Ухвала суду № 138279405, 16.07.2026, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа №711/3720/26

Провадження № 2-п/711/67/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2026 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого - судді Скляренко В.М.

при секретарі Півень С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси заяву представника ОСОБА_1 адвоката Заруби Світлани Олександрівни про скасування заочного рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18.05.2026 року у справі №711/3720/26,

в с т а н о в и в:

18.05.2026р. судом ухвалено заочне рішення у справі №711/3720/26 за позовом Страхової компанії «ГАРДІАН» до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування, яким суд задовольнив позов та ухвалив стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ГАРДІАН» суму сплаченого страхового відшкодування в розмірі 22 500 грн. та судовий збір в розмірі 3 328 грн., тобто усього стягнув суму коштів в розмірі 25 828 грн.

05.06.2026р. представник відповідача адвокат Заруба С.О. звернулася до суду з заявою, в якій просить скасувати заочне рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18.05.2026р.

В обґрунтування таких вимог в заяві зазначено, що відповідач ОСОБА_1 не з`явився в судове засідання з розгляду справи з поважних причин, оскільки не знав та не міг знати про наявність такої справи у суді, оскільки жодних повідомлень та викликів він не отримував. Про наявність заочного рішення дізнався при ознайомленні його представника із рішенням суду в Єдиному реєстрі судових рішень 28.05.2026р. Також зазначає, що відповідачу судовий виклик направлявся за зареєстрованим місцем проживання, однак кореспонденція повернулася до суду без вручення через відсутність адресата за зазначеною адресою.

Також зазначає, що відповідач не погоджується із вищевказаним рішенням в зв`язку з тим що позивач у своїй заві вказав, що згідно Європротоколу водієм винуватцем дорожньо-транспортної пригоди було визнано відповідача. Оскільки позивач здійснив страхове відшкодування за шкоду, заподіяну під час використання забезпеченого транспортного засобу з порушенням умов, передбачених п. 13.2 статті 13 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», то відповідач, як особа, що є відповідальною за шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зобов`язаний компенсувати позивачу 50% вартості виплаченого страхового відшкодування, що складає 22 500 грн. Разом з тим, поза увагою суду залишився той факт, що відповідач дійсно керував вказаним автомобілем, номінальними власником якого є його дружина, яка і отримала дану пільгу, як пенсіонер, проте відповідач також є пенсіонером, що підтверджується відповідним посвідченням. Натомість дружина відповідача взагалі не має посвідчення водія, тому теоретично не могла керувати транспортним засобом. Окрім того, необхідно врахувати і те, що автомобіль, яким керував відповідач, був придбаний в шлюбі та є спільною власністю подружжя.

Також зазначає, що відповідач є особою з інвалідністю, тому судовий збір не підлягає до стягнення.

Тому, просить скасувати заочне рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18.05.2026р., а справу призначити до розгляду у порядку спрощеного провадження.

Від представника позивача письмових заперечень на заяву відповідача про перегляд заочного рішення суду до суду не надходило.

В судовому засіданні представник відповідача адвокат Заруба С.О. заяву про перегляд заочного рішення підтримала та просила її задовольнити, скасувати заочне рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18.05.2026 року, а справу призначити до розгляду в порядку спрощеного провадження. Також пояснила, що відповідач не є особою з інвалідністю, тому цю обставину просила не враховувати.

10.07.2026р. суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши зміст заяви про перегляд заочного рішення суду, перевіривши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Згідно зі ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

За матеріалами справи судом встановлено, що копія заочного рішення суду від 18.05.2026р. направлялась відповідачеві засобами поштового зв`язку на адресу зареєстрованого місця проживання відповідача, а саме за адресою: АДРЕСА_1 . Однак рекомендована кореспонденція не була вручена відповідачу та повернулася на адресу суду /а.с. 64/.

В заяві про перегляд заочного рішення суду представник відповідача зазначає, що із судовим рішенням представник відповідача Заруба С.О. ознайомилася 28.05.2026р. в Єдиному реєстрі судових рішень. Із завою про перегляд заочного рішення представник відповідача ОСОБА_2 звернулася до суду 05.06.2026р., тобто в строк, визначений ч. 2 ст. 284 ЦПК України.

