Рішення № 138280978, 20.10.2025, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/3389/25

провадження № 2/753/5185/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

20 жовтня 2025 року Дарницький районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Котенко Р. В.,

за участю: секретаря судового засідання Троцковець К. В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Савелової Ю. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Орган опіки та піклування Гостомельської селищної військової адміністрації Бучанського району Київської області про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

представник позивача адвокат Савелова Юлія Михайлівна звернулася до суду з позовом до відповідача про позбавлення батьківських прав, в якому вказує, щоміж позивачем та відповідачем був зареєстрований шлюб, який у подальшому був розірваний у судовому порядку. Від цього шлюбу сторони мають малолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після розірвання шлюбу дитина залишилася проживати разом із матір`ю та на даний час проживає з позивачем. Позивач уклала шлюб з ОСОБА_4 , у цьому шлюбі народилась спільна дитина. ОСОБА_4 наразі фактично виконує також батьківські обов`язки і щодо ОСОБА_3 . Відповідач, у свою чергу, фактично самоусунувся від виконання батьківських обов`язків ще під час перебування позивачки з ним у шлюбі та продовжує ухилятися від них тривалий час. Він не виконує умисно батьківські обов`язки, не виявляє інтересу до життя та здоров`я дитини, не підтримує з нею спілкування, проявляє повну байдужість до її потреб, у зв`язку з чим між відповідачем та дитиною відсутній емоційний зв`язок. Позивач при цьому не перешкоджала їх спілкуванню, місце проживання дитини було йому відоме. Тривале та свідоме ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків щодо малолітньої дитини без поважних причин, на переконання позивача, свідчить про винну та усвідомлену поведінку відповідача та є підставою для позбавлення його батьківських прав.

В порядку автоматизованого розподілу справ між суддями позов передано на розгляд судді Котенко Р. В.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 17.03.2025 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання.

Відзив від відповідача на позов до суду не надійшов.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 10.06.2025 підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.

У судове засідання 24 липня 2025 року з`явилась позивач та її представник адвокат Савелова Ю. М.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Судове засідання було відкладено до 03 вересня 2025 року у зв`язку із неявкою відповідача.

У судове засідання 03 вересня 2025 року з`явилась позивач та її представник адвокат Савелова Ю. М.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Жодних клопотань, заяв, у тому числі про відкладення розгляду справи, від відповідача до суду не надходило.

Представник органу опіки та піклування Гостомельської селищної військової адміністрації Бучанського району Київської області до судового засідання не з`явилася, надала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність та прийняти рішення з урахуванням наданого висновку.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Беручи до уваги, що належним чином повідомлений відповідач про дату, час і місце судового засідання повторно не з`явився у судове засідання без повідомлення причин, а позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, відповідно до вимог ч. 1 ст. 281 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити у справі заочне рішення.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримала, просила його задовольнити. Вказала, що відповідач самоусунувся від виконання батьківських обов`язків щодо малолітньої доньки ще під час перебування з позивачкою у шлюбі. Після припинення між сторонами подружніх стосунків, він не цікавиться донькою, її здоров`ям, успіхами у навчанні, фінансово не утримує дитину тощо. Контактів між батьком і дитиною немає ніяких взагалі. Фактично вихованням ОСОБА_5 займається її вітчим, теперішній чоловік позивачки - ОСОБА_4 . Між ними склались чудові стосунки, ОСОБА_5 емоційно прив`язана до вітчима, сприймає його як рідного батька. Зазначила, що по суті, цей позов був поданий за ініціативою дитини та в її інтересах, оскільки ОСОБА_5 бажає, щоб вітчим юридично став її батьком та бажає носити його прізвище.

