023 року , ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" здійснено переказ грошових коштів на картку ОСОБА_1 № НОМЕР_2 , що зазначена нею у заявці на отримання кредиту, згідно договору № 356428621 від 24 грудня 2023 року у сумі 5 100 грн. (Т.1, а.с.17)

Таким чином, 24 грудня 2023 року укладено кредитний договір № 356428621, сторонами якого є ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1

28 листопада 2018 року ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" (Клієнт) та ТОВ "Таліон плюс" (Фактор) уклали Договір факторингу № 28/1118-01 строк дії якого закінчується 28 листопада 2019 року. (Т.1, а.с.93-97)

28.11.2019 ТОВ "Манівео" та ТОВ "Таліон плюс" уклали додаткову угоду №19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020, при цьому інші умови договору залишилися без змін. (Т.1, а.с.98)

31.12.2020 між Клієнтом та Фактором укладено додаткову угоду № 26 від 31.12.2020 року до Договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, що продовжила строк договору до 31 грудня 2021 року. В даній додатковій угоді Договір факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року викладено у новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28 листопада 2018 року та № 28/1118-01. (Т.1, а.с.99,100)

31.12.2021 сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду №27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року. (Т.1, а.с.104)

31.12.2022 сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду №31, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2023 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року. (Т.1, а.с.104)

31.12.2023 сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду №32, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2024 року. (Т.1, а.с.105)

Таким чином, строк дії договору № 28/1118-01 тривав протягом визначеного проміжку часу, а саме 28 листопада 2018 року -31.12.2024.

Пунктом 2.1. Розділу 2 (предмет договору) Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, передбачено, що згідно умов Договору Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги.

Тобто, предметом Договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, є відступлення прав вимоги до боржників, зазначених у відповідних Реєстрах прав вимоги.

Відповідно до п. 1.3. Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року визначено, що під правом вимоги розуміється всі права Клієнта за Кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до Боржників по сплаті суми Боргу за Кредитними Договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Пунктом 1.2. Договору визначено, що Перелік Кредитних договорів наводиться у відповідних Додатках до Договору, а саме Реєстрах прав вимоги.

Відповідно до п. 1.5. Договору факторингу, Реєстр прав вимоги - означає перелік Прав вимоги до Боржників, що відступається за Договором. Форма вказаного Реєстру наведена в Додатку №1 до Договору.

Згідно п. 4.1. договору факторингу, право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в день підписання Сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку.

27 лютого 2024 року відповідно до витягу з Реєстру права вимоги №273 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року право вимоги за кредитним договором № 356428621 від 24 грудня 2023 року, укладеним з ОСОБА_1 , на суму 11 475 грн. 00 коп., перейшло від ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" до ТОВ "Таліон плюс". (Т.1, а.с. 91)

Таким чином, ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" відступило дійсне право вимоги до ТОВ "Таліон плюс", оскільки з урахуванням визначених строків дії цього договору, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії.

Право вимоги за кредитним № 356428621 від 24 грудня 2023 перейшло до ТОВ "Таліон плюс" 27 лютого 2024 року, відповідно до підписання сторонами реєстру прав вимоги №273.

Підписанням Реєстру прав вимоги Сторони засвідчують передачу права вимоги до Боржників в повному обсязі, за відповідним Реєстром права вимоги.

Відповідно до п.5.3.3 договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року року (в редакції з урахуванням додаткових угод до нього) визначено, що Фактор (ТОВ "Таліон плюс") має право розпоряджатися правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати право вимоги на користь третіх осіб.

Таким чином ТОВ "Таліон плюс" набуло право вимоги до відповідача та стало новим кредитором за кредитним договором № 356428621 від 24 грудня 2023 року, що підтверджується належними доказами.

31 липня 2024 року між ТОВ "Таліон Плюс" та ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" укладено Договір факторингу № 31/0724-01. (Т.1, а.с.84-87)

Відповідно до пункту 8.2 Договору факторингу №31/0724-01 від 31 липня 2024 року строк дії Договору закінчується 31 грудня 2024 року.

Пунктом 2.1. Розділу 2 (предмет договору) Договору факторингу № 31/0724-01 від 31 липня 2024 року, Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором.

Тобто предметом Договору факторингу №30/1023-01 від 31 липня 2024 року є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги.

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 2 від 31 липня 2024 року до Договору факторингу № 31/0724-01 від 31 липня 2024 року від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором № 356428621 від 24 грудня 2023 року на загальну суму 17 085 грн. 00 коп.(Т.1, а.с.82)

Відповідно до п.п. 5.3.3 договору факторингу № 31/0724-01 від 31 липня 2024 року Фактор (ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс") має право розпоряджатися Правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати Право вимоги на користь третіх осіб.

