Рішення № 138281052, 16.07.2026, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/8327/26

Справа №754/6445/26

РІШЕННЯ

Іменем України

16 липня 2026 року м. Київ

Деснянський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Коваленко І.І.,

за участю секретаря судового засідання Гуцул Д.Г.,

за участю представниці позивача Лейтар А.Г.,

за участю відповідача ОСОБА_1 ,

за участю представниці відповідача ОСОБА_7.

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом Київської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа: Кооператив по експлуатації автостоянок "Піонерський" про усунення перешкод у володінні та розпорядженні земельною ділянкою.

СУТЬ СПОРУ

Стислий виклад позиції Позивача

13.04.2026 року Київська міська рада звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у володінні та розпорядженні земельною ділянкою площею 0,6646 га з кадастровим номером 8000000000:62:036:0007 за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач просить усунути перешкоди шляхом зобов`язання Відповідача знести об`єкт самочинного будівництва (гараж № НОМЕР_1 у гаражно-будівельному кооперативі "Піонерський"), право власності на який зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно на підставі рішення державного реєстратора П`ятої Київської державної нотаріальної контори Київського міського нотаріального округу Наумова В.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 20.03.2020, індексний номер: 51710544, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2058620880000.

Позов мотивований тим, що спірна земельна ділянка перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва. Київська міська рада як суб`єкт права власності не приймала жодних рішень щодо передачі вказаної земельної ділянки у власність чи користування Відповідачу або іншим особам для здійснення містобудівної діяльності.

Позивач зазначає про незаконність державної реєстрації права власності на спірне нерухоме майно за Відповідачем. Вказана реєстрація була здійснена виключно на підставі довідки Кооперативу по експлуатації автостоянок "Піонерський". Водночас така довідка не є належним правовстановлюючим документом з огляду на відсутність у забудовника рішень органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки, а також документів, що дають право на виконання будівельних робіт та засвідчують прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта. Державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою законного права.

З огляду на наведене Позивач стверджує, що зведений гараж відповідає ознакам самочинного будівництва (частина перша статті 376 ЦК України).

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України). З огляду на це Позивач просить суд захистити порушене право територіальної громади міста Києва шляхом усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою та зобов`язати Відповідача знести об`єкт самочинного будівництва за власний рахунок.

Стислий виклад позиції Відповідача

Відповідач у поданих заявах по суті справи проти позову заперечує.

Відповідач зазначає, що його право приватної власності на спірний гараж зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20.03.2020 на законних підставах. Право власності набуте не внаслідок самовільного захоплення майна чи самочинного будівництва, а як наслідок реалізації корпоративних та майнових прав члена кооперативу, зокрема, внаслідок членства у гаражно-будівельному кооперативі "Піонерський" та повної сплати пайового внеску, що повністю узгоджується з положеннями статті 328 та статті 384 ЦК України. Довідка кооперативу є офіційним первинним документом, який підтверджує членство особи та виконання нею майнових зобов`язань перед кооперативом. Позивач не заявив жодної самостійної вимоги щодо скасування рішення державного реєстратора, скасування запису у реєстрі чи припинення права власності Відповідача, тому вимога про знесення майна без оспорення зареєстрованого права власності є передчасною та незаконною.

Відповідач наголошує, що спірний гараж не є об`єктом самочинного будівництва. Сам по собі факт відсутності у особи оформленого речового права на земельну ділянку не означає автоматичної незаконності розміщеного на ній об`єкта нерухомого майна та не створює безумовної підстави для його знесення. Суд у такій категорії справ повинен оцінювати тривалість існування об`єкта, характер користування землею, добросовісність Відповідача, поведінку органів влади протягом багатьох років, можливість належного оформлення земельних правовідносин та співмірність заявленого способу захисту.

У даному випадку спірний гараж існує не як новостворений чи нещодавно зведений самовільний об`єкт, а як складова гаражно-будівельного кооперативу "Піонерський", який функціонує тривалий час. Сам факт існування кооперативу, наявності в його межах окремих гаражних боксів та подальшого оформлення права власності свідчить про тривале, відкрите та фактичне користування відповідною територією.

Гараж перебуває у законному володінні Позивача на підставі чинного рішення виконавчого комітету Ватутінської районної ради народних депутатів № 514 від 02.07.1990. На підставі цього рішення батьку Відповідача, ОСОБА_2 , було надано гаражний бокс, а після його смерті майно перейшло у спадок до Відповідача. Зазначене рішення не скасоване та продовжує породжувати правові наслідки.

Знесення спірного гаража є крайнім заходом та непропорційним втручанням у право Відповідача на мирне володіння майном, гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки

Позивач не довів неможливості застосування менш обтяжливих способів захисту, таких як оформлення права користування земельною ділянкою, оскільки між заявленою метою Позивача та засобом її досягнення відсутній справедливий баланс. Фактично Позивач вимагає застосування найбільш суворого заходу впливу без доведення того, що менш обмежувальні альтернативи є неможливими або недостатніми для захисту інтересів територіальної громади.

06.07.2026 представниця Відповідача подала додаткові письмові пояснення у справі.

