Рішення № 138275428, 16.07.2026, Петриківський районний суд Дніпропетровської області

ПЕТРИКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 187/1033/26

2/0187/682/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" липня 2026 р. селище Петриківка

Петриківський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Говорухи В.О., за участю секретаря судового засідання Неймак М.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

29.05.2026 до Петриківського районного суду Дніпропетровської області через підсистему «Електронний суд» надійшла позовна заява від представника ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23.10.2025 між ТОВ «БІЗПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 559096-КС-002 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до п. 1 Договору кредиту, ТОВ «БІЗПОЗИКА» надає Позичальнику грошові кошти у розмірі 15000,00 грн, на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит. ТОВ «БІЗПОЗИКА» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало, та надало Позичальнику грошові кошти в розмірі 15 000,00 грн. шляхом перерахування на банківську картку Позичальника № НОМЕР_1 .

Представник позивача звертає увагу на те, що ТОВ «БІЗПОЗИКА» не нараховувало жодних процентів після закінчення строку дії Кредитного договору.

ОСОБА_1 , належним чином не виконує свої зобов`язання за Кредитним договором, у боржника станом на 05.05.2026 року утворилась заборгованість за Договором № 559096-КС-002 про надання кредиту, в розмірі 50 850,00 грн., що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту 15 000,00 грн; суми прострочених платежів по процентах 25 350,00 грн.; суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦКУ - 7 500,00 грн; суми прострочених платежів за комісією 3 000,00 грн.

Враховуючи викладене представник позивача просить суд стягнути з відповідача вищезазначену заборгованість та сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Ухвалою від 01.06.2026 позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та витребувано від АТ «УНІВЕСАЛ БАНК» докази. Витребувана інформація надійшла до суду 08.06.2026.

Представник позивача в прохальній частині позовної заяви зазначив про розгляд справи без його участі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

10.06.2026 від відповідача ОСОБА_1 до суду через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву. Відповідачка з вказаним боргом не згодна, зазначає, що розрахунок заборгованості, саме в частині суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦКУ - 7 500,00 грн є неправомірним та суперечать Цивільному Кодексу України та відповідним нормам права. Також зазначає, що положення кредитного договору №559096-КС-002 від 23.10.2025 сплату позичальником комісії, пов`язану з наданням Кредиту у розмірі в сумі 3000 грн. є нікчемними, суперечать положенням статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» і є нікчемними з моменту укладення договору, а тому позовні вимоги про стягнення з мене на підставі цих положень договору комісії у розмірі 3000 грн. задоволенню не підлягають. Відповідачка просить суд здійснити перерахунок суми прострочених платежів по процентах, виключивши з бази нарахування витрати, які не були належним чином обґрунтовані та документально підтверджені кредитодавцем, у відповідності до вимог чинного законодавства України. Щодо позовних вимог позивача щодо стягнення витрат та правничої допомоги, просить суд скасувати дані вимоги, оскільки відповідачка не знала про подачу до суду Товариством позовної заяви та кредитором не здійснювалось досудове врегулювання вказаного боргу, та також позивачем не було здійснено належних вимог щодо отримання нею копії позовної заяви та додатків до неї. Враховуючи викладене, просить суд:

1. Відмовити ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА», в позовній заяві в частині стягнення вимоги щодо «…Суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦКУ- 7 500,00 …»., відповідно до п.18, «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.

2. Відмовити ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА», в позовній заяві в частині стягнення вимоги щодо «..суми прострочених платежів за комісією у розмір 3 000 грн … ».

3. Здійснити належний перерахунок заборгованості за позовом ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА за «Суми прострочених платежів по процентах 25 350,00 грн».

4. Повністю відмовити ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» в позовній заяві в частині стягненні з мене судового збору у розмірі 2662,40 грн.

