Ухвала суду № 138285741, 15.07.2026, Лебединський районний суд Сумської області

Справа № 591/3343/15-к

Провадження № 1-кс/950/280/26

ЛЕБЕДИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

15 липня 2026 року м. Лебедин

Лебединський районний суд Сумської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши заяву ОСОБА_3 про відвід судді Лебединського районного суду Сумської області ОСОБА_4 у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 340, ч. 2 ст. 372 КК України,

сторони кримінального провадження:

прокурор ОСОБА_5 ,

обвинувачений ОСОБА_3 ,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_3 заявив відвід головуючому судді при розгляді кримінального провадження.

Відвід мотивований тим, що дії та процесуальні висновки суду, які свідчать про порушення принципу правової визначеності, принципу рівності сторін та створюють сумніви у неупередженості судді.

Зокрема, ОСОБА_3 зазначає, що в ухвалі від 18.03.2026 суд фактично надав оцінку питанням, які вже були предметом судового контролю та процесуального спору між сторонами, одночасно сформувавши наперед висновки щодо юридичної оцінки доводів сторони захисту. Суд вдався до маніпуляцій та перекручування фактів, встановлених судами Сумської області різних інстанцій, обмежившись виключно посиланням на їх існування. Обвинувачений вважає, що суд не надавав оцінки правовим наслідкам повернення обвинувального акта прокурору, дотримання строків досудового розслідування, та перекрутив на користь обвинувачення ухвалу Сумського апеляційного суду від 21.10.2016 в частині мотивів задоволення апеляції прокурора та повернення матеріалів кримінального провадження до суду першої інстанції; процесуального статусу особи, оскільки статус обвинуваченого особа набуває з моменту надходження обвинувального акту, направленого в межах строків, передбачених КПК для проведення досудового розслідування до суду; меж застосування ст. 314 КПК України; оцінки правових наслідків попередніх судових рішень (судом прямо проігноровано рішення попередніх судів, які вказали на порушення вимог КПК України щодо дотримання строків вручення обвинувального акту).

При цьому суд прямо зазначив, що доводи сторони захисту є «безпідставними», «не ґрунтуються на вимогах закону», а також що відповідні питання «вже були предметом процесуальної оцінки». Такі формулювання створюють об`єктивні сумніви щодо здатності суду в подальшому неупереджено оцінювати аналогічні доводи сторони захисту під час подальшого розгляду справи.

У своїй ухвалі суд фактично сформував остаточний правовий висновок щодо тлумачення ст. 219 КПК України та наслідків повернення обвинувального акта прокурору.

Суд не надав належної правової оцінки доводам сторони захисту щодо порушення строків досудового розслідування. Суд обмежився формальним посиланням на факт первинного направлення обвинувального акта до суду 12.05.2015 та на попередні рішення апеляційного суду, однак не здійснив самостійної оцінки доводів сторони захисту щодо того, що вручення обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування відбулося поза межами строку досудового розслідування. Таким чином, суд фактично уникнув аналізу ключового доводу сторони захисту, що свідчить про вибірковий підхід до оцінки доказів та аргументів сторони захисту.

Вказані обставини створюють об`єктивне враження про сформованість наперед правової позиції суду щодо спірних процесуальних питань та порушують принцип правової визначеності, який вимагає послідовного, передбачуваного та повного застосування норм кримінального процесуального закону.

Ухвалою від 26.12.2017 суд легітимізував порушення, допущенні стороною обвинувачення, в частині порушення вимог ст. 293 КПК України та фактично позбавив сторону захисту можливості апелювати на ці порушення.

В ухвалі від 18.03.2026 суддею допущено суперечливе застосування норм права у межах однієї справи, змінено процесуальну позицію без належного мотивування, проігноровано усталену судову практику Верховного Суду та створено ситуацію правової невизначеності для сторін процесу. Судом не надано належної оцінки відповідності наявних в матеріалах справи відносно ОСОБА_3 правовій позиції Верховного суду.

