Постанова № 138282046, 16.07.2026, Богодухівський районний суд Харківської області

Справа №-613/1849/25 Провадження №-3/613/20/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2026 року

Богодухівський районний суд Харківської області в складі: головуючого судді Шалімова Д.В., за участі секретаря судового засідання Герасимюк Л.А., адвоката Пономаренко П.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Богодухові матеріали, що надійшли від Богодухівського ВП ГУНП в Харківській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , працючого: АК « Харківобленерго», електромонтером

за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , 10 вересня 2025 року, о 12.49 год. по вул. Шкільній, 14 с. Семенів Яр, Богодухівського району керував автомобілем ВАЗ-2101 д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння із застосуванням спеціального технічного засобу «Драгер» на місці зупинки транспортного засобу та в закладі охорони здоров`я Богодухівській ЦРЛ відмовився під відеозапис із застосуванням технічного засобу відеозапису нагрудної Body Cam 3 та в присутності двох свідків, чим порушив п. 2.5 ПДР України.

У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у скоєнні вище вказаного правопорушення не визнав, пояснив, що 10 вересня 2025 року він близько 13.20 год. приїхав до магазину в с. Семенів Яр. Він пішов до магазину, а його дитина залишилась в автомобілі. Коли повернувся, біля автомобіля знаходились працівники поліції, які повідомили, що дитина знаходиться в автомобілі без автокрісла, а потім повідомили, що вбачають у нього ознаки алкогольного сп`яніння. При спілкуванні з працівниками поліції він палив, тому вони припустили, що він намагається приховати запах алкоголю з порожнини роту. Зауважив, що в той день він не вживав спиртні напої. Не заперечив, що при складанні протоколу відносно нього, були присутні його сусідка та продавчиня магазину. Працівники поліції спочатку спілкувались з ним без боді камери, говорили, щоб він відмовився проходити огляд на стан сп`яніння, камеру увімкнули , коли почали складати протокол.

Адвокат Пономаренко П.О. надав до суду заперечення, згідно зі змістом яких, вважає, що при складенні адміністративного протоколу працівниками поліції були допущені значні порушення та факти, викладені в ньому не відповідають дійсності. Працівниками поліції ОСОБА_1 не було зупинено в ході руху та керування транспортним засобом. На момент їх під`їзду автомобіль, належний йому, не рухався, а знаходився на узбіччі дороги, біля входу до магазину "Посад" , розташованому на вул.Шкільна, 14 в с.Семенів Яр Богодухівського району. Керування транспортним засобом в нетверезому стані не підтверджується жодним доказом. Складений протокол про адміністративне правопорушення не відповідає обставинам справи, а саме працівники поліції не зупиняли водія під час керування транспортним засобом, а підійшли до автомобіля, який не рухався, а стояв.На представленому поліцією відеозапису відсутні докази зупинки автомобіля під керуванням ОСОБА_1 . Перед під`їздом працівників поліції ОСОБА_1 тільки-но вийшов з магазину "Посад", де здійснював покупки, а автомобіль знаходився поруч з магазином. Приймаючи до уваги упередженість працівників поліції, він законно відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння. Підписання протоколу про адміністративне правопорушення та показання проти себе ОСОБА_1 давав фактично під тиском працівників поліції, які погрожували вилучити транспортний засіб та відправити його на штрафний майданчик.

Суд, вислухавши пояснення особи, що притягається до адміністративної відповідальності, позицію адвоката Пономаренко П.О., свідків, дослідивши письмові матеріали та відеозапис, приходить до такого.

Відповідно до ст.ст. 245, 280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних з питань безпеки дорожнього руху.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-УІП, поліцейський вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.

Пунктом 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Закон України «Про дорожній рух» регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об`єднань).

Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

В п.1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду визначається Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції затвердженої наказом МВС України, МОЗ України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі за текстом - Інструкція).

Так, відповідно до п. 2 Інструкції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Згідно з п.3 розділу І Інструкції, ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покрову обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці.

Тобто працівники поліції на місці зупинки транспортного засобу самостійно приходять до висновку про наявність у водія відповідних ознак сп`яніння.

Відповідно до вимог п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Вимогами пункту 6 Розділу І Інструкції, передбачено, що огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби);лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Отже, відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, створює склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.

Виходячи зі складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 130 КУпАП, об`єктивна сторона правопорушення полягає у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Статтею 251 КпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи, зокрема, як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

Суд критично оцінює свідчення ОСОБА_1 та захисника Пономаренка П.О., що в той день він не вживав спиртні напої, а написав пояснення у протоколі про адміністративне правопорушення, що випив 1 л. пива алкогольного, та відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння, під тиском працівників поліції, які погрожували вилучити транспортний засіб та відправити його на штрафний майданчик, оскільки дане не підтверджується жодним доказом.