10.06.2026 від представника позивача через підсистему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив. Представник позивача звертає увагу суду на те, що у відзиві на позовну заяву сторона відповідача не заперечує наступних обставин справи: укладення кредитного договору з позивачем; отримання кредитних коштів за кредитним договором. Відповідно до п. 2.5. Кредитного договору комісія за надання Кредиту становить 3 000,00 грн. Комісія нараховується одноразово при видачі Кредиту в дату видачі Кредиту. Розмір Комісії, встановлений цим пунктом Договору, залишається незмінним протягом усього строку (терміну) Договору. Процента ставка (проценті ставки) за кредитним договором нараховується кожен день на залишок заборгованості Позичальника за тілом кредиту. У п. 4.2.2. Кредитного договору був встановлений орієнтовний графік платежів, відповідно до якого Позичальник повинен був здійснювати платежі у відповідному розмірі та у відповідні дати. Якби Позичальник здійснював платежі у відповідності до встановленого графіку платежів, йому дійсно потрібно було б сплатити суму орієнтовної загальної вартості кредиту, яка зазначена у Кредитному договорі. Звертають увагу суду на те, що позичальник добровільно погодився з умовами Кредитного договору та Правилами та погодився їх виконувати, що відповідає принципу свободи договору встановленому статтею 627 ЦК України. Якби Позичальника не влаштовували умови Кредитного договору, він міг його просто не укладати. Повідомляють, що до позовної заяви був доданий детальний розрахунок заборгованості позичальника за Кредитним договором. Доданий до позовної заяви розрахунок заборгованості Позичальника за кредитним договором ґрунтується на умовах кредитного договору та узгоджується з обставинами та матеріалами справи.

11.06.2026 від відповідача ОСОБА_1 до суду через підсистему «Електронний суд» надійшли заперечення (на відповідь на відзив). Відповідачка в обґрунтування своїх заперечень зазначає, що кредитний договір № 559096-КС-002 укладено 23.10.2025, тобто в період дії воєнного стану в Україні. Будь-які нарахування за ст. 625 ЦК України у розмірі 7 500,00 грн. є повністю протиправними. Позивач не надав суду зрозумілого математичного та правового алгоритму: яким чином при тілі кредиту в 15 000,00 грн. та заявлених загальних витратах у 22 034,37 грн., сума лише самих прострочених процентів раптово склала 25 350,00 грн. Відповідачка не отримувала жодної претензії, вимоги чи повідомлення, так само як і копії позовної заяви з додатками від самого позивача. У зв`язку з чим, просить суд скасувати вимоги щодо стягнення з неї витрат та правничої допомоги зазначені у відзиві на позовну заяву.

11.06.2026 та 12.06.2026 від представника позивача через підсистему «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення у справі. Представник позивача пояснює, що позовна заява ТОВ «Бізнес Позика» до про стягнення заборгованості за Кредитним договором була подана до суду через ЄСІТС «Електронний суд» після закінчення строку дії Кредитного договору та в межах загального строку позовної давності (з врахуванням продовження та зупинення перебігу строку позовної давності у зв`язку з введенням воєнного стану в Україні). Відповідно до вищевикладеного, повідомлення-вимога про повне дострокове повернення кредиту не була необхідною. Позивач не направляв відповідачу жодну повідомлення-вимогу про повне дострокове повернення кредиту відповідно до Закону України «Про споживче кредитування», оскільки Позивач не звертався до суду з позовною заявою про повне дострокове повернення кредиту. Також звертають суду на те, що сторона відповідача не зазначила жодної норми Закону чи підзаконного акту, відповідно до якої позивач начебто був зобов`язаний здійснювати заходи досудового врегулювання спору між позивачем та відповідачем та начебто був зобов`язаний направляти відповідачу будь-які повідомлення-вимоги тощо. Вкотре зазначають, що позичальник добровільно погодився з умовами Кредитного договору та Правилами та погодився їх виконувати, що відповідає принципу свободи договору встановленому статтею 627 ЦК України. Якби Позичальника не влаштовували умови Кредитного договору, він міг його просто не укладати; Протягом строку (терміну) дії Кредитного договору та/або після його закінчення Позичальник не звернувся із заявою про розірвання Кредитного договору та/або визнання Кредитного договору недійсним в цілому або його окремих частин; Всі істотні умови Кредитного договору, зокрема тип кредиту, процентна ставка, комісія за надання кредиту, строк дії кредиту, графік платежів за кредитним договором тощо встановлені не у Правилах надання кредитів, Паспорті споживчого кредиту (за споживчими кредитами) чи якихось «тарифах та умовах» тощо, а безпосередньо у Кредитному договорі, який Позичальник уклав шляхом обміну електронними повідомленнями у порядку, визначеному статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію», та підписав за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

12.06.2026 від відповідача ОСОБА_1 до суду через підсистему «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення у справі. Відповідачка надала письмові пояснення, аналогічні раніше викладеним у відзиві на позовну заяву. Крім того, в поясненнях викладено ті самі вимоги.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Отже, вивчивши наявні у справі письмові докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову через наступне.