Суддею ОСОБА_6 в завуальованій процесуальній формі начебто перевірено факт порушень сторони обвинувачення щодо дотримання процесуальних строків з посиланням на норми закону. В той же час, судом повністю проігноровано та не надано правової оцінки, яка має процесуальні наслідки, які різняться з прийнятим кінцевим рішенням суду.

Указані обставини, на думку ОСОБА_3 , свідчать про те, що суд фактично сформував наперед правову позицію щодо спірних процесуальних питань та не надає належної оцінки аргументам сторони захисту, що створює об`єктивні сумніви у його неупередженості для сторони захисту та суперечить принципу правової визначеності.

Заява ОСОБА_3 неодноразово була призначена до розгляду. Зокрема, судові засідання були призначені на 11.06.2026, 18.06.2026, 03.07.2026 та 15.07.2026.

Судові засідання 11.06.2026 та 18.06.2026 не відбулися з поважних причин (розгляд судом клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та участь захисників у розгляді іншого кримінального провадження).

Однак, у судові засідання 03.07.2026 та 15.07.2026 захисники обвинуваченого не з`явились, просили відкласти розгляд справи, посилаючись на загострення безпекової ситуації та необхідність перебувати у безпечному місці.

За таких обставин судове засідання, призначене на 03.07.2026, було відкладено. Обвинуваченому було наголошено на тому, що його захисники не позбавлені можливості приймати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

У судове засідання 15.07.2026 з`явився обвинувачений, однак його захисники не прибули. При цьому захисники обвинуваченого зареєстровані у підсистемі «Електронний суд», а тому не позбавлені можливості приймати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з власних технічних засобів.

При вирішенні питання щодо можливості розгляду заяви обвинуваченого за відсутності його захисників суд врахував, що в ході розгляду заяви про відвід судді не розглядаються питання про винуватість/невинуватість обвинуваченого. Суд також врахував, що обвинувачений є фахівцем у галузі права, адвокатом, а тому не позбавлений можливості самостійно приймати участь у розгляді складеної ним заяви про відвід, яка була складена ним самостійно.

У постанові від 04.06.2026 у справі № 947/21679/23 Верховний Суд зазначив, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об`єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.

Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що зловживання правом є спотворенням правосуддя, коли той чи інший учасник судового провадження надає своїм діям видимість юридичної правильності, натомість, насправді використовує в цілях, які є протилежними тим, задля досягнення яких закон наділяє їх відповідними процесуальними правами.

Хоча КПК і не містить загального положення про заборону зловживання процесуальними правами, однак така є загально-правовим принципом і поширюється на всі галузі права.

За таких обставин розгляд заяви обвинуваченого про відвід судді проведено за відсутності захисників обвинуваченого.

ОСОБА_3 у судовому засіданні підтримав заявлений ним відвід судді ОСОБА_4 . Зазначив, що такий відвід не ґрунтується на незгоді з прийнятим рішенням, натомість вважає, що суд порушив принцип правової визначеності, постановивши ухвалу від 18.03.2026. Суддя висловився щодо істотних питань в межах кримінального провадження, що на думку обвинуваченого, завадить йому ухвалити законне рішення у справі. Суд не просто відхилив аргументи захисту, а сформував категоричні висновки щодо обставин справи. Вважає, що аргументи захисту не були розглянуті з тією ж ретельністю, що і сторони обвинувачення. У справі є позиції різних судів щодо окремих процесуальних питань в межах даної справи, однак суддя не надавав їм самостійної оцінки. Суд не врахував порушення строків досудового розслідування, не надав висновків щодо вручення обвинувального акту поза межами строків досудового розслідування.

Прокурор проти заявленого відводу заперечував, зазначив, що такий не ґрунтується на вимогах щодо відводів.

Заслухавши учасників судового провадження, суд зазначає наступне.