Представниця Відповідача наголосила, що спірний гараж не є об`єктом самочинного будівництва, а перебуває у законному володінні та користуванні Відповідача. Питання функціонування гаражно-будівельного кооперативу "Піонерський" та використання земельної ділянки, на якій розташовані гаражні бокси, було врегульовано рішенням виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів № 514 від 08.07.1990, яке є чинним, не скасоване, не визнане незаконним у судовому порядку та продовжує породжувати правові наслідки. Саме на підставі цього рішення батьку Відповідача, ОСОБА_2 , було надано гаражний бокс, що підтверджується відповідним ордером на право зайняття гаража та списком громадян. Після смерті спадкодавця право власності на гараж перейшло до Відповідача, який набув усі права та обов`язки щодо майна

Додатково представниця Відповідача звертає увагу суду на пункт 5 рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів № 514 від 08.07.1990, яким було встановлено гарантії власникам гаражів, згідно з якими у разі необхідності знесення гаражних боксів власникам повинна бути забезпечена можливість будівництва нових гаражів за рахунок організації, якій буде передано відповідну земельну ділянку. Орган місцевого самоврядування визнав права власників гаражів та передбачив спеціальний механізм їх захисту у майбутньому, однак Київська міська рада не повідомила суд, кому саме планується передача земельної ділянки та яким чином будуть забезпечені гарантовані права власників гаражів. З огляду на ці обставини представниця Відповідача просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Стислий виклад позиції Третьої особи

23.06.2026 Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Відповідача (Кооператив по експлуатації автостоянок "Піонерський"), надала до суду письмові пояснення щодо позову.

Свою позицію третя особа мотивує тим, що автокооператив "Піонерський" здійснює діяльність за вказаною адресою з 1980 року на підставі рішень виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів № 850 від 02.07.1979, № 628 від 20.04.1981, № 1458 від 30.08.1982 та рішення виконавчого комітету Дніпровської районної ради народних депутатів № 33 від 26.01.1981.

До складу автокооперативу "Піонерський" входять дві земельні ділянки загальною площею 0,66 га за адресами: АДРЕСА_7 та АДРЕСА_8 на яких обслуговуються до 850 членів автокооперативу.

Відповідно до рішення Київської міської ради № 1104/2514 від 28.12.2004 вказані земельні ділянки під заставу гарантійного листа № 117 від 06.10.2004 без вилучення землі у кооперативу були передані ЗАТ "Квадрат-Україна" в оренду на 15 років для будівництва парковки та торговельно-розважального центру. У зв`язку з невиконанням умов договору оренди та умов гарантійного листа рішенням Господарського суду м. Києва від 08.04.2014 у справі № 910/3614/14 за позовом прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради було розірвано договір оренди з ПрАТ "Квадрат-Україна".

Третя особа зазначає, що після цього Київська міська державна адміністрація не приймала рішень про виділення цих земельних ділянок іншим особам. Натомість на звернення до Департаменту земельних ресурсів представникам кооперативу в усній формі було запропоновано продовжити діяльність та сплачувати всі необхідні податки державі.

Кооператив наголошує, що протягом усіх років функціонування є платником єдиного податку та інших податків згідно з чинним законодавством України.

Щодо Відповідача третя особа зазначає, що за період існування кооперативу "Піонерський" відсутні матеріали, які б підтверджували звернення ОСОБА_1 або членів його родини до дирекції чи до членів правління кооперативу з приводу будівництва гаража.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ, ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

02.07.1979 виконавчий комітет Київської міської ради народних депутатів прийняв рішення № 850, яким виконкому Дніпровської районної ради було відведено земельну ділянку площею 1,6 га в тимчасове користування під влаштування відкритої стоянки автомашин приватної власності на АДРЕСА_9 у м. Києві. Вказане рішення зобов`язувало забудовника звільнити земельну ділянку при першій вимозі виконкому міськради без будь-якої компенсації.

26.01.1981 виконавчий комітет Дніпровської районної ради народних депутатів прийняв рішення № 33, яким дозволив об`єднаному автокооперативу "Дніпровський" побудувати тимчасові мехбокси на території відкритої автостоянки "Піонерська" для технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів членів кооперативу. Забудовника було зобов`язано при першій вимозі виконкому райради звільнити земельну ділянку без будь-якої компенсації.

20.04.1981 виконавчий комітет Київської міської ради народних депутатів прийняв рішення № 628 "Про дозвіл виконкому Дніпровської районної Ради народних депутатів на проведення проектно-розвідувальних робіт, під влаштування тимчасової відкритої автостоянки та пункту ДАІ Дніпровського району". Цим рішенням виконавчий комітет Київської міської ради народних депутатів дозволив виконкому Дніпровської районної ради народних депутатів провести проектно-розвідувальні роботи під влаштування тимчасової відкритої стоянки автомобілів та пункту ДАІ.

30.08.1982 виконавчий комітет Київської міської ради народних депутатів прийняв рішення № 1458 "Про відведення земельної ділянки в тимчасове користування виконкому Дніпровської райради народних депутатів під влаштування відкритої стоянки та пункту ДАІ Дніпровського району", яким виконавчому комітету Дніпровської районної ради народних депутатів було відведено земельну ділянку площею 0,7 га в тимчасове користування під влаштування відкритої автостоянки автомобілів мешканців Дніпровського району та пункту державтоінспекції для технічного огляду автомотозасобів на АДРЕСА_9 біля станції метро "Піонерська" в Дніпровському районі м. Києва.

