Рішення № 138277985, 15.07.2026, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/16899/25

Провадження № 2/638/2736/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.07.2026 Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:

головуючої - судді Штих Т.В.,

за участю секретаря - Харченко К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом Харківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення коштів,

встановив:

У вересні 2025 року Харківська міська рада звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просила суд стягнути з ОСОБА_1 безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати в сумі 274 440,19 грн за період 01.10.2020 по 31.12.2021 та судові витрати в розмірі 4 116,60 грн

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачка у період з 01.10.2020 по 31.12.2021 не сплачував плату за користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 з кадастровим номером 6310136300:01:015:0047 у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберіг за рахунок позивача як власника земельної ділянки за вказаною адресою майно - грошові кошти у розмірі орендної плати, посилаючись при цьому на статті 1212 - 1214 ЦК України.

Внаслідок використання відповідачем вищевказаної земельної ділянки без укладення договору оренди землі, територіальна громада міста Харкова, в особі Харківської міської ради, позбавлена можливості отримати дохід у такому розмірі від здачі земельної ділянки в оренду, чим порушені охоронювані законом права та інтереси Харківської міської ради щодо неодержаних грошових коштів у розмірі орендної плати за землю.

Ухвалою суду від 03.09.2025 року у справі відкрито провадження, справу постановлено слухати за правилами спрощеного позовного провадження.

22 вересня 2025 року представник відповідача адвокат Тітов І.Б. подав відзив на позовну заву. Зазначає, що більша частина земельної ділянки знаходиться під багаторічними насадженнями, у зв`язку з чим відповідач не користувався всією земельною ділянко. За первинним цільовим призначенням вказані нежитлові приміщення були медичним закладом, у зв`язку з чим, розмір орендної плати повинен був складати 3 %. При розрахунок розміру орендної плати повинен бути здійснений з урахуванням терміну оренди земельної ділянки. Вважає, що внаслідок ухилення Харківської міської ради від укладання договору оренди землі, порушені права відповідача в контексті вимог ст. 638 ЦК України, 180 ГК України, ст. 15, 19 ЗУ «Про оренду землі».

До відзиву на позовну заяву долучено клопотання про витребування доказів, клопотання про об`єднання справ в одне провадження та розгляд справи № 638/16899/25 в порядку загального позовного провадження.

29.09.2025 Харківська міська рада подала відзив на позовну заяву, яка містить заперечення на заявлені адвокатом Тітовим І.Б. клопотання

09 жовтня 2025 представник відповідача адвокат Тітов І.Б.подав заперечення на відповідь на відзив. Зазначає, що зміна власника нерухомого майна має своїм наслідком розірвання договору оренди з попереднім власником. У відповідача не виникло обов`язків щодо оплати орендних платежів.

05.11.2025 надійшли матеріали справи № 638/16897/25 за позовом Харківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором оренди землі разом з ухвалою від 04.11.2025 для вирішення питання про об`єднання зі справою № 638/16899/25.

Ухвалою суду від 05.03.2026 у задоволенні клопотання про об`єднання в одне провадження цивільної справи №638/16897/25 за позовом Харківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором оренди землі та цивільної справи № 638/16899/25 за позовом Харківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів відмовлено.

Матеріали цивільної справи №638/16897/25 за позовом Харківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором оренди землі повернути судді Тесліковій І. І. для продовження розгляду.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, та просив його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, просив суд відмовити у задоволенні позову.

Суд, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши та оцінивши докази у справі, встановив наступні обставини та відповідні правовідносини.

Судом встановлено, що згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 14.07.2025 № 435263219 право приватної власності на нежитлові будівлі літ. «А-2» загальною площею 1 629,5 кв.м, літ. «Б-1» загальною площею 83,5 кв.м по АДРЕСА_1 перейшло від ТОВ «ДРОКОТ» до ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 02.10.2018 № 3643, виданого приватним нотаріусом ХМНО Онищенко С.В.

Земельна ділянка, площею 0,1110 га, з кадастровим номером 6310136300:01:015:0047, що розташована на території АДРЕСА_1 . Вищевказана земельна ділянки сформована та здійснено її державну реєстрацію 19.06.2014, що підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 19.06.2014 № НВ-6301141082014.