Обставини, що виключають участь слідчого судді, судді або присяжного в кримінальному провадженні передбачені ст. 75 КПК України.

Зокрема слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні: 1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім`ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах провадження; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; 5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 80 КПК України за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, дізнавач, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов`язані заявити самовідвід.

За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні.

Згідно з ч. 5 ст. 80 КПК України відвід повинен бути вмотивованим.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, безсторонність (неупередженість) суду в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції має визначатися згідно з суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (рішення у справах: «Фей проти Австрії», «Ветштайн проти Швейцарії»).

Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.

У даному випадку обвинувачений акцентував увагу на тому, що його відвід не пов`язаний з незгодою з постановленим суддею рішенням. Однак, доводи, викладені у заяві про відвід, апелюють до способу вирішення питань судового розгляду, які були поставлені обвинуваченим перед судом.

Зокрема, значна частина відводу була присвячена процесуальним питанням, способу вирішення окремих питань процесуального статусу обвинуваченого та судовій практиці Верховного Суду з указаних питань.

Зміст піднятих питань виходить за межі предмету розгляду заяви про відвід, оскільки потребує оцінки законності, обґрунтованості та правильності прийнятого судового рішення, перевірки повноти дослідження доводів сторін, а також встановлення відповідності змісту судового рішення вимогам кримінального процесуального законодавства, що не є завданням суду першої інстанції.

КПК України в будь-якому випадку не наділяє суддю під час розгляду заяви про відвід повноваженнями оцінювати і перевіряти рішення іншого судді з точки зору законності.

Процедура розгляду питання про відвід судді не може підміняти собою встановлений законом порядок оскарження/перегляду судового рішення, наведених мотивів, повноти та достатності оцінки суддею аргументів учасників провадження. Сам по собі факт прийняття суддею рішення, з яким не погоджується сторона захисту і вважає його юридично помилковим або таким, що порушує права обвинуваченого, автоматично не свідчить про упередженість судді чи наявності інших обставин, які викликають сумнів в його безсторонності.

Суд зазначає, що у даному випадку питання законності ухваленого рішення нерозривно пов`язане з підставами відводу, заявленого обвинуваченим, про що свідчить зміст його заяви та доводи, висловлені у судовому засіданні.

Натомість наведені доводи не спрямовані на представлення суду фактів, які могли б об`єктивно свідчити про особисту заінтересованість судді, його упередженість або наявність інших підстав для відводу, передбачених КПК України.

Заява про відвід не повинна торкатися правових питань в межах кримінального провадження, така заява повинна містити посилання на достатні фактичні дані, які викликають обґрунтований сумнів у неупередженості судді при розгляді конкретної судової справи.

Водночас, заявлений відвід не може обґрунтовуватися незгодою сторони з рішеннями судді, оскільки вказане саме по собі не свідчить про легітимні сумніви в неупередженості.

Протилежне трактування принципу неупередженості суду та інституту відводу суперечить засадам судочинства та незалежності судді.

Оцінка дій судді з точки зору обвинуваченого «їх категоричність», що надає йому підстави вважати суддю упередженим, є суб`єктивною думкою, яка б у разі постановлення будь-якої ухвали за умови її оскарження і подальшого скасування, призводила до необґрунтованої заміни судді внаслідок його відводу.

За таких обставин, суд вважає, що заява обвинуваченого ОСОБА_3 про відвід судді ОСОБА_4 у справі № 591/3343/15-к не містить належних та обґрунтованих підстав для відводу судді, а тому в задоволенні такої заяви слід відмовити.

Керуючись ст. 75, 76, 80, 81, 376 КПК України, суд

у х в а л и в:

У задоволенні заяви ОСОБА_3 про відвід судді Лебединського районного суду Сумської області ОСОБА_4 у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 340, ч. 2 ст. 372 КК України відмовити.

Повний текст ухвали складено та оголошено 17.07.2026 о 10:30 год.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_7