Рішення № 138252112, 16.07.2026, Лебединський районний суд Сумської області

Справа № 950/1577/26

Провадження № 2/950/984/26

ЛЕБЕДИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2026 року м. Лебедин

Лебединський районний суд Сумської області у складі судді Косолапа В.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, у приміщенні суду в м. Лебедин, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорськ-9» про захист прав споживача,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорськ-9» у якому просить: стягнути з відповідача кошти в сумі 15000,00 грн., сплачені відповідно до договору про надання юридичних послуг від 07.07.2024 № 070924, укладеного з ТОВ «Лігл»; стягнути з відповідача 50000,00 грн. моральної шкоди та 18000,00 грн. витрат на правову допомогу відповідно до договору № 12052611 від 12.05.2026.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 07.09.2024 між ОСОБА_1 та ТОВ «Лігл», яке згодом змінило назву на ТОВ «Краматорськ-9», було укладено договір про надання правничої допомоги, відповідно до якого відповідач мав надати послуги: правовий аналіз ситуації, подача позову до суду щодо оскарження кредитної заборгованості виконавчого провадження.

За умовами договору відповідач зобов`язався приступити до надання юридичних послуг після оплати повної вартості наданих послуг. 17.09.2024 та 26.09.2024 позивачем сплачено в загальному розмірі 15000,00 грн. Під час укладення договору позивача запевнили у гарантованому результаті щодо проведення правового аналізу ситуації, оперативної підготовки та подачі позову до суду.

Однак, до моменту звернення до суду, жодних дій на виконання такого договору вчинено не було, не підготовлена позовна заява, питання кредитної заборгованості не вирішено.

Позивач зазначає, що з боку ТОВ «Лігл» (ТОВ «Краматорськ-9») має місце нечесна підприємницька практика, яка порушує її права.

Також ОСОБА_1 зазначає, що у зв`язку з невиконанням договірних зобов`язань та сплатою значної суми в розмірі 15000,00 грн., вона зазнала значних моральних страждань та емоційного стресу, оскільки сплатила вагомі для неї кошти за фактично ненадані послуги. Тривале невиконання відповідачем договірних зобов`язань щодо оскарження заборгованості перед мікрофінансовими організаціями призвело до постійного психологічного напруження. Її банківські картки залишаються заблокованими, що позбавляє можливості купувати продукти харчування та ліки, забезпечувати базові потреби.

Також ОСОБА_1 була змушена витрачати додаткові сили та час на пошук інших захисників, що повністю порушило її звичний життєвий цикл. Їй довелося звернутися до ТОВ «Правова допомога 24/7» та понести витрати у розмірі 18000,00 грн.

За таких обставин позивач вважає за необхідне захистити свої права шляхом відмови від договору про надання послуг та повернення сплачених грошових коштів.

Ухвалою від 08.06.2026 судом відкрито провадження, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Копія позовної заяви з додатками була направлена за місцезнаходженням ТОВ «Краматорськ-9» згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Поштове відправлення повернуто на адресу суду у зв`язку з відсутністю адресата (а.с. 35). Крім того, ухвалу про відкриття провадження у справі ТОВ «Краматорськ-9» отримало в електронному кабінеті підсистеми «Електронний суд» (а.с. 33 зворот. стор.).

Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини та оцінивши надані докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.

07.09.2026 між ТОВ «Лігл» (виконавець) та ОСОБА_1 (замовник) укладено договір про надання правничої допомоги № 070924 (а.с. 19-20).

Згідно з п. 1.1, 1.2 виконавець приймає до виконання доручення замовника про надання юридичних послуг, а замовник зобов`язується оплатити послуги. Характер та види юридичних послуг: правовий аналіз ситуації, подача позову до суду щодо оскарження кредитної заборгованості виконавчого провадження.

Відповідно до п.п. 2.1.2 п. 2.1.1 п. 2 договору виконавець зобов`язується приступити до надання юридичних послуг/правової допомоги, зазначених в п.1.2 цього договору у повному обсязі, своєчасно і якісно, керуючись чинним законодавством України, а також іншим нормативно-правовими актами після внесення замовником передплати в розмірі повної вартості послуг відповідно до п. п. 3.1 та 3.2 цього договору.

Згідно з п. 3.1, 3.2 договору вартість надання юридичних послуг, зазначених в п. 1.2 цього договору становить 15000,00 грн. Замовник сплачує кошти за вищевказані послуги в наступний термін: 17.09. 7500,00 грн. та 26.09. 7500,00 грн.

17.09.2026 та 26.09.2026 на виконання умов договору ОСОБА_1 було сплачено в загальному розмірі 15000,00 грн., що підтверджується копіями квитанцій АТ КБ «ПриватБанк» (а.с. 17, 18).