Згідно ч. 1 ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Аналіз змісту ч. 1 ст. 288 ЦПК України свідчить, що обов`язковою підставою для скасування заочного рішення є наявність доказів, на які посилається відповідач, що мають істотне значення для правильного вирішення справи. Істотне значення для правильного вирішення справи докази мають тоді, коли вони свідчать про наявність обставин, які не були встановлені судом під час заочного розгляду справи і з їх урахуванням суд міг би прийняти інше рішення по суті справи або суттєво інакше його мотивувати.

Подібне тлумачення процесуальних норм обумовлене змістом засад змагальності цивільного судочинства, що полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків дії принципу змагальності у цивільному процесі.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 78 ЦПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

У постанові від 22.09.2021р. у справі № 463/3724/18 Верховний Суд зробив висновок про те, що формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.

Також Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона і заперечує інша. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 14.09.2021 у справі №910/14452/20, від 25.06.2020 у справі №924/233/18, від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц).

За обставинами справи судом встановлено, що відповідач з поважних причин не з`явився до суду, оскільки фактично не отримував повістки про виклик до суду, враховуючи що судова повістка про виклик повернулася до суду без вручення відповідачу, а відтак був обмежений у праві висловити суду свої заперечення проти позовних вимог з поважних причин. У заяві про перегляд заочного рішення відповідач, як на підставу для скасування заочного рішення посилається на те, що, його дружина, яка є номінальним власником транспортного засобу, отримала пільгу, як пенсіонер, але вона взагалі не має посвідчення водія, тому навіть теоретично не могла б керувати транспортним засобом. Він (відповідач) також є пенсіонером, а автомобіль є спільною сумісною власністю подружжя.

Натомість в даному випадку відповідачем до заяви про перегляд заочного рішення суду від 18.05.2026р. не додано жодних доказів, які можуть вплинути на результат вирішення спору між сторонами по суті.

До того ж не додано до заяви відповідача і будь-яких доказів на підтвердження тих обставин, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти позовних вимог (наявності у відповідача інвалідності, придбання транспортного засобу у шлюбі, відсутність у дружини відповідача посвідчення водія).

Разом з тим, зазначені обставини, і не мають істотного значення для правильного вирішення справи, оскільки відповідач, з вини якого сталася дорожньо-транспортна пригода, не є страхувальником та стороною договору страхування за полісом №ЕР-223307649, і на нього не поширюються пільги, передбачені п. 13.2 ст. 13 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Натомість, останній, на підставі п. 38-1 ст. 38-1 вищевказаного Закону, зобов`язаний компенсувати Страховику, який здійснив виплату страхового відшкодування за шкоду, заподіяну під час використання забезпеченого транспортного засобу, з порушенням умов, передбачених пунктом 13.2 статті 13 цього Закону (при укладення договору страхування із застосуванням такого пункту), 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування.

В той же час ухвалюючи заочне рішення від 18.05.2026р. судом надано оцінку всім наявним в матеріалах справи доказам та встановленим на підставі таких доказів обставинам спірних правовідносин, в тому числі і вищевказаним обставинам.

В цьому контексті суд звертає увагу, що будь-яке судове рішення ґрунтується на встановлених судом обставинах спірних правовідносин, які суд встановлює на підставі доказів, наданих учасниками справи. Сутність процедури перегляду судом свого рішення, ухваленого в заочному порядку, полягає у переоцінці судом спірних правовідносин з урахуванням додаткових обставин, що встановлюються на підставі доказів, які наявні у відповідача, і які не були враховані судом при ухваленні заочного рішення, але мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Неналежна оцінка судом обставин справи не може бути підставою для перегляду заочного рішення, оскільки така оцінка здійснюється за внутрішнім переконанням суду, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ст. 89 ЦПК України). Неповне з`ясування судом обставин справи, на підставі вже досліджених судом доказів, або неправильне застосування норм матеріального права є підставою для скасування або зміни рішення суду в апеляційному порядку, а не для перегляду заочного рішення суду.

З огляду на те, що суду не надано доказів, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, то підстави для задоволення заяви відповідача та скасування заочного рішення відсутні.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.3, 12, 13, 127, 259-261, 286-288 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

у х в а л и в:

Заяву представника ОСОБА_1 адвоката Заруби Світлани Олександрівни про скасування заочного рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18.05.2026 року у справі №711/3720/26 - залишити без задоволення.

Ухвала окремо від рішення суду окремому оскарженню не підлягає.

Роз`яснити відповідачу про право на оскарження заочного рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Повний текст ухвали складений 15 липня 2026 року.

Головуючий: В.М. Скляренко