Рішення № 138284379, 17.07.2026, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/11570/26

провадження № 2/753/11742/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2026 року суддя Дарницького районного суду м. Києва Комаревцева Л.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2026 року до Дарницького районного суду м. Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позивач посилається на те, що 24.04.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 361472811, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредитні кошти у розмірі 4 500,00 грн.

Кредитний договір укладено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора MNV6MB83. Перед укладенням договору відповідач самостійно зареєструвався в інформаційно-телекомунікаційній системі первісного кредитора, подав заявку на отримання кредиту, зазначив свої персональні дані, номер телефону, адресу електронної пошти та реквізити банківської картки для перерахування коштів.

Позивач зазначає, що у подальшому відповідач збільшив суму кредиту, у зв`язку з чим загальна сума наданих кредитних коштів становила 13 500,00 грн. Разом із тим, відповідно до наданого розрахунку, до стягнення заявлено заборгованість за тілом кредиту у розмірі 13 062,26 грн.

Згідно з розрахунком позивача загальна заборгованість відповідача за кредитним договором № 361472811 від 24.04.2021 становить 54 161,05 грн., з яких: 13 062,26 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 41 098,79 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом, 0,00 грн. - заборгованість за штрафними санкціями.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 17.06.2026 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Цією ж ухвалою витребувано докази в АТ КБ «ПриватБанк» щодо належності відповідачу платіжної картки, факту зарахування кредитних коштів та фінансового номера телефону.

Суд, дослідивши матеріали справи, надані позивачем письмові докази, зміст кредитного договору, розрахунок заборгованості, документи щодо переходу права вимоги та докази, отримані на виконання ухвали суду про витребування доказів, приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Судом встановлено, що 24.04.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 361472811. Договір укладено в електронній формі шляхом використання відповідачем одноразового ідентифікатора MNV6MB83.

Укладення договору в електронній формі саме по собі не свідчить про його недійсність або неналежність як доказу, оскільки відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, підписаний одноразовим ідентифікатором, прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Із наданих матеріалів убачається, що відповідач для отримання кредиту пройшов реєстрацію в інформаційно-телекомунікаційній системі первісного кредитора, створив особистий кабінет, заповнив заявку, зазначив персональні та контактні дані, номер телефону, електронну адресу, РНОКПП, а також реквізити банківської картки для зарахування кредитних коштів.

На виконання умов кредитного договору первісним кредитором було перераховано відповідачу кредитні кошти. Початкова сума кредиту становила 4 500,00 грн., однак у подальшому відповідач збільшував суму кредиту, у зв`язку з чим загальна сума наданих кредитних коштів становила 13 500,00 грн.

На виконання ухвали Дарницького районного суду м. Києва від 17.06.2026 АТ КБ «ПриватБанк» надано суду витребувану інформацію щодо платіжної картки, зазначеної позивачем як картка, на яку здійснювалося перерахування кредитних коштів. Із наданої банком відповіді вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , банком було емітовано платіжну картку з відповідними реквізитами, а номер телефону, зазначений у матеріалах кредитної заявки, використовувався як фінансовий номер за цією карткою. Також банком підтверджено зарахування коштів на вказаний картковий рахунок у періоди та сумах, що відповідають даним, зазначеним позивачем у позовній заяві та клопотанні про витребування доказів. Отже, відповідь банку додатково підтверджує належність платіжної картки відповідачу, зв`язок відповідача з фінансовим номером телефону та факт фактичного отримання ним кредитних коштів.

Факт укладення договору та отримання відповідачем кредитних коштів підтверджується кредитним договором, заявкою на отримання кредиту, довідкою щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі первісного кредитора, платіжними документами, розрахунком заборгованості, а також іншими письмовими доказами, наданими позивачем.

Суд враховує, що відповідач не подав відзиву на позовну заяву, не заперечив проти факту укладення кредитного договору, не надав доказів того, що кредитні кошти ним не отримувалися, а його персональні дані, номер телефону чи банківська картка були використані іншою особою без його волі. Також матеріали справи не містять доказів звернення відповідача до первісного кредитора, банківської установи або правоохоронних органів із заявами про несанкціоноване оформлення кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч.1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, кредитні кошти та проценти за користування кредитом у встановлені договором строки не повернув, унаслідок чого виникла заборгованість.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що заборгованість відповідача за кредитним договором № 361472811 від 24.04.2021 становить 54 161,05 грн., з яких: 13 062,26 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 41 098,79 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом, 0,00 грн. - заборгованість за штрафними санкціями. Суд приймає зазначений розрахунок як належний і допустимий доказ, оскільки він узгоджується з умовами кредитного договору, випискою з особового рахунку та іншими матеріалами справи, а відповідачем не спростований.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Судом також встановлено право вимоги за кредитним договором перейшло до позивача. 28.11.2018 між первісним кредитором та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, на виконання якого підписано реєстр прав вимоги № 156 від 19.10.2021. Надалі право вимоги було відступлено ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на підставі договору факторингу № 05/0820-01 та реєстру прав вимоги № 10 від 31.07.2023. У подальшому 11.07.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено договір факторингу № 11/07/25-Е, відповідно до якого позивач набув право вимоги до відповідача, що підтверджується реєстром боржників від 10.07.2025 та актом приймання-передачі реєстру боржників.

Отже, ТОВ «ФК «ЕЙС» є належним кредитором за спірним кредитним договором і має право вимагати від відповідача виконання грошового зобов`язання.

Відповідач належних і допустимих доказів погашення заборгованості, неправильності розрахунку позивача, припинення зобов`язання або відсутності у позивача права вимоги суду не надав.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Оскільки позивачем надано докази на підтвердження укладення кредитного договору, отримання відповідачем кредитних коштів, невиконання відповідачем зобов`язання та переходу права вимоги до позивача, а відповідачем ці обставини не спростовані, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відтак з відповідача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у розмірі 54161,05 грн.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн., що підтверджується матеріалами справи та який покладається на відповідача.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн. На підтвердження таких витрат до матеріалів справи долучено договір про надання правничої допомоги, додаткову угоду, акт приймання-передачі наданих послуг та детальний опис виконаних робіт.

Враховуючи характер спору, обсяг підготовлених документів, ціну позову, значення справи для позивача, а також відсутність заперечень відповідача щодо розміру таких витрат, суд дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн. є підтвердженими та підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, що відповідатимуть принципу розумності та пропорційності.

Керуючись ст. ст. 12, 76, 81, 141, 263-265, 274-279 ЦПК України, ст. ст. 512, 514, 526, 610, 625, 1054 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», ЄДРПОУ 42986956, заборгованість за кредитним договором № 361472811 від 24.04.2021 у розмірі 54 161 грн. 05 коп. (п`ятдесят чотири тисячі сто шістдесят одна гривня 05 копійок), судовий збір у розмірі 2 662 грн. 40 коп. (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок), витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн. 00 коп. (п`ять тисяч гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 17.07.2026

Суддя: Комаревцева Л.В.