Рішення № 138283393, 08.07.2026, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 08.07.2026

Справа № 334/4677/26

Провадження № 2/334/3511/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2026 року м. Запоріжжя

Дніпровський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючої: судді Телегуз С.М., при секретарі Каряченко А.О., розглянувши у судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

18.05.2026 року до суду звернувся представник АТ «Державний ощадний банк України» - адвокат Плескачова Т.В. з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.

В позові посилалися на те, що 18.01.2022 року між АТ «Ощадбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 01-0359, відповідно умов якого Банк, шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок позичальника, надав позичальнику кредит в загальному розмірі 250000 грн. строком на 60 місяців з терміном остаточного повернення кредиту не пізніше 17.01.2027 року на споживчі цілі (п.п. 2.2, 3.2.1 Кредитного договору).

Відповідно п.2.4.1 кредитного договору за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати банку відповідну плату (проценти) у розмірі 29 % річних. Зазначена процентна ставка є фіксованою.

Пункт 3.3.3 кредитного договору покладає на позичальника обов`язок здійснювати повернення кредиту та сплату процентів за користування ним щомісячно ануїтетними платежами в розмірі 7935,47 грн. шляхом внесення власних коштів на поточний рахунок, які банк, використовуючи право договірного списання коштів, надане йому згідно з умовами цього договору, списує в рахунок погашення основної суми боргу за кредитом та сплати процентів відповідно до черговості, визначеної цим договором. Перший ануїтетний платіж позичальник сплачує до 18.02.2022 року, в подальшому не пізніше 18 числа кожного місяця.

Останній платіж в рахунок повернення кредиту та процентів позичальник зобов`язується здійснити не пізніше дати (терміну) остаточного повернення кредиту, визначеної цим договором, а саме не пізніше 17.01.2027 року.

Відповідно кредитного договору сторони в належній формі узгодили порядок, умови та строки виконання зобов`язання позичальником та правові наслідки порушення зобов`язання.

Пунктом 3.9 кредитного договору передбачено дострокове повернення кредиту за ініціативою банку, коли мають місце будь-які або всі можливі випадки невиконання позичальником взятих на себе зобов`язань та недотримання умов, передбачених цим договором. В цьому пункті зазначені випадки, коли кредитор має право вимагати дострокового повернення кредитних коштів та узгоджено процедуру дострокового повернення отриманих в борг коштів, зокрема, передбачено направлення банком позичальнику письмової вимоги про повернення кредиту.

У зв`язку із введенням на території України воєнного стану банком було запроваджено кредитні канікули для клієнтів - фізичних осіб з 01.03.2022 року по 31.05.2022 року по всіх кредитних продуктах. На цей період відміняються платежі за такими кредитами та будь-які штрафні санкції.

Як вбачається з розрахунку заборгованості позичальника за кредитним договором та виписки з особового рахунку відкладальна обставина за умовами кредитного договору настала, адже у період з 19.04.2023 року по 18.07.2023 року (понад 88 календарних днів) позичальник прострочив виконання зобов`язання за кредитним договором щодо погашення заборгованості, за яких відкладальна обставина вважається такою, що настала. За таких обставин ОСОБА_1 зобов`язаний повернути кредит в повному обсязі 19.07.2023 року, сплатити проценти за користування кредитом, нараховані по 18.07.2023 року включно, та передбачені умовами кредитного договору платежі.

Всупереч взятим на себе зобов`язанням ОСОБА_1 не виконуються умови кредитного договору в частині обов`язку щодо повернення кредиту в повному обсязі, сплати процентів за користування кредитом, внаслідок чого станом на 06.05.2026 року існує кредитна заборгованість у розмірі 232281,14 грн., яка складається з: простроченої заборгованості за основним боргом 213361,88 грн; прострочених процентів за користування кредитом 18919,56 грн.

Відповідач значний період порушує умови кредитного договору, не сплачує кредит, проценти за його користування та комісійні винагороди, чим завдає шкоди банку, оскільки позбавляє банк отримання доходу, на який він розраховував при укладенні договору.