Предметом даного договору, відповідно до його умов, є відступлення прав вимоги, що зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги. Відповідно до п. 4.1. договору, право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в момент підписання сторонами відповідного Реєстру прав вимоги, що є невід`ємною частиною договору.

Тобто, предметом договору є відступлення прав вимоги, які закріплені у реєстрі, який в свою чергу, належним чином оформлено та підписано сторонами в межах дії договору.

Таким чином ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" набуло право вимоги до відповідача та стало новим кредитором за кредитним договором № 356428621 від 24 грудня 2023 року.

04 червня 2025 року ТОВ "ФК «Онлайн Фінанс" та ТОВ "Юніт Капітал" уклали Договір факторингу № 04/06/25-Ю відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. (Т.1, а.с.76-79)

За цим договором Фактор зобов`язуються передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов`язання, плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту.

Перелік Боржників, підстави виникнення Права грошової Вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інші дані Зазначені в Реєстрі Боржників.

Відповідно до п.1.2. перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акта прийому-передачі Реєстру Боржників згідно з Додатком № 2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги.

Відповідно до Реєстру Боржників за Договором факторингу №04/06/25-Ю від 04 червня 2025 року від ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" до ТОВ "Юніт Капітал" перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором №356428621 від 24 грудня 2023 на загальну суму 22 185 грн. 00 коп. Даний факт підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу №04/06/25-Ю від 04 червня 2025 року. (Т.1, а.с.71) Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього Договору.

Позивачем також надано копію платіжної інструкції від 04 червня 2025 року про оплату за право грошової вимоги згідно Договору факторингу №04/06/25-Ю від 04 червня 2025 року на користь ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс". (Т.1, а.с.70)

Таким чином ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" набуло право вимоги до відповідача та стало новим кредитором за кредитним договором № 356428621 від 24 грудня 2023 року.

Згідно розрахунку заборгованості та виписки з особового рахунку за кредитним договором № 356428621 від 24 грудня 2023 року, у зв`язку із невиконанням ОСОБА_1 своїх зобов`язань за вказаним договором виникла заборгованість станом на 25 червня 2025 року у розмірі 22 185 грн. 00 коп., що складається з: - заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) 5 100 грн. 00 коп., заборгованість за нарахованими відсотками 17 085 грн. 00 коп. (Т.1, а.с.62)

Вказані обставини справи підтверджуються належними та допустимими доказами, сторонами не спростовані.

Оцінка суду (джерела права):

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.

Частиною 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 1 ст. 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до положень ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Частиною 1 ст. 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

У ч. 1 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно положень ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

У відповідності до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).

Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (ч. ч. 1, 2 ст. 10561 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Положеннями ст. 207 ЦК України встановлено загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

За приписами ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

За приписами ч. 2 ст. 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

В ч. ч. 4, 6 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" зазначено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно з вимогами ч. 8 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Положеннями ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію" передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис ", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 09.09.2020 у справі № 732/670/19.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди. У разі порушення боржником негативного зобов`язання кредитор незалежно від сплати неустойки та (або) відшкодування збитків і моральної шкоди має право вимагати припинення дії, від вчинення якої боржник зобов`язався утриматися, якщо це не суперечить змісту зобов`язання. Така вимога може бути пред`явлена кредитором і в разі виникнення реальної загрози порушення такого зобов`язання.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 514 ЦК України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У відповідності до ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Статтею 1077 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

Відповідно до ст. 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Висновок суду:

З досліджених матеріалів справи судом встановлено, що між відповідачем ОСОБА_1 та ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" було укладено кредитний договір №356428621 від 24 грудня 2023 року.

Із кредитного договору вбачається, що у відповідності до вимог частини першої статті 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатору, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.

Вказані дії сторін не суперечать загальним засадам цивільного законодавства щодо способу укладання договору, а, відтак, породжували відповідні договірні зобов`язання для сторін по справі.

ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" свої зобов`язання за кредитним договором виконало, перерахувавши відповідачу кредитні кошти на картковий рахунок № НОМЕР_1 , про що свідчать відповідне повідомлення та платіжна інструкція.

У зв`язку із невиконанням ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором № 356428621 від 24 грудня 2023 року виникла заборгованість станом на 25 червня 2025 року у розмірі 22 185 грн. 00 коп., що складається з: - заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) 5 100 грн. 00 коп., заборгованість за нарахованими відсотками 17 085 грн. 00 коп.