Позивачка позов підтримала, просила його задовольнити. Вказала, що відповідач під час їх спільного проживання зловжива алкогольнити напоями, не працював та фактично не займався ані вихованням доньки, ані її матеріальним забезпеченням. Після того як їх шлюб розпався фактично у 2016 році, відповідач з донькою бачився усього пару разів, останній раз у 2016 році. Після цього він просто зник з їх життя. За весь цей час відповідач не цікавився дитиною. Навіть на початку повномасштабного вторгнення рф в Україну, він не поцікавився де і в якоих умовах перебуває його малолітня дитина, чи не потребує вона якоїсь допомоги. Матеріально доньку відповідач також ніяк не забезпечував весь цей період, єдинй раз на п`ятиріччя доньки надіслав 100,00 гривень. У судовому порядку аліменти з відповідача позивач не стягувала.

У судовому засіданні у присутності психолога ОСОБА_6 судом була з`ясована думка дитини щодо предмету спору у цій справі.

ОСОБА_3 суду повідомила, що вона взагалі не пам`ятає свого рідного батька, не пам`ятає коли з ним бачилась в останній раз. Вказала, що ані на дні народження, ані на інші свята її рідний батько не вітає. Своїм батьком вважає вітчима - ОСОБА_4 , з яким у неї склались теплі, дружні відносини. Вітчим, зі своєї сторони, ставиться до неї як до рідної доньки. І саме вона попросила маму, щоб їй змінили прізвище на " ОСОБА_7 ", а по батькові на " ОСОБА_8 ". Також, дівчинка повідомила, що мама та її адвокат пояснили їй наслідки позбавлення батьківських прав та вона розуміє, що у разі ухвалення відповідного рішення судом її рідний батько юридично не буде їй батьком. Розуміючи такі наслідки, вона все одно підтримує заяву, подану її мамою до суду.

У судовому засіданні також були допитані свідки ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 .

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 повідомила суду, що вона з 2018 року знайома з сім`єю ОСОБА_12 та її донькою ОСОБА_13 . Вони є сусідами, у них склались дружні стосунки. За весь період знайомства вихованням дитини займалась ОСОБА_14 та її чоловік ОСОБА_15 . Тривалий час вона навіть не знала, що ОСОБА_16 не рідний батько ОСОБА_5 . З часу знайомства з позивачкою вона відповідача жодного разу не бачила. Зі слів позивача знає, що біологічний батько ОСОБА_5 не бере жодної участі у забезпеченні чи вихованні своєї доньки. Сім`ю позивача вона характеризує лише з позитивної сторони.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 суду повідомила, що вона особисто знає ОСОБА_1 і її сім`ю. Вона проживає в сусідньому будинку. Сім`я ОСОБА_14 порядна, спокійна, діти завжди доглянуті та вічливі. Рідного батька доньки ОСОБА_5 вона не бачила жодного разу. Всі витрати на дозвілля, одяг, харчування несе мати ОСОБА_14 та її чоловік ОСОБА_16 . Вона взагалі тільки на початку цього року дізналась, що чоловік позивачки не рідний батько ОСОБА_5 . Також їй відомо, що саме з ініціативи ОСОБА_5 був поданий цей позов до суду, оскільки дівчинка вважає своїм батьком вітчима і бажає, щоб він юридично став її батьком.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 повідомила суду, що працює в Ліцеї №? 1 смт. Гостомель учителем початкових класів. З вересня 2018 року по травень 2022 року вона була класним керівником у класі, де навчалася ОСОБА_3 . ОСОБА_5 зарекомендувала себе як старанна, дисциплінована, працелюбна та уважна учениця. Завжди весела, життєрадісна дівчинка. Але була одна проблема, ОСОБА_18 сердилась і не хотіла реагувати на прізвище ОСОБА_19 . На запитання чому так, вона відповідала, що її тато - ОСОБА_20 і прізвище її має бути ОСОБА_7 . Йшов час і свідок погодилась із думкою ОСОБА_5 , тому що її рідного батька, ОСОБА_2 , вона за чотири роки жодного разу не бачила і не чула. Батько не той, хто народив, а той хто виростив і виховав. Вихованням ОСОБА_22 займались і займаються мама ОСОБА_1 та вітчим ОСОБА_4 . Коли ОСОБА_23 забирав дитину зі школи вона вся світилась від щастя. Все, що в ОСОБА_5 з?являлось - іграшки, канцтовари, одежа, вона наголошувала, що це їй купив тато ОСОБА_20 з мамою. Всі питання, які потребували вирішення, вирішувались з вітчимом і мамою. Свідок також зазначила, що наразі з ОСОБА_5 вона зустрічається часто, але про рідного батька дитина ніколи не згадує, тому що він ніколи не цікавився її життям і не цікавиться й зараз, а також не бере жодної участі у її навчанні та вихованні.

Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, заслухавши пояснення позивача, представника позивача, думку дитини, допитавши свідків,оцінивши зібрані по справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 є батькамиОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до свідоцтва про народження дитини серії НОМЕР_1 , виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Дарницького районного управління юстиції у м. Києві 10.04.2012, актовий запис 1217 .

Рішенням Дарницького районного суду міста Києвавід 06.03.2018 усправі № 753/21178/17 шлюб, зареєстрований між ОСОБА_24 та ОСОБА_2 - розірвано.

Відповідно до свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_2 , виданого Ірпінським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області 13.02.2019, ОСОБА_24 та ОСОБА_4 13.02.2019 зареєстрували шлюб. Після реєстрації шлюбу прізвище ОСОБА_24 було змінено на « ОСОБА_7 ».

ОСОБА_1 та ОСОБА_4 є батькамиОСОБА_25 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно із витягами з реєструтериторіальної громади № 2023/007331301 від 13.09.2023 та № 2023/007331445 від 13.09.2023 місце проживання позивач та її доньки ОСОБА_3 зареєстроване за однією адресою: АДРЕСА_1 .

Також, згідно із довідкою № 22 про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб Гостомельської селищної військової адміністрації Бучанського району Київської області від 08.01.2025 за вказаною вище адресою зареєстроване місце проживання: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_25 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Квартира АДРЕСА_2 , належить на праві приватної власності матері позивачки - ОСОБА_26 . Право власності підтверджується договором купівлі-продажу від 31.03.2017 року, посвідченим приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Нельзіним М.С. та зареєстрованим у реєстрі за № 1704.

У вказаному житлі створені належні житлові-побутові умови для дітей відповідно до акту обстеження умов проживання Гостомельської селищної війської адміністрації Бучанського району Київської області від 10.01.2025 р. У дітей окремі кімнати, окремі спальні місця, чиста постільна білизна, необхідні меблі, сезонний одяг, канцелярське приладдя, гаджети тощо.

Відповідно до довідки закладу дошкільної освіти (ясла-садок) комбінованого типу «Первоцвіт» Гостомельської селищної ради Бучанського району Київської області № 01 від 14.01.2025 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відвідувала старшу групу Закладу дошкільної освіти (ясла-садок) комбінованого типу "Первоцвіт" Гостомельської селищної ради Бучанського району Київської області з 28.09.2017 по 31.05.2018. Вихованням та розвитком дитини займалась мати - ОСОБА_1 . Вона завжди вчасно приводила та забирала доньку з садка, відвідувала батьківські збори, різні виховні заходи, брала участь в житті садочка. Батько, ОСОБА_2 , контакту з закладом не підтримував, життям доньки не цікавився, з вихователем та з іншими педагогічними працівниками не спілкувався. Довідку видано на підставі інформації, наданої вихователем ОСОБА_27 про участь батька вихованки у дошкільному житті дитини.

Згідно із характеристикою вихованки старшої групи (2017-2018 років) Закладу дошкільної освіти (ясла-садок) комбінованого типу «Первоцвіт» Гостомельської селищної ради Бучанського району Київської області ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відвідувала старшу групу з 28.09.2017 по 31.05.2018. Дитина вихована та всебічно розвинута, на заняттях уважна та активна, працює швидко, доводить справу до кінця. У грі з дітьми спокійна, товаришує з багатьма дітьми у групі. Соціально-побутові навички та самообслуговування сформовані відповідно до віку. Дівчинку виховує мати ОСОБА_1 та вітчим ОСОБА_4 . Мати та вітчим відповідально ставляться до виховання дитини. Вдома створено всі необхідні житлово-побутові умови для нормального розвитку дитини. ОСОБА_23 та ОСОБА_28 підтримували постійний зв`язок з вихователем та іншим педагогічним персоналом ЗДО «Первоцвіт». Мати та вітчим брали активну участь в житті садочка, разом відвідували батьківські збори та інші виховні заходи.

