Ухвала суду № 138276343, 10.07.2026, Яремчанський міський суд

Справа № 354/544/26

Провадження № 1-кп/354/123/26

У Х В А Л А

10 липня 2026 року м. Яремче

Яремчанський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді: ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Яремче в режимі відеоконференції кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025090000000113 від 03.02.2025 про обвинувачення ОСОБА_13 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.4 ст.28, ч.4 ст.146, ч.2 ст.28, ч.1 ст.162, ч.2 ст.28, ч.1 ст.182, ч.4 ст.28, ч.4 ст.189 КК України, ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.255, ч.4 ст.28, ч.3 ст.146, ч.2 ст.28, ч.1 ст.162, ч.2 ст.28, ч.1 ст.182, ч.4 ст.28, ч.4 ст.189 КК України, ОСОБА_19 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.255, ч.4 ст.28, ч.3 ст.146, ч.2 ст.28, ч.1 ст.162, ч.2 ст.28, ч.1 ст.182, ч.4 ст.28, ч.4 ст.189, ч.4 ст.189, ч.5 ст.190 КК України, ОСОБА_20 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.255, ч.4 ст.28, ч.3 ст.146, ч.2 ст.28, ч.1 ст.162, ч.2 ст.28, ч.1 ст.182, ч.4 ст.28, ч.4 ст.189, ч.4 ст.189, ч.5 ст.190 КК України, ОСОБА_21 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.255, ч.4 ст.28, ч.3 ст.146, ч.2 ст.28, ч.1 ст.182, ч.4 ст.28, ч.4 ст.189, ч.4 ст.189 КК України, ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.189 КК України,-

в с т а н о в и в:

У провадженні Яремчанського міського суду Івано-Франківської області перебуває вказане кримінальне провадження.

26.06.2026 захисник обвинувачених ОСОБА_17 , ОСОБА_16 адвокат ОСОБА_5 подав до суду клопотання про негайне звільнення його підзахисних зі скляної будки та надання їм дозволу брати участь у судових засіданнях поза межами скляної будки у залі судових засідань разом із захисником про що постановити відповідне процесуальне рішення. В обгрунтування поданих клопотань захисник посилається на ст.ст.3,6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, Мінімальні стандратні правила ООН щодо поводження із ув`язненими, ст.63 Римського Статуту міжнародного кримінального суду, Керівництво щодо справедливого судового процесу міжнародної організації «Amnesty International», практику ЄСПЛ щодо тримання підсудних у металевих клітках під час слухань у суді, зокрема у справі «Сарбан проти Молдови» (заява №3456/05, рішення від 04.01.2006) та більш пізні справи «Рамішвілі та Кохреідзе проти Грузії» (заява №1704/06, рішення від 27.01.2009), «Ашот Арутюнян проти Вірменії» (заява № 34334/04, рішення від 15.09.2010), «Свінарєнко і Сляднєв проти Росії» (заяви №№32541/08 та 43441/08, рішення від 11.12.2012). Зазначає, що у вказаних справах ЄСПЛ дійшов висновку, що тримання людини в металевій клітці під час судового процесу само по собі є образою людської гідності в порушення статті 3, враховуючи об`єктивно принизливу природу такого поводження, яка є несумісною із стандартами цивілізованої поведінки, що є провідною ознакою демократичного суспільства. Відповідно, тримання заявників у металевій клітці в залі судових засідань становило таке, що принижує гідність, поводження, яке є забороненим статтею 3 Конвенції. Вважає, що такі ж аргументи мали бути застосовані до незаконно обвинувачених ОСОБА_17 та ОСОБА_16 у цій справі, а тому утримання їх у скляній будці під час судового процесу не є виправданим, оскільки вони так само як і заявники у справі «Свінарєнко і Сляднєв проти Росії» зазнають оскаржуваної форми поводження упродовж судового процесу, яку Європейський Суд визнає неприпустимою. Захист вважає, що використання скляної будки нічим не відрізняється від поводження до підзахисних, якби вони знаходилися у металевій клітці, а тому таке використання не може бути виправданим за ст.3 Конвенції навіть з посиланням на нібито наявний ризик для безпеки. Захисник також не погоджується з тим, що така загроза існує або є обґрунтованою, бо ніхто не проводив оцінку того, чи дійсно фізичне обмеження його підзахисних є необхідним під час судового розгляду, а також відсутні докази існування ризиків, якими б виправдовувалось таке обмеження та мотиви для тримання обвинувачених ОСОБА_17 та ОСОБА_16 у клітці (скляній будці).

У підготовчому судовому засіданні адвокати ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та їх підзахисні обвинувачені ОСОБА_17 та ОСОБА_16 підтримали подані клопотання та просили їх задовольнити з наведених мотивів.

