Рішення № 138276591, 15.05.2026, Подільський районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 405/1961/24

2/405/334/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2026 року м. Кропивницький

Подільський районний суд міста Кропивницького у складі:

головуючого-судді: Драного В.В.

за участі секретаря судового засідання Дятел О.В.

розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу «Кіровоградський академічний обласний український музично-драматичний театр ім. М.Л. Кропивницького» про визнання незаконними та скасування наказів про оголошення догани, звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, грошової компенсації дні невикористаної відпустки, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача КЗ «Кіровоградський академічний обласний український музично-драматичний театр ім. М.Л. Кропивницького» (далі театр), в якому просить: 1) визнати незаконним та скасувати наказ відповідача від 07.02.2024 року № 41 про оголошення догани позивачу; 2) визнати незаконним та скасувати наказ відповідача від 29.02.2024 року № 66 про звільнення позивача з роботи та поновити її на роботі; 3) стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по заробітній платі, яка існувала до 29.02.2024 року; 4) стягнути з відповідача на користь позивача грошову компенсацію за невикористані 18 днів щорічної відпустки; 5) стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку; 6) стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 29.02.2024 року по день винесення рішення у справі; 7) стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти у розмірі 100000 грн. за завдану моральну шкоду.

В обґрунтування позову вказала, що з 2012 року вона працювала на посаді головного бухгалтера театру. 07.02.2024 року наказом керівника театру їй було оголошено догану за невиконання посадових обов`язків, а саме нескладення плану усунення недоліків, виявлених під час позапланового аудиту в червні 2023 року. Так, в акті позапланового аудиту театру від 30.06.2023 року було виявлено ряд порушень при нарахуванні заробітної плати, реалізації квитків, укладення договорів, а тому ревізійною групою було рекомендовано, зокрема, скласти план усунення недоліків, у якому передбачити конкретні заходи з їх усунення, термін їх виконання та відповідальних осіб. При цьому, у строк до 01.09.2023 року про проведену роботу з усунення виявлених недоліків слід повідомити Кіровоградську обласну раду. Однак, керівником театру було подано заперечення на даний акт, які 14.09.2023 року були відхилені, але нового терміну усунення недоліків не встановлено. Крім того, керівником театру наказ про необхідність складання даного плану не видавався, безпосередній обов`язок у позивача розробити даний план або усувати вказані в акті інші недоліки відсутній. Вказала, що відповідачем було пропущено місячний строк з дня виявлення дисциплінарного проступку для накладення дисциплінарного стягнення. Оскаржуваний наказ про догану не містить посилання на конкретні посадові обов`язки, які порушила позивач.

Також зазначила, що наказом керівника театру від 29.02.2024 року її було звільнено з посади на підставі п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України у зв`язку з втратою довіри до неї, оскільки позивач нібито заволоділа печаткою театру, ключами доступу, бухгалтерськими документами та проігнорувала накази про їх повернення, що призвело до несвоєчасної виплати заробітної плати. У цьому наказі вказано, що 14.02.2024 року під час перебування керівника у відпустці вона скористалася його кваліфікованим електронним підписом. При цьому, з 08.02.2024 року вона перебувала на лікарняному. Водночас, позивач отримала печатку, ключі доступу, бухгалтерські документи згідно наказу попереднього керівника, а тому вона повинна була б повернути їх на підставі іншого наказу керівника. 26.02.2024 року та 28.02.2024 року керівник театру видав такі накази, однак у той час вона перебувала на лікарняному, ці накази не отримувала а тому не могла їх виконати та виконала їх пізніше. Також вказала, що зазначені дії відповідача завдали їй моральних страждань, її життя наповнене постійними переживаннями та стресом з приводу поновлення на роботі.

Ухвалою суду від 18.04.2024 року відкрито провадження у вказаній справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін та призначено судове засідання.

