Рішення № 138276340, 16.07.2026, Яремчанський міський суд

Справа № 537/5965/24

Провадження по справі № 2/354/109/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2026 року м. Яремче

Яремчанський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Ваврійчук Т.Л.

за участю секретаря судового засідання Старунчак Н.М.

представника позивача адвоката Риль В.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Яремче в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МЖК Житлобуд» до ОСОБА_1 про розірвання договору купівлі-продажу нерухомого майна, повернення земельної ділянки,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «МЖК Житлобуд»( надалі- ТОВ «МЖК Житлобуд») 06.11.2024 звернулося до Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області із позовом до ОСОБА_1 про розірвання договору купівлі-продажу земельної ділянки від 29.12.2011, посвідченого приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Веселовським А.Г., за реєстром №12854 та повернення у власність позивача земельної ділянки площею 0,1220 га кадастровий номер 2611092001:22:002:1074, цільове призначення-для будівництва і обслуговування готельного комплексу, яка розташована у АДРЕСА_1 . В обгрунтування позову зазначено, що 29.12.2011 між сторонами укладений вказаний договір купівлі-продажу, згідно якого ціна земельної ділянки становила 115000,00 грн, які відповідачка зобов`язана була сплатити позивачу. Перевірка надходжень грошових коштів позивачу за період з 01.01.2011 по дату подання позову підтвердила відсутність виконання оплати відповідачкою за вказаним договором та введення в оману представника позивача шляхом надання неправдивої квитанції про оплату коштів. 24.10.2024 відповідачка отримала вимогу позивача про негайну оплату коштів або про розірвання договору, яка залишена без відповіді. Отже, порушення умов договору є триваючим порушенням. Зважаючи на те, що внаслідок невиконання умов договору значно змінилась вартість спірної ділянки належним способом захисту інтересів позивача є саме розірвання договору та зобов`язання відповідачку повернути у власність позивача земельну ділянку. Із урахуванням вищенаведеного, з посиланням на норми ст.ст. 526, 527, 610-612, 615, 651, 653 ЦК України позивач просив позов задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 12.11.2024 вказану позовну заяву передано на розгляд за підсудністю до Яремчанського міського суду Івано-Франківської області.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.12.2024 вказану справу передано у провадження судді Єрмак Н.В.

Ухвалою суду від 17.12.2024 відкрито провадження у даній справі та постановлено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження.

09.01.2025 представник відповідачки адвокат Овчаренко І.С. подав через підсистему «Електронний суд» відзив на позов, в якому зазначив, що відповідачка позов не визнає, а заявлені вимоги вважає безпідставними. Так згідно п.3 договору купівлі-продажу земельної ділянки від 29.12.2011 продаж ділянки вчинено за ціною 115000,00 грн. У цьому ж пункті сторони зазначили, що вказана сума коштів сплачена повністю до підписання даного договору. Претензій щодо сплати вартості об`єкта нерухомості продавець до покупця не має. Така заява сторін договору є погодженою сторонами умовою договору, яка була включена до нього для підтвердження факту повного розрахунку за земельну ділянку. Статтею 625 ЦК України визначено умови розірвання договору за рішенням суду, а тому навіть у разі якби факт несплати відповідачкою позивачу вартості придбаної ділянки мав місце, це не було достатньою умовою для розірвання договору. Отже, посилання позивача на неоплату відповідачкою вартості придбаної ділянки є не лише недоведеною позивачем, але й недостовірною обставиною та не може бути підставою для розірвання договору купівлі-продажу від 29.12.2011. Також зазначено, що вказаний договір був укладений між сторонами 13 років тому, проте позивач не наводить у позові жодних причин пропуску позовної давності та не заявляє клопотання про її поновлення. Разом з тим віддаленість подій, на які посилається позивач, не дає можливості відповідачці у повній мірі доводити обставини, які мають значення для правильного вирішення даного спору, а тому відповідачка просить у разі відхилення інших наведених у відзиві доводів проти позову, відмовити у його задоволенні у зв`язку із пропуском позовної давності та стягнути на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.