Встановлено, що ОСОБА_3 навчається у ліцеї №1 Гостомельської селищної ради Бучанського району Київської області з 01.09.2018 по теперешній час, що підтверджується довідкою № 1 Гостомельської селищної ради Бучанського району Київської області № 01-17/13 від 08.01.2025 та характеристикою учениці 7-Б класу Ліцею № 1 Гостомельської селищної ради Бучанського району Київської області - ОСОБА_3 . Відповідно до цих доказів, протягом навчання учениця зарекомендувала себе як старанна, дисциплінована, працелюбна, уважна учениця. Має добрий загальний розвиток. Дівчину виховує матір ОСОБА_1 та вітчим ОСОБА_4 . Мати та вітчим відповідально ставляться до виховання та навчання дитини. Вдома створено всі необхідні житлово-побутові умови для нормального розвитку дитини. ОСОБА_23 та ОСОБА_28 підтримують постійний зв?язок з ліцеєм та класним керівником. Біологічний батько, ОСОБА_2 , контакту із ліцеєм не підтримує, успішністю дитини не цікавиться, із вчителем не спілкується, батьківські збори не відвідує.

На прийомі у сімейного лікаря дитина була в супроводі матері та її чоловіка, біологічний батько на візити у лікаря чи в амбулаторії з дитиною не відмічався, що підтверджується випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого дитини від 09.01.2025.

06.02.2025 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 пройшла психологічне обстеження у дитячого психолога ОСОБА_6 , що підтверджується Висновком психологічного обстеження дитини. Відповідно до висновку у дитини сформовані стабільні, довірливі та теплі стосунки з матір`ю. Вона відчуває підтримку, турботу та емоційну безпеку поруч із нею. Дівчинка вільно ділиться з мамою своїми переживаннями та бажаннями. Дитина має міцний емоційний зв`язок із вітчимом, сприймає його як батьківську фігуру, відзначає його турботу, увагу та підтримку. Виявляє ініціативу змінити своє прізвище на прізвище вітчима, що свідчить про її бажання закріпити свій зв`язок із ним на рівні офіційної ідентичності. Це рішення є усвідомленим і послідовним, не викликає внутрішнього конфлікту чи тривоги. Протягом останніх 7 років біологічний батько дівчинки не підтримував та не ініціював спілкування з дочкою. Тому, наразі, вона не має з ним емоційного зв`язку та не проявляє бажання для відновлення спілкування. Відзначає, що не відчуває потреби в його присутності у своєму житті. У її свідомості він не відіграє значущої ролі, що підтверджується результатами проективних методик. Результати дослідження не виявили підвищеного рівня тривожності чи страху щодо ситуації позбавлення біологічного батька батьківських прав. Дівчинка емоційно врівноважена, почувається комфортно у нинішньому сімейному середовищі, демонструє впевненість у своєму виборі. У висновку психолог зазначила, що з психологічної точки зору, позбавлення біологічного батька батьківських прав не спричинить дитині емоційної шкоди, оскільки вона не має з ним емоційного зв`язку та не сприймає його як значущу фігуру у своєму житті. У той же час, дівчинка має міцні та позитивні взаємини з матір`ю та вітчимом. Вона самостійно ініціює зміну прізвища на прізвище вітчима, що свідчить про її емоційну прив`язаність до нього та прагнення закріпити свою приналежність до цієї сім`ї.

Відповідно до диплому магістра НОМЕР_3 , ОСОБА_29 закінчила у 2021 році з відзнакою Київський національний університет імені Тараса Шевченка за спеціальністю - психологія, має численні сертифікати щодо проходження підвищення кваліфікації за напрямком дитячої психології та психотерапії.