Цим рішенням також було встановлено конкретні зобов`язання для забудовника. Зокрема, забудовника було прямо зобов`язано виконати умови архітектурно-планувального завдання. Крім того, забудовник мав одержати дозвіл на виконання робіт по влаштуванню відкритої автостоянки та пункту державтоінспекції Дніпровського району для технічного огляду автомотозасобів у спецвідділі по благоустрою виконкому міськради.

Водночас рішенням було встановлено імперативний обов`язок забудовника при першій вимозі виконкому міськради звільнити зазначену земельну ділянку з приведенням її в належний санітарний стан.

16.04.1990 було здійснено державну реєстрацію суб`єкта господарювання автокооперативу "Піонерський", що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію № 10661200000000402 від 16.04.1990.

02.07.1990 виконавчий комітет Ватутінської районної ради народних депутатів м. Києва прийняв рішення № 514 "Про визнання права зберігання автомобілів в трьох боксах на автостоянці "Мурманська" та восьми - "Піонерська". У вказаному рішенні зазначено, що громадяни здійснили великий внесок у будівництво вказаних автостоянок та побудували у 1981 році на територіях автостоянок "Мурманська" та "Піонерська" за власні кошти, з власних матеріалів і власними силами гаражні бокси для зберігання власних автомобілів.

Пунктом 1 рішення № 514 ухвалено передати побудовані у 1981 році гаражні бокси на автостоянках "Мурманська" та "Піонерська" на баланс кооперативу "Піонерський".

Пунктом 2 цього рішення надано дозвіл використовувати вказані бокси громадянам згідно з додатком.

Відповідно до додатку до рішення № 514 дозвіл використовувати гаражні бокси на автостоянці " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", зокрема, надано: ОСОБА_2 (бокс НОМЕР_4), ОСОБА_3 (бокс НОМЕР_5) та ОСОБА_4 (бокс НОМЕР_6).

Пунктом 3 рішення № 514 зобов`язано районну раду "Спілки автомобілістів УРСР" оформити та видати ордери вказаним власникам і установити їм розмір щомісячної оплати кооперативу "Піонерський" за користування територією.

Водночас пунктом 5 цього рішення встановлено, що що у випадку необхідності знесення вказаних боксів виконавчий комітет надає власникам можливість зведення гаражів на території району за рахунок організації чи підприємства, яким буде надано вказану земельну ділянку.

16.07.1990 на підставі рішення виконавчого комітету Ватутінської районної ради народних депутатів від 02.07.1990 № 514 ОСОБА_2 було видано ордер № 302, який надавав право зайняття гаража (бокса) № НОМЕР_1 у гаражно-будівельному кооперативі "Мурманська" з посиланням на адресу: АДРЕСА_2 .

10.12.2010 ОСОБА_2 склав заповіт, згідно з яким заповів належний йому гараж на території автостоянки "Мурманська" у м. Києві своєму синові ОСОБА_1 . Заповіт посвідчений державним нотаріусом Другої київської державної нотаріальної контори Ковток А.І. за реєстровим номером 1-1020, що підтверджується копією вказаного заповіту.

27.04.2015 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 0,6646 га з кадастровим номером 8000000000:62:036:0007 за територіальною громадою м. Києва в особі Київської міської ради (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 630135080000, номер відомостей про речове право 9566515), що підтверджується копією інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 483241376 від 24.06.2026.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 28.07.2016.

06.03.2019 Комунальним підприємством Київської міської ради "Київське міське бюро технічної інвентаризації" було виготовлено технічний паспорт технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна- гараж (машино-місце) № НОМЕР_1 , який розташований у кооперативі "Піонерський" за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується копією технічного паспорта та внутрішнім описом документів реєстраційної справи № 2058620880000.

Замовником проведення технічної інвентаризації виступив ОСОБА_1 . Паспорт виготовлено станом на 06.03.2019, виконавцем робіт зазначено Рябко Н.П. , перевіряв документ Шипаленко О.В. (кваліфікаційний сертифікат АЕ № 001167), також документ містить підпис першого заступника керівника Миколи Сушка.

06.03.2020 Кооператив по експлуатації автостоянок "Піонерський" видав довідку НОМЕР_5/08-20 ОСОБА_1 про те, що він є членом кооперативу та вніс пайовий внесок в повному обсязі. Наявність вказаної довідки встановлена з матеріалів реєстраційної справи № 2058620880000.

20.03.2020 державним реєстратором П`ятої київської державної нотаріальної контори Київського міського нотаріального округу Наумовим Віталієм Володимировичем прийнято рішення № 51710544 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. На підставі цього рішення за Відповідачем зареєстровано право приватної власності на об`єкт нерухомого майна (гараж № НОМЕР_1 загальною площею 40,5 кв.м.) за адресою: АДРЕСА_1 . Реєстрація здійснена виключно на підставі довідки кооперативу від 06.03.2020 НОМЕР_5/08-20. Вказані обставини підтверджуються копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 204839848 від 20.03.2020 та копією рішення державного реєстратора № 51710544 від 20.03.2020.

08.09.2022 Київська міська рада прийняла рішення № 5430/5471 про перейменування АДРЕСА_4

15.01.2026 Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради провів обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:62:036:0007. За результатами обстеження складено Акт № ДК4-А02026, у якому зафіксовано розміщення на ділянці відкритої автостоянки з металевими гаражами, нежитлової будівлі та капітального гаража.

