Рішення № 138276260, 16.07.2026, Косівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/1651/26

Провадження № 2/347/1198/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2026 року м. Косів

Косівський районний суд, Івано-Франківської області, в складі:

головуючої-судді: Крилюк М.І.,

секретаря: Лазорик Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Косів цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СВЕА ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В с т а н о в и в:

Представник ТОВ «СВЕА ФІНАНС» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за двома договорами споживчого кредиту. Позовні вимоги мотивовано тим, що 07.10.2024 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та відповідачем було укладено договір про надання споживчого кредиту №5022768 в електронній формі шляхом обміну електронними повідомленнями відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію». Позивач зазначає, що особу позичальника було ідентифіковано та верифіковано із використанням системи BankID НБУ, після чого відповідач акцептував оферту шляхом введення одноразового ідентифікатора, внаслідок чого кредитний договір був укладений.

На виконання умов договору первісний кредитор надав відповідачу кредитні кошти у сумі 5000,00 грн, які були перераховані на зазначену ним банківську картку. Відповідач належним чином свої зобов`язання не виконав, у зв`язку з чим утворилась прострочена заборгованість. При цьому відповідач здійснював часткові платежі на погашення боргу, що, на думку позивача, свідчить про визнання ним кредитних зобов`язань.

29.07.2025 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» було укладено договір факторингу, за яким до позивача перейшло право вимоги за зазначеним кредитним договором. Станом на день звернення до суду заборгованість за договором №5022768, за розрахунком позивача, становить 16947,67 грн, з яких: 4999,56 грн основний борг, 9448,11 грн проценти, 2500,00 грн штрафні санкції.

24.12.2024 між ТОВ «МІЛОАН» та відповідачем було укладено договір споживчого кредиту №7990688 в електронній формі. За умовами договору відповідачу було надано кредит у розмірі 10000,00 грн, який перераховано на його банківську картку. Відповідач порушив умови договору щодо своєчасного повернення кредитних коштів та сплати передбачених договором платежів, у зв`язку з чим виникла заборгованість. Водночас відповідач здійснював часткове погашення боргу.

27.06.2025 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» було укладено договір факторингу, відповідно до якого позивач набув право вимоги за договором №7990688. Станом на дату подання позову заборгованість за цим договором, за розрахунком позивача, становить 28830,00 грн, у тому числі: 9830,00 грн основний борг, 14000,00 грн заборгованість за комісією та 5000,00 грн штраф.

Обидва кредитні договори укладені з дотриманням вимог Закону України «Про електронну комерцію», шляхом акцепту оферти із використанням одноразового ідентифікатора, що прирівнюється до письмової форми правочину. На підтвердження своїх доводів посилається на положення зазначеного Закону, норми Цивільного кодексу України та правові висновки Верховного Суду щодо дійсності електронних договорів і визнання боргу шляхом здійснення часткових платежів.

З огляду на викладене позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором №5022768 у сумі 16947,67 грн та за договором №7990688 у сумі 28830,00 грн, а також судові витрати.

У судове засідання представник позивача не з`явився, проте просив розглянути справу за його відсутності та не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 , належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, однак у судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив, відзив на позов не подав.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що відповідача було належним чином повідомлено про розгляд справи, а тому можливе ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів відповідно до статті 280 ЦПК України.

Ухвалою Косівського районного суду Івано-Франківської області від 16 липня 2026 року призначено заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд встановив наступне.

Як убачається з копії договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5022768 від 07.10.2024 (а.с.16-28), паспорта споживчого кредиту (додаток №2), довідки про укладення електронного договору та використання одноразового ідентифікатора (додаток №3), 07.10.2024 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та відповідачем було укладено договір про надання споживчого кредиту в електронній формі шляхом обміну електронними повідомленнями відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію». З наданих позивачем документів убачається, що особу позичальника було ідентифіковано та верифіковано із використанням системи BankID НБУ, а акцепт оферти здійснено шляхом введення одноразового ідентифікатора.