26.08.2016 між Харківською міською радою та попереднім власником нерухомого майна - ТОВ «ДРОКОТ» укладено договір оренди землі №б/н (номер запису про інше речове право: 16355531, дата державної реєстрації 09.09.2016), відповідно до якого земельна ділянка з кадастровим номером 6310136300:01:015:0047 передана орендарю для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ. «А-2», літ. «Б-1» строком до 01.10.2020.

Відповідно до ст. 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно з листом Головного управління Державної податкової служби у Харківській області від 02.07.2025 № 1347/5/20-40-24-05-07 ОСОБА_1 не зареєстрована платником земельного податку за використання земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 , площею 0,1110 га з кадастровим номером 6310136300:01:015:0047. У період з 02.10.2018 по дату надання відповіді земельний податок або орендна плата не нараховувались та не сплачувались.

14.07.2025 року Інспекцією з контролю за використанням та охороною земель комунальної власності Департаменту територіального контролю та земельних відносин Харківської міської ради у порядку ч.2 ст.83 ЗК України проведено комплекс перевірочних заходів щодо земельної ділянки (кадастровий номер 6310136300:01:015:0047) та складено акт обстеження земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 кадастровий номер 6310136300:01:015:0047, та згідно якого вбачається, що ОСОБА_1 з 02.10.2020 використовує спірну земельну ділянку без виникнення права власності /користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України.

Відповідно, орендна плата за володіння і користування вказаною земельною ділянкою ОСОБА_1 на користь Харківської міської ради не сплачується.

Позивачем надано до суду розрахунок безпідставно збережених коштів за використання ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,1110 га, кадастровий номер 6310136300:01:015:0047, згідно якого сума у період з 01.10.2020 по 31.12.2021 складає 274 440,19 грн. Зазначений розрахунок здійснено на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 09.06.2025 № 3354/176-20.

ОСОБА_1 не спростовано набуття правових підстав для одержання ним земельної ділянки по АДРЕСА_1 у безоплатну власність або у користування, що свідчить про порушення прав та охоронюваних законом інтересів Харківської міської ради і є підставою для їх захисту шляхом стягнення з відповідачів на користь Харківської міської ради суми вартості належного останньому майна збереженого (заощадженого) відповідачем без достатніх правових підстав.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ст.14 Конституції України).

Використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону (ст. 206 ЗК України).

Оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (ст. 1 ЗУ «Про оренду землі»).

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п.п.14.1.136 п. 14.1. ст. 14 ПК України).

Користування земельною ділянкою комунальної власності за змістом глави 15 ЗК України реалізується через право постійного користування або право оренди.

Частиною першою статті 93 і статтею 125 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини першої статті 96 ЗК України).

Принцип платного використання землі також передбачено статтею 206 ЗК України, за змістом якої використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (ч.1 ст.190 ЦК України).

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. (ч.ч. 1-2 ст. 1212 ЦК України).

Набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна (ст. 1213 ЦК України).

За умовами частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків.

Визначаючи суть і характер правовідносин, які виникли між сторонами суд виходить з того, що згідно чинному законодавству України зобов`язання за підставами виникнення поділяються на договірні та позадоговірні. Позадоговірні зобов`язання можуть бути деліктними або безделіктними.

Наразі відсутність укладеного між Харківською міською радою та Відповідачем договору оренди земельної ділянки та/або іншого договору виключає договірні зобов`язання.

Відсутність неправомірних дій (бездіяльності) Відповідача означає відсутність господарського правопорушення (протиправних дій), і, як наслідок, виключає деліктні зобов`язання.

Відсутність деліктних зобов`язань у спірних правовідносинах виключає можливість захисту прав позивача як постраждалої сторони шляхом стягнення збитків (в т.ч. упущеної вигоди), адже необхідною умовою стягнення збитків є саме делікт. Зокрема ст. 22, 1166 ЦК України унормовано, що необхідною умовою відповідальності у вигляді стягнення шкоди є саме неправомірні рішення, дії чи бездіяльність. Аналогічно ст.216, 224, 225 ГК України визначено, що необхідною умовою відшкодування збитків є господарське правопорушення.