15.01.2026 Департамент комунальної власності м. Києва листом № 062/06-13-290 повідомив, що об`єкти нерухомого майна, у тому числі гараж 1 гаражно-будівельного кооперативу "Піонерський" за адресою: АДРЕСА_1 , не належали до комунальної власності територіальної громади міста Києва та їх приватизація не здійснювалась.

15.01.2026 Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва листом № 073-183 повідомив, що до департаменту не надходили документи, які дають право на виконання будівельних робіт та засвідчують прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта за адресою: АДРЕСА_5 ).

16.01.2026 Департамент містобудування та архітектури листом № 055-793 поінформував, що містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:62:036:0007 не надавались, а в Реєстрі адрес міста Києва відсутні відомості щодо присвоєння адреси будь-яким об`єктам нерухомого майна на цій ділянці.

Спірні правовідносини виникли у зв`язку з необхідністю захисту права комунальної власності територіальної громади міста Києва на земельну ділянку від її незаконної забудови. Позивач стверджує, що відповідач здійснив самочинне будівництво капітального гаража на землі, яка ніколи не відводилася для цієї мети, та просить зобов`язати його знести вказаний об`єкт. Відповідач заперечує проти позову, посилаючись на те, що він правомірно набув право приватної власності на майно як член кооперативу після повної сплати пайового внеску.

ОЦІНКА СУДУ

(1) Щодо права власності на земельну ділянку та статусу майна як самочинного будівництва

Згідно із частиною першою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до статті 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю.

Суд встановив, що земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:62:036:0007 площею 0,6646 га належить на праві комунальної власності територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 483241376 від 24.06.2026.

Згідно з частиною першою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Суд встановив, що Київська міська рада не приймала рішень щодо передачі спірної земельної ділянки у власність чи користування Відповідачу або Кооперативу по експлуатації автостоянок "Піонерський" для здійснення містобудівної діяльності чи зведення капітального гаража (об`єкта нерухомості). Рішення виконавчих комітетів 1979-1982 років надавали земельну ділянку виключно у тимчасове користування для влаштування відкритої автостоянки та тимчасових боксів, із зобов`язанням звільнити ділянку на першу вимогу без будь-якої компенсації. Отже користування земельною ділянкою здійснюється Відповідачем без належної правової підстави.

Самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, є порушенням прав власника відповідної земельної ділянки (пункт 120 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 грудня 2025 року у справі № 908/2388/21).

Суд погоджується з доводами Позивача про те, що спірний гараж № НОМЕР_1 є об`єктом самочинного будівництва, адже він побудований на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети. Крім того, у матеріалах справи відсутні документи, які дають право виконувати будівельні роботи та засвідчують прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, що підтверджено листами Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва № 073-183 від 15.01.2026 та Департаменту містобудування та архітектури № 055-793 від 16.01.2026.

Суд відхиляє заперечення Відповідача про те, що право власності на гараж виникло на підставі частини третьої статті 384 ЦК України внаслідок членства у гаражно-будівельному кооперативі та повної сплати пайового внеску. Положення статті 384 ЦК України застосовуються виключно до об`єктів нерухомості, які були зведені кооперативом правомірно, на належним чином відведеній земельній ділянці та з отриманням відповідних дозвільних документів. Членство в кооперативі не легалізує об`єкт самочинного будівництва.

Суд також відхиляє посилання Відповідача на частину першу статті 120 ЗК України та частину першу статті 377 ЦК України щодо автоматичного переходу права на земельну ділянку. Вказані норми регулюють перехід прав на землю виключно у разі набуття права власності на правомірно збудоване нерухоме майно і не поширюються на випадки самочинного будівництва.

При цьому Суд відхиляє доводи Відповідача про те, що право власності набуте правомірно на підставі довідки гаражно-будівельного кооперативу "Піонерський" про повну сплату пайового внеску, оскільки відповідно до наданих доказів Кооператив не мав належним чином оформленого речового права на спірну земельну ділянку для будівництва капітальних гаражів. Земельна ділянка надавалася виключно у тимчасове користування для влаштування відкритих автостоянок та будівництва тимчасових механічних боксів. У вказаних рішеннях містився обов`язок забудовника звільнити земельну ділянку на першу вимогу виконкому міськради з приведенням її в належний стан без будь-якої компенсації.

Київська міська рада як власник землі не приймала рішень щодо передачі спірної земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:62:036:0007 у власність чи користування Відповідачу або кооперативу "Піонерський" для здійснення містобудівної діяльності чи зведення капітальних споруд.

Кооператив не мав рішення, що посвідчує речове право на земельну ділянку під капітальне будівництво, тому він не міг наділяти своїх членів правомірними майновими правами на новостворені капітальні об`єкти нерухомості. Довідка кооперативу про сплату пайового внеску засвідчує лише майнові правовідносини всередині кооперативу, проте не є правовстановлюючим документом на земельну ділянку і не підміняє собою необхідність дотримання вимог закону щодо її належного відведення для цієї мети та отримання дозвільних документів на будівництво.

(2) Щодо державної реєстрації права власності за Відповідачем та обрання належного способу захисту

Відповідно до частини другої статті 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

На об`єкт самочинного будівництва не виникає право власності як на нерухому річ (згідно із частиною другою статті 376 ЦК України особа, яка здійснила самочинне будівництво, не набуває права власності на нього). Зміна правового режиму самочинного будівництва може бути здійснена виключно на підставі рішення суду в порядку, встановленому статтею 376 ЦК України (пункт 172 постанова Великої Палати Верховного Суду від 17.12.2025 у справі № 908/2388/21).