Судом встановлено, що 23.10.2025 між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту № 559096-КС-002, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний одноразовим ідентифікатором в порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». Позичальник ОСОБА_1 підписала цей договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-3364.

Відповідно до п. 2.1. Договору, Кредитодавець надає Позичальнику Кредит в розмірі 15 000,00 (П`ятнадцять тисяч гривень 00 копійок) грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом та Комісію у порядку та на умовах, визначених цим Договором та Правилами надання споживчих кредитів ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БІЗНЕС ПОЗИКА» (надалі - Правила).

Відповідно до п. 2.3. Договору, строк, на який надається Кредит: 24 тижні.

Відповідно до п.п. 2.4., 2.5. Договору, стандартна процентна ставка за Кредитом: в день 1%, фіксована. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку (терміну) Договору. Встановлений Договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено Кредитодавцем в односторонньому порядку. Комісія за видачу кредиту (надалі - Комісія): 3 000,00 грн.

Строк дії Договору: до 09.04.2026 року. Орієнтовна загальна вартість наданого Кредиту: 37 034,37 грн. (п.п. 2.8.-2.9. Договору)

Згідно з п. 3.1. Договору, технологія (порядок) укладання Договору: Договір укладається з використанням ІКС Кредитодавця, дистанційно, в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» шляхом надання пропозиції укласти Договір (оферти) Кредитодавцем та ї прийняття (акцептування) Позичальником. Договір укладається з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії», інших нормативно-правових актів Національного банку України.

За інформацією наданою АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», на ім`я ОСОБА_1 банком емітовано платіжну картку № НОМЕР_1 . Банком надана виписка про рух коштів за платіжною карткою за період з 23.10.2025 по 09.04.2026, з якої вбачається зарахування грошових коштів 23.10.2025 в розмірі 15 000,00 грн.

Отже наявні докази того, що банківська картка, на яку перераховані кредитні кошти 23.10.2025 у розмірі 15 000,00 грн. дійсно належить ОСОБА_1 .

Відповідно до розрахунку заборгованості, заборгованість відповідача станом на 07.05.2026 заДоговором № 559096-КС-002 від 23.10.2025 про надання кредиту становить 50 850,00 грн., що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту 15 000,00 грн; суми прострочених платежів по процентах 25 350,00 грн.; суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦКУ - 7 500,00 грн; суми прострочених платежів за комісією 3 000,00 грн.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону є оригіналом такого документа.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з ч. 3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до змісту ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принципу справедливості розгляду справи судом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Щодо вирішення вимоги про стягнення комісії в розмірі 3000,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Як встановлено ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України є обов`язком фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику.

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 09 грудня 2019 року в справі №524/5152/15.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення комісії в розмірі 3000,00 грн. задоволенню не підлягають.

Щодо вимоги позивача про стягнення відсотків відповідно до ст. 625 ЦК України у розмірі 7 500,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, у разі прострочення виконання грошового зобов`язання боржник на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим, проценти, передбачені ст. 625 ЦК України, є видом цивільно-правової відповідальності за порушення грошового зобов`язання, а не платою за користування кредитом.

Суд враховує, що у спірних правовідносинах сторонами вже погоджено плату за користування кредитом у вигляді процентів, які нараховуються за умовами договору, що свідчить про наявність у кредитодавця компенсації за користування грошовими коштами.

За таких обставин додаткове стягнення процентів відповідно до ст. 625 ЦК України за той самий період призводило б до подвійного покладення на відповідача обов`язку сплачувати плату за користування грошовими коштами та відповідальності за одне і те саме порушення, що суперечить принципам справедливості, добросовісності та розумності.