30.05.2024 року представник відповідача подав до суду відзив на позов, в якому позовні вимоги не визнав та вказав, що позаплановим фінансовим аудитом було виявлено порушення в діяльності головного бухгалтера, у зв`язку з чим 05.02.2024 року керівником театру було створено комісії з перевірки фінансово-господарської діяльності. Однак позивач перешкоджала діяльності цієї комісії, запитуваних документів не надавала. 07.02.2024 року позивачу було запропоновано надати пояснення щодо порушень, виявлених аудитом, на що вона відмовилася та того дня наказом керівника на неї було накладено догану. Строки накладення даного дисциплінарного стягнення не спливли. Вказав, що у театрі відсутні інші працівники, відповідальні за фінансово-господарську діяльність. Зазначив, що з 08.02.2024 року позивач на роботу не виходила, причини не повідомила. Засобами поштового зв`язку та повідомленнями у додаток Viber її повідомляли про необхідність повідомити причини неявки на роботу, повернення печатки та електронних ключів. Підпорядковані їй працівники бухгалтерії відмовлялися від виконання обов`язків головного бухгалтера. 14.02.2024 року позивач використала цифровий підпис керівника, коли він перебував у відпустці, для підписання платіжних документів. При цьому, позивач неодноразово відвідувала приміщення театру та могла повернути печатку та електронні ключі. Зазначені дії позивача призвели до затримки виплати заробітної плати працівникам театру. За таких обставин просить відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою від 16.04.2025 року клопотання представника позивача про витребування доказів задоволено, витребувано у КЗ «Кіровоградський академічний обласний український музично-драматичний театр ім. М.Л. Кропивницького»: 1) штатний розпис на 2023 рік; 2) штатний розпис на 2024 рік; 3) посадові обов`язки (інструкції) головного адміністратора, заступника директора, начальника відділу з реалізації квитків, начальника відділу з організації глядачів, завідувача канцелярії, секретаря; 4) контракти директорів Єфімова В.В., Вандрашека В.П., Корнієнка С.В.; 5) статут театру у редакції 2021 року.

Представник позивача 05.03.2026 року подала до суду заяву. в якій позовні вимоги підтримала, просить розгляд справи провести без її участі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином відповідно до вимог ст.ст. 128-131 ЦПК України. Причини неявки суду не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи не надав, відзиву на позовну заяву від відповідача до суду не надходило.

Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

За таких обставин, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі матеріалів справи та наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 03.04.2012 року працювала на посаді головного бухгалтера КЗ «Кіровоградський академічний обласний український музично-драматичний театр ім. М.Л. Кропивницького»(т. 1, а.с. 52-56).

Як вбачається з акту позапланового фінансового аудиту діяльності театру від 30.06.2023 року № 4, складеного ревізійною групою Кіровоградської обласної ради за період з 01.01.2020 року по 31.03.2023 року, виявлено ряд порушень чинного законодавства та рішень обласної ради, факти нанесення збитків та неефективного використання коштів. Зокрема, внаслідок недостатнього контролю під час здійснення обліку реалізації квитків втрачено можливість реального документального відображення агентської винагороди розповсюджувачам квитків. Також, театр виплачував заробітну плату на карткові рахунки працівникам, які померли вже після їх звільнення у звязку зі смертю без відповідних заяв членів сім`ї. Ревізійною комісією було також рекомендовано за результатами розгляду акту скласти план усунення недоліків, у якому передбачити конкретні заходи з їх усунення, термін їх виконання та відповідальних осіб та про проведену роботу з усунення виявлених недоліків та її результати повідомити обласну раду до 01.09.2023 року (т. 1, а.с. 17-32).

30.08.2023 року керівником театру подано до Кіровоградської обласної ради заперечення до акту позапланового фінансового аудиту (т. 1, а.с. 62).

14.09.2023 року головою Кіровоградської обласної ради надано відповідь на заперечення театру про їх відхилення (т. 1, а.с. 82-89).

