Рішення № 138283667, 17.07.2026, Козівський районний суд Тернопільської області

Справа № 951/420/26

Провадження №2/951/317/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

/заочне/

17 липня 2026 року селище Козова

Козівський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Чапаєва Р.В.,

за участі секретаря судового засідання Бусько Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Козова в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг,

ВСТАНОВИВ:

Позивач акціонерне товариство «УНІВЕРСАЛ БАНК» звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що банк запустив новий проект monobank, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobank. Після перевірки кредитної історії на платіжних картках monobank за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт. Особливістю даного проекту є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно, без відділень. Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та РНОКПП в мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або у точці видачі, або спеціалістом банку, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт. Умови обслуговування рахунків фізичної особи в АТ опубліковані на офіційному сайті банку та постійно доступні для ознайомлення за посиланням https://www.monobank.ua/terms.

Позивач зазначив, що 10.01.2019 ОСОБА_1 звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 10.01.2019 (далі за текстом Договір), та встановивши мобільний додаток monobank, отримав розрахункову карту НОМЕР_1 та відкрив розрахунковий рахунок № НОМЕР_2 . Підписавши Анкету-заяву, Відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають Договір та зобов`язується виконувати його умови.

Банк свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

Відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору.

Однак відповідач всупереч чинному законодавству та умовам Договору належним чином покладені на нього зобов`язання не виконав, порушив умови Договору і має прострочену заборгованість, яка становить 41 492,71 грн, з яких: загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) становить 36 731,86 грн, заборгованість за пенею становить 4760,85 грн.

За таких підстав позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 10.01.2019 станом на 06.04.2026 у сумі 41 492,71 грн.

Ухвалою суду від 04.06.2026 у даній справі відкрито спрощене позовне провадження, відповідачу визначено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву. Відзиву не надходило.

Представник позивача у судове засідання не прибув, проте в позовній заяві зазначив, що просить розгляд справи проводити без його участі, позовні вимоги підтримав.

Відповідач в судове засідання повторно не прибув, хоча про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов, клопотань, заяв не подавав.

На адресу відповідача, яка згідно з інформацією з Єдиного державного демографічного реєстру є його адресою реєстрації, направлялась ухвала про відкриття провадження у справі та позовна заява з додатками, із зазначенням дати судового засідання, і поштове відправлення із вказаними документами відповідач отримав, про що свідчить відмітка на поштовому відправленні. Крім того, лист із повісткою про судове засідання у цій справі, повернувся до суду без їх отримання відповідачем (адресатом) та з відміткою пошти «адресат відсутній за вказаною адресою».

Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а в даному випадку - суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б), від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19, від 19.05.2021 у справі № 910/16033/20, від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20, від 22.10.2024 у справі № 910/18480/20, від 27.05.2026 у справі № 727/12793/24.

Участь у судових засіданнях є правом особи, яка бере участь у справі, і ця особа зобов`язана добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки, що закріплено в статті 43 ЦПК України.

За наведених вище обставин та положень цивільного процесуального законодавства, зокрема тих, за якими суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування умов, передбачених ч. 1 ст. 280 ЦПК України, - суд дійшов висновку про заочний розгляд справи за відсутності сторін без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі наявних у суду матеріалів справи.

Отже, фіксування судового процесу технічними засобами не проводилося відповідно до ч. 2 ст.247 ЦПК України у зв`язку з розглядом справи за відсутності осіб, які беруть участь у справі.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши обставини, на які сторона позивача посилається як на підставу своїх вимог, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, перевіривши доводи сторін, дійшов такого висновку.

10.01.2019 ОСОБА_1 підписав Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг (а.с. 63).

З положень Анкети-заяви вбачається, що вона разом з Умовами і правилами обслуговування фізичних осіб в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту становить договір про надання банківських послуг. Відповідач підтвердив, що ознайомився на сайті та отримав у мобільному додатку примірники вказаних документів, що складають договір, та зобов`язався виконувати його умови.

Суд встановив, що 10.01.2019 АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» та ОСОБА_1 уклали договір про надання банківських послуг, шляхом підписання відповідачем анкети-заяви, в якій останній просив відкрити поточний рахунок у гривні на ім`я ОСОБА_1 та встановити кредитний ліміт на суму, вказану у мобільному додатку.

У п. 2 анкети-заяви визначено, що ОСОБА_1 погоджується з тим, що анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг, укладення якого він підтверджує і зобов`язується виконувати його умови. Відповідач підтвердив ознайомлення та згоду з умовами договору.

Відповідач беззастережно погодився з тим, що банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту. Погодився з тим, що про зміну доступного розміру дозволеного кредитного ліміту банку повідомляє відповідача шляхом надсилання повідомлень у мобільний додаток (п.3 Анкети-заяви).

Окрім цього, у п. 6 Анкети-Заяви зазначено про те, що відповідач просить вважати наведений зразок його власноручного підпису або його аналоги (у тому числі його електронний/електронний цифровий підпис) обов`язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, які відкриті або будуть відкриті мені в Банку. Він засвідчив генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним їй відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладення електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його дій згідно з Договором. Також відповідач визнав, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях. Відповідач підтвердив, що всі наступні правочини (у тому числі підписання договорів, угод, листів, повідомлень) можуть вчинятися мною та/або Банком з використанням електронного/електронного цифрового підпису.

Згідно з п. 10 Анкети-заяви, відповідач надав право та доручив банку здійснювати договірне списання коштів з усіх рахунків, відкритих в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» без додаткових розпоряджень для погашення будь-яких грошових зобов`язань перед банком, що випливають з умов договору, що укладений або буде укладений у майбутньому між ним та банком.