Відповідно до документа про перерахування кредитних коштів (додаток №4) ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» виконало свої зобов`язання за договором та перерахувало відповідачу кредитні кошти у сумі 5000,00 грн на банківську картку, зазначену ним при оформленні кредиту. Як убачається з розрахунку заборгованості (додаток №5), відповідач належним чином зобов`язання за договором не виконав, у зв`язку з чим утворилася прострочена заборгованість. Із зазначеного розрахунку також убачається, що відповідач здійснював часткові платежі в рахунок погашення кредитної заборгованості.

Згідно з договором факторингу №01.02-27/25 від 29.07.2025 (додаток №6), витягом із реєстру боржників (додаток №7) право вимоги за кредитним договором №5022768 перейшло від ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» до ТОВ «СВЕА ФІНАНС». Відповідно до розрахунку заборгованості (додаток №5) станом на дату звернення до суду заборгованість за вказаним договором становить 16947,67 грн, з яких 4999,56 грн заборгованість за тілом кредиту, 9448,11 грн заборгованість за процентами та 2500,00 грн штрафні санкції.

Як убачається з копії договору про надання споживчого кредиту №7990688 від 24.12.2024 (а.с.32-37), паспорта споживчого кредиту (додаток №9) та довідки про укладення електронного договору (додаток №10), 24.12.2024 між ТОВ «МІЛОАН» та відповідачем було укладено договір споживчого кредиту в електронній формі. З наданих доказів убачається, що кредитодавець виконав свої зобов`язання та перерахував відповідачу кредитні кошти у сумі 10000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням (додаток №11).

Відповідно до розрахунку заборгованості (додаток №12) відповідач порушив умови договору щодо своєчасного повернення кредитних коштів та сплати передбачених договором платежів, у зв`язку з чим виникла прострочена заборгованість. Із цього ж розрахунку вбачається, що відповідач здійснював часткове погашення кредитної заборгованості.

Згідно з договором факторингу №01.02-16/25 від 27.06.2025 (додаток №13) та витягом із реєстру боржників (додаток №14) право вимоги за кредитним договором №7990688 перейшло до ТОВ «СВЕА ФІНАНС». Відповідно до розрахунку заборгованості (додаток №12) станом на дату звернення до суду заборгованість за цим договором становить 28830,00 грн, з яких 9830,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 14000,00 грн заборгованість за комісією та 5000,00 грн штраф.

На підтвердження дійсності укладення електронних договорів позивач посилається на копії кредитних договорів, інформацію про використання одноразових ідентифікаторів, документи щодо ідентифікації позичальника, а також на положення Закону України «Про електронну комерцію», норми Цивільного кодексу України та правові висновки Верховного Суду щодо укладення електронних договорів і визнання боргу шляхом часткової його сплати.

Посилаючись на наведені обставини та подані докази, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №5022768 у розмірі 16947,67 грн, за кредитним договором №7990688 у розмірі 28830,00 грн, а також понесені судові витрати.

Оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку, що обставини, на які посилається позивач як на підставу позову, підтверджуються належними та допустимими доказами, які містяться в матеріалах справи. Відповідач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, відзиву на позов не подав, доказів на спростування позовних вимог суду не надав.

Як убачається з матеріалів справи, 07.10.2024 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5022768 в електронній формі шляхом обміну електронними повідомленнями, а 24.12.2024 між ТОВ «МІЛОАН» та відповідачем укладено договір про надання споживчого кредиту №7990688 також в електронній формі. Надані позивачем копії договорів, інформація щодо використання одноразових ідентифікаторів, документи про ідентифікацію та верифікацію відповідача із використанням системи BankID НБУ, а також документи, що підтверджують перерахування кредитних коштів на банківську картку відповідача, свідчать про укладення зазначених договорів та виконання первісними кредиторами своїх зобов`язань щодо надання кредитних коштів.

Відповідно до договорів факторингу №01.02-16/25 від 27.06.2025 та №01.02-27/25 від 29.07.2025, а також витягів із реєстрів боржників, право вимоги за зазначеними кредитними договорами перейшло до ТОВ «СВЕА ФІНАНС».