05.02.2024 року юрисконсульт театру ОСОБА_2 подав керівнику службову записку, в якій вказав, що 05.02.2024 року він виявив, що план усунення недоліків після позапланового фінансового аудиту відсутні (т. 1, а.с. 161).

05.02.2024 року наказом керівника театру № 38 створено комісію, якій доручено здійснити перевірку можливих фінансово-господарських порушень посадовими особами театру за грудень 2022 року вересень 2023 року, щодо невиконання колишнім керівником театру ОСОБА_3 та головним бухгалтером ОСОБА_1 рекомендацій по усуненню порушень, викладених в акті аудиту від 30.06.2023 року (т. 1, а.с. 164).

06.02.2024 року юрисконсульт театру Глущенко С. подав головному бухгалтеру службові записки про необхідність надання документів для проведення перевірки щодо усунення порушень, виявлених ревізійною групою обласної ради (т. 1, а.с. 162, 163).

Згідно акту від 07.02.2024 року, складеного працівниками театру, ОСОБА_1 відмовилася надати пояснення щодо порушення, виявленого під час аудиту, а саме щодо нескладання плану усунення недоліків (т. 1, а.с. 165).

Наказом керівника театру від 07.02.2024 року № 41 позивачу оголошено догану за невиконання посадових обов`язків, на підставі виявлених та задокументованих порушень в акті позапланового фінансового аудиту, а саме не складення плану усунення недоліків, конкретних заходів та встановлення терміну їх усунення. В обґрунтування наказу вказано, що ревізійною групою Кіровоградської обласної ради було проведено фінансовий аудит, за результатами якого 30.06.2023 року складено акт. При цьому, головний бухгалтер ОСОБА_1 самоусунулася від виконання службових обов`язків, не вирішувала питання з представниками ревізійної групи обласної ради щодо виявлених порушень, а також зменшення їх кількості за рахунок оперативного коригування чи їх усунення. Підстава наказу акт про відмову надати письмові пояснення від 07.02.2024 року та акт позапланового фінансового аудиту від 23.06.2023 року (т. 1, а.с. 49).

Згідно виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 1242 позивач з 08.02.2024 року по 16.02.2024 року перебувала на стаціонарному лікуванні у КНП «МЛШМД» МРМК (т. 1, а.с. 47).

Також, згідно листка непрацездатності позивач з 08.02.2024 року по 28.02.2024 року включно перебувала на лікарняному (т. 1, а.с. 111-112).

Наказом керівника театру від 12.02.2024 року № 45 зобов`язано головного бухгалтера ОСОБА_1 передати керівнику театру гербову печатку, електронний підпис та електронні ключі керівника та визначити працівника бухгалтерії, якому надати письмове погодження для покладання на нього виконання обов`язків головного бухгалтера (т. 1, а.с. 169).

Згідно акту про відкриття приміщення (кабінету) від 24.02.2024 року, складеного працівниками театру, 24.02.2024 року за усним дорученням керівника театру було відкрито кабінет головного бухгалтера, в якому виявлено офісні меблі, сейф (т. 1, а.с. 167).

26.02.2024 року наказом керівника театру № 61 у звязку з тимчасовою непрацездатністю головного бухгалтера ОСОБА_1 наказано їй у термін до 28.02.2024 передати керівнику театру бухгалтерську документацію (т. 1, а.с. 108).

28.02.2024 року керівник театру підписав лист, адресований позивачу, в якому просив терміново до 04.02.2024 року здійснити передачу документів, визначених у наказі від 26.02.2204 року № 61, офіційно листом або довідкою повідомити дати виплати заробітної плати у лютому 2024 року та надати інформацію про підписанта документів, за якими здійснювалася виплата заробітної плати у лютому 2024 року (т. 1, а.с. 109-110).

