Ухвала суду № 138284886, 17.07.2026, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/22917/26

Провадження № 2/947/5515/26

УХВАЛА

17.07.2026 року м. Одеса

Суддя Київського районного суду м. Одеси Бескровний Я.В., розглянувши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший Всеукраїнський Центр Правничої Допомоги" до ОСОБА_1 , Державного підприємства «СЕТАМ», приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича про визнання недійсними електронних торгів від 30.12.2021, акту про реалізацію предмета іпотеки, свідоцтва про право власності та скасування рішення державного реєстратора,-

ВСТАНОВИВ:

До Київського районного суду м. Одеси через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла позовна заява від Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший Всеукраїнський Центр Правничої Допомоги" до ОСОБА_1 , Державного підприємства «СЕТАМ», приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича про визнання недійсними електронних торгів від 30.12.2021, акту про реалізацію предмета іпотеки, свідоцтва про право власності та скасування рішення державного реєстратора, відповідно до якої просить:

-визнати недійсними електронні торги, проведені 30.12.2021 Державним підприємством «СЕТАМ» (протокол № 564918 від 30.12.2021, лот № 476974) із продажу квартири АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2378144751101);

-стягнути з відповідачів на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший Всеукраїнський ЦЕНТР ПРАВНИЧОЇ ДОПОМОГИ» (код ЄДРПОУ 37803808) судові витрати.

Встановити такий порядок виконання рішення суду, за яким воно є підставою для суб`єктів державної реєстрації для державної реєстрації права спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2378144751101) на ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та державної реєстрації припинення права власності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2378144751101).

Після отримання позовної заяви, у порядку ч. 6-8 ст. 187 ЦПК України судом вживалися заходи щодо отримання інформації про фактичне зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача (іншого учасника справи у разі необхідності його виклику та / або направлення поштової кореспонденції).

24.06.2026 року до суду надійшла відповідь про зареєстроване місце проживання відповідача.

У період з 22.06.2026р. по 10.07.2026р. головуючий суддя перебував у відпустці.

Дослідивши заяву та додані до неї документи приходжу до такого висновку.

В даній позовній заві до вказаних відповідачів пред`явив лише одну позовну вимогу:

- визнати недійсними електронні торги, проведені 30.12.2021 Державним підприємством «СЕТАМ» (протокол № 564918 від 30.12.2021, лот № 476974) із продажу квартири АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2378144751101).

І хоча позивач у зазначає позов «про визнання недійсними електронних торгів від 30.12.2021, акту про реалізацію предмета іпотеки, свідоцтва про право власності та скасування рішення державного реєстратора», однак зазначені позовні вимоги дана позовна заява не містить.

З наведеного вбачається, що даний спір виник лише між двома юридичними особами - Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший Всеукраїнський Центр Правничої Допомоги" та Державного підприємства «СЕТАМ».

Будь-яких позовних вимог до фізичної особи ОСОБА_1 , яку в позові вказано як відповідача, позивачем не пред`явлено, а встановлення порядку виконання судового рішення не є окремою позовною вимогою.

Відповідно до ч.3 ст.13 ЦПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Статтею 44 ЦПК України, визначені основні засади щодо неприпустимості зловживання процесуальними правами.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Феномен зловживання процесуальними правами як особливий різновид цивільного процесуального правопорушення полягає у тому, що при зловживанні процесуальними правами відбувається порушення умов реалізації суб`єктивних цивільних процесуальних прав. Це положення відповідає загальнотеоретичним розробкам конструкції зловживання правом, в яких воно нерідко визначається як поведінка, що перевищує (або порушує) межі здійснення суб`єктивних прав. Суб`єкт цивільного судочинства свої цивільні процесуальні права має здійснювати відповідно до їх призначення, яке або прямо визначено змістом того чи іншого суб`єктивного права, або вочевидь випливає з логіки існування того чи іншого суб`єктивного процесуального права.

Згідно ч. 2 ст. 44 ЦПК України, залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема:

1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;

2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;

3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;

4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;

5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

ЄСПЛ застосовує положення, передбачене ч. 3 ст. 35 Європейської Конвенції з прав людини, де вказано, що Суд оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, якщо він вважає, що ця заява є зловживанням правом на подання заяви.

Питання щодо наявності чи відсутності зловживання правом на подання заяви вирішується Судом у кожному конкретному випадку окремо. Проте, за загальним правилом, яке міститься у справі «Миролюбов та інші проти Латвії» (рішення від 15.09.2009), про зловживання правом у розумінні п. 3 ст. 35 Конвенції мова йде у тих випадках, коли поведінка заявника, яка явно не відповідає призначенню гарантованого Конвенцією права на звернення до Суду, порушує встановлений порядок роботи Суду або ускладнює належний перебіг розглядів справ. При цьому Суд наголошує, що визнання заяви неприйнятною з мотивів зловживання правом на подання заяви є винятковим процедурним заходом (пункти 62, 65).

Ознайомившись зі змістом даного позову та виходячи з суті заявлених позовних вимог, суд дійшов до переконливого висновку, що метою подання даної позовної заяви було зміни підсудності справи, та така дія підпадає під ознаки зловживання правом, визначеним у ст. 44 ЦПК України. Отже, подання позивачем даного позову суд розцінює як зловживання наданими процесуальними правами.

Системний аналіз та оцінка змісту судових рішень, які містяться в ЄДРСР в рамках справ, що перебували та перебувають в провадженні суду складають суб`єктивну думку про те, що зловживання процесуальними правами з боку позивача набули системний характер, що дає змогу в черговий раз критично віднестися до процесуальної поведінки позивача.

Верховний Суд трактує зловживання як особливий різновид цивільного процесуального правопорушення, що полягає у зловживанні процесуальними правами, за якого відбувається порушення умов реалізації суб`єктивних цивільних процесуальних прав, і визначається як поведінка, що перевищує (або порушує) межі здійснення суб`єктивних прав (ухвала ВС від 06.09.2018, справа № 552/2378/17).

Частиною 4 ст. 44 ЦПК України, закріплено, що суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

У даному випадку зазначення позивачем у позові відповідачем фізичну особу ОСОБА_1 без позовних вимог до неї для зміни підсудності, суддя вважає штучним створенням підсудності (маніпуляцією) і кваліфікує як зловживання процесуальними правами.

Вирішуючи питання про відкриття провадження, суд оцінює суть спору і може повернути позов, якщо виявить, що відповідач включений формально.

Згідно ч. 3 ст. 44 ЦПК України, якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Враховуючи наведене, приходжу до переконання про необхідність повернення позовної заяви позивачу на підставі ст. 44 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, 259-261 ЦПК України, суддя

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший Всеукраїнський Центр Правничої Допомоги" до ОСОБА_1 , Державного підприємства «СЕТАМ», приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича про визнання недійсними електронних торгів від 30.12.2021, акта про реалізацію предмета іпотеки, свідоцтва про право власності та скасування рішення державного реєстратора, повернути позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Бескровний Я. В.