Рішення № 138272519, 16.07.2026, Переяславський міськрайонний суд Київської області (до 25.04.2025 - Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області)

Справа № 373/1378/26

Провадження № 2/373/1350/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2026 року м. Переяслав

Переяславський міськрайонний суд Київської області у складі

головуючої судді Хасанової В.В.,

за участю

секретаря судового засідання Шинкаренко А.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» Луценко Ю.С. звернулась до суду із позовною заявою до відповідачки ОСОБА_1 про стягнення на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованості за кредитним договором № 1487-2788 від 22.12.2024 в розмірі 130781,20 грн, а також понесених судових витрат на оплату судового збору в сумі 2662,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 22.12.2024 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту (creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, був укладений електронний договір про надання кредиту № 1487-2788. Зазначений кредитний договір разом із Правилами відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), Паспортом споживчого Кредиту, Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за Договором (Графік платежів за Договором) відповідно до Методики Національного банку України складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та з яким Позичальник була попередньо ознайомлена. Кредитний договір був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа. На виконання вимог договору, позичальниці було надано одноразовий ідентифікатор для підписання кредитного договору № 1487-2788 від 22.12.2024 та підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів.

Відповідно до умов кредитного договору ОСОБА_1 надано кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах: сума кредиту 29200,00 грн; строк кредитування 300 днів; базовий період 14 днів; комісія за надання кредиту 20,00 %; знижена процентна ставка 0,90 % в день; стандартна процентна ставка 1,00 % в день.

Позивач виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши ОСОБА_1 кредитні кошти відповідно до умов укладеного кредитного договору. Відповідачка підтвердила виникнення своїх зобов`язань шляхом прийняття виконання зобов`язання кредитодавця, а саме, отримавши кредитні кошти, вона не скористалась своїм правом протягом 14 календарних днів з дня укладення кредитного договору відмовитися від договору без пояснення причин, у тому числі в разі отримання нею грошових коштів.

Усвідомлюючи виникнення фінансових зобов`язань перед позивачем, відповідачка здійснила часткову оплату в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, шляхом здійснення платежів, що зазначено у розрахунку заборгованості за кредитним договором.

Сплачуючи кредит, відповідачка вчинила конклюдентні дії, що свідчать про прийняття нею умов укладеного кредитного договору, який створив для неї певні цивільні права та обов`язки, частину з яких було реалізовано.

В подальшому, відповідачка порушила умови кредитного договору та не повернула в повному обсязі кредит кредитодавцю, а також не виконала в повному обсязі всі інші свої грошові зобов`язання перед кредитодавцем за кредитним договором. Станом на 18.03.2026 загальний розмір заборгованості становить 130781,20 грн, що складається із заборгованості за кредитом 29200,00 грн; заборгованості за нарахованими процентами 83512,00 грн; заборгованості за процентами, нарахованими на підставі ст. 625 ЦК України 14308,00 грн.; заборгованості по комісії 3761,20 грн.

Представником позивача зазначено, що включення до тексту договору умов про сплату комісії за надання кредиту, неустойки та інших платежів за прострочення виконання зобов`язання, та їх нарахування є законним та обґрунтованим, оскільки вони базуються на чинних нормах спеціального законодавства України, які регламентують питання щодо надання споживчих кредитів, яким і є по своїй правовій суті кредитний договір.

Ухвалою суду від 04.05.2026 справу прийнято до провадження та призначено розгляд справи за загальними правилами позовного провадження в підготовче засідання на 19.05.2026; запропоновано відповідачу протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення йому даної ухвали подати відзив на позовну заяву, а також всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.

19.05.2026 сторони в підготовче засідання не з`явилися. Представник позивача в судове засідання не з`явивсь, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. Матеріали справи містять клопотання про розгляд справи без його участі та про задоволення позовних вимог.

Поштове відправлення на ім`я відповідача ОСОБА_1 з копією ухвали про відкриття провадження надіслане за адресою зареєстрованого місця проживання, що встановлена відповідно до інформації ЄДДР повернулись до суду без вручення з відміткою «адресат відсутній».

Ухвалою суду від 19.05.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 01.06.2026 о 14:00.

01.06.2026 судове засідання відкладено до 16.07.2026 о 08:30 в зв`язку з неявкою відповідача. Поштове відправлення на ім`я відповідача ОСОБА_1 надіслане за адресою зареєстрованого місця проживання повернулось до суду без вручення з відміткою «адресат відсутній».

