Ухвала суду № 138283448, 15.07.2026, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 336/6695/26

Провадження №: 4-с/336/19/2026

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2026 рокум. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді: Зарютіна П.В., за участі секретаря судового засідання: Гордейченко Р.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі цивільну справу № 336/6695/26 за скаргою ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА АКЦІОНЕРНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ІНДУСТРІАЛБАНК», заінтересовані особи: Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, посадова особа - головний державний виконавець Риженко Юлія Юріївна, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , на рішення та дії державного виконавця щодо повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання,

ВСТАНОВИВ:

30.06.2026представник АКБ «ІНДУСТРІАЛБАНК» адвокат Фоменко Лілія Володимирівна через підсистему «Електронний суд» звернулася до суду зі скаргою на рішення та дії головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Риженко Юлії Юріївни.

У скарзі заявник просить: визнати неправомірними рішення та дії державного виконавця, що виразилися у поверненні без прийняття до виконання ухвали Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 16.06.2026 у справі № 336/6033/26, оформленому повідомленням від 26.06.2026; скасувати це повідомлення; зобов`язати Центральний ВДВС у місті Запоріжжі усунути порушення прав стягувача шляхом прийняття ухвали до виконання з урахуванням ухвали від 17.06.2026 про виправлення описки, вирішення питання про відкриття виконавчого провадження та вжиття передбачених законом заходів для накладення арешту на визначене судом нерухоме майно.

Скарга мотивована тим, що ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 16.06.2026 у справі № 336/6033/26 задоволено заяву АКБ «ІНДУСТРІАЛБАНК» про забезпечення позову до подання позовної заяви та накладено арешт на житловий будинок літ. А загальною площею 60,9 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 629680123101, і земельну ділянку площею 0,0516 га, кадастровий номер 2310100000:07:021:0136, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 773041623101, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на які зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 09.06.2026, посвідченого приватним нотаріусом Пянтковською О.Г. за реєстровим № 462.

Ухвалою цього ж суду від 17.06.2026 у справі № 336/6033/26 виправлено описку у вступній частині ухвали від 16.06.2026 у справі № 336/6033/26 щодо року її постановлення.

Для примусового виконання ухвали про забезпечення позову АКБ «ІНДУСТРІАЛБАНК» звернулося до Центрального ВДВС у місті Запоріжжі із відповідною заявою. Повідомленням головного державного виконавця Риженко Ю.Ю. від 26.06.2026 виконавчий документ повернуто стягувачу без прийняття до виконання з посиланням на його невідповідність вимогам статті 4 Закону України «Про виконавче провадження».

Як підстави повернення державний виконавець зазначила відсутність дати народження та реєстраційного номера облікової картки платника податків ОСОБА_1 , а також зазначення в судовому рішенні учасників як «заявник» та «заінтересовані особи» замість «стягувач» і «боржник».

На переконання заявника, повертаючи без виконання ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 16.06.2026 у справі № 336/6033/26, державний виконавець діяв незаконно, з порушенням принципу обов`язковості судового рішення та норм законодавства. Особа, на майно якої накладено арешт зазначеною ухвалою, ідентифікована за прізвищем, ім`ям та по батькові, адресою, відомостями про два конкретні об`єкти нерухомості, підставою набуття права власності, датою та номером нотаріально посвідченого договору. Державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених законом заходів щодо примусового виконання рішень, діяти ефективно, своєчасно і в повному обсязі, та має повноваження отримувати з державних реєстрів необхідні, у тому числі конфіденційні, відомості.

Заявник також посилається на те, що процесуальні назви «заявник» та «інші особи, які можуть отримати статус учасника справи» відповідають характеру провадження із забезпечення позову до подання позову. При цьому зі змісту резолютивної частини ухвали однозначно зрозуміло, на користь кого застосовано забезпечення та право власності якої особи обмежено арештом. У повідомленні від 26.06.2026 сам державний виконавець визначила АКБ «ІНДУСТРІАЛБАНК» як стягувача, а ОСОБА_1 - як боржника.