17.01.2025 представник позивача подав до суду відповідь на відзив у якій зазначив, що заперечуючи проти позову в частині недоведеності факту несплати обумовленої сторонами ціни спірного майна, відповідачка посилається лише на відсутність доказів у самого позивача, при цьому ніяких доказів належного виконання умов договору в частині проведення оплати нею зі свого боку не надає, хоча такі докази у неї мають бути наявними, оскільки позивач є юридичною особою і усі розрахунки проводить у безготівковій формі. Отже відзив у цій частині є необгрунтованим. Також позивач не погоджується із доводами щодо пропуску позовної давності. Відповідно до умов договору продаж спірного майна здійснюється за обумовленою сторонами ціною до його підписання, однак цього не відбулось, інших строків чи порядку оплати за спірне майно сторони між собою не встановлювали. Невиконання відповідачкою обов`язку оплати придбаного спірного майна є істотним порушенням договору, тому позивач направив відповідачці вимогу щодо повернення спірного майна через несплату його погодженої вартості. Саме з дати направлення вказаної вимоги, на думку позивача, і слід відраховувати строк позовної давності звернення до суду в силу положень ч.2 ст.530 ЦК України. Отже позивач вважає, що відповідачка належним чином не обгрунтувала свої заперечення та не спростувала доводи позивача, а тому наявні підстави для задоволення позову.

Згідно розпорядження керівника апарату Яремчанського міського суду Івано-Франківської області №46 від 06.01.2026 та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.01.2026, у зв`язку із закінченням терміну повноважень судді Єрмак Н.В. (дострокове закінчення відрядження) вказану цивільну справу передано у провадження судді Ваврійчук Т.Л.

Ухвалою суду від 09.01.2026 вказану справу прийнято до провадження суддею Ваврійчук Т.Л. та призначено підготовче судове засідання

Ухвалою суду від 03.02.2026 позовну заяву відповідно до ч.11 ст.187 ЦПК України залишено без руху та надано позивачу строк для усунення виявлених недоліків, а саме: долучення доказів на підтвердження сплати судового збору у визначеному законом розмірі при зверненні до суду із вказаним у позовом (за наявності), а за їх відсутності сплати судового збору, виходячи із дійсної вартості спірного майна.

На виконання зазначеної ухвали суду представник позивача 10.02.2026 подав через підсистему «Електронний суд» заяву про усунення недоліків, до якої долучив платіжну інструкцію АТ КБ «ПриватБанк» №1.526117917.1 від 10.02.2026, відповідно до якої позивачем сплачено на рахунок Яремчанського міського суду Івано-Франківської області судовий збір у сумі 4844,80 грн із урахуванням понижуючого коефіцієнту 0,8, так як позов поданий до суду через підсистему «Електронний суд». Зазначив, що до 01.04.2026 зупинено надання послуги про витяг з нормативно-грошової оцінки земельної ділянки на сайті ДЗК. Із урахуванням викладеного просив продовжити розгляд даної справи, одночасно вказавши, що у випадку отримання вказаного витягу, у разі якщо вартість спірної ділянки виявиться більшою за 300280,00 грн, позивач згідний доплатити судовий збір.

Ухвалою суду від 11.02.2026 позовну заяву залишено без руху та продовжено строк для усунення виявлених недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення позивачу даної ухвали для долучення доказів на підтвердження дійсної вартості спірної земельної ділянки станом на час подання позовної заяви (звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки) та сплати судового збору, відповідно до вимог п.1.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за заявлену позовну вимогу майнового характеру, із урахуванням раніше сплаченого судового збору.