Крім того, суд враховує, що відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного стану, а також у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, позичальник звільняється від відповідальності, передбаченої ст. 625 ЦК України, за прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором.

Суд враховує, що за змістом положень ст. 524, 533, 535, 625 ЦК України зобов`язання, яке виникло між сторонами на підставі кредитного договору, є грошовим, а проценти, передбачені ст. 625 ЦК України, є видом відповідальності за порушення такого зобов`язання.

Разом з тим, у даному випадку застосування такої відповідальності обмежується спеціальними нормами законодавства, зокрема п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, які підлягають пріоритетному застосуванню.

Оскільки спірні правовідносини виникли та існують у період дії воєнного стану, суд приходить до висновку, що відповідач звільняється від відповідальності у вигляді нарахування процентів, передбачених ст. 625 ЦК України.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення відсотків відповідно до ст. 625 ЦК України у розмірі 7 500,00 грн. є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Щодо вимоги відповідача щодо належного перерахунку відсотків, суд зазначає наступне.

За умовами кредитного договору передбачена процентна ставка фіксована, у розмірі 1% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит.

22.11.2023 прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ (набрав чинності 24.12.2023) (далі по тексту Закон №3498-ІХ), яким внесено зміни до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (пп.6 п.5 Розділу І Закону № 3498-ІХ) та доповнено пунктом 17 розділ IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» (пп.13 п.5 Розділу І Закону № 3498-ІХ).

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Оскільки, кредитний договір укладено 23.10.2025 строком до 09.04.2026, а відсотки за користування кредитом нараховані саме до 09.04.2026 в розмірі щоденних 1 %, то відповідно позивач в межах строку дії договору та в рамках законодавчо визначених розмірах правомірно здійснив нарахування відсотків в сумі 25 350,00 грн. (169 днів * 150 грн.), а тому суд відхиляє доводи відповідача щодо необґрунтування позивачем заборгованості за відсотками.

Суд зауважує, що відповідач не надала власний контрозрахунок заборгованості, що узгоджується із висновком Верховного Суду, викладеним в постанові від 11.07.2018 року у справі № 753/7883/15 у відповідності до якого, доводи сторони про необґрунтованість розрахунку заборгованості є безпідставними, якщо на його спростування сторона не надала власного розрахунку.

Щодо тверджень відповідача про неотримання нею позовної заяви від ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА».

На виконання вимог ст. 177 ЦПК України позивачем, зокрема, долучено до позовної заяви докази надіслання за місцезнаходження відповідача (пров. 1-й Центральний, буд. 2, с. Єлизаветівка Дніпровського району Дніпропетровської області) позовної заяви з додатками, що підтверджується наявним у справі описом вкладення до цінного листа (№ відправлення 0505623468334) та накладною. Поштове відправлення повернуто на адресу відправника у зв`язку з закінченням строку зберігання. Отже, відповідачка свідомо не скористалась своїм правом отримати позовну заяву.

З урахуванням викладеного суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» підлягають частковому задоволенню, та з відповідача необхідно стягнути на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 559096-КС-002 від 23.10.2025 в розмірі 40 350,00 грн., що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту 15 000,00 грн.; суми прострочених платежів по процентах 25 350,00 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст.141 ЦПК України, судові витрати підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 14597 від 15.05.2026.

Оскільки позовні вимоги про стягнення заборгованості задоволено частково, то сума судового збору в розмірі 2112,64 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 256, 257, 512, 514, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 258-259, 263-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованість за кредитним договором № 559096-КС-002 від 23.10.2025 станом на 05.05.2026 в розмірі 40 350,00 грн. (сорок тисяч триста п`ятдесят грн. 00 коп.), що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту 15 000,00 грн.; суми прострочених платежів по процентах 25 350,00 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА», відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» судові витрати, що складаються із судового збору у розмірі 2112,64 грн. (дві тисячі сто дванадцять грн. 64 коп.)

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (ЄДРПОУ: 41084239, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411);

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ).

Повне судове рішення складено 16.07.2026.

Суддя В.О. Говоруха