Вирок № 138278107, 16.07.2026, Київський районний суд м. Харкова

Справа№ 953/4418/22

н/п 1-кп/953/682/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" липня 2026 р. м. Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника адвоката ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № № 22022220000001275 від 13.05.2022, за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харків, громадянина України, із середньою освітою, одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022, який затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 2102-ІХ від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України.

24.02.2022 відбулось збройне захоплення с. Циркуни Харківського району Харківської області військовими формуваннями РФ, у зв`язку з чим органи державної влади, органи місцевого самоврядування, правоохоронні органи об`єктивно не мали можливості виконувати свої обов`язки та реалізовувати законні повноваження для забезпечення на території вказаного населеного пункту порядку та режиму законності.

Громадянин України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є негативно налаштованим проти посадових осіб органів державної влади України, у зв`язку із здійсненням ними їхніх владних повноважень, а також військовослужбовців Збройних сил України та співробітників правоохоронних органів, які для забезпечення національної безпеки України, відновлення і підтримання правопорядку на всій території держави здійснюють комплекс активних заходів з використанням зброї та військової техніки, спрямованих на подолання збройної агресії Російської Федерації.

У зв`язку з чим, а також будучи обізнаним про введення на території України воєнного стану, у ОСОБА_5 у період часу з березня 2022 року по 23.04.2026, більш точний час не встановлено, виник злочинний умисел, направлений на передачу матеріальних ресурсів збройним чи воєнізованим формуванням держави-агресора.

Так, ОСОБА_5 у період часу з березня 2022 року по 23.04.2022, більш точний час не встановлено, перебуваючи у с. Циркуни Харківського району Харківської області, територія якого була тимчасово окупована збройними формуваннями РФ, добровільно вступив у контакт з представниками збройних формувань РФ для подальшого здійснення колабораційної діяльності, а саме передачі матеріальних ресурсів збройним чи воєнізованим формуванням держави-агресора.

Так, діючи добровільно, умисно та свідомо, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на завдання шкоди Україні в умовах воєнного стану ОСОБА_5 , у період часу з березня 2022 року по 23.04.2022, більш точний час не встановлено, забезпечував військовослужбовців збройних формувань РФ продуктами харчування, генератором, водяною помпою та надавав інформацію щодо домоволодінь місцевих мешканців, де є матеріальні цінності, запаси палива, з наданням у подальшому допомоги у заволодінні матеріальними цінностями військовослужбовцями РФ у незаконний спосіб.

Крім цього, ОСОБА_5 під час окупації с. Циркуни Харківського району Харківської області надав збройним формування РФ відомості щодо характеру та особливостей місцевості територіальної громади для забезпечення орієнтування та злагодженості дій військовослужбовців РФ на даній місцевості, яке виразилось у періодичному переміщенні ОСОБА_5 з військовослужбовцями РФ на території громади.

Також, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, ОСОБА_5 перебуваючи на зазначеній місцевості у вказаний період часу забезпечував військовослужбовців РФ транспортними засобами, що виразилось у передачі ОСОБА_5 військовослужбовцям РФ ключів від автомобіля марки «Маzda 6» р.н. « НОМЕР_1 », належного на праві приватної власності ОСОБА_6 , а також у наданні ОСОБА_5 допомоги у запуску двигунів автомобілів «Lexus 470 LX» та «Land Cruiser» без ключів, які у подальшому використовувались збройними формуванням РФ для власних потреб.

Таким чином, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч. 4 ст. 111-1 КК України, тобто передача матеріальних ресурсів збройним чи воєнізованим формуванням держави-агресора.

Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_5 повністю визнав свою винуватість в обсязі обвинувачення, фактичні обставини кримінального правопорушення, яке інкримінується, зокрема, час, місце вчинення та його правову кваліфікацію, не оспорює.

Обвинувачений ОСОБА_5 підтвердив, що вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнає добровільно, без примусу. У вчиненому щиро розкаюється, розуміє наслідки своїх протиправних дій, готовий понести покарання.

Показання ОСОБА_5 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Беручи до уваги послідовність показань обвинуваченого про обставини вчинення кримінального правопорушення, суд вважає ці показання достовірними.

З`ясувавши правильність розуміння обвинуваченим суті пред`явленого обвинувачення, не маючи сумніву у добровільності та істинності його позиції, суд, роз`яснивши учасникам судового провадження зміст ч. 3 ст. 349 КПК України, за їх згодою визнав недоцільним дослідження доказів фактичних обставин справи, та обмежився допитом обвинуваченого та вивченням документів, що характеризують його особу, оскільки показання обвинуваченого відповідають фактичним обставинам справи і ніким з учасників кримінального провадження не оспорюються. Одночасно учасникам судового провадження роз`яснено, що у такому випадку, вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

За встановлених під час судового розгляду обставин суд розглядаючи кримінальне провадження відповідно до вимог ст. 337 КПК України, в межах висунутого обвинувачення, вважає доведеною вину ОСОБА_5 в пред`явленому йому обвинуваченні та кваліфікує його дії за ч. 4 ст. 111-1 КК України - передача матеріальних ресурсів збройним чи воєнізованим формуванням держави-агресора.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд керується положеннями ст. 50, 65 КК України та призначає покарання в межах, установлених у санкції статті (частини статті) Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним та достатнім для виправлення засудженим та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до класифікації кримінального правопорушення, визначеної ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, вчинене ОСОБА_5 за ч. 4 ст. 111-1 КК України є нетяжким кримінальним правопорушенням

Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлено, шо він є уродженцем м. Харкова, є громадянином України, із середньою освітою, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, офіційно не працевлаштований, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

ОСОБА_5 є осудною особою, на обліку лікаря психіатра та нарколога не перебуває

Обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_5 відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття у вчиненому злочині, яке проявилося у фактичному визнанні своєї вини, в осуді своїх дій, наявності відчуття жалю за скоєне, розумінні наслідків своїх дій.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого відповідно до вимог, передбачених ч. 1 ст. 67 КК України, не встановлено.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України, у виді позбавлення волі, в межах санкцій ч. 4 ст. 111-1 КК України, оскільки його виправлення неможливе без ізоляції від суспільства та без реального відбуття покарання в місцях позбавлення волі.

Дійшовши висновку про необхідність призначення ОСОБА_5 покарання у вигляді позбавлення волі, на думку суду, саме таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, що відповідає меті покарання. Вважати таке покарання надмірно суворим підстав не вбачається.

При цьому, враховуючи, що вчинено кримінальне правопорушення проти основ національної безпеки України, особу винного, суд дійшов висновку про неможливість виправлення ОСОБА_5 без ізоляції його від суспільства, та неможливість його виправлення без відбування покарання, тому суд вважає неможливим застосувати до ОСОБА_5 ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням, і про неможливість призначення покарання з іспитовим строком.

За змістом ст. 75 КК України прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням, суд вправі лише тоді, коли з урахуванням тяжкості злочину, особи винного та інших обставин справи, у тому числі наслідків, що настали, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування призначеного йому покарання.

На території України введений воєнний стан, який триває, а тому дана категорія кримінальних правопорушень викликає значний суспільний резонанс, у зв`язку з чим призначення судом покарання із застосуванням ст.75 КК України не сприятиме його меті виправленню та запобіганню вчинення нових кримінальних правопорушень, як самим обвинуваченим, так і іншими особами.

З цих же підстав, дійшовши висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі, суд не вбачає підстав щодо призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, із застосуванням положень ст. 69 КК України, оскільки, на думку суду, таке покарання не буде достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

При цьому, щодо призначення обвинуваченому ОСОБА_5 обов`язкового додаткового покарання, передбаченого санкцією ч. 4 ст. 111-1 КК України - з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п`ятнадцяти років та з конфіскацією майна, суд вважає необхідним зазначити наступне.

Згідно із п. 17 Постанови Пленуму ВСУ № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» в редакції від 06.11.2009 року рішення про позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю має бути чітко сформульоване в резолютивній частині вироку, для того щоб не виникло жодних сумнівів під час виконання останнього. Якщо в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК зазначено характер посад або вид діяльності (наприклад, статті 286, 287), рішення про призначення додаткового покарання, наведене в резолютивній частині вироку, повинне відповідати змісту цієї санкції.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у Постанові від 02.02.2022 у справі №344/16025/18, згідно із якою у разі визначення санкцією статті характеру посади або виду діяльності, формулювання покарання у вироку має точно відповідати змісту цієї санкції. Більш того, покарання має формулюватися таким чином, щоб засуджений не мав права обіймати зазначені у вироку посади або займатись забороненою діяльністю в будь-якій галузі або займатись такою діяльністю, які за змістом і обсягом повноважень є аналогічними тим, з якими було пов`язане вчинення кримінального правопорушення.

Таким чином, суд призначає обвинуваченому ОСОБА_5 додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування чи органах, що надають публічні послуги, що є подальшою конкретизацією обсягу застосованих обмежень, з чітким визначенням виду (роду) тієї діяльності, права займатися якою позбавляється обвинувачений.

Щодо застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_5 додаткового покарання у виді конфіскації майна, суд також дійшов висновку про наявність підстав для застосування такого виду додаткового покарання.

Призначення саме такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення підсудного і є дотриманням судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України.

Строк покарання ОСОБА_5 необхідно рахувати з моменту його затримання 14.05.2022, що підтверджується протоколом.

Зважаючи на встановлені обставини та міру покарання, яку призначає суд, запобіжний захід ОСОБА_5 у виді тримання під вартою, суд продовжує до набрання цим вироком законної сили, без визначення розміру застави.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Відповідно до ч.4 ст.174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

За призначення обвинуваченому ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі, з конфіскацією усього належного йому майна, підстави скасування арешту відсутні.

Процесуальні витрати відсутні.

Керуючись ст. ст.370,373, 374 КПК України, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі на строк 4 роки 4 місяці, з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування чи органах, що надають публічні послуги на строк 10 років, з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю.

Строк відбуття покарання ОСОБА_5 рахувати з 14.05.2022 року.

З метою забезпечення кримінального провадження, продовжити ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили.

Речові докази: мобільний телефон марки «Xiaomi» модель «MI9», IMEI НОМЕР_2 , НОМЕР_3 ); мобільний телефон марки «Redmi» модель «Note 8T» IMEI 1 НОМЕР_4 , IMEI 2 НОМЕР_5 , із сім-карткою оператора мобільного зв`язку НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , які належать ОСОБА_5 , - конфіскувати в дохід Держави.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Київський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Копія вироку підлягає негайному врученню прокурору та обвинуваченому. Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді, подавши відповідну заяву.

Суддя ОСОБА_1