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що сам по собі факт державної реєстрації без наявності відповідних правових підстав, передбачених законодавством, не тягне за собою легітимізацію самочинно збудованого майна. Тож реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів частини другої статті 376 ЦК України не змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного, з метою застосування, зокрема, положень частини четвертої цієї статті (пункт 5.13 постанови Верховного Суду від 01.11.2023 у справі № 910/7987/22.

Якщо нерухоме майно є самочинним будівництвом, реєстрація права власності на самочинно побудоване нерухоме майно у будь-який інший спосіб, окрім визначеного статтею 376 ЦК України (тобто на підставі судового рішення про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за особою, яка його побудувала, або за власником земельної ділянки), є такою, що не відповідає вимогам цієї статті. Можливість настання інших правових наслідків, ніж передбачені статтею 376 ЦК України, як у випадку самочинного будівництва, здійсненого власником земельної ділянки, так і у випадку самочинного будівництва, здійсненого іншою особою на чужій земельній ділянці, виключається (пункт 111 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 листопада 2023 року у справі № 916/1174/22).

За обставин, коли право власності на самочинно побудоване нерухоме майно зареєстровано за певною особою без дотримання визначеного статтею 376 ЦК України порядку, задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на таке майно, або вимоги про скасування державної реєстрації прав, або вимоги про припинення права власності тощо у встановленому законом порядку не вирішить юридичну долю самочинно побудованого майна та не призведе до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна (пункт 112 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 листопада 2023 року у справі № 916/1174/22).

Належними вимогами, які може заявити особа - власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно (пункт 113 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 листопада 2023 року у справі № 916/1174/22).

Якщо право власності на об`єкт самочинного будівництва зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав), у разі задоволення позовної вимоги про знесення об`єкту самочинного будівництва суд у мотивувальній частині рішення повинен надати належну оцінку законності такої державної реєстрації. Якщо суд дійде висновку про незаконність державної реєстрації права власності на об`єкт самочинного будівництва, таке судове рішення є підставою для закриття розділу Державного реєстру прав та реєстраційної справи з огляду на положення пункту 5 частини першої статті 14 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються в разі набрання законної сили судовим рішенням, яким скасовується рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, на підставі якого відкрито відповідний розділ) (пункти 138 -139 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 листопада 2023 року у справі № 916/1174/22).

Суд надає оцінку державній реєстрації права власності за Відповідачем і доходить висновку, що така реєстрація є незаконною, оскільки була здійснена державним реєстратором 20.03.2020 виключно на підставі довідки кооперативу "Піонерський" за відсутності документів, що посвідчують речове право Відповідача на земельну ділянку під таким об`єктом, та без документів про прийняття об`єкта в експлуатацію. Відкриття розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрація права власності на об`єкт самочинного будівництва за Відповідачем прямо суперечить положенням статті 376 ЦК України.

(3) Щодо оцінки гарантій, передбачених пунктом 5 рішення виконавчого комітету Ватутінської районної ради народних депутатів № 514 від 02.07.1990, у правовідносинах із Київською міською радою

Суд критично оцінює посилання Відповідача на пункт 5 рішення виконавчого комітету Ватутінської районної ради народних депутатів № 514 від 02.07.1990 як на підставу для відмови у позові про знесення гаража.

Зазначеним пунктом рішення № 514 було гарантовано, що у випадку необхідності знесення вказаних боксів виконком надає власникам можливість зведення гаражів на території району за рахунок організації, якій буде надано вказану земельну ділянку.

Суд бере до уваги, що обов`язок щодо забезпечення власників боксів новими гаражами було покладено безпосередньо на забудовника (організацію, якій передається земля), а не на орган місцевого самоврядування чи власника землі.

Зокрема, такою організацією виступало ЗАТ "Квадрат-Україна", яке гарантійним листом № 117 від 06.10.2004 взяло на себе відповідні зобов`язання. Водночас договір оренди із вказаним товариством розірвано за рішенням суду від 08.04.2014, ділянка не перебуває у користуванні забудовника. Наразі земельна ділянка не перебуває у користуванні жодної організації, на яку міг би бути покладений обов`язок компенсації витрат чи зведення нових гаражів.

Суд зауважує, що наявність такого пункту та гарантій щодо надання можливості побудувати новий гараж у майбутньому не змінює правового режиму гаража як об`єкта самочинного будівництва, яке було зведене без оформлення права користування землею та без отримання дозвільних документів на виконання будівельних робіт.

Гарантії щодо можливого надання місця для зведення нових гаражів за рахунок третіх осіб не можуть обмежувати право власника землі (територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради) на захист своєї власності від незаконного використання. Київська міська рада не брала на себе цивільно-правових зобов`язань перед Відповідачем щодо збереження незаконно зареєстрованого майна на комунальній землі або виплати компенсацій за знесення об`єкта нерухомості, зведеного без належного відведення земельної ділянки.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).

Вимога про знесення майна, яке власник земельної ділянки вважає самочинним будівництвом, є різновидом негаторного позову власника земельної ділянки з усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своєю земельною ділянкою (пункт 169 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.12.2025 у справі № 908/2388/21).