На виконання даної ухвали суду представник позивача 10.03.2026 подав через підсистему «Електронний суд» заяву про усунення недоліків до якої долучив Звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки, відповідно до якого станом на 27.02.2026 вартість земельної ділянки площею 0,1220 га кадастровий номер 2611092001:22:002:1074 становить 2063000,00 грн. Одночасно просив продовжити строк на усунення недоліків з огляду на термін, необхідний для виготовлення висновку про вартість земельної ділянки, а також через необхідність та залежність від відключення електроенергії через ворожі обстріли звільнити позивача від сплати решти судового збору, посилаючись на те, що у 2025 році ТОВ «МЖК Житлобуд» не здійснювало господарську діяльність та не мало доходів, що підтверджується доданою довідкою ТОВ «МЖК Житлобуд» від 02.03.2026 за підписом в.о. директора Сергієва В.Б.

Ухвалою суду від 11.03.2026 поновлено позивачу пропущений строк для усунення недоліків позовної заяви, визначений ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 11.02.2026 про залишення позову без руху, прийнято заяву ТОВ «МЖК Житлобуд» про усунення недоліків від 10.03.2026. У задоволенні клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору-відмовлено та відстрочено сплату судового збору у сумі 22333,60 грн до ухвалення судового рішення у справі.

Ухвалою суду від 20.04.2026 закрито підготовче провадження у даній справі та призначено її до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити у повному обсязі. Вказав, що за плином часу у позивача відсутні докази на підтвердження того, що кошти за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 29.12.2011 не були отримані позивачем, проте ні до, ні після укладення вказаного договору кошти в рахунок оплати вартості відчуженої земельної ділянки на рахунок позивача не надходили. Під час укладення договору відповідачка надала квитанцію про сплату коштів, яку позивач сприйняв як підтвердження оплати, але в подальшому було встановлено, що на банківський рахунок позивача ці кошти не надходили. Отримана відповідачкою 24.10.2024 вимога про усунення порушень залишена без реагування, заперечень позивач не отримував. Таким чином, оскільки договір не виконаний реально, позивач вважає свої права порушеними і просить договір розірвати та застосувати двосторонню реституцію. Щодо строку звернення до суду вказав, що між сторонами тривали перемовини, позивач намагався добитися оплати за ділянку та сподівався, що кошти надійдуть, проте документальних доказів на підтвердження даних обставин немає, це були телефонні дзвінки, особисті зустрічі сторін.

Відповідачка у судове засідання повторно не з`явилася, не повідомивши причин неявки, хоча про день та час розгляду справи повідомлялась належним чином, шляхом направлення судових повісток про виклик за зареєстрованим місцем проживання та за адресою проживання, вказаною у відзиві та заявах, поданих її представником, що підтверджується трекінгом відстеження поштового відправлення АТ «Укрпошта» із відміткою «одержувач відсутній за вказаною адресою».

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

29.12.2011 між ТОВ «МЖК Житлобуд» (Продавець) в особі директора ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Веселовським А.Г., зареєстрований у реєстрі за №12854.

Згідно п.1 вказаного договору Продавець передає у власність Покупця земельну ділянку площею 0,1220 га кадастровий номер 2611092001:22:002:1074, цільове призначення-для будівництва і обслуговування готельного комплексу, яка розташована у с. Поляниця, уч. Центр Яремчанської міської ради Івано-Франківської області.

У пункті 3 договору купівлі-продажу зазначено, що продаж земельної ділянки вчинено за ціною 115000,00 грн, які сплачені Покупцем Продавцю повністю до підписання цього договору. Претензій щодо сплати вартості об`єкта нерухомості Продавець до Покупця не має.

Згідно з п.п.14-16 договору цей договір набирає чинності після підписання його сторонами, нотаріального посвідчення та державної реєстрації. Текст договору сторонами прочитаний, зміст, значення та наслідки угоди роз`яснені і відповідають їхнім намірам. Сторони одинаково розуміють значення, умови правочину та його правові наслідки, що підтверджується їх підписами.

21.10.2024 ТОВ «МЖК Житлобуд» направило відповідачці вимогу, в якій вказало, що перевірка надходжень грошових коштів Товариству за період з 01.01.2011 і час направлення вимоги підтвердила відсутність оплати коштів за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 29.12.2011 та введення в оману представника Товариства шляхом надання підробленої або неправдивої квитанції про оплату. У зв`язку із неведеним Товариство вимагало в 7-ми денний термін від дати направлення даної вимоги сплатити кошти за придбану земельну ділянку, а за відсутності коштів повідомити про розірвання договору у судовому порядку.