Згідно акту від 29.02.2024 року, складеного працівниками театру, ОСОБА_1 відмовилася надати пояснення щодо можливого невиконання посадових обов`язків, порушення фінансової дисципліни та виявлених під час аудиту порушень, щодо заволодіння печаткою та бухгалтерськими документами театру (т. 1, а.с. 166).

Наказом керівника театру від 29.02.2024 року № 66 позивача звільнено з посади головного бухгалтера з 29.02.2024 року у звязку з втратою довіри до неї на підставі п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України. В обґрунтування наказу вказано, що ревізійною групою Кіровоградської обласної ради було проведено фінансовий аудит, за результатами якого 30.06.2023 року складено акт. В даному акті було вказано, зокрема, про виплату заробітної плати померлим працівникам, відсутність контролю за реальним обсягом проданих квитків. Також, позивач, зловживаючи довірою, заволоділа печаткою театру, кваліфікованими електронними підписами, ключами доступу, бухгалтерськими документами театру та проігнорувала накази та листи про їх повернення, що призвело до невчасної виплати заробітної плати працівникам театру. 14.02.2024 року керівник театру перебував у відпустці та позивач в цей час використала його електронний підпис (т. 1, а.с. 13).

Наказом керівника театру від 29.02.2024 року № 67 позивачу у звязку із звільненням слід виплатити компенсацію з календарні дні відпустки, право на які виникло у період 2013-2024 рр. (т. 1, а.с. 50).

Відповідно до ст. 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Згідно ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення.

Статтею 149 КЗпП України передбачено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

При цьому, частиною другою цієї статті встановлено, що за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

Підставою для застосування дисциплінарного стягнення є дисциплінарний проступок, під яким розуміється протиправне, винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх обов`язків, що випливають із нормативно-правових та інших актів у сфері праці, колективного і трудового договорів.

Для правомірного накладення дисциплінарного стягнення роботодавцем необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають із правил внутрішнього трудового розпорядку. Невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; ознакою порушення працівником трудової дисципліни, яка може бути підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності у формі оголошення догани, є наявність вини в його діях чи бездіяльності, шкідливі наслідки та причинний зв`язок між ними і поведінкою правопорушника.

При цьому, саме на роботодавцеві лежить обов`язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, за яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена вина як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. За відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.07.2020 року у цивільній справі № 554/9493/17.

З оскаржуваного наказу про догану слідує, щопідставою для оголошення догани позивачу стало не складення нею плану усунення недоліків, конкретних заходів та встановлення терміну їх усунення за результатами фінансового аудиту, а не самі результати фінансового аудиту.

Як вбачається з посадової інструкції головного бухгалтера театру, з якими позивач ознайомлена 16.01.2020 року, головний бухгалтер керує роботою бухгалтерії. Головний бухгалтер: забезпечує ведення бухгалтерського обліку; організовує роботу бухгалтерської служби; вживає заходів з попередження нестач, незаконної витрати коштів, товарно-матеріальних цінностей, порушень фінансового господарського законодавства; контролює законність, своєчасність і правильність оформлення бухгалтерських документів; здійснює контроль за дотримання порядку оформлення первинних бухгалтерських документів, розрахунків і платіжних зобов`язань, витрат фонду заробітної плати; веде роботу із забезпечення дотримання фінансової дисципліни (т. 1, а.с. 14-16).

Згідно п.п. 11, 17 Положення про бухгалтерію театру бухгалтерія здійснює заходи щодо усунення порушень і недоліків, виявлених під час контрольних заходів, проведених державними органами, що уповноважені здійснювати контроль за дотриманням бюджетного законодавства. Головний бухгалтер, зокрема, здійснює контроль за таким усуненням (т. 2, а.с. 5-8).

Відтак, заходи щодо усунення порушень і недоліків, виявлених під час контрольних заходів, проведених державними органами, що уповноважені здійснювати контроль за дотриманням бюджетного законодавства (в даному випадку складання відповідного плану) стосується посадових обов`язків позивача щодо забезпечення ведення бухгалтерського обліку та вжиття заходів з попередження порушень фінансового господарського законодавства та є складовими її трудової функції як головного бухгалтера.