Суд окремо зауважує на неможливості застосування норм законодавства, що регулюють відшкодування збитків саме у вигляді упущеної вигоди ст.22, 1166 ЦК України, ст. 224, 225 ГК України та ін. Упущена вигода згідно п.2 ч.2 ст. 22 ЦК України є різновидом збитків. Упущеною вигодою вважаються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене, а друга сторона додержувалася правил здійснення господарської діяльності. Тобто, до упущеної вигоди, як різновиду збитків, в повній мірі застосовуються вимоги названих вище норм права, в т.ч. в частині необхідності наявності умов застосування у вигляді делікту (господарського правопорушення). Тобто, спірні правовідносини, які виникли між сторонами кваліфікуються як бездоговірні та безделіктні.

За таких обставин суд приходить до висновку про те, що спірні правовідносини охоплюються регулюванням ст.1212-1214 ЦК України. Як вбачається зі змісту цих норм вони підлягають застосованою в т.ч. у відносинах, які не місять ознак делікту. Так, ч.2 ст. 1212 ЦК України визначено, що положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Тобто, ці поширюють свою дію і на випадки набуття (збереження) майна в результаті правомірних дій.

З аналізу змісту норм ст. 1212-1214 ЦК України, абз.4 ч.1 ст. 144, абз.5 ч.1 ст.174 ГК України випливає, що зобов`язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (кондикційне зобов`язання) виникає за одночасної наявності трьох умов: 1) відбувається набуття чи збереження майна; 2) правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні; 3) набуття чи збереження здійснюється за рахунок іншої особи.

З матеріалів справи та з пояснень учасників справи вбачається, що в даному випадку наявні усі три названі ознаки.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зберіг (заощадив) у себе майно (кошти) у вигляді орендної плати, що нараховується за користування земельною ділянкою площею 0,1110 га по АДРЕСА_1 .

Суд зауважує, що збереження (заощадження) цього майна почалося безвідносно до волі сторін в результаті правомірних дій відповідача з моменту набуття права власності на нежитлові будівлі літ. «А-2», літ. «Б-1», яка відводилася саме для цієї мети.

Це є проявом правової природи нерухомого майна. Набута відповідачем будівля будучи згідно ст. 181 ЦК України нерухомим майном (об`єктом, розташованим на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення) є органічно і нерозривно пов`язаною з цією земельною ділянкою. Тому передача відповідачеві права власності на будівлю автоматично призвела до фактичного набуття відповідачем і майнових прав володіння і користування земельною ділянкою, на якій розташована ця будівля.

Згідно розрахунку Харківської міської ради загальний розмір заборгованості зі сплати відповідачем коштів за спірний період склав 274 440,19 грн.

ОСОБА_1 зберіг майно саме за рахунок Харківської міської ради. Судом встановлено, що власником відповідної земельної ділянки є територіальна громада м. Харкова в особі Харківської міської ради. Згідно ст. 206 ЗК України, п.п.14.1.136 п.14.1. ст.14 ПК України власником майна фактично збереженого ОСОБА_1 (коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою) також є територіальна громада м. Харкова в особі Харківської міської ради. Таким чином, збереження (заощадження) ОСОБА_1 коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою призвело до збільшення (накопичення) цих коштів у відповідача за рахунок їх неодержання Харківською міською радою.

Незалежно від наявності вини в поведінці відповідача, сам факт несплати останім за користування земельною ділянкою, свідчить про втрату територіальною громадою міста Харкова в особі Харківської міської ради майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під категорію «виправдане очікування», що є загальновизнаною в т.ч. в практиці визначення Європейського суду з прав людини.

Очевидно, що такий стан речей не відповідає загальним засадам справедливості, добросовісності, розумності, закріпленим п.6 ч.1 ст.3 ЦК України.

Кваліфікація спірних правовідносин як зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави означає необхідність застосування у даній справі передбачених ст. 1212-1214 ЦК України правових наслідків дій/бездіяльності відповідача у в вигляді збереження (заощадження) у себе відповідних сум орендної плати. Згідно ч.1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. У відповідності до ст. 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

За допомогою цих норм навіть за відсутності ознак делікту, тобто при умові правомірної поведінки відповідача у спірних правовідносинах, досягається відновлення справедливої рівноваги між правами та охоронюваними законом інтересами сторін спору, що випливають з принципу платності користування землею.

Всупереч вимог ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У зв`язку з цим суд приходить до висновку про наявність у справі достатніх правових та фактичних підстав для стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати.

Суд відхиляє доводи відповідача стосовно того, що він не є фактичним користувачем спірної земельної ділянки.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давного Риму (лат. superficies solo cedit - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності.