Згідно із характеристикою ТОВ «Обслуговуюча компанія» Покровський» від 31.01.2025 ОСОБА_1 з вересня 2017 року по поточний час проживає у житловому приміщенні АДРЕСА_2 . За період проживання зарекомендувала себе як відповідальна, працьовита та доброзичлива людина, без шкідливих звичок. Завжди готова допомогти сусідам, охоче бере участь у громадських роботах. В її сім?ї панує атмосфера взаєморозуміння та добра. Вона є люблячою дружиною та матір?ю, відкрита та товариська людина, завжди готова прийти на допомогу.

Згідно із довідками № 2 та №2/1 виданої Комунальним некомерційним підприємством «Ірпінська центральна міська лікарня» Ірпінської міської ради Київської області від 08.01.2024 р. ОСОБА_1 не стоїть на обліку у психіатра.

Відповідно до витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» станом на 07.01.2025 ОСОБА_1 незнятої чи не погашеної судимості немає.

Виходячи з інформації, зазначеної у виписці з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань від 05.04.2019 ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем.

Згідно із відомостями з державного реєстру фізичних осіб платників податків про суми виплачених доходів та отриманих податків відповідь на запит у електронному вигляді від 13.01.2025, ОСОБА_1 має стабільний дохід.

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_4 № 60 від 27.02.2022 ОСОБА_4 прибув згідно мобілізаційної директиви Головнокомандувача Збройних Сил України від 24 лютого 2022 року №32/321/501/13т та Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року № 69/2022.

Відповідно до довідки про проходження військової служби №800 від 31.01.2025 ОСОБА_4 із 27.02.2022 по теперішній час перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_4 .

Згідно із довідкою про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресію Російської Федерації проти України № 4337 від 31.08.2024р. ОСОБА_4 дійсно в період з 14.08.2024 по теперішній час бере участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв?язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Згідно із службовою характеристикою, виданою Командиром військової частини НОМЕР_4 ОСОБА_4 за час проходження служби зарекомендував себе з позитивної сторони. До виконання службових обов?язків відноситься відповідально, проявляє послідовність в роботі на відміно. Систематично працює над удосконаленням свого військово - професійного рівня.

Відповідно до листа Начальнику Дарницького управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві та доказами про їх відправку, а також відповідь заступника начальника Дарницького управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві від 22.03.2025 встановлено факт вжиття ОСОБА_1 заходів щодо розшуку батька дитини - ОСОБА_2 . Відповідь правоохоронного органу підтверджує, що його було розшукано, що свідчить про те, що він є живий та не проходить військову службу.

Відповідно до Висновку органу опіки та піклування Гостомельської селищної військової адміністрації Бучанського району Київської області, затвердженого розпорядженням Гостомельської селищної військової адміністрації Бучанського району Київської області від 27.05.2025 № 431, доцільно позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

При ухвалення рішення у цій справі суд не бере до уваги надані позивачем письмові пояснення ОСОБА_30 від 07.01.2025, ОСОБА_31 , ОСОБА_32 від 07.01.2025, ОСОБА_33 від січня 2025 року, ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , оскільки справжність підпису вказаних осіб на поясненнях не засвідчена нотаріусом, що унеможливлює ідентифікувати фізичних осіб.

Частиною третьою статті 51 Конституції України встановлено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Згідно зі статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

При цьому, позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав та інтересів дитини, а також і санкція за протиправну винну поведінку батьків.

Частиною сьомою статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11 червня 2021 року у справі № 758/9706/18 (провадження № 61-17898св20).

Відповідно до положень статті 121 Сімейного кодексу України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому державним органом реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Якщо дитина народилася у подружжя, дружина записується матір`ю, а чоловік - батьком дитини (стаття 133 Сімейного кодексу України).