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина четверта статті 376 ЦК України).

Отже наявність в рішеннях виконавчих комітетів вказівок на можливі компенсації від майбутніх землекористувачів не позбавляє територіальну громаду, яка заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, права вимагати звільнення своєї ділянки від самочинного будівництва у будь-який час. Відсутність правовстановлюючих документів на землю у Відповідача підтверджує наявність перешкод для власника, які підлягають усуненню за правилами статей 376, 391 України.

З огляду на це, аргументи Відповідача в цій частині Судом відхиляються.

(4) Щодо усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою (знесення)

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Частинами першою, другою статті 212 ЗК України передбачено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Відповідно до частини четвертої статті 376 ЦК України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Враховуючи негаторний характер позову власника земельної ділянки, обов`язок з приведення земельної ділянки у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, покладається на особу, яка чинить такі перешкоди на момент звернення власника земельної ділянки з позовом до суду (пункт 171 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 грудня 2025 року у справі № 908/2388/21).

Відповідачем за вимогою про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом знесення об`єкту самочинного будівництва має бути особа, яка чинить перешкоди у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою (останній набувач) (пункт 177 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 грудня 2025 року у справі № 908/2388/21).

Факт зведення гаражних боксів у 1981 році за власні кошти громадян та подальша передача їх на баланс кооперативу "Піонерський" згідно з рішенням виконавчого комітету Ватутінської районної ради народних депутатів № 514 від 02.07.1990 не спростовують факту самочинного будівництва Відповідачем, який є останнім набувачем спірного майна, зареєстрував за собою право власності та продовжує фактично ним володіти, чим створює перешкоди територіальній громаді міста Києва.

Отже, Суд погоджується з тим, що Позивач обрав належний та ефективний спосіб захисту свого порушеного права власності на землю. Пред`явлення вимоги до Відповідача як до останнього набувача майна, який фактично чинить перешкоди, є правомірним та відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду.

(5) Щодо втручання в права власності Відповідача (пропорційність) та застосування статті 1 Першого протоколу до Конвенції

Кожна фізична чи юридична особа має право на мирне користування своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, окрім як у суспільних інтересах та відповідно до умов, передбачених законом та загальними принципами міжнародного права (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Суд зазначає, що для оцінки дотримання статті 1 Першого протоколу до Конвенції Європейським судом з прав людини застосовується послідовний підхід, який вимагає надати відповіді на такі питання: 1) чи є об`єкт "майном" у розумінні Конвенції та чи відбулося втручання у право власності; 2) чи було втручання законним; 3) чи переслідувало втручання легітимну мету в суспільних інтересах; 4) чи є втручання пропорційним (чи дотримано справедливий баланс між суспільним інтересом та правами особи).

Щодо наявності майна та втручання (правило контролю за використанням)

Спірний гараж зареєстрований за Відповідачем на праві приватної власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20.03.2020. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, незважаючи на те, що об`єкт зведений з порушенням законодавства (без дозволу), тривале фактичне володіння ним та наявність державної реєстрації дають підстави розглядати його як "майно" у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення ЄСПЛ у справі "Іванова та Черкезов проти Болгарії" (Ivanova and Cherkezov v. Bulgaria), заява № 46577/15, пункт 66).

Задоволення позовної вимоги Київської міської ради про знесення цього об`єкта становитиме втручання у право Відповідача на мирне володіння майном. Оскільки таке втручання має на меті забезпечення дотримання загальних правил щодо заборони будівництва без відведення земельної ділянки та дозволу, воно розглядається як захід "контролю за використанням майна" відповідно до абзацу другого статті 1 Першого протоколу (рішення ЄСПЛ у справі "Депаль проти Франції" (Depalle v. France) [ВП], заява № 34044/02, пункт 77). Водноча незалежно від того, чи розглядається це втручання як позбавлення майна або контроль за користуванням майном, застосовні принципи залишаються такими ж (див. рішення у справі "Компанія "Юнспед Пакет Сервісі СаН Ве ТіК. А.Ш. проти Болгарії" (Unsped Paket Servisi SaN. Ve TiC. A.Є.v. Bulgaria), заява № 3503/08, пункти 39 і 40, від 13 жовтня 2015 року та згадане рішення у справі "Кривенький проти України" (Kryvenkyy v. Ukraine), пункти 41, 42 і 45). Зокрема, щоб захід, який становить втручання, відповідав статті 1 Першого протоколу до Конвенції, має бути доведено, що він був законним, здійсненим "відповідно до загальних інтересів" і існував розумний зв`язок пропорційності між застосовними засобами та метою, якої прагнули досягти (рішення ЄСПЛ у справі "ТОВ "Одеська бутербродна компанія" проти України" (Odeska Buterbrodna Kompaniya, TOV v. Ukraine), заява № 59414/15, пункт 24).

Щодо законності втручання

Суд враховує висновки Європейського суду з прав людини про те, що "законність" заходу передбачає, що він має правову основу у національному законодавстві, а норми, які становлять цю основу, є достатньо доступними, точними та передбачуваними у своєму застосуванні (рішення ЄСПЛ у справі "Байкін та інші проти Росії" (Baykin and Others v. Russia), заява № 45720/17, пункт 66).