Згідно з розрахунками заборгованості, наданими позивачем, відповідач належним чином своїх зобов`язань за кредитними договорами не виконав, у зв`язку із чим утворилася заборгованість, яка станом на дату звернення до суду становить: за договором №5022768 від 07.10.2024 16947,67 грн, з яких 4999,56 грн заборгованість за тілом кредиту, 9448,11 грн заборгованість за процентами та 2500,00 грн штрафні санкції; за договором №7990688 від 24.12.2024 28830,00 грн, з яких 9830,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 14000,00 грн заборгованість за комісією та 5000,00 грн штраф. Матеріалами справи також підтверджується, що відповідач здійснював часткове погашення заборгованості, що свідчить про визнання ним існування кредитних зобов`язань.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути здійснена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції у мережі Інтернет або в інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом надсилання електронного повідомлення, заповнення електронної форми або вчинення інших дій, що відповідно до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» вважаються прийняттям пропозиції.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», прирівнюється за правовими наслідками до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронного правочину є, зокрема, використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, зокрема передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити грошові кошти тощо або утриматися від вчинення певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника належного виконання його обов`язку. При цьому зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства. Згідно зі статтею 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, а кредитор прийняти виконання, якщо інше не передбачено законом чи договором.

За змістом статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню саме у цей строк. Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється його належним виконанням. Натомість згідно зі статтею 610 ЦК України невиконання або неналежне виконання зобов`язання є його порушенням.

Частиною першою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Водночас статтею 629 ЦК України встановлено принцип обов`язковості договору, відповідно до якого укладений договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона передає у власність другій стороні грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму коштів. За правилами статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позику у строк та в порядку, визначені договором.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлено обов`язок позичальника повернути позику частинами, то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення всієї неповернутої суми позики та сплати належних процентів.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати позичальникові грошові кошти у розмірі та на умовах, визначених договором, а позичальник повернути кредит та сплатити проценти, а також інші платежі, якщо їх сплата передбачена умовами договору.

Отже, із наведених норм матеріального права вбачається, що після отримання кредитних коштів у позичальника виникає обов`язок своєчасно та в повному обсязі виконувати взяті на себе договірні зобов`язання щодо повернення кредиту, сплати процентів, комісій та інших платежів, визначених умовами договору. У разі порушення таких зобов`язань кредитор має право вимагати від боржника повернення всієї суми непогашеної заборгованості, а також інших платежів, передбачених договором та законом.

Оскільки відповідач не виконав належним чином своїх грошових зобов`язань за кредитними договорами №5022768 від 07.10.2024 та №7990688 від 24.12.2024, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «СВЕА ФІНАНС» є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відтак з ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь ТОВ «СВЕА ФІНАНС» заборгованість за договором №5022768 від 07.10.2024 у розмірі 16947,67 грн та заборгованість за договором №7990688 від 24.12.2024 у розмірі 28830,00 грн.

Крім того, відповідно до статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати зі сплати судового збору.

На підставі викладеного, керуючись статтями 509, 525, 526, 527, 530, 599, 610, 625, 629, 10461050, 1054 ЦК України, статтями 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», статтями 141, 263265, 268, 280282 ЦПК України, суд

В и р і ш и в :

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 37616221, місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8, рахунок НОМЕР_2 в АТ «ОТП БАНК», МФО 300528) заборгованість в загальному розмірі 45 777,67 грн (сорок п"ять тисяч сімсот сімдесять сім гривень 67 копійок) , що сколадається із : заборгованості за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5022768 від 07 жовтня 2024 року у розмірі 16 947 (шістнадцять тисяч дев`ятсот сорок сім) гривень 67 копійок та заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 7990688 від 24 грудня 2024 року у розмірі 28 830 (двадцять вісім тисяч вісімсот тридцять) гривень 00 копійок, а також судовий збір у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: М.І. Крилюк