Прокурор просив у задоволенні зазначених клопотань відмовити, посилаючись на те, що тримання обвинувачених, які утримуються під вартою у спеціальних загородженнях із захисного скла врегульовано Інструкцією з організації конвоювання та тримання в судах обвинувачених (підсудних), засуджених за вимогою судів, якою не передбачено можливості розміщення обвинувачених безпосередньо у залі судових засідань.

Інші учасники судового провадження щодо задоволення вказаних клопотань не заперечили.

Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши подане клопотання та додані до нього докази, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст.2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно зі ст.3 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню.

Аналогічні приписи викладено у ч.ч.1-2 ст.11 КПК України, відповідно до яких під час кримінального провадження повинна бути забезпечена повага до людської гідності, прав і свобод кожної особи. Забороняється під час кримінального провадження піддавати особу катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує її гідність, поводженню чи покаранню, вдаватися до погроз застосування такого поводження, утримувати особу у принизливих умовах, примушувати до дій, що принижують її гідність.

Відповідно до п.11 Інструкції з організації конвоювання та тримання в судах обвинувачених (підсудних), засуджених за вимогою судів, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства юстиції України, Верховного Суду України, Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Державної судової адміністрації України, Генеральної прокуратури України від 26 травня 2015 року № 613/785/5/30/29/67/68 у залі судового засідання місце для тримання обвинувачених (підсудних), засуджених обладнується загородженнями відповідно до вимог ДБН. На вікнах залів судових засідань незалежно від поверховості встановлюються ґрати.

Пунктом 27 Інструкції передбачено, що за розпорядженням головуючого в судовому засіданні (судді-доповідача) начальник варти дозволяє спілкування обвинуваченому (підсудному), засудженому із захисником, прокурором та при цьому обвинувачений (підсудний), засуджений з-під охорони не звільняється.

Зазначена Інструкція не містить випадків можливості перебування обвинуваченого, якому обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, під час проведення судового засідання не в відповідному загородженні.

Крім того, положеннями Інструкції не передбачено надання головуючим дозволу на перебування обвинуваченого, якому обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, не в спеціально відведеному місці.

Суд враховує те, що безпека в залі є умовою справедливого судового розгляду з огляду на значення, яке надається правам захисту осіб, а тому будь-які заходи, що обмежують участь обвинувачених під час судового засідання або накладають обмеження на них чи їх відносини із захисниками повинні бути застосовані доки це необхідно і мають бути пропорційні ризикам у кожному конкретному випадку.

У даному кримінальному провадженні обвинуваченими є тринадцять осіб та щодо усіх обвинувачених судом обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави.

Обвинувачені ОСОБА_17 та ОСОБА_16 раніше судимі та обвинувачуються у вчиненні ряду тяжких та особливо тяжких злочинів, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна, вчинених у складі злочинної організації із застосуванням насильства щодо потерпілих.

Судовий розгляд вказаного кримінального провадження здійснюється судом шляхом проведення виїзних судових засідань у приміщенні Івано-Франківського апеляційного суду, де обвинувачені утримуються у двох окремих залах судових засідань, обладнаних відповідними стаціонарними загородженнями зі спеціального захисного скла висотою 2,32 м, довжиною 3,55 м, шириною 1,2 м, які відповідають вимогам ДБН та надають можливість обвинуваченим ефективно використовувати свої права, зокрема право на захист і спілкування із захисниками, які на момент розгляду вказаного клопотання приймають участь у судових засіданнях поза межами приміщення суду у режимі відеоконференції із використанням власних технічних засобів, а отже вказане свідчить про відсутність порушення права на захист. Обвинуваченим у ході судових засідань забезпечується доступ до води та туалету.

Із урахуванням вищенаведеного відсутні підстави для висновку про те, що утримання обвинувачених ОСОБА_17 та ОСОБА_16 у спеціальному загородженні із захисного скла є для них принижуючим елементом, аналогічним утриманню у металевій клітці, чи про те, що обставини утримування обвинувачених спричиняють їм страждання або труднощі, інтенсивність яких перевищує неминучий рівень страждань, властивий утриманню під вартою, а їхнє знаходження у зазначеному спеціальному загородженні досягло мінімального рівня жорстокості, забороненого статтею 3 Конвенції.

За таких обставин суд приходить до висновку, що у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_5 про негайне звільнення його підзахисних обвинувачених ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , які утримуються під вартою, із загородження зі спеціального захисного скла слід відмовити.

На підставі наведенного, керуючись ст.ст.2, 7, 8, 11, 314, 369, 371, 372 КПК України,-

п о с т а н о в и в:

У задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_5 про негайне звільнення обвинувачених ОСОБА_16 , ОСОБА_17 із загородження зі спеціального захисного скла відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення щодо неї можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Повний текст ухвали складений 15 липня 2026 року.

Головуючий суддя: ОСОБА_26