Зі сформованої судом відповіді з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №2300862 від 03.02.2026 вбачається, що відомості про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку із кадастровим номером 2611092001:22:002:1074 відсутні.

До правовідносин, які виникли між сторонами, суд застосовує наступні норми права.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

У частині першій статті 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частиною першою ст.626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; істотними умовами цивільно-правового договору є умова про предмет договору; умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду; усі інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди-ч.1 ст.638 ЦК України.

Відповідно до ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (частина перша статті 655 ЦК України).

Згідно зі ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Відповідно до частини першої статті 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Як встановлено судом і підтверджується дослідженими доказами, договір купівлі-продажу земельної ділянки від 29.12.2011, згідно з частинами першою, третьою статті 203, частинами першої, другої статті 207, пункту 4 частини першої статті 208, статті 209, статей 655, 657 ЦК України укладений у належній нотаріальній формі, з його змісту убачається, що сторони виконали при укладанні договору вимоги, зокрема, частини першої, четвертої статті 202, частини першої, третьої статті 203, статей 626-628, 638 ЦК України). Вказаний договір підписаний сторонами.

Згідно з ч.5 ст.203 ЦК України договір був спрямований на реальне настання правових наслідків, а саме: покупець ОСОБА_1 набула майно у власність, що сторонами не заперечується.

Факт оплати ОСОБА_1 придбаної земельної ділянки підтверджується самим змістом спірного договору купівлі-продажу від 29.12.2011, відповідно до пункту 3 якого, грошові кошти у сумі 115000,00 отримані продавцем від покупця до підписання цього договору.

Підписання цього договору свідчить про те, що розрахунок за земельну ділянку був здійснений повністю та про відсутність претензій до покупця щодо оплати з боку продавця.

Таким чином, факт попередньої оплати покупцем придбаного за договором купівлі-продажу від 29.12.2011 майна, зафіксований чинним договором, який одночасно є й підтвердженням продавцем прийняття повного виконання зобов`язання та розрахунку, підтвердженого письмовим документом, а, отже, є належним і допустимим письмовим доказом, підписаним обома сторонами.

За правилами доказування, визначеними ст..ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Водночас законом не встановлено, що факт отримання грошових коштів має бути підтверджений певними засобами доказування. Тому кожна зі сторін може доводити таку обставину або спростовувати її будь-якими доказами. Зокрема, таким доказом може бути положення договору про одержання однією стороною від іншої грошових коштів. Натомість заінтересована сторона може спростовувати цю обставину іншими доказами, які, наприклад, свідчать про підписання договору під впливом помилки, обману, насильства тощо.

У даній справі позивачем не надано будь-яких доказів на спростування факту отримання ним грошових коштів на виконання договору купівлі-продажу від 29.12.2011, а у відповіді на відзив зазначено, що докази оплати не надано відповідачкою.

Водночас у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13 Велика Палата Верховного Суду наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Таким чином, обов`язок довести факт неотримання коштів за договором купівлі-продажу покладається саме на позивача як продавця майна.

Водночас при оцінці обраного позивачем способу захисту порушеного права суд звертає увагу на наступне.

Тлумачення ст.629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати.

Розірвання договору належить до загальних способів захисту прав сторін договору.

У свою чергу, глава 54 ЦК України містить спеціальне регулювання відносин щодо купівлі-продажу, зокрема і щодо способів захисту прав продавця, порушених покупцем.

Згідно з частинами першою-третьою ст.692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

У даній справі, покупець отримала товар-земельну ділянку, але, як стверджує позивач, не здійснила оплату за неї.

За таких умов підлягає застосуванню частина третя статті 692 ЦК України, відповідно до якої у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Наведений припис не передбачає можливості продавця за своїм вибором вдатися до іншого способу захисту, зокрема не передбачає можливості розірвання договору в судовому порядку.