Згідно з випискою про рух коштів по картці ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , рахунок № НОМЕР_2 за період з 10.01.2019 по 06.04.2026, відповідач активно користувався кредитними коштами, зокрема неодноразово переказував грошові кошти, знімав готівкові кошти, оплачував послуги та вартість товару, поповнював свою кредитну картку готівкою, здійснював сплату відсотків за кредитом (а.с. 62).

Відповідно до наданого АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» розрахунку, заборгованість ОСОБА_1 за договором від 10.01.2019 станом на 06.04.2026 становить 41 492,71 грн, з яких: загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) становить 36 731,86 грн, заборгованість за пенею становить 4760,85 грн.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України договори та інші правочини є підставами виникнення цивільних прав та обов`язків.

Частини 1, 2 ст. 509 ЦК України визначають, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Частиною першою ст.526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Стаття 629 ЦК України визначає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 09.09.2020 у справі № 732/670/19 та від 07.10.2020 у справі №127/33824/19.

Суд встановив, що відносини, які виникли між сторонами цього спору, є правовідносинами, пов`язаними з виконанням кредитного договору, та регулюються главою 71 ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ст. 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі за текстом Закон), згідно зі ст. 3 якого електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст.11 Закону).

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст. 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє підприємець (в цьому випадку - АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до вимог ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається із матеріалів справи, 10.01.2019 АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» та ОСОБА_1 уклали договір про надання банківських послуг, шляхом підписання відповідачем анкети-заяви, в якій останній просив відкрити поточний рахунок у гривні на ім`я ОСОБА_1 та встановити кредитний ліміт на суму, вказану у мобільному додатку.

Анкета-заява від 10.01.2019 не містить визначення домовленості сторін про сплату пені, відсотків, а також строки здійснення періодичних платежів за кредитом не встановлені.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 10.01.2019, посилався на витяг з Умов і правил обслуговування фізичних осіб в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» від 28.12.2018 як невід`ємну частину кредитного договору.

Витягом з Умов і правил обслуговування фізичних осіб в ПАТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», що наданий позивачем на підтвердження позовних вимог, визначено, в тому числі: порядок нарахування відсотків та їх розміри, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та інші умови.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що надані позивачем Умови і правила обслуговування фізичних осіб в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів, тарифи та паспорт споживчого кредиту не свідчать про узгодження між сторонами всіх істотних умов договору, зокрема щодо розміру пені за порушення зобов`язань за кредитом, оскільки вони не містять підпису позичальника ні особистого, ні електронного, що спростовує твердження позивача, що вказані документи є частиною кредитного договору, укладеного в електронному вигляді та виключає підстави для застосування правил частини першої статті 634 ЦК України.

Отже позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 4760,85 грн з цих підстав не підлягають до задоволення.

Водночас суд враховує, що відповідач не спростовував факт підписання ним анкети-заяви до договору про надання банківських послуг від 10.01.2019, а також користування банківською платіжною картою та здійснення погашення заборгованості. Такі дії є конклюдентними та свідчать про укладення договору і вступ у зобов`язальні правовідносини з банком.

Натомість АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» довело факт видачі відповідачу кредитних коштів, а також те, що на момент розгляду справи відповідач не сплатив суму заборгованості.

Також суд, досліджуючи докази у справі, зокрема, виписку із рахунку відповідача за період з 10.01.2019 по 06.04.2026, встановив списання банком внесених на погашення боржником коштів в рахунок погашення штрафів/пені (а.с. 62).

Так, ОСОБА_1 у період з 10.01.2019 по 06.04.2026 вніс 350 грн на погашення пені. Проте оскільки, як зазначено вище, сплата пені не обумовлена умовами договору, суд враховує сплату цієї суми 350 грн в рахунок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), що становив згідно із заявленими позовними вимогами 36 731,86 грн, та яка, на думку суду, з вищенаведених підстав підлягала до стягнення відповідно до заявлених позовних вимог. Відтак ця сума боргу підлягає зменшенню на сплачену відповідачем суму пені у розмірі 350 грн.

Зважаючи на викладене, підлягає до стягнення сума заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) в розмірі 36 381,86 грн. Будь-якого належного та допустимого доказу того, що наданий позивачем розрахунок заборгованості та відомості, які містяться у виписці про рух коштів по картковому рахунку, в частині заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) не відповідають дійсним обставинам справи, відповідач не надав.

Відтак суд встановив порушення відповідачем майнових прав позивача, які підлягають захисту шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» заборгованості за Договором про надання банківських послуг «Monobank» від 10.01.2019 станом на 06.04.2026 у сумі 36 381,86 грн.

За таких підстав, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши їх кожний окремо та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Частина 1 ст. 141 ЦПК України визначає, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом задоволено позов частково, а саме на 36 381,86 грн із заявленої вимоги на 41 492,71 грн, тобто на 87,68% від заявленої майнової вимоги.

Так, при зверненні до суду з даним позовом позивач сплатив судовий збір у сумі 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № CF_144530 від 11.05.2026 (а.с.68).

Судовий збір, який підлягає до стягнення, становить 2334,39 грн.

З огляду на викладене, керуючись ст. 2-13, 76-80, 81, 133, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства УНІВЕРСАЛ БАНК» заборгованість в розмірі 36 381 (тридцять шість тисяч триста вісімдесят одна) грн 86 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» 2334 (дві тисячі триста тридцять чотири) гривні 39 коп. судових витрат у вигляді судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуто Козівським районним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі у 30-денний строк з дня проголошення рішення, апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 17.07.2026.

Реквізити учасників справи:

Позивач: акціонерне товариство «УНІВЕРСАЛ БАНК», адреса місця знаходження: вул. Оленівська, буд. 23, м.Київ, індекс 04080, ЄДРПОУ 21133352;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Головуючий суддя Р.В. Чапаєв