Крім того, заявник зазначає, що позов про визнання недійсним договору дарування та скасування рішень про державну реєстрацію права власності подано через підсистему «Електронний суд» 24.06.2026, тобто у строк, установлений частиною четвертою статті 152 ЦПК України, а тому заходи забезпечення позову зберігають чинність.

З огляду на те, що заявник вважає дії державного виконавця незаконними, такими, що порушують права стягувача, із посиланням на ст.ст. 157, 447-451 ЦПК України, ст. 34,18,26 Закону України «Про виконавче провадження», представник заявника ОСОБА_2 просить задовольнити скаргу.

Ухвалою суду від 02.07.2026 скаргу прийнято до розгляду та призначено судове засідання.

У судове засідання учасники справи не явилися.

У порядку ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Згідно з частинами першою та другою статті 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги та надавши оцінку письмовим доказам у їх сукупності, суд дійшов висновку, що скарга підлягає частковому задоволеннюз таких підстав.

Судом встановлено, що ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 16.06.2026 у справі № 336/6033/26, провадження № 2-з/336/15/2026, задоволено заяву АКБ «ІНДУСТРІАЛБАНК» про забезпечення позову до його подання та накладено арешт на два індивідуально визначені об`єкти нерухомого майна, належні ОСОБА_1 : житловий будинок і земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 .

У резолютивній частині зазначеної ухвали щодо кожного об`єкта зазначено його вид, площу, адресу, реєстраційний номер, а щодо земельної ділянки - також кадастровий номер; наведено повне ім`я власника, адресу для її ідентифікації та зв`язку, підставу набуття права власності - договір дарування від 09.06.2026, нотаріуса, який його посвідчив, і реєстровий номер правочину.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 17.06.2026 у справі № 336/6033/26 виправлено описку у вступній частині ухвали від 16.06.2026: замість помилково зазначеного 2025 року вказано правильний 2026 рік.

Повідомленням головного державного виконавця Центрального ВДВС у місті Запоріжжі Риженко Ю.Ю. від 26.06.2026 ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 16.06.2026 у справі № 336/6033/26 повернуто АКБ «ІНДУСТРІАЛБАНК» без прийняття до виконання. Підставами повернення визначено: відсутність дати народження і РНОКПП ОСОБА_1 та використання у судовому рішенні процесуальних найменувань «заявник» і «заінтересовані особи» замість «стягувач» та «боржник».

З картки руху документа у підсистемі «Електронний суд» вбачається, що позовну заяву до ОСОБА_2 і ОСОБА_1 про визнання недійсним договору дарування від 09.06.2026 № 462 та скасування рішень про державну реєстрацію права власності АКБ «ІНДУСТРІАЛБАНК» направлено до суду 24.06.2026 о 18:47 та зареєстровано судом 26.06.2026 о 09:17.

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України передбачено, що основними засадами судочинства є, зокрема, обов`язковість судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

За частиною першою статті 157 ЦПК України ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У пунктах 2, 5, 8 ч.1 ст.2 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням, зокрема, таких засад: обов`язковості виконання рішень; справедливості, неупередженості та об`єктивності; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» ухвали судів у цивільних справах у випадках, передбачених законом, є виконавчими документами, на підставі яких рішення підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено перелік відомостей, що зазначаються у виконавчому документі, зокрема повне найменування юридичної особи або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові фізичної особи - стягувача і боржника, їх місцезнаходження або адреса проживання чи перебування, дата народження боржника - фізичної особи, а також його РНОКПП або серія і номер паспорта у визначених законом випадках.

Згідно з пунктом 6 частини четвертої статті 4 цього Закону виконавчий документ повертається стягувачу без прийняття до виконання, якщо він не відповідає вимогам цієї статті або стягувач не подав виконавчий документ, заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 Закону чи заяву про поновлення виконавчого провадження відповідно до статті 37-1 Закону.