У постанові від 22.09.2021 у справі №194/342/15-ц з подібними правовідносинами Верховний Суд дійшов висновку, що такий спосіб захисту як розірвання договору купівлі-продажу, що вже частково виконаний з боку продавця, який передав товар, і покупця, який прийняв товар, не є ефективним, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовляти саме з цих підстав.

Зазначений висновок Верховного Суду ґрунтується на правовому висновку Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норми статті 692 ЦК України, викладеному у постанові від 08.09.2020 у справі №916/667/18 (провадження № 12-145гс19) про те, що «…покупці отримали товар, але, як стверджує позивачка, не здійснили оплати. За таких умов підлягає застосуванню частина третя статті 692 ЦК України, відповідно до якої у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. Наведений припис не передбачає можливості продавця за своїм вибором вдатися до іншого способу захисту, зокрема не передбачає можливості розірвання договору в судовому порядку. Якщо порушення права продавця полягає в тому, що він не отримав грошових коштів від продавця, то способу захисту, який належним чином захистить саме це право, відповідає позовна вимога про стягнення неотриманих коштів.

Натомість такий спосіб захисту, як розірвання договору, що вже частково виконаний з боку продавця, який передав товар покупцю, і який його прийняв, не відповідає суті порушення договору, що полягає в несплаті грошових коштів. Така несплата (повна або часткова) може бути наслідком не навмисного порушення договору з боку покупця (який бажає збагатитися за рахунок затримки оплати), а добросовісної помилки покупця, наприклад, через існування розбіжностей між сторонами щодо суми, належної до сплати, щодо взаємних розрахунків між сторонами (зокрема, як у цій справі).

Крім того, такий спосіб захисту, як розірвання договору, може бути використаний продавцем не з метою відновлення його права на одержання грошових коштів, а з метою невиправданого збагачення, якщо, наприклад, ринкова ціна на продане майно збільшилася, в тому числі завдяки його поліпшенню покупцем. Такі несправедливі наслідки можуть настати через невідповідність зазначеного способу захисту суті порушення права».

Отже, позивач, пред`явивши позовну вимогу про розірвання спірного договору, обрав неналежний спосіб захисту порушеного права.

Згідно із ч.ч.1,3 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц).

Спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновляє порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 11.01.2022 у справі №910/10784/16).

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 02.02.2021 у справі №925/642/19.

За таких обставин суд приходить до висновку, що у задоволенні позовної вимоги про розірвання укладеного між сторонами у справі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 29.12.2011 слід відмовити, так як позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права, що є самостійною підставою для відмови у позові.

Наведене узгоджується із висновками Верховного Суду, зробленими у постановах від 02.06.2021 у справі №636/5261/18, від 16.11.2022 у справі №308/1927/17, від 27.02.2025 у справі №127/14617/21, від 17.09.2025 у справі №127/34437/21, від 20.05.2026 у справі №362/1326/22.

За наявності підстав для відмови у задоволенні позовної вимоги про розірвання договору купівлі-продажу земельної ділянки, відсутні також і підстави для задоволення заявленої позивачем похідної від неї вимоги про застосування наслідків розірвання договору та повернення у власність позивача земельної ділянки із кадастровим номером 2611092001:22:002:1074.

Відмова у позові із зазначеної підстави не позбавляє ТОВ «МЖК Житлобуд» права на звернення до суду із позовом про стягнення неотриманих коштів за договором купівлі-продажу та процентів за користування чужими коштами.

Представник відповідачки у відзиві на позов вказав на те, що позов не підлягає до задоволення з підстав пропуску позивачем позовної давності.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки(стаття 257 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).

За змістом ч.1 ст.261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропуску. Подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16.

Із урахуванням того, що суд прийшов до висновку про відмову у позові ТОВ «МЖК Житлобуд» підстави для застосування позовної давності за заявою відповідачки відсутні.