З цього слідує, що доводи позивача про необхідність видачі роботодавцем додаткового наказу про зобов`язання їїскласти план усунення недоліків, виявлених під час фінансового аудиту та повідомити обласну раду до 01.09.2023 року про проведену роботу з усунення виявлених недоліків є помилковими, оскільки дані обов`язки відносяться до повноважень бухгалтерії, роботою якої позивач керувала.

Відповідно до ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується роботодавцем безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

З матеріалів справи вбачається, що датою вчинення позивачем дисциплінарного проступку є 01.09.2023 року (строк подання плану про усунення недоліків до обласної ради), а датою його виявлення 05.02.2024 року (службова записка юрисконсульта ОСОБА_4 про виявлення відсутності плану), а тому строк накладення дисциплінарного стягнення не пропущено.

Таким чином, враховуючи, що позивачем не виконувалися трудові обов`язки в повній мірі без поважних причин, а відповідачем дотримано порядок притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу про застосування дисциплінарного стягнення слід відмовити.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довіри до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.

Відповідно до Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року (зі змінами) роз`яснено, що звільнення з підстав втрати довіри (пункт 2 статті 41 КЗпП) суд може визнати обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом тощо), вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довіри (зокрема порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями). При встановленні у передбаченому законом порядку факту вчинення працівниками розкрадання, хабарництва і інших корисливих правопорушень ці працівники можуть бути звільнені з підстав втрати довіри до них і в тому випадку, коли зазначені дії не пов`язані з їх роботою.

Таким чином, роботодавець має обґрунтувати свою недовіру до працівника фактами вини працівника, наявністю підстави для звільнення за недовірою і довести вину працівника.

Трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у разі винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір`я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу (пункт 2 частини першої статті 41 КЗпП України).

Розірвання трудового договору за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України можливе за таких умов: 1) безпосереднє обслуговування працівником грошових, товарних або культурних цінностей (прийом, зберігання, транспортування, розподіл тощо); 2) винна дія працівника; 3) втрата довір`я до працівника з боку власника або уповноваженого ним органу.

Правовий аналіз цієї норми матеріального права дає підстави для висновку про те, що вона не передбачає настання для роботодавця негативних наслідків, чи наявності завданої роботодавцю матеріальної шкоди як обов`язкової умови для звільнення працівника; звільнення з підстави втрати довір`я може вважатися обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т.п.), вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір`я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями).

Слід зауважити, що звільнення на підставі п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України можливе лише щодо спеціально визначеного кола працівників - працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності.

Так, судом встановлено, що до посадових обов`язків головного бухгалтера ОСОБА_1 не входить безпосереднє обслуговування грошових та товарних цінностей, а лише організація та контроль за ними.

Крім того, посада головного бухгалтера відсутня і у Переліку посад і робіт, що заміщаються чи виконуються працівниками, з якими підприємством, установою чи організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, переданих їм на зберігання, продаж (відпуск), перевезення або застосування у процесі виробництва, затвердженого постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з праці та соціальних питань і Секретаріату Всесоюзної центральної ради професійних спілок від 28.12.1977 року № 447/24.

Функції та обов`язки на посаді головного бухгалтера не передбачають безпосереднє обслуговування товарних цінностей, а є функціями з обліку та управлінськими функціями щодо розпорядження майном.

Вказані висновки узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 22.09.2021 року у справі 127/28968/19, від 13.02.2025 року у справі № 757/26467/22-ц, від 26.03.2025 року в справі № 686/15989/20.

Крім того, як вбачається з посадової інструкції головного адміністратора театру до його обов`язків входить, зокрема, суворе виконання інструкцій (положень) про продаж театральних квитків, здійснення оперативного контролю за реалізацією квитків, здійснення контролю за роботою квиткової каси (т. 2, а.с. 48-50).