Разом із тим застосування наведених норм не може бути суто формальним, без урахування змісту виконавчого документа, характеру судового рішення, обсягу наявних ідентифікаційних відомостей, повноважень виконавця та того, чи перешкоджає фактична відсутність окремих реквізитів виконанню рішення.

Виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження. За частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пункт 3 частини третьої статті 18 Закону надає виконавцю право з метою захисту інтересів стягувача безоплатно одержувати від державних органів, підприємств, установ, організацій, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну. За частиною п`ятою цієї статті під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, що міститься в державних базах даних і реєстрах.

За частиною третьою статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право, а не обов`язок зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема відомості про його конкретне майно та місцезнаходження.

Верховний Суд неодноразово висловлював правовий висновок, за яким сама лише відсутність у виконавчому документі відомостей про дату народження боржника, його РНОКПП або паспортні дані не є достатньою підставою для повернення документа без прийняття до виконання, оскільки виконавець наділений повноваженнями отримати необхідні відомості.

Так, у постанові Верховного Суду України від 22.08.2018 у справі № 471/283/17-викладено висновок: відсутність у виконавчому листі відомостей про дату народження боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків та його паспортні дані не є підставою для повернення державним виконавцем виконавчих документів без прийняття до виконання.

У постанові Верховного Суду України від 11.12.2019 у справі № 487/3774/16-викладено висновок: відсутність у виконавчому листі відомостей про дату народження боржника та реєстраційного номеру облікової картки платника податків - фізичної особи не є підставою для повернення державним виконавцем виконавчих документів без прийняття до виконання, оскільки відповідно до пункту 3 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»виконавець може одержувати таку інформацію у відповідних органах.

Подібні висновки також викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 26.12.2018 у справі № 749/1181/16-ц, від 24.12.2020 у справі № 639/2561/18-ц, від 29.04.2021 у справі № 686/3941/19 та від 14.12.2022 у справі № 504/3238/16-ц.

Виконання ухвали Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 16.06.2026 у справі № 336/6033/26 не потребує розшуку невизначеного майна або встановлення належності майна особі за сукупністю загальних ознак. Арешт накладено на два конкретні об`єкти, кожний з яких індивідуалізований у резолютивній частині ухвали реєстраційним номером, адресою, площею та іншими характеристиками. Також наведено відомості про правовстановлюючий документ та нотаріуса, який посвідчив його.

Отже, відсутність у виконавчому документі дати народження та РНОКПП ОСОБА_1 за наведених обставин сама по собі не унеможливлювала прийняття зазначеної ухвали до виконання, не створювала невизначеності щодо предмета арешту і могла бути усунута шляхом реалізації виконавцем наданих законом повноважень.

Суд також відхиляє посилання державного виконавця на підставу повернення виконавчого документа, що в ухвалі Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 16.06.2026 у справі № 336/6033/26учасники названі «заявником» та «заінтересованими особами», а не «стягувачем» і «боржником».

Заяву про забезпечення позову подано до подання позовної заяви. Частини перша і друга статті 151 ЦПК України передбачають зазначення у такій заяві заявника та інших осіб, які можуть отримати статус учасника справи. Тому використана судом термінологія обумовлена процесуальною стадією розгляду питання про забезпечення позову.

Водночас закон вимагає, щоб виконавчий документ містив відомості, які дають змогу визначити стягувача і боржника, але не встановлює, що саме слова «стягувач» та «боржник» мають бути використані як формальні назви учасників у вступній або описовій частині ухвали про забезпечення позову.

Зі змісту ухвали Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 16.06.2026 у справі № 336/6033/26однозначно встановлюється, що АКБ «ІНДУСТРІАЛБАНК» є особою, за заявою та в інтересах якої застосовано захід забезпечення, а ОСОБА_1 - власником майна, право розпорядження яким обмежене арештом. Саме так сторони визначені й у повідомленні державного виконавця від 26.06.2026. Отже, державний виконавець фактично ідентифікувала обидві сторони виконавчого провадження.