Згідно з вимогами ст. 6, ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Так, згідно умов кредитного договору №356428621 від 24 грудня 2023 року укладеного з ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога", відповідачу надано кредит у розмірі 5 100 грн. 00 коп.

Згідно п. 2.1 кредитного договору, за цим договором кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 5 100 грн. 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту Товариства з обмеженою відповідальністю "Манівео швидка фінансова допомога".

Відповідач вказує, що позивач не набув права грошової вимоги у встановленому законом порядку, а тому є неналежним позивачем у справі. Окрім того, просить суд залучити до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Клопотання обґрунтовує тим, що позивачем надано недостатньо доказів укладення кредитного договору, факту отримання кредитних коштів.

Основним запереченням відповідача є твердження про те, що позивач не набув права вимоги, оскільки первісний договір факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року був укладений задовго до виникнення кредитного зобов`язання відповідача. Суд відхиляє ці доводи як такі, що ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм матеріального права та не вбачає підстав для задоволення клопотання про залучення третьої особи ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», оскільки позивачем належним чином підтверджено факт укладення відповідачем кредитного договору з первісним кредитором та надано належні докази переходу прав вимоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути як наявна грошова вимога, так і право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

За змістом ч. 1 ст. 4 Закону України 12 липня 2001 року № 2664-III "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" (далі - Закон № 2664-III) факторинг вважається фінансовою послугою.

У п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону № 2664-III зазначено, що фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Вимоги до договору про надання фінансових послуг передбачені в ст. 6 Закону № 2664-III.

Так, за змістом ч. 1 ст. 6 Закону № 2664-III договір, якщо інше не передбачено законом, повинен містити: 1) назву документа; 2) назву, адресу та реквізити суб`єкта господарювання; 3) відомості про клієнта, який отримує фінансову послугу: прізвище, ім`я, по батькові, адреса проживання - для фізичної особи, найменування та місцезнаходження - для юридичної особи; 5) найменування фінансової операції; 6) розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків; 7) строк дії договору; 8) порядок зміни і припинення дії договору; 9) права та обов`язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; 9-1) підтвердження, що інформація, зазначена в частині другій статті 12 цього Закону, надана клієнту; 10) інші умови за згодою сторін; 11) підписи сторін.

Крім того, відповідно до п. 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, від 06 лютого 2014 року № 352 "Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року № 231" до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів-суб`єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 1077 ЦК України договір факторингу передбачає, зокрема те, що фактор передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові свою грошову вимогу до третьої особи (боржника).

Отже, за договором факторингу фактором має надаватися фінансова послуга, яка полягає в наданні коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (п. 6 ч.1 ст. 4 Закону № 2664-III), тобто грошові кошти мають передаватися клієнту у розпорядження, і клієнт має сплатити фактору за відповідну послуги з фінансування (надання позики або кредиту).

При цьому, така плата за надану фактором послугу може бути, як зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (пункт 61), встановлена у твердій сумі, у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається, у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної в договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.

Сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатися як плата за надану фактором фінансову послугу.

Натомість грошова вимога, що передається клієнтом фактору, може відступатися клієнтом фактору у зв`язку з її продажем останньому (ч. 1 ст. 1084 ЦК України) або з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором, оскільки за змістом ч. 2 ст. 1084 ЦК України фактор має право у разі невиконання клієнтом зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок заставленої грошової вимоги до боржника.

Таким чином, договір факторингу є змішаним договором, який обов`язково поєднує у собі елементи договору позики або кредитного договору та елементи договору купівлі-продажу грошової вимоги або договору застави грошової вимоги.

Суд зазначає, що договір факторингу від 28 листопада 2018 року за своєю правовою природою є рамковою угодою. Вимога до відповідача стала визначеною (індивідуалізованою) у момент підписання Реєстру прав вимоги № 273 від 27 лютого 2024року, що повністю відповідає вимогам закону щодо конкретизації предмета договору факторингу в момент його виникнення. Таким чином, перехід права вимоги від ТОВ "Манівео" до ТОВ "Таліон Плюс" відбувся правомірно. Наступний перехід права вимоги (до ТОВ "ФК «Онлайн Фінанс" та надалі до позивача) підтверджуються наданими суду договорами факторингу, витягами з реєстрів та актами прийому-передачі.

