Ухвала суду № 138280985, 22.06.2026, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/285/16-ц

провадження № 6/753/516/26

У Х В А Л А

"22" червня 2026 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі головуючого судді Трусової Т. О., секретар судового засідання Овчар В. О.,

учасники справи:

заявник Товариство з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс»,

попередній стягувач Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал»,

боржник ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кампсіс Лігал», приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Павлюк Назар Васильович,

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс»про заміну сторони виконавчого провадження та видачу дубліката виконавчого документа,

В С Т А Н О В И В:

21.05.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» (далі також ТОВ «Дебт Форс», заявник) звернулося до суду із заявою про заміну стягувача у виконавчому документі з примусового виконання рішення Дарницького районного суду м. Києва від 13.04.2016 у цивільній справі № 753/258/16-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» (далі також ПАТ «Альфа-Банк») до ОСОБА_1 (далі також ОСОБА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором та видачу дубліката виконавчого документа.

Заява мотивована тим, що на підставі договорів про відступлення прав вимогиТОВ «Дебт Форс» набуло прав стягувача у виконавчому провадженні з виконання вищевказаного рішення суду, виданий на виконання цього рішення виконавчий лист втрачений, а строк пред`явлення його до виконання не пропущений.

Заявник просив розглянути питання заміни сторони виконавчого провадження без участі його представника, інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, з будь-якими заявами чи клопотаннями до суду не звертались.

Зважаючи на викладене та з огляду на приписи частини третьої статті 442 ЦПК України суд не встановив перешкод для вирішення питань цієї заяви за відсутності учасників справи.

Дослідивши заяву, докази, надані на підтвердження її вимог, та матеріали цивільної справи № 753/285/16-ц, суд встановив такі обставини та дійшов до таких висновків.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 13.04.2016, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 14.09.2016, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором від 16.05.2014 № 490915531 та судові витрати в загальному розмірі 40 245,24 грн.

03.05.2017 за рішенням суду видано виконавчий лист.

Виконавчий лист перебував на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павлюка Н. В. (виконавче провадження № 58504657) та був повернутий стягувачу згідно з постановою приватного виконавця від 26.06.2019 з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».

В період 2016-2020 років було укладено низку договорів факторингу, на підставі яких право вимоги до ОСОБА_1 послідовно перейшло до ТОВ «Кредитні Ініціативи»(договір факторингу від 21.06.2016 № 1), до ТОВ «ФК «Флексіс» (договір факторингу від 21.12.2020 № 1/К1) та до ТОВ «Вердикт Капітал» (договір факторингу від 21.12.2020 № 21-12/20 К1).

Ухвалою суду від 23.12.2021 здійснено заміну первісного стягувача його правонаступником ТОВ «Вердикт Капітал».

02.02.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» (первісним кредитором) та ТОВ «Кампсіс Лігал» (новим кредитором) укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) права вимоги № 02-02/23, на підставі якого новий кредитор набув право вимоги заборгованості за договорами кредиту, у тому числі і за кредитним договором № 490915531.

29.05.2023 між ТОВ «Кампсіс Лігал» (первісним кредитором) та ТОВ «Дебт Форс» (новим кредитором) укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) права вимоги № 29-05/23, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив, а новий кредитор набув право вимоги заборгованості за договорами кредиту, у тому числі і за кредитним договором № 490915531.

Факт здійснення оплати за договором відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 29-05/23 від 29.05.2023 підтверджується платіжною інструкцією № 393670005 від 26.10.2023 на суму 27 342,76 грн.

Статтею 526 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За правилом, установленим статтею 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а відтакнаявність судового рішення про задоволення грошових вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін.

Відповідно до положень частин першої, другої статті 512 цього Кодексу кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Процесуальне правонаступництво передбачене статтею 55 ЦПК України, частиною першою якої встановлено, що у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Усі дії, вчинені у цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив (частина друга статті 55 ЦПК України).

Однією з основних засад судочинства в Україні є обов`язковість рішень суду (частина п`ята статті 124, пункт 9 частини третьої статті 129 Конституції України).

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (стаття 18 ЦПК України).

Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Конституційний принцип обов`язковості виконання рішення суду реалізується, зокрема, на стадії виконавчого провадження, яке є процесуальною формою, що гарантує примусову реалізацію рішень судів та інших органів (посадових осіб), прийнятих на захист прав суб`єктів матеріальних правовідносин.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі Закон про виконавче провадження), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі рішення) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Сторонами виконавчого провадження відповідно до статті 15 Закону про виконавче провадження є стягувач і боржник.

Частиною п`ятою цієї норми передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін (виконавчого провадження) виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Відповідно до статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Тлумачення змісту наведених нормативних положень в їх сукупності дає підстави для висновку, що у разі правонаступництва на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора (стягувача), у зв`язку з чим припиняється його статус сторони виконавчого провадження, і його заміна належним кредитором (стягувачем) відбувається на підставі судового рішення (ухвали), яке приймається за результатами розгляду заяви виконавця, заяви вже вибулої сторони виконавчого провадження або самої заінтересованої сторони (правонаступника), що отримала від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.

Верховний Суд у низці своїх рішень системно проаналізував положення матеріального закону, ЦПК України та Закону про виконавче провадження, якими врегульовані питання матеріального і процесуального правонаступництва, та сформулював правову позицію, суть якої полягає у тому, що на стадії виконання судового рішення як на завершальній стадії судового провадження заміна сторони у виконавчому провадженні можлива за наявності відкритого виконавчого провадження (постанови від 03.11.2020 у справі № 916/617/17 та від 08.02.2022 у справі № 2-7763/10).

У цих постановах Верховний Суд вказав, що у разі, якщо виконавче провадження не закінчене, але виконавчий документ був повернутий стягувачу без виконання, у його правонаступника є можливість отримати право на повторне звернення з виконавчим документом до виконання за умови дотримання строків звернення виконавчого документа до виконання. Якщо ці строки пропущені, то разом з питанням процесуального правонаступництва заявник повинен звернутися з заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання. За відсутності підстав для поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання виконання завдань цивільного судочинства (мети виконання судового рішення)неможливе.

За приписами статті 12 Закону № 1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: пред`явлення виконавчого документа до виконання; надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Пункт 10-2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону про виконавче провадження містить норму, яка передбачає переривання визначених цим Законом строків до припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/22, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX64/22, в Україні введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та триває і понині, виконавчий лист був повернутий стягувачу постановою державного виконавця від 26.06.2019, а відтак строк пред`явлення виконавчого документа до виконанняу цій справі не пропущений.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність вимог заяви ТОВ «Дебт Форс» про заміну вибулого стягувача його правонаступником.

Правовою підставою вимог заяви про видачу дубліката виконавчого листа є положення підпункту 17.4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, якимустановлено, що у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Отже вказана норма чітко визначає, що суд може видати дублікат виконавчого документалише у разі його втрати, що з огляду на засаду змагальності цивільного судочинства (стаття 12 ЦПК України) передбачає доведення стягувачем цього факту.

Водночас жодних доказів на підтвердження втрати виконавчого листа (довідки/акту про втрату виконавчого документа, повідомлень попередніх стягувачів, витягу з Автоматизованої системи виконавчого провадження тощо) матеріали заяви не містять, а факт відсутності виконавчого листа у переданій новому стягувачу кредитній справі сам по собі не свідчить ні про втрату виконавчого листа, ні про його відсутність у попередніх стягувачів, ні про відсутність відкритого виконавчого провадження з виконання рішення суду у цій справі.

За таких обставин суд не вбачає законних підстав для задоволення вимог заяви про видачу дубліката виконавчого листа.

Керуючись статтею 442, підпунктом 17.4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення», статтями 258-261, 353 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс»задовольнити частково.

У виконавчому провадженні з виконання рішення Дарницького районного суду м. Києва від 13 квітня 2016 року у цивільній справі № 753/285/16-ц замінити стягувача Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», його правонаступником Товариством з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс»(код юридичної особи: 43577608; місцезнаходження: 02095, м. Київ, вул. Княжий затон, буд. 9, прим. 369, офіс 1).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга на ухвалу суду подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя:

Ухвала підписана суддею 22.06.2026.