За таких обставин використання процесуальних назв учасників, передбачених ЦПК України для розгляду заяви про забезпечення позову до подання позову, не створювало об`єктивної перешкоди для розуміння резолютивної частини ухвали та її виконання.

Суд ураховує і особливу мету забезпечення позову - невідкладне збереження існуючого становища та запобігання відчуженню спірного майна до вирішення спору. Формальне повернення ухвали, яка підлягає негайному виконанню, залишає визначене судом обмеження нереалізованим і створює ризик втрати ефективності майбутнього судового захисту.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Hornsby v. Greece» від 19.03.1997 наголошено, що виконання судового рішення є складовою права на суд. Право було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла залишати обов`язкове судове рішення невиконаним на шкоду одній зі сторін.

З поданих матеріалів також убачається, що позовну заяву, на забезпечення якої винесено ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 16.06.2026 у справі № 336/6033/26, АКБ «ІНДУСТРІАЛБАНК» подано 24.06.2026, тобто в межах десятиденного строку, визначеного частиною четвертою статті 152 ЦПК України. Тому обставини, які б свідчили про втрату чинності заходами забезпечення позову через неподання позову, відсутні.

З огляду на викладене суд не встановив правомірності рішення та дій головного державного виконавця Риженко Ю.Ю. щодо повернення без прийняття до виконання ухвали Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 16.06.2026. Повідомлення від 26.06.2026 підлягає скасуванню.

Вирішуючи вимогу про покладення на орган державної виконавчої служби обов`язку прийняти ухвалу до виконання, відкрити виконавче провадження та вжити всі заходи для накладення арешту, суд виходить із меж своїх повноважень за статтею 451 ЦПК України.

Судовий контроль за виконанням судових рішень передбачає поновлення порушеного права, однак не надає суду повноважень підміняти державного виконавця під час вирішення всіх питань, що належать до його компетенції. Після скасування повідомлення виконавець зобов`язаний повторно розглянути подані стягувачем виконавчий документ і заяву та прийняти передбачене законом рішення з урахуванням правової оцінки, наведеної в цій ухвалі.

Тому належним і достатнім способом поновлення порушеного права є зобов`язання Центрального ВДВС у місті Запоріжжі розглянути питання про прийняття до виконання ухвали Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 16.06.2026 у справі № 336/6033/26 з урахуванням ухвали від 17.06.2026 у справі № 336/6033/26 про виправлення описки. У частині вимог про безпосереднє зобов`язання відкрити виконавче провадження та вжити конкретні виконавчі дії скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини першої статті 453 ЦПК України про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги, відповідний орган державної виконавчої служби повідомляє суд і заявника не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.

Керуючись статтями 18, 149, 151, 152, 157, 258-260, 263, 447-453 ЦПК України, статтями 3, 4, 18, 26 Закону України «Про виконавче провадження», суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА АКЦІОНЕРНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ІНДУСТРІАЛБАНК» задовольнити частково.

Визнати неправомірними рішення та дії головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Риженко Юлії Юріївни щодо повернення АКБ «ІНДУСТРІАЛБАНК» без прийняття до виконання ухвали Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 16.06.2026 у справі № 336/6033/26, провадження № 2-з/336/15/2026, оформлені повідомленням від 26.06.2026.

Скасувати повідомлення головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Риженко Юлії Юріївни від 26.06.2026 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання.

Зобов`язати Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України розглянути питання щодо прийняття до виконання ухвали Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 16.06.2026 у справі № 336/6033/26, провадження № 2-з/336/15/2026, з урахуванням ухвали Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 17.06.2026 у справі № 336/6033/26 про виправлення описки та правової оцінки, викладеної у цій ухвалі.

У задоволенні скарги в іншій частині - відмовити.

Роз`яснити Центральному відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, що про виконання цієї ухвали необхідно повідомити суд і заявника не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.

Ухвала, постановлена судом у разі неявки всіх учасників справи, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Ухвала суду може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя П.В. Зарютін