Також, згідно посадової інструкції начальника відділу реалізації квитків театру, до його обов`язків входить керівництво відділом реалізації квитків (квиткової каси), складає звіти щодо продажу квитків касирами театру, тощо (т. 2, а.с. 62-68).

Відтак, головний бухгалтер не є відповідальною за забезпечення належного порядку реалізації квитків.

У свою чергу, суд звертає увагу, що на пропозицію тимчасово виконувати обов`язки головного бухгалтера театру інші бухгалтери бухгалтерії відмовилися, що підтверджується актом від 12.02.2024 року (т. 1, а.с. 168), тобто у період тимчасової непрацездатності ОСОБА_1 особа, яка могла виконувати її обов`язки головного бухгалтера була відсутня.

Також, доказів того, що позивач була повідомлена про наказ від 12.02.2024 року про необхідність повернення печатки та електронних ключів керівника або доказів спроб її повідомити про нього відповідачем не надано.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» користувачі електронних довірчих послуг зобов`язані забезпечувати конфіденційність та неможливість доступу інших осіб до особистого ключа та не використовувати особистий ключ у разі його компрометації, а також у разі скасування або блокування сертифіката відкритого ключа.

Таким чином, суд вважає, що наказ відповідача про звільнення з посади головного бухгалтера за п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки посада позивача не відноситься до категорії посад, звільнення з яких може відбуватися саме на підставі п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України та ОСОБА_1 слід поновити на посаді головного бухгалтера театру.

При цьому, як вбачається з розрахункового листа за березень 2024 року заборгованість відповідача перед позивачем зі сплати заробітної плати становила 16779,05 грн. (т. 2, а.с. 183), яка 12.04.2024 року була виплачена позивачу (т. 2, а.с. 224), а тому провадження у справі в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість по заробітній платі, яка існувала до 29.02.2024 року слід закрити у зв`язку з відсутністю предмета спору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Також, відповідно до ч. 1 ст. 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Відповідно до ч. 7 ст. 79 КЗпП України невикористана частина щорічної відпустки має бути надана працівнику, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка.

Оскільки позивача поновлено на роботі, тобто вона не звільняється з роботи, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача грошової компенсації за невикористані 18 днів щорічної відпустки відсутні, так як вона може використати дану відпустку у майбутньому, а тому у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Згідно ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100.

Відповідно до абз. 4 п. 2, п. 8 цього Порядку середня заробітна плата для визначення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно розрахунку позивача, її середньоденний заробіток становив 1429,80 грн. (т. 2, а.с. 219).

При цьому, суд не бере до уваги розрахунок відповідача, оскільки він проведений з порушенням вимог абз. 4 п. 2, п. 8 цього Порядку.

Період вимушеного прогулу, за який позивач просить стягнути втрачений заробіток, слід визначати з першого дня після звільнення 01.03.2024 року по день винесення судом рішення 15.05.2026 року, оскільки заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу за період з 01.03.2024 року по 15.05.2026 року в розмірі 1429,80 грн. х 576 р.д. = 823 564,80 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Оскільки позивача поновлено на роботі, тобто вона не звільняється з роботи, а з відповідача на користь позивача вже стягнуто середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу, який охоплює весь час затримки по день фактичного розрахунку, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку відсутні, а тому у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Згідно ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

В абзаці другому пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси.

Таким чином, психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення роботодавцем трудових прав працівника, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчить про заподіяння йому моральної шкоди.

Із змісту позовних вимог вбачається, що позивач вказує на те, що її незаконне звільнення призвело до її моральних та душевних страждань.

У 2018 та 2022 році позивач нагороджувалася подяками Кіровоградської ОДА та Кіровоградської обласної ради (т. 1, а.с. 120, 121).