16.07.2026 сторони в судове засідання не з`явилися. Представник позивача в судове засідання не з`явивсь, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. Матеріали справи містять клопотання про розгляд справи без його участі та про задоволення позовних вимог.

Поштове відправлення на ім`я відповідача ОСОБА_1 надіслане за адресою зареєстрованого місця проживання вчергове повернулось до суду без вручення з відміткою «адресат відсутній».

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а в даному випадку суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачка належним чином повідомлена про розгляд даної справи.

У відповідності до ст. 174, 178 ЦПК України відповідачка не скористалася своїм процесуальним правом та не направила суду відзив на позовну заяву із викладенням заперечень проти позову, будь-яких клопотань на адресу суду від неї не надходило.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, повно, всебічно та безпосередньо з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд дійшов наступних висновків.

За приписами ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи виникає спір.

Доказування у цивільній справі, як і судове рішення, не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом становлено, що між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 22.12.2024 укладено в Інформаційно-телекомунікаційній системі на вебсайті Товариства договір про відкриття кредитної лінії № 1787-2788, який зі сторони кредитодавця підписаний директором кваліфікованим електронним підписом, а зі сторони позичальника ОСОБА_1 електронним підписом шляхом введення одноразового ідентифікатора (пароля) A8520.

Відповідно до умов договору товариством надано позичальниці кредит у розмірі 29200,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності. Строк кредиту складає 300 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальниці. Дата повернення (виплати) кредиту 17.10.2025.

Плата за видачу кредиту передбачена у формі процентів за користування кредитом. Тип процентної ставки за користуванням кредитом фіксована.

Відповідно до положень кредитного договору базовий період складає 14 календарних днів та є проміжком часу впродовж строку дії договору, в останні дні яких у позичальниці настає обов`язок сплати відсотків за користування кредитом. В останній день закінчення кожного базового періоду позичальниця зобов`язується сплачувати проценти за користування кредитом згідно Графіку платежів, який є Додатком до договору.

За змістом договору стандартна процентна ставка становить 1,00 % за кожен день користування кредитом та застосовується протягом всього строку дії договору; знижена процентна ставка становить 0,90 % за кожен день користування кредитом та застосовується з першого дня користування кредитом протягом усього періоду дії Договору за умови, якщо позичальник своєчасно і у повному обсязі сплачує проценти за користування кредитом, комісію за видачу кредиту та повертає кредитодавцю отриманий кредит згідно з Графіком платежів за зниженою ставкою.

Умовами договору (п. 4.7) сторони узгодили нарахування комісії за видачу кредиту, що становить 20,00 % від суми виданого кредиту у день видачі кредиту.

Зазначені умови договору підтверджуються: Правилами відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) продукту «На все», затвердженими наказом директора № № 113-П від 31.10.2024; Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за Договором № 1487-2788 (Графік платежів за Договором за зниженою ставкою) відповідно до Методики Національного банку України розрахована за умови застосування зниженої процентної ставки за користування кредитом у розмірі 0.90% на день; Договором про відкриття кредитної лінії № 1487-2788 продукту «НА ВСЕ» від 22.12.2024; Паспортом споживчого кредиту, що також підписані ОСОБА_1 електронним підписом ? одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) A8520.

За умовами договору (п. 4.6) кредит надається позичальнику шляхом безготівкового переказу грошової суми кредиту на банківський рахунок позичальника шляхом використання вказаних позичальником реквізитів електронного платіжного засобу. Кредит вважається наданим позичальнику з моменту списання грошових коштів з банківського рахунку кредитодавця за належними реквізитами для їх наступного зарахування на електронний платіжний засіб зазначений позичальником при оформленні кредиту.

З довідки ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» про перерахування суми кредиту № 1487-2788 від 22.12.2024, ОСОБА_1 , встановлено видачу коштів за кредитним договором № 1487-2788 від 22.12.2024 через платіжну систему LiqPay в розмірі 7100,00 грн на платіжну картку НОМЕР_1 в розмірі 29200,00 грн на платіжну картку НОМЕР_2 , платіж № 2568304477.

До позовної заяви позивачем долучено розрахунок заборгованості за договором № 1487-2788 від 22.12.2024, укладеним з ОСОБА_1 , за період з 22.12.2024 по 18.03.2026. З розрахунку встановлено, що сума наданого кредиту за зазначеним кредитним договором становить 29200,00 грн.

Згідно з розрахунком 05.01.2025 відповідачкою на погашення кредитної заборгованості за договором було внесено платіж у розмірі 6050,00 грн.