Звідси власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об`єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 15.12.2021 у справі № 924/856/20.

Таким чином, положення глави 15, статей 120, 125 ЗК України, статті 1212 ЦК України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об`єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17, від 21.01.2019 у справі № 902/794/17, від 04.02.2019 у справі № 922/3409/17, від 12.03.2019 у справі № 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18, від 21.05.2019 у справі № 924/552/18, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016 у справі № 922/1009/15, від 12.04.2017 у справах № 22/207/15 і № 922/5468/14 та у постанові Верховного Суду від 17.03.2020 у справі № 922/2413/19.

Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини 1 статті 1212 ЦК України.

Такий самий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц та від 20.09.2018 у справі № 925/230/17 .

Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому саме із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано. При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.

Суд також відхиляє доводи відповідача щодо попереднього права користування спірною земельною ділянкою ТОВ «ДРОКОТ» є необґрунтованими, оскільки з моменту набуття відповідачем права власності на нерухоме майно - нежитлові будівлі літ. «А-2» загальною площею 1 629,5 кв.м, літ. «Б-1» загальною площею 83,5 кв.м по АДРЕСА_1 , до нього перейшло право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені.

Надаючи оцінку доводам відповідача щодо визначення розміру ставки за використання спірної земельної ділянки з кадастровим номером суд прийшов висновку, що здійснений Харківською міською радою розрахунок безпідставно збережених коштів здійснено арифметично правильно.

Положення про порядок визначення розмірів орендної плати при укладанні договорів оренди землі в м. Харкові, затвердженого рішенням Харківської міської ради № 41/08 від 27.02.2008, в редакції на час виникнення спірних правовідносин, не містить будь-яке посилання, що цільове призначення нерухомого майна впливає на визначення розміру орендної плати. Землі, для яких встановлено особливий режим розрахунку орендної плати визначені у п. 4.1 Положення, та при визначенні розміру орендної плати враховується використання земельної ділянки. Доказів, що земельна ділянка у спірний період використовувалась як заклад охорони здоров`я суду надано не було. Доказів використання земельної ділянки з особливим режимом суду надано не було.

Також, наявними в матеріалах справи доказами підтверджено стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період, що не перевищує 10 років, у зв`язку з чим при здійсненні розрахунку відповідно до вимог 2.6 Положення про порядок визначення розмірів орендної плати при укладанні договорів оренди землі в м. Харкові, затвердженого рішенням Харківської міської ради від 27.02.2008 № 41/08, позивачем обґрунтоване застосування 100% від розрахункового розміру.

Судом встановлено, що договір оренди між сторонами не укладено, у зв`язку з чим застосувати відсоток від розрахункової суми оренди в залежності від терміну оренди не представляється можливим.

Разом з тим, перевіряючи правильність розрахунку розміру орендної плати судом встановлено, що останній здійснений за період з 01.10.2020 по 31.12.2021. Договір оренди з ТОВ «Дрокот» від 26.08.2016 було укладено Харківською міською радою строком до 01.10.2020, внаслідок чого кондикційні зобов`язання між Харківською міською радою та ОСОБА_1 виникли з 02.10.2020. Відповідно, за період з 02.10.2020 по 31.10.2020 розмір безпідставно збережених коштів становить 17705 грн 82 коп., а за період з 02.10.2020 по 31.12.2021 складає 273850,00 гривень.

Виходячи з викладеного суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги Харківської міської ради є частково обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню частково.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України, у зв`язку з чим з відповідача на користь Харківської міської ради підлягає стягненню 4107 грн. 96 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 19, 81, 141, 263-265, 268, 272, 273-276 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Харківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення коштів - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 на користь Харківської міської ради код ЄДРПОУ 04059243 безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати в сумі 273850,00 грн за використання земельної ділянки по АДРЕСА_1 з кадастровим номером 6310136300:01:015:0047 період 01.10.2020 по 31.12.2021.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 на користь Харківської міської ради код ЄДРПОУ 04059243 сплачений судовий збір у сумі 4107,96 гривень.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту проголошення через районний суд, шляхом подачі апеляційної скарги.

Рішення ухвалено та надруковано суддею в нарадчій кімнаті.

Повний текст рішення складений 16 липня 2026 року.

Суддя: Т.В. ШТИХ.