Прохали стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Державний ощадний банк України» заборгованість за договором про споживчий кредит № 01-0359 від 18.01.2022 року станом на 06.05.2026 року в розмірі 232281,14 грн., з якої: основний борг 213361,58 грн., прострочені проценти 18919,56 грн.; а також суму судового збору в розмірі 3484,22 грн.

19.05.2026 року ухвалою судді відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження в підготовче засідання.

10.06.2026 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті на 08.07.2026 року.

08.07.2026 року представник позивача в судове засідання не з`явився, подали заяву про розгляд справи у відсутність представника, позовні вимоги підтримали та прохали задовольнити, не заперечували проти заочного розгляду справи.

08.07.2026 року в судове засідання відповідач не з`явився, про дату, час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив, відзив на позов не подав.

Згідно ч.1 ст.280 ЦПК України якщо відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи по суті повідомлений завчасно і належним чином, причин неявки суду не повідомив, відзив на позов не подав, то за згодою позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи.

Тому суд на підставі ч.4 ст.223, ст.280 ЦПК України, постановляє заочне рішення.

Виходячи з положень ч.3 ст.211 ЦПК України суд вважає, що рішення у справі можливо ухвалити при проведенні судового засідання за відсутності учасників процесу.

У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось через неявку у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені наступні обставини у справі та відповідні їм правовідносини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 народився відповідач ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відповіддю №2755918 від 19.05.2026 року з Єдиного державного демографічного реєстру.

18.01.2022 року між АТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит №01-0359, згідно умов якого сума кредиту 250000 грн., строк кредиту 60 місяців, дата повернення кредиту 17.01.2027 року, проценти за користування кредитом 29% річних (фіксована ставка), комісійна винагорода за надання кредиту 12500 грн., повернення кредиту та сплата процентів за користування здійснюється щомісячно ануїтетними платежами в розмірі 7935,47 грн. шляхом внесення власних коштів на поточний рахунок, перший платіж до 18.02.2022 року.

АТ «Державний ощадний банк України» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором №01-0359 від 18.01.2022 року виконало та надало йому кредит в сумі 250000 грн. шляхом перерахування на рахунок № НОМЕР_2 , що підтверджується копією виписки за період з 18.01.2022 року по 06.05.2026 року.

Відповідач свої зобов`язання перед кредитором щодо повернення кредиту належним чином не виконав.

Відповідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №01-0359 від 18.01.2022 року АТ «Державний ощадний банк України» ОСОБА_1 станом на 06.05.2026 року має заборгованість в розмірі 232281,14 грн., з якої: основний борг 213361,58 грн., прострочені проценти 18919,56 грн.

Суд, задовольняючи позов, виходить з наступного.

В статті 15 ЦК України зазначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч.1, ч.2 п.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини.

Згідно ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно ч.1 ст.638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 ст.1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За змістом ст.1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку.

Згідно ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Відповідно ст.530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись в строк, що передбачений умовами Договору.

У ст.599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Суд вважає, що надані позивачем докази на підтвердження договірних відносин між АТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 є належними та допустимими, і аналізуючи в сукупності надані докази, вважає, що факт підписання ОСОБА_1 кредитного договору № 01-0359 від 18.01.2022 року є доведеним.

Виписка АТ «Державний ощадний банк України» про рух коштів за рахунком № НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_1 за період з 18.01.2022 року по 06.05.2026 року, є доказом у справі, оскільки має статус первинного документа, згідно Переліку типових документів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 року № 578/5.

Згідно Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, що затверджено Постановою НБУ №164 від 29.07.2022 року відповідач є власником рахунку та держателем платіжного інструменту для здійснення операцій за рахунком.

Відповідно правового висновку, наведеному у Постанові Верховного Суду від 30.10.2019 року (справа № 355/558/18) виписка про рух коштів по рахунку свідчить про фактичне отримання кредитних коштів та наявність заборгованості за тілом кредиту.