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Згідно із частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Відповідно до частини першої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Відповідно до положень статті 164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом 6 місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Згідно із статтею 165 Сімейного кодексу України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Згідно зі статтею 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК України.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Згідно із правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 17 червня 2021 року у справі № 466/9380/17 (провадження № 61-2175св20), ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Пунктом 15 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Згідно з пунктом 16 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз`яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання, не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Отже, під час вирішення спору, суд ставить на перше місце якнайкращі інтереси дитини, оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, що потрібні для ухвалення рішення. Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є винятковим заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування потрібно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

У постанові Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 724/743/15-ц (провадження № 61-16157св18) сформульовано висновки про те, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування потрібно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) зроблено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Верховний Суд зазначив, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, проте першочергово мають враховуватися якнайкращі інтереси дитини, оцінка яких включає в себе знаходження балансу між усіма елементами, потрібними для ухвалення рішення, а також оцінку всіх доказів у справі, які підтверджують виконання чи нехтування батьком/матір`ю своїми батьківськими обов`язками. Позбавлення батьківських прав, здійснене згідно із законом (пункт 2 частини першої статті 164 СК України), спрямоване на захист прав та інтересів дитини, отже, має законну мету і втручання в права батька/матері є пропорційним меті позбавлення батьківських прав. Крім того, позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, на спілкування з дитиною і побачення з нею, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Приписами статей 12, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із частинами першою, другою статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Оцінивши вищезазначені докази у сукупності з іншими доказами у справі, суд, доходить переконання, що позбавлення батьківських прав відповідача відповідає інтересам малолітньої дитини, так як батько ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків: тривалий час не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її розвиток, він взагалі не спілкується з донькою; не надає їй доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не виявляє жодного інтересу до внутрішнього світу і виховання доньки, підтвердженням чого є та обставина, що малолітня ОСОБА_5 взагалі не пам`ятає рідного батька у своєму житті.

Про дитину піклується її мати та вітчим, натомість відповідач не проявляв за цей час жодного інтересу до неї, не цікавився її життям, жодної участі у вихованні чи навчанні дитини не брав, не допомагав матеріально.

Долучені докази позивачем до справи, суд вважає суттєвими доказами ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач фактично самоусунувся від виконання своїх обов`язків з виховання дитини без поважних причин, не виявляє щодо своєї доньки батьківського піклування, не займається її вихованням та не піклується про неї, не проявляє інтересу до стану її здоров`я, не цікавиться її фізичним, моральним і духовним розвитком, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до частин другої, третьої статті 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини. При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов`язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття.

Частиною третьою статті 181 СК України визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до вимог частини першої статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно із частиною другою статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до роз`яснень пункту 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен урахувати: стан здоров`я та матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

За змістом частин першої-третьої статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідач є особою працездатного віку, відомостей про наявність у нього інших дітей, інших стягнень на утримання інших непрацездатних осіб з матеріалів справи не встановлено, доказів протилежного суду не надано. Підстав для звільнення відповідача від обов`язку утримувати дитину, передбачених статтею 188 СК України, не встановлено.

Враховуючи відсутність інформації щодо майнового стану відповідача та враховуючи те, що особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача аліментів на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , у розмірі 1/4 частини від заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на користь позивача.

Такий розмір аліментів, на думку суду, є доцільним та обґрунтованим.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

З урахуванням вказаної норми, аліменти підлягають стягненню з 14 лютого 2025 року і до досягнення дитиною повноліття.

За змістом пункту 1 частини першої статті 430 ЦПК України у справах про стягнення аліментів суд допускає негайне виконання рішень у межах суми платежу за один місяць.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, ураховуючи повне задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.

З урахуванням положень статті 169 СК України суд роз`яснює відповідачу, що мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Керуючись ст.ст. 2, 12-13, 81, 141, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 284, 354-355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Орган опіки та піклування Гостомельської селищної військової адміністрації Бучанського району Київської області про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 14 лютого 2025 року і до досягнення дитиною повноліття.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів в межах платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.

Роз`яснити відповідачу, що мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав у разі зміни поведінки особи, позбавленої батьківських прав, та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_6 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Орган опіки та піклування Гостомельської селищної військової адміністрації Бучанського району Київської області, місцезнаходження: Київська обл., Бучанський р-н, смт. Гостомель, вул. Свято-Покровська, 125.

Повне рішення складено 11.06.2026.

Суддя Р. В. Котенко