Отже, з огляду на наведені обставини та докази у справі, вбачається, що відбулася заміна кредитодавця, на підставі укладених договорів факторингу, а тому до позивача ТОВ "Юніт Капітал", перейшло право вимоги за кредитним договором № 356428621 від 24 грудня 2023 року, що укладений між відповідачем ОСОБА_1 та первісним кредитором.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позивач ТОВ "Юніт Капітал" як новий кредитор у встановленому законом порядку набув право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №356428621 від 24 грудня 2023 року, що підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами.

Відповідно до ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов. Оскільки умови договорів не пов`язують момент переходу права з моментом фактичної оплати, підписання передавальних документів є достатнім доказом набуття позивачем статусу кредитора. До того ж, для забезпечення повного і всебічного розгляду справи позивачем надано докази оплати за набуті права вимоги, що підтверджують реальність фінансових операцій між факторами. Суд також зауважує, що питання розрахунків між новим та старим кредиторами є їхніми внутрішніми зобов`язаннями і не впливає на обов`язок боржника повернути отримані кошти.

Суд також не приймає аргументи відповідача про неповідомлення її про заміну кредитора як підставу для відмови у позові. Згідно зі ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Відсутність повідомлення не звільняє боржника від обов`язку виконання зобов`язання, а лише дає право боржнику сплатити борг первісному кредитору.

Судом встановлено, що після заміни кредитора, відповідач не вчиняла дій щодо погашення заборгованості за кредитним договором ні перед позивачем, ні перед попередніми кредиторами, тому її зобов`язання перед позивачем залишається чинним.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону. Відповідно до ст. 1054 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві суму позики та сплатити проценти.

За таких обставин, враховуючи, що відповідач не виконала належним чином зобов`язання щодо погашення заборгованості за договором кредиту укладеним між нею та ТОВ "Манівео" в обумовлені договором строки, позивач, який отримав право вимоги до відповідача, внаслідок такого порушення не позбавлений можливості отримати кредитні кошти, а тому суд приходить до висновку про наявність законних підстав для задоволення позову у повному обсязі, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача заборгованість за основною сумою боргу (тілом кредиту) в розмірі 5 100 грн. 00 коп. та заборгованість за відсотками у розмірі 17 085 грн. 00 коп.

Щодо розподілу судових витрат

Питання щодо судових витрат судом вирішується відповідно до положень ст. 141 ЦПК України.

Позивачем заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правову допомогу у розмірі 7000 грн.

Відповідно до ст. 1 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

На підставі п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

За нормами ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

Нормою ч. 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно усталеної практики Верховного Суду, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. (справи № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18).

На підтвердження понесених позивачем судових витрат на правничу допомогу представником позивача надано до матеріалів справи: копію договору про надання правничої допомоги №05/06/25-01 від 05 червня 2025 року, акт прийому-передачі наданих послуг від 25 червня 2025 року, у яких міститься детальний опис робіт (послуг).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19), від 20 вересня 2023 року у справі № 753/7936/22 (провадження № 61-1519св23).

Відповідно до висновків Верховного Суду у постанові від 19 січня 2023 року у справі № 345/136/18,від 22 березня 2023 року у справі № 758/6113/19 суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Суд вважає, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання відповідача про зменшення розміру витратна професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Керуючись такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи розумність розміру витрат позивача на правову допомогу, виходячи з характеру спірних відносин у справі, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для стягнення усіх заявлених витрат позивача на професійну правову допомогу. Суд вважає розмір судових витрат позивача на правову допомогу, пов`язаний зі складанням позовної заяви про стягнення заборгованості за договорами, яка є типовою для позивача, явно завищеною. Крім того, за практикою Верховного Суду надання консультацій, ознайомлення з матеріалами кредитної справи та погодження правової позиції входять до процесу підготовки і складання позовної заяви, тому окремій грошовій оцінці не підлягають. На підставі викладеного, суд дійшов висновку про зменшення розмір витрат на правову допомогу до 3 000 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, необхідно стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 2 422 грн. 40 коп.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 10-13, 76-81, 83, 89, 141, 223, 264, 265, 268, 274, 279, 353ЦПК України, ст.ст. 258, 267, 525, 526, 610, 611, 1048-1054 ЦК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" заборгованість за кредитним договором №356428621 від 24 грудня 2023 року у розмірі 22 185 грн. 00 коп., судовий збір у розмірі 2 422 грн. 40 коп., а також витрати на правову допомогу у розмірі 3 000 грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повне найменування сторін:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал", адреса: вулиця Рогнідинська, буд.4, літ.А, офіс 10, м. Київ, код ЄДРПОУ 43541163.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя Світловодського

міськрайонного суду Ю.С. Мельничик

Згідно з оригіналом