Згідно правового висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у Постанові від 25.05.2021 року у справі №554/4300/16-ц банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

З досліджених доказів, зокрема виписки за рахунком відповідача, видно, що останній отримував кредитні кошти.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, АТ «Державний ощадний банк України» виконало в повному обсязі умови кредитного договору № 01-0359 від 18.01.2022 року, надавши відповідачу обумовлену суму кредиту 250000 грн., проте відповідач прийняті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого позикодавець достроково вимагає повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, заборгованість за кредитним договором станом на 06.05.2026 року складає в розмірі 232281,14 грн., з якої: основний борг 213361,58 грн., прострочені проценти 18919,56 грн.

За таких обставин, враховуючи, що відповідач не виконав належним чином зобов`язання щодо погашення заборгованості за кредитним договором в обумовлені договором строки, договір залишається невиконаним, позивач внаслідок такого порушення позбавлений можливості отримати кредитні кошти та відсотки, на що він розраховував при укладенні договору, а тому суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором.

Загальна сума заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає в розмірі 232281,14 грн., з якої: основний борг 213361,58 грн., прострочені проценти 18919,56 грн.

Відповідно ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно ч.1 ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною 1 ст.8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (ч.1 ст.129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стаття 13 ЦПК України передбачає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

В свою чергу, однією з засад судочинства, регламентованих п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В Постановах Верховного Суду від 08.08.2019 року у справі №450/1686/17 та від 15.07.2019 року у справі №235/499/17 зазначено, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.

Згідно ч.1 ст.76, ч.1 ст.77 та ст.80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами частин 1, 5 та 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В силу вимог ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно підходу, зазначеного в рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26.06.2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Верховний Суд неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (Постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 31.03.2021 у справі №923/875/19).

Крім того, відповідно ч.1,8 ст.178 ЦПК України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідач відзив на позов не подав, в судове засідання не з`явився, а тому суд вирішив справу за наявними матеріалами.

Таким чином, за наявними матеріалами позов підлягає задоволенню як такий, що ґрунтується на законі, підтверджений встановленими обставинами та наданими суду доказами.

Відповідно ст.264 ЦПК України суд під час ухвалення рішення вирішує, у тому числі, і питання щодо розподілу судових витрат.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

А тому судовий збір у сумі 3484,22 грн., який був сплачений позивачем при подачі позовної заяви, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Оскільки відповідач зареєстрований на тимчасово окупованій території України в м. Енергодар Запорізької області, то відповідно ч.2 ст.12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», останній має бути повідомлений про ухвалення судового рішення шляхом розміщення інформації на офіційному веб-порталі судової влади.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 19, 23, 76-83, 89, 141, 211, 247, 258-259, 263-265, 280-283 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (код ЄДРПОУ 00032129, адреса: 01001, м. Київ, вул. Госпітальна буд.12Г) в особі філії Запорізького обласного управління АТ «Ощадбанк» (код ЄДРПОУ 02760363, адреса: 69063, м. Запоріжжя, пр. Соборний буд.48, рахунок № НОМЕР_3 в АТ «Ощадбанк») заборгованість за договором про споживчий кредит №01-0359 від 18.01.2022 року станом на 06.05.2026 року в розмірі 232281,14 грн. (двісті тридцять дві тисячі двісті вісімдесят одна гривня 14 копійок), з якої: основний борг 213361,58 грн., прострочені проценти 18919,56 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (код ЄДРПОУ 00032129, адреса: 01001, м. Київ, вул. Госпітальна буд.12Г) в особі філії Запорізького обласного управління АТ «Ощадбанк» (код ЄДРПОУ 02760363, адреса: 69063, м. Запоріжжя, пр. Соборний буд.48, рахунок № НОМЕР_3 в АТ «Ощадбанк») витрати на сплату судового збору в сумі 3484,22 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повідомити відповідача про ухвалення судового рішення шляхом розміщення інформації на офіційному веб-порталі судової влади.

Повний текст рішення складено 17 липня 2026 року.

Суддя: С.М. Телегуз