Право власника земельної ділянки вимагати знесення об`єкта самочинного будівництва, зведеного на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, прямо передбачено частиною четвертою статті 376 ЦК України та статтею 212 ЗК України.

Щодо легітимної мети (суспільного інтересу)

Втручання у формі знесення самочинного будівництва переслідує легітимну мету, що відповідає загальним інтересам суспільства. Забезпечення дотримання містобудівних норм, правил землекористування та повернення незаконно зайнятої земельної ділянки комунальної власності у первісний стан є невід`ємною складовою захисту прав територіальної громади та економічного добробуту країни. Європейський суд з прав людини визнає, що заходи, спрямовані на ліквідацію незаконного будівництва для відновлення верховенства права, відповідають законній меті та суспільним інтересам (рішення ЄСПЛ у справі "Аліф Ахмадов та інші проти Азербайджану" (Alif Ahmadov and Others v. Azerbaijan), заява № 22619/14, пункт 59).

Щодо пропорційності та справедливого балансу

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що його правова позиція узгоджується зі сталою практикою Верховного Суду. На підтвердження цього представник Відповідачки посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2019 у справі № 910/8472/17 (щодо того, що знесення є виключним заходом), постанову Верховного Суду від 22.01.2020 у справі № 522/1915/17 (про те, що відсутність дозвільних документів сама по собі не є безумовною підставою для знесення), постанову Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 640/17459/16-ц (про обов`язок суду оцінити можливість узаконення об`єкта) та постанову Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13 (про те, що самочинність підлягає належному доведенню).

Перевіривши наведені посилання, Суд встановив, що постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2019 у справі № 910/8472/17, а також постанови Верховного Суду від 22.01.2020 у справі № 522/1915/17 та від 10.04.2019 у справі № 640/17459/16-ц Верховним Судом не приймалися. Посилання на них не можуть братися Судом до уваги як релевантна судова практика.

Стосовно посилання Відповідача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13 Суд зазначає наступне. Вказана постанова дійсно приймалася Великою Палатою Верховного Суду, проте її зміст суттєво відрізняється від того, який наводить сторона захисту. У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду не робила висновку про те, що "самочинність підлягає належному доведенню" як підставу для відмови у знесенні об`єкта. Навпаки, формулювання положень статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею (пункти 6.31-6.33 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13). Реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, яка здійснила самочинне будівництво, у силу наведених положень законодавства та приписів частини другої статті 376 ЦК України не змінює правового режиму такого будівництва як самочинного з метою застосування, зокрема, положень частини четвертої цієї статті.

Відповідач обґрунтовує непропорційність знесення тим, що спірний гараж був збудований за власні кошти ще у 1981 році його батьком ( ОСОБА_2 ). На підтвердження законності користування Відповідач посилається на ордер № 302 від 16.07.1990 на право зайняття цього гаража, виданий на підставі рішення виконавчого комітету Ватутінської районної ради народних депутатів № 514 від 02.07.1990.

Суд ураховує, що рішення виконавчих комітетів (від 02.07.1979 № 850, від 26.01.1981 № 33 та від 30.08.1982 № 1458) надавали спірну земельну ділянку виключно у тимчасове користування для влаштування тимчасової відкритої автостоянки та тимчасових механічних боксів. Вказані рішення містили імперативний обов`язок забудовника звільнити земельну ділянку на першу вимогу міськради без будь-якої компенсації.

Зведення капітального гаража на земельній ділянці, відведеній для тимчасової стоянки, від самого початку суперечило цільовому призначенню землі. Наявність ордера № 302 від 16.07.1990 підтверджувала лише право батька Відповідача на зайняття тимчасового приміщення у складі кооперативу, але не змінювала статусу землі і не легалізувала капітальне самочинне будівництво.

Суд також враховує, що батько Відповідача ( ОСОБА_2 ), якому надавався вказаний ордер, за свого життя у встановленому законом порядку не оформлював та не реєстрував право власності на спірний гараж як на об`єкт нерухомого майна.

Отже, спірний гараж збудований без дозволу на будівництво та без відведення земельної ділянки для такої мети, що є порушенням національного законодавства. Знесення спрямоване на повернення земельної ділянки комунальної власності у первісний стан для забезпечення інтересів територіальної громади міста Києва та дотримання норм містобудівної діяльності. Суд вважає такий захід необхідним у демократичному суспільстві та співмірним із легітимною метою, яку переслідує Позивач.

Крім того, Відповідач не надав доказів того, що цей гараж є його єдиним житлом. Знесення об`єкту самочинного будівництва не залишає Відповідача без даху над головою та не ставить під загрозу його базові життєві потреби, тому ступінь втручання в майнову сферу Відповідача не є таким, що переважає вагомий суспільний інтерес територіальної громади міста Києва у відновленні законності.

Здійснюючи реєстрацію права власності на підставі лише довідки Кооперативу, за відсутності правовстановлюючих документів на землю та документів про введення в експлуатацію, Відповідач повинен був усвідомлювати ризики, пов`язані з правовим статусом цього об`єкта.

Оцінюючи пропорційність втручання, Суд враховує висновки Європейського суду з прав людини про те, що необхідність виправити стару "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися у нове право, добросовісно набуте особою, яка покладалася на законність дій органу державної влади, а ризик будь-якої помилки органу державної влади має покладатися на саму державу і помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавлених осіб (рішення ЄСПЛ у справі "ТОВ "Одеська бутербродна компанія" проти України" (Odeska Buterbrodna Kompaniya, TOV v. Ukraine), заява № 59414/15, пункт 26).