Відповідно до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України у зв`язку із відмовою у позові з позивача слід стягнути на користь держави недоплачений судовий збір у розмірі 22333,60 грн.

Щодо вимоги відповідачки про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

У відповідності до ч.ч.1,2 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

За приписами ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до ч.ч.1-5 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною шостою ст.137 ЦПК України передбачено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до п.п.1,2 ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Таким чином, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Аналіз наведених вище норм дає підстави вважати, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Представником відповідачки на підтвердження понесених витрат на правничу професійну допомогу в розмірі 2000,00 гривень долучено:

-договір про надання правничої допомоги №55 від 05.01.2025, укладений між Адвокатським Бюро «Ігоря Овчаренка» «Раціональні Правові Рішення» та ОСОБА_1 відповідно до п.п.1.1, 1.2, 2.1, 2.2 якого Адвокатське Бюро заобов`язується надавати Клієнту послуги з правничої допомоги, а Клієнт надавати необхідну для надання таких послуг інформацію та документи, оплачувати такі послуги та відшкодовувати витрати, понесені у зв`язку з їх наданням. Безпосереднє надання правничої допомоги Клієнту здійснюється адвокатами, які входять до складу Бюро та залученими адвокатами, зокрема Овчаренком І.С. За надання правничої допомоги Клієнт сплачує гонорар, який може визначатися як у фіксованому розмірі, так і розраховуватися відповідно до погодинної ставки. У цивільних справах застосовуються такі ставки гонорару, зокрема за підготовку процесуальних та інших документів правового характеру-2000,00 грн/год;

-Акт надання послуг №1 від 07.01.2025 відповідно до якого АБ «Ігоря Овчаренка» «Раціональні Правові Рішення» за договором про надання правничої допомоги №55 від 05.01.2025 надано наступні види послуг: підготовка відзиву на позовну заяву у цивільній справі №537/5965/24-1 год.-2000,00 грн;

-квитанцію АТ КБ «ПриватБанк» від 08.01.2025 №0.0.4115218454.1 відповідно до якої ОСОБА_1 сплачено на рахунок АБ «Ігоря Овчаренка» «Раціональні Правові Рішення» грошові кошти у сумі 2000,00 грн за надані юридичні послуги згідно акту №1 від 07.01.2025;

-свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЗП №001802 від 31.08.2018 на ім`я адвоката Овчаренко І.С. та ордер серії АІ №1756707 від 06.01.2025 на надання правничої допомоги ОСОБА_1 на підставі договору №55 від 05.01.2025 у Яремчанському міському суді Івано-Франківської області.

Суд вважає, що витрати відповідачки на професійну правничу (правову) допомогу підтверджені належними та допустимими доказами, загальна сума витрат на адвокатські послуги не виходить за розумні межі визначення розміру гонорару. Витрати на професійну правничу допомогу на вказану суму є співмірними з наданим адвокатом обсягом послуг, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 13.03.2025 у справі №275/150/22, суд керуючись принципами диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи.

У даній справі представником позивача не заявлено клопотання про зменшення витрат на правову допомогу, а тому приймаючи до уваги те, що у задоволенні позовних вимог ТОВ «МЖК Житлобуд» відмовлено у пвоному обсязі, з позивача слід стягнути на користь відповідачки понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258-268, 273, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «МЖК Житлобуд» до ОСОБА_1 про розірвання договору купівлі-продажу нерухомого майна, повернення земельної ділянки-відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МЖК Житлобуд» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 (дві тисячі) гривень 00 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МЖК Житлобуд» на користь держави судовий збір у розмірі 22333 (двадцять дві тисячі триста тридцять три) гривні 60 коп.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «МЖК Житлобуд», місцезнаходження: 39600, вул. Шевченка, 55/37 м. Кременчук, Кременчуцький район Полтавська область, код ЄДРПОУ: 32275458.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстрована: АДРЕСА_2 , остання відома адреса проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Повне рішення суду складено 16 липня 2026 року.

Головуючий суддя: Тетяна ВАВРІЙЧУК