Стороною вищевказаного договору є ТОВ «Лігл» код ЄДРПОУ 41614728. Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, станом на 04.06.2026 юридичною особою з кодом ЄДРПОУ 41614728 є ТОВ «Краматорськ-9», тобто відповідач у даній справі.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів Закон України «Про захист прав споживачів».

Згідно з ч. 1 ст. 10 Закон України «Про захист прав споживачів» споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов`язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим.

Відповідно до ч. 1 ст. 906 ЦК України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 907 ЦК України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі під час укладення, зміни, виконання та припинення договорів щодо отримання (придбання, замовлення тощо) продукції, а також при використанні продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

Згідно з ч. 2 ст. Закону України «Про захист прав споживачів» при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Звернувшись до суду з позовом ОСОБА_1 , посилаючись на ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», вважала дії відповідача нечесною підприємницькою практикою у зв`язку з введенням її в оману.

Однак у своєму позові ОСОБА_1 не зазначила, які саме дії ТОВ «Лігл»/ТОВ «Краматорськ-9» є такими, які спрямовані на введення її в оману. Саме по собі невиконання умов договору надавачем послуг не свідчить про нечесну підприємницьку практику з боку останнього.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

Згідно зі ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно з положеннями ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За загальними положеннями, передбаченими ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Виходячи із презумпції правомірності правочину обов`язок доказування недійсності правочину покладається на сторону, яка його оспорює (подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 26.04.2022 у справі № 522/23819/15-ц).

За таких обставин договір, укладений 07.09.2026 між ТОВ «Лігл» та ОСОБА_1 не може бути визнаний судом недійсним з підстав застосування нечесної підприємницької практики, оскільки позивачем не доведено, що така мала місце та в чому вона полягає.

У той же час судом встановлено, що послуги за договором від 07.09.2026 позивачу надані не були. Таким чином, на підставі ч. 1 ст. 10 Закон України «Про захист прав споживачів», ОСОБА_1 має право відмовитися від такого договору та вимагати відшкодування збитків, що стало підставою її звернення до суду.

За таких обставин суд вважає за необхідне стягнути з ТОВ «Краматорськ-9» вартість послуг, які не були надані позивачу, в розмірі 15000,00 грн. у зв`язку із чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо вимог в частині стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частиною 1 ст. 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (ч. 2 ст. 23 ЦК України).

Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 23 ЦК України якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до п. 3, 4 постанови пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Згідно з п. 9 вищевказаної постанови № 4, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

У своєму позові ОСОБА_1 указує, що вона зазнала значних моральних страждань та емоційного стресу, оскільки сплатила вагомі для неї кошти за фактично ненадані послуги. Тривале невиконання відповідачем договірних зобов`язань призвело до постійного психологічного напруження. Її банківські картки залишаються заблокованими, що позбавляє можливості купувати продукти харчування та ліки, забезпечувати базові потреби.

При цьому позивач не надала доказів блокування її рахунків та відомостей про розміри доходу для співставлення їх з розміром сплаченої ТОВ «Лігл» суми на виконання умов договору. Таким чином судом не може бути встановлено, чи є сплачена позивачем сума «вагомою», втрата якої б могла призвести до моральних страждань позивача.

У той же час суд враховує, що договір між ТОВ «Лігл» та ОСОБА_1 було укладено майже два роки тому, жодних відомостей про його виконання та досягнутого результату на момент розгляду справи відповідач не надав у зв`язку із чим позивач була вимушена звертатись до суду.

За таких обставин суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача 2000,00 грн. моральної шкоди, спричиненої їй як споживачу невиконанням договору про надання правової допомоги, укладеного з ТОВ «Лігл».

В частині стягнення витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно зі ст. 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою відповідно до рівня, визначеного згідно із Законом України «Про забезпечення функціонування української мови як державної», має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 зазначила, що витрати на юридичні послуги, надані стороні у справі іншою, ніж адвокат, особою, не належать до витрат на професійну правничу допомогу та не можуть бути відшкодовані у порядку ч. 4 ст. 137, ч. 7 ст. 139 та ч. 3 ст. 141 ЦПК України.

Позивачем не надано доказів того, що правова допомога за договором від 12.05.2026 була надана саме адвокатом. Як свідчить зміст такого договору, його укладено з ТОВ «Правова допомога 24/7».

За таких обставин витрати на правову допомогу в розмірі 18000,00 грн. не підлягають відшкодуванню у даній справі.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорськ-9» про захист прав споживача задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорськ-9» (84300, Донецька область, Краматорський район, м. Краматорськ, пл. Миру, 2; код ЄДРПОУ 41614728) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; фактично проживає: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) 15000,00 грн., сплачених за договором про надання юридичних послуг від 07.07.2024 № 070924, та 2000,00 грн. моральної шкоди.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 16.07.2026.

Суддя Вадим КОСОЛАП