Ухвала суду № 138283486, 13.07.2026, Жовківський районний суд Львівської області

Справа № 453/1240/25

Провадження № 6/444/113/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2026 року Жовківський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Олещук М. М.,

секретар судового засідання Мачіха Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Жовква справу за заявою представника заявника ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа виданого Жовківським районним судом Львівської області, таким що не підлягає виконанню,-

в с т а н о в и в:

Заявник ОСОБА_1 , звернулася до суду із заявою, в якій просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист від 08.04.2026 року в справі №453/1240/25, виданий Жовківським районним судом Львівської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СВЕА ФІНАНС"

- заборгованість за кредитним договором №7356296 від 25.01.2023 року у розмірі 39 500 грн. 00 коп.

- заборгованість за кредитним договором №32559-12/2022 від 28.12.2022 року у розмірі 51 470 грн. 00 коп.

- сплаченого при поданні позову до суду судового збору в розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

В подальшому 15.04.2026 року приватним виконавцем Шелінською Юлією Андріївною було відкрито виконавче провадження № 80765576.

31.08.2023 року ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Львівської області із заявою про відкриття провадження у справі про її неплатоспроможність.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 19.10.2023 року по справі №914/2661/23 було відкрито провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; місце фактичного проживання: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 30.01.2024 року по справі №914/2661/23 було закрито провадження у справі №914/2661/23 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; місце фактичного проживання: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).

Звільнено фізичну особу ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; місце фактичного проживання: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) від боргів, окрім боргів за вимогами, передбаченими ч. 2 ст. 134 Кодексу України з процедур банкрутства. Вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений Кодексом України з процедур банкрутства строк або були відхилені господарським судом, вважати погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнати такими, що не підлягають виконанню.

Таким чином, відповідно до Ухвали Господарського суду Львівської області від 30.01.2024 року по справі №914/2661/23 ОСОБА_1 було звільнено від боргів перед кредиторами, а вимоги кредиторів вважаються погашеними.

У зв`язку із вищенаведеним, заявник подала до суду заяву про визнання виконавчого листа у справі №453/1240/25 від 08.04.2026 року такими, що не підлягає виконанню.

Сторони в судове засідання не прибули, про причини неявки суд не повідомили.

Згідно ч.3 ст. 432 ЦПК України, неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для розгляду заяви.

Оскільки сторони в судове засідання не прибули, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи вважає, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що Жовківським районним судом Львівської області на виконання рішення суду від 20.11.2025 року було видано 08.04.2025 року виконавчий лист в справі №453/1240/25 про стягнення з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СВЕА ФІНАНС"

- заборгованість за кредитним договором №7356296 від 25.01.2023 року у розмірі 39 500 грн. 00 коп.

- заборгованість за кредитним договором №32559-12/2022 від 28.12.2022 року у розмірі 51 470 грн. 00 коп.

- сплаченого при поданні позову до суду судового збору в розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

Згідно з ухвалою Господарського суду Львівської області від 30.01.2024 року по справі №914/2661/23 було закрито провадження у справі №914/2661/23 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; місце фактичного проживання: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).

Звільнено фізичну особу ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; місце фактичного проживання: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) від боргів, окрім боргів за вимогами, передбаченими ч. 2 ст. 134 Кодексу України з процедур банкрутства. Вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений Кодексом України з процедур банкрутства строк або були відхилені господарським судом, вважати погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнати такими, що не підлягають виконанню.

Вказана ухвала Господарського суду набрала законної сили з моменту її прийняття.

Згідно з інформацією про виконавче провадження 15.04.2026 року приватним виконавцем Шелінською Юлією Андріївною було відкрито виконавче провадження № 80765576.

За змістом статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» початком примусового виконання рішення є винесення виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого документа, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до частини першої статті 128 Кодексу України з процедур банкрутства, з дня затвердження плану реструктуризації боргів боржник починає погашення вимог кредиторів згідно з умовами такого плану.

Частиною третьою статті 129 Кодексу України з процедур банкрутства, вбачається, що за результатами розгляду звіту про виконання плану реструктуризації боргів боржника, а також скарг кредиторів господарський суд постановляє одне з таких рішень: 1) про закриття провадження у справі про неплатоспроможність у зв`язку з виконанням боржником плану реструктуризації боргів; 2) про невиконання боржником плану реструктуризації боргів, визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника.