Водночас Суд бере до уваги, що Відповідач у цій справі не є добросовісним наступним набувачем майна, який би правомірно покладався на легітимність та правильність попередніх реєстраційних дій держави щодо спірного об`єкта.

Відповідач самостійно ініціював первинну державну реєстрацію права власності на гараж 20.03.2020, використавши для цього лише довідку кооперативу за повної відсутності правовстановлюючих документів на користування земельною ділянкою під капітальну забудову та документів про введення об`єкта в експлуатацію.

За таких обставин Відповідач діяв на власний ризик і не міг мати законних очікувань щодо збереження цього майна.

Крім того, тривале існування об`єкта самочинного будівництва на земельній ділянці комунальної власності не є ознакою тривалого терпимого ставлення органів державної влади до існуючої ситуації та не легалізує вчинене правопорушення (рішення ЄСПЛ у справі "ТОВ "Одеська бутербродна компанія" проти України" (Odeska Buterbrodna Kompaniya, TOV v. Ukraine), заява № 59414/15, пункт 29).

Власник земельної ділянки має право вимагати усунення перешкод у будь-який час, що виключає покладення тягаря відповідальності за самочинне будівництво на територіальну громаду міста Києва.

Таким чином, виконання вимоги Київської міської ради про знесення гаража за рахунок Відповідача забезпечує справедливий баланс між суспільним інтересом та майновим інтересом Відповідача, не покладає на нього надмірного індивідуального тягаря та є пропорційним заходом, що повністю відповідає вимогам статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідач зазначає, що знесення є винятковим заходом, і Позивач не довів, що порушення неможливо усунути іншим способом (перебудовою або узаконенням).

Суд зауважує, що відповідно до статті 376 ЦК України можливість перебудови розглядається судом у випадках, коли будівництво здійснюється на належній особі земельній ділянці, але з відхиленням від проєкту. Водночас у даній справі мало місце зведення капітальної споруди на земельній ділянці, що ніколи не відводилася для цієї мети. Власник землі прямо заперечує проти знаходження об`єкта на його ділянці (що підтверджується поданим позовом), тому єдиним наслідком, згідно з частиною четвертою статті 376 ЦК України, є знесення об`єкта за рахунок особи, що його здійснила.

Суд враховує висновки Європейського суду з прав людини про те, що навіть у випадку самочинного будівництва об`єкта рішення про його знесення може ухвалюватися лише судом за позовом відповідного органу державної влади, а повернення самовільно зайнятої земельної ділянки здійснюється за рішенням суду (рішення ЄСПЛ у справі "ТОВ "Азалія" та інші проти України" (Azaliya, TOV and Others v. Ukraine), заяви № 31211/14 і № 31338/14, пункт 22).

Звертаючись до суду з цим позовом про знесення об`єкта самочинного будівництва, територіальна громада міста Києва в особі Київської міської ради діє у законний спосіб, передбачений статтею 376 ЦК України та статтею 212 ЗК України. Позивач дотримався необхідних гарантій захисту права власності від свавільного втручання, ініціювавши судовий розгляд спору, що виключає можливість визнання дій органу місцевого самоврядування непропорційними або такими, що не відповідають принципу верховенства права.

Розподіл судового збору

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на те, що Суд дійшов висновку про повне задоволення позовних вимог, сплачений за подання позовної заяви судовий збір у розмірі 2 662,40 грн підлягає стягненню з Відповідача на користь Позивача.

Щодо заходів забезпечення позову

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 15.04.2026 було задоволено заяву представника Позивача та вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно: гараж 1, загальною площею 40,5 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2058620880000, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до частини сьомої статті 158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

З огляду на задоволення позову вжиті судом заходи забезпечення продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили згідно з наведеними вимогами закону.

Керуючись статтями 4, 13, 19, 76-81, 141, 158, 263-265, 268 ЦПК України, Суд -

УХВАЛИВ:

Позов Київської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Кооператив по експлуатації автостоянок "Піонерський", про усунення перешкод у володінні та розпорядженні земельною ділянкою задовольнити повністю.

Усунути перешкоди власнику територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради (м. Київ, вул. Хрещатик, будинок 36; ЄДРПОУ 22883141) у володінні та розпорядженні земельною ділянкою, місце розташування якої: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 8000000000:62:036:0007), шляхом зобов`язання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_6 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) за власний рахунок знести об`єкт самочинного будівництва: гараж 1 у гаражно-будівельному кооперативі "Піонерський", право власності на який зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі рішення державного реєстратора П`ятої київської державної нотаріальної контори Київського міського нотаріального округу Наумова В.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 20.03.2020, індексний номер 51710544 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2058620880000).

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_6 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Київської міської ради (м. Київ, вул. Хрещатик, будинок 36; ЄДРПОУ 22883141) судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 15.04.2026 у вигляді арешту нерухомого майна (гаража 1 з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 2058620880000), продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання цим рішенням законної сили або до повного виконання судового рішення у разі відкриття виконавчого провадження протягом вказаного строку.

Рішення суду є підставою для закриття розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи щодо об`єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 2058620880000.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

рішення складено та підписано 16.07.2026

Суддя Інна КОВАЛЕНКО