Як вбачається з відеозапису, ОСОБА_1 перебуває за кермом автомобіля, працівник поліції повідомляє останньому, що його зупинено, оскільки в автомобілі перебуває дитина зростом менше 145 см., а автокрісло відсутнє, після чого виносить постанову за ч. 10 ст. 121 КУпАП. При цьому водій не заперечує факту керування ним автомобілем та зупинки його працівниками поліції.

Щодо вживання алкогольних напоїв, то на 01.41 хв. відеозапису на файлі VID230910-130314F зафіксовано, як ОСОБА_1 відповідає на питання працівника поліції, що вживав 1 л. алкогольного пива напередодні увечері.

Свідок ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що її було запрошено працівниками поліції при складанні протоколу відносно ОСОБА_1 , якого вона знає, останній мав охайний вигляд, ознак алкогольного сп`яніння вона не вбачала. Коли вона підійшла, автомобіль ОСОБА_3 вже стояв, йому запропонували пройти огляд на стан сп`яніння, але від відмовився.

Суд критично оцінює надані до суду письмові пояснення свідка ОСОБА_4 , згідно зі змістом яких вона працює продавчинею у магазині в с. Семенів Яр, 10 вересня 2025 року близько 12.30 год. ОСОБА_1 зайшов до приміщення магазину, де придбав хліб та морозиво для дитини. Автомобіль, на якому він приїхав, стояв поруч зі входом до торгової точки. Коли ОСОБА_1 вийшов з приміщення магазину та почав відкривати багажник автомобіля, під`їхав автомобіль з працівниками поліції. Один з поліцейських почав розмовляти з водієм. Через деякий час працівник поліції запропонував їй вийти з магазину та засвідчити факт відмови ОСОБА_1 від освідчення на стан сп`яніння. Чи знаходився водій в стані сп`яніння вона не помітила, так як він адекватно себе вів, розмовляв без будь-яких порушень та запаху алкоголю не відчувалось. Свідчення дані свідком ОСОБА_4 адвокату Пономаренку П.О. відрізняються від свідчень наданих нею працівнику поліції, де вона вказувала, що ОСОБА_1 мав ознаки алкогольного сп`янінні, а саме: різкий запах алкоголю з порожнин рота, порушення мови, порушення координації рухів, відмовився проходити огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці та в медичному закладі. Крім того, вона неодноразово викликалась до суду, проте в судові засідання не з`явилась.

Свідчення надані ОСОБА_1 та його захисником Пономаренко П.О., розцінюються судом, як обраний спосіб захисту для уникнення відповідальності за скоєне адміністративне правопорушення. При цьому у своїй версії подій ОСОБА_1 підтверджує факт керування автомобілем.

Щодо посилань ОСОБА_1 , що він написав пояснення у протоколі про адміністративне правопорушення, та відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння, під тиском працівників поліції, які йому погрожували, суд зазначає, що ані ОСОБА_1 ані його адвокатом Пономаренко П.О. не було надано до суду будь яких відомостей, що ОСОБА_1 скористався своїм конституційним та процесуальним правом на подачу заяви до правоохоронних органів щодо фальсифікації протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП або про перевищення працівниками поліції своїх повноважень при виконанні ними своїх службових обов`язків при складанні даного адміністративного матеріалу у порядку, передбаченому ст.214 КПК України.

При цьому, суд звертає увагу, що протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою державою особою, але ОСОБА_1 не скористався процесуальною можливістю і не звернувся із скаргою на дії працівників поліції до їх безпосереднього керівництва з метою ініціювання службової перевірки або притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Також ОСОБА_1 не надано суду жодних доказів які б спростовували факт вчинення ним адміністративного правопорушення перебаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, розцінюється судом, як свідоме ігнорування вимоги Правил дорожнього руху, що свідчить про умисний характер вчиненого ним правопорушення, відповідно до ст. 10 КУпАП.

Таким чином, відеозапис, який містить фактичні дані щодо обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, є належним доказом у справі про адміністративне правопорушення, як це передбачено ст. 251 КУпАП.

Зміст відеозапису є логічним, послідовним, а тому суд вважає, що зафіксована на відеозаписі інформація є достатньою та об`єктивно підтверджує обставини, що мають значення для справи та узгоджуються з іншими наявними в матеріалах справи доказами.

Отже обрану ОСОБА_1 позицію суд розцінює як лінію захисту у справі.