Відповідно до частини четвертої статті 129 Кодексу України з процедур банкрутства, у разі закриття провадження у справі про неплатоспроможність у зв`язку з виконанням плану реструктуризації боргів настають наслідки, передбачені цим Кодексом, щодо звільнення боржника від боргів.

Згідно з частиною п`ятою статті 129 Кодексу України з процедур банкрутства, у разі невиконання або неповного виконання умов плану реструктуризації боргів боржника кредитори можуть пред`явити свої вимоги до боржника в невиконаному обсязі, передбаченому договорами.

Відповідно до частини першої статті 134 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд при постановленні ухвали про завершення процедури погашення боргів боржника та закриття провадження у справі про неплатоспроможність ухвалює рішення про звільнення боржника - фізичної особи від боргів.

Частиною другою статті 134 Кодексу України з процедур банкрутства, регламентовано, що фізична особа не звільняється від подальшого виконання вимог кредиторів після завершення судових процедур у справі про неплатоспроможність та обов`язку повернення непогашених боргів, а саме: 1) відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи; 2) сплати аліментів; 3) виконання інших вимог, які нерозривно пов`язані з особистістю фізичної особи. Такі вимоги, що не були повністю погашені у справі про неплатоспроможність, можуть бути заявлені після закінчення провадження у справі про неплатоспроможність у непогашеній частині.

Відповідно до п.1, п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.

Згідно із ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до положень частини першої-другої статті 432 ЦПК України, суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

У постанові Верховного Суду від 20.02.2019 (справа № 2-4671/11) зазначено, що наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові, зокрема, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання, та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання тощо.

У постанові Верховного Суду від 16.09.2020 у справі № 308/6024/14 зазначено, зокрема, що обов`язок боржника може припинятися з передбачених законом підстав. Підстави припинення цивільно-правових зобов`язань, зокрема, містить глава 50 розділу І книги п`ятої ЦК. Так, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.

Отже, закон передбачає можливість визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, якщо він виданий компетентним судом і є належним виконавчим документом, проте є обставини, які виключають необхідність проведення виконавчих дій за цим виконавчим документом.

Матеріально-правовою підставою визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є припинення обов`язку боржника з підстав, визначених законом (статті 599-601,604-609 ЦК України). При цьому, зміст частини другої статті 432 ЦПК України свідчить про те, що матеріально-правовою підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є добровільне виконання боржником свого обов`язку перед стягувачем поза межами виконавчого провадження, у зв`язку з чим у боржника буде відсутній обов`язок з виконання виконавчого листа, виданого на підставі судового рішення. У разі, якщо виконання зобов`язання за судовим рішенням відбулося в межах виконавчого провадження, стягувач має право подати до виконавця письмову заяву про повернення виконавчого документа.

Однак, перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом статті 432 ЦПК України, не є вичерпним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій нормі процесуального права. У цьому випадку саме на суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.

Зазначені висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 лютого 2019 року у справі № 2-4671/11, провадження № 61-45337св18.

Згідно із статтею 328 ГПК України, саме суд, який видав виконавчий документ (а не суд у справі про банкрутство), може за заявою стягувача або боржника визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню, розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Саме інший суд оцінює, чи наявні матеріальні підстави для визнання конкретного виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, в тому числі - чи й не є вимоги за ним такими, за якими відповідно до ст. 134 Кодексу боржник не звільняється від подальшого виконання вимог.

На підставі викладеного та керуючись Кодексом України з процедур банкрутства, Законом України «Про виконавче провадження», статей 260-263, 432 ЦПК України, -

у х в а л и в:

Заяву задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист від 08.04.2026 року у справі №453/1240/25 про стягнення з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СВЕА ФІНАНС"

- заборгованість за кредитним договором №7356296 від 25.01.2023 року у розмірі 39 500 грн. 00 коп.

- заборгованість за кредитним договором №32559-12/2022 від 28.12.2022 року у розмірі 51 470 грн. 00 коп.

- сплаченого при поданні позову до суду судового збору в розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили з дня прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Повний текст ухвали суду складено 13.07.2026 року.

Суддя: Олещук М. М.