Також позивач має неповнолітню дитину ОСОБА_5 . ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується відповідним свідоцтвом про народження (т. 1, а.с. 123).

Згідно довідки ФОП ОСОБА_6 від 10.11.2025 року № 74 ОСОБА_1 зверталася до сімейного лікаря з приводу порушення сну та тривожного синдрому (т. 2, а.с. 125).

При цьому, суд не бере до уваги надані позивачем квитанції про купівлю лікарських засобів, оскільки позивачем не доведено що їх придбання, пов`язане саме із моральною шкодою, завданою її незаконним звільненням.

Відтак, суд приходить до висновку, що доводи позивача про спричинення їй моральної шкоди, яка полягає у моральних стражданнях, яких вона зазнала у зв`язку з незаконним звільненням, яка завдана з вини відповідача, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи.

Однак, беручи до уваги характер та тривалість вимушених змін у житті позивача, глибину душевних страждань, яких зазнала ОСОБА_1 внаслідок протиправних дій відповідача, здійснення додаткових зусиль для поновлення працівником своїх прав, характер немайнових втрат та можливість їх відновлення та з урахуванням вимог розумності і справедливості, суд визначає розмір компенсації в сумі 5000 грн., що підлягає стягненню на користь позивача із відповідача у відшкодування моральної шкоди.

Визначений судом розмір відшкодування моральної шкоди 5000,00 грн відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості та враховує моральні страждання, які зазнала позивач внаслідок порушення відповідачем процедури його звільнення.

Також, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору за позовні вимоги про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення заборгованості по заробітній плати на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», однак сплатила судовий збір в сумі 4844,80 грн. за інші позовні вимоги, та враховуючи вимогист. 141 ЦПК України, з відповідача в дохід держави слід стягнути 1211,20 грн. судового збору позовну вимогу про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі, яка була судом задоволена, а з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 1271,76 грн. за інші позовні вимоги пропорційно задоволених позовних вимог.

Відповідно до п.п. 2, 4 ч. 1 ст. 430 ЦПК України рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більше ніж за один місяць, підлягає негайному виконанню.

Керуючись ст.ст. 19, 76, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Комунального закладу «Кіровоградський академічний обласний український музично-драматичний театр ім. М.Л. Кропивницького» про визнання незаконними та скасування наказів про оголошення догани, звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, грошової компенсації дні невикористаної відпустки, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ директора художнього керівника Комунального закладу «Кіровоградський академічний обласний український музично-драматичний театр ім. М.Л. Кропивницького» № 66 «Про звільнення ОСОБА_7 від 29.02.2024 року».

Поновити ОСОБА_1 на посаді головного бухгалтера Комунального закладу «Кіровоградський академічний обласний український музично-драматичний театр ім. М.Л. Кропивницького».

Стягнути з Комунального закладу «Кіровоградський академічний обласний український музично-драматичний театр ім. М.Л. Кропивницького» (25006, м. Кропивницький, вул. Театральна, 4, ЄДРПОУ 02225476) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.03.2024 року по 15.05.2026 року в розмірі 823564,80 грн., компенсацію моральної шкоди у розмірі 5000 грн., а також судовий збір у розмірі 1271,76 грн.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу «Кіровоградський академічний обласний український музично-драматичний театр ім. М.Л. Кропивницького» в частині позовних вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі закрити.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Комунального закладу «Кіровоградський академічний обласний український музично-драматичний театр ім. М.Л. Кропивницького» (25006, м. Кропивницький, вул. Театральна, 4, ЄДРПОУ 02225476) на користь держави судовий збір в розмірі 1211,20 грн.

Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного бухгалтера Комунального закладу «Кіровоградський академічний обласний український музично-драматичний театр ім. М.Л. Кропивницького» та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більше ніж за один місяць - допустити до негайного виконання.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його підписання до Кропивницького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Подільського районного суду

міста Кропивницького В.В. Драний