Незважаючи на невизнання своєї вини ОСОБА_1 його винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами в їх сукупності, а саме:

-протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №912616 від 10 вересня 2025 року;

-направленням на огляд особи з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного, чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 10 вересня 2025 року, відповідно до якого ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду;

-поясненнями свідка ОСОБА_2 ;

-рапортом поліцейського СРПП Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області від 10 вересня 2025 року, згідно з яким 10 вересня 2025 року о 13.20 год. по вул.. Шкільна поблизу будинку 14 с. Семенів Яр, Богодухівського району, водія ОСОБА_1 який керував автомобілем ВАЗ-2101, д.н.з. НОМЕР_2 , після оформлення адміністративного матеріалу по ч. 1 ст. 130 КУпАП, на підставі ч. 1, 7 ст. 266 КУпАП водія ОСОБА_1 відсторонено від керування транспортним засобом;

- відеозаписом з нагрудної камери поліцейського.

Диспозиція ч.1 ст. 130 КУпАП передбачає керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

У постанові від 18 квітня 2024 року у справі №990SCGC/1/24 (провадження № 11-1сап24) Велика Палата Верховного Суду зазначила, зокрема, що відповідно до приписів Закону України «Про дорожній рух» до учасників дорожнього руху належать, зокрема, водії (частина друга статті 14). Учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух (абзаци другий і четвертий частини п`ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух»). Одним із таких органів державного контролю є Національна поліція (стаття 52 цього Закону). За змістом абзаців третього та п`ятого частини другої статті 16 указаного Закону водій зобов`язаний виконувати передбачені законом вимоги поліцейського, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами; не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння. Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (пункт 2.5 Правил дорожнього руху). Отже, водій зобов`язаний виконувати обов`язки, визначені Законом України «Про дорожній рух» і Правилами дорожнього руху, зокрема передбачений указаним Законом обов`язок виконувати розпорядження поліцейського, яке він дає на підставі цих Правил чи інших нормативних актів. Відповідно до підпункту «а» пункту 2.9 Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Обов`язковою передумовою для вимоги поліцейського до водія транспортного засобу пройти медичний огляд з метою встановлення стану сп`яніння є наявність ознак такого сп`яніння, визначених в Інструкції.

Отже, аналіз сукупності усіх досліджених у суді доказів дозволяє суду дійти висновку, що в діях водія ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 130 КУпАП, а саме: відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Суд при накладенні стягнення враховує: ступінь суспільної небезпеки правопорушення, особистість правопорушника, ступінь його провини, майновий стан а також те, що умисні дії правопорушника були направлені на порушення безпеки руху з використанням джерела підвищеної небезпеки автомобіля. Беручи до уваги небезпеку, якою є участь у дорожньому русі осіб, що перебувають у стані сп`яніння, законодавець у нормах багатьох правових актів встановив заборону на допуск зазначених осіб до керування транспортними засобами.

Характер вчиненого ОСОБА_1 правопорушення вказує на те, що він вчинив грубе порушення порядку користуванням правом керування транспортного засобу, що відповідно до ч. 1 ст. 30 КУпАП є однією з підстав для накладення адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

Обставин, які відповідно до ст. ст. 34, 35 КУпАП пом`якшують та обтяжують відповідальність ОСОБА_1 за вчинене ним адміністративне правопорушення, суд не вбачає.

Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини.

В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей8,9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

У рішенні ЄСПЛ від 21.07.2011 по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.

Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.

Відповідно до ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самою особою, що притягується до адміністративної відповідальності, так і іншими особами.

Санкцією ч. 1ст. 130 КУпАП передбачено накладення на водіїв штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Суд, враховуючи характер вчиненого правопорушення, ступінь його вини, ступінь суспільної небезпеки, те, що дане правопорушення являється грубим порушенням правил дорожнього руху та становить реальну небезпеку учасникам дорожнього руху, загрожує їх здоров`ю та життю, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, вважає що у відношенні останнього необхідно застосувати адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

У силу ч. 1 ст. 40-1 КУпАП, з ОСОБА_1 має бути стягнутий судовий збір в розмірі, передбаченому п.5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», а саме 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2025 року, що складає 665,60 грн.

Керуючись ст.ст. 280, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) визнати винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосувати щодо нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень на користь держави (отримувач коштів ГУК Харківськ обл./Харківобл/21081300, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37874947, Банк отримувач Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA168999980313020149000020001, код класифікації доходів бюджету 21081300) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (ОДИН) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір на користь держави (Отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, Банк отримувач Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, Код класифікації доходів бюджету 22030106) в сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять ) гривень 60 коп.

Роз`яснити ОСОБА_3 , що штраф, відповідно до ст. 307 КУпАП, має бути сплачений не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення їй постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Згідно ст. 308 ч.ч. 1, 2 КУпАП, у разі несплати правопорушником штрафу у вищезазначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням її майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом 10 днів з дня винесення постанови.

СУДДЯ