Таким чином, станом на 18.03.2026 загальний розмір заборгованості позивачем визначено у сумі 130781,20 грн, що складається із заборгованості за кредитом 29200,00 грн; заборгованості за нарахованими процентами 83512,00 грн; заборгованості за процентами нарахованими на підставі ст. 625 ЦК України 14308,00 грн.; заборгованості по комісії 3761,20 грн.

Надаючи оцінку зібраним у справі доказам, суд виходить з наступного.

Між сторонами існує спір, що виник з договірних правовідносин, які регулюються нормами цивільного права про зобов`язання та договір, а також спеціальним Законом України «Про споживче кредитування».

За правилами ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 3 ст. 203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За нормами ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» (в редакції, яка була чинна на день виникнення правовідносин) зазначено, що електронний договір ? це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України врегульовано, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Проаналізувавши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновків, що позовні вимоги слід задовольнити частково.

Між сторонами дійсно виникли правовідносини, починаючи з 22.12.2024, що підтверджується укладеним кредитним договором № 1487-2788 від 22.12.2024 шляхом надання позичальниці одноразового ідентифікатора А8520 для підписання кредитного договору. Зазначений кредитний договір разом із Правилами відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) продукту «На Все» складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та з яким позичальниця була попередньо ознайомлена.

З матеріалів справи вбачається, що 22.12.2024 відповідачка отримала від позивача кредитні кошти у загальному розмірі 29200,00 грн.

Усвідомлюючи виникнення фінансових зобов`язань перед кредитодавцем, відповідачка здійснила часткову оплату на погашення заборгованості за кредитним договором № 1487-2788 від 22.12.2024, що відображено у розрахунку заборгованості, який був детально досліджений судом. Зазначена обставина також не оспорюється відповідачкою.

Верховний суд у постанові по справі № 916/2403/18 від 10.09.2019 зауважив, що до дій, які свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, може належати зокрема часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Таким чином, здійснивши платіж на оплату частково процентів та комісії, відповідачка ОСОБА_1 вчинила конклюдентні дії щодо визнання цього договору, у тому числі суми нарахованих процентів.

Суд, проаналізувавши розрахунок заборгованості на відповідність умовам кредитного договору, встановив, що станом на 18.03.2026 відповідачка також не сплатила решту комісії за надання кредиту, що становить 5840,00 грн (29200,00 грн х 20,00 %).

Щодо правомірності нарахування комісії за надання кредиту суд зазначає наступне. 10 червня 2017 року набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування». Відповідно положенням ч. 2 ст. 8 Закону до загальних витрат за споживчим кредитом, які має понести позичальник, включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, в тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, а також юридичне оформлення. Те ж саме було прописано і в Положенні про додаткові вимоги до договорів небанківських установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит), затверджених постановою Правління Національного банку України № 113 від 03.11.2021. Окрім того, комісія за надання кредиту була також відображена і в тексті кредитного договору, який був підписаний відповідачкою, а також частково сплачена нею, що свідчить про її обізнаність щодо включення комісії до загальних витрат за кредитом. Таким чином, суд доходить висновку про правомірність умов договору щодо сплати комісії, а також нарахування заборгованості по комісії в розмірі 3761,20 грн.

Щодо нарахування позивачем заборгованості по процентам за ст. 625 ЦК України у розмірі 14308,00 грн, суд враховує положення Закону України від 15.03.2022 № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», яким розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено п. 18 та передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється, зокрема, від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Суд не може погодитися з аргументами позивача про те, що норми Цивільного кодексу України в питанні нарахування зазначених процентів, що є відповідальністю визначеною ст. 625 ЦК України, є загальними та поступаються в пріоритеті застосуванню норм спеціального законодавства Закону України «Про споживче кредитування» з огляду на наступне.

За змістом ч. 2 ст. 4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є саме Цивільний кодекс України.

Якщо суб`єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов`язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до Цивільного кодексу України.

Так основним регулятором договірних відносин є Цивільний кодекс України, а не окремі закони, що вбачається з аналізу висновків постанови Верховного Суду від 10.10.2018 у справі № 362/2159/15-ц.

Водночас, як зазначає в позовній заяві позивач у даній справі, п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», що набув чинності 24.12.2023, встановлено, що у разі прострочення споживачем у період з 01.03.2020 до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені ч. 4 ст. 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені ч. 2 ст. 3 цього Закону.

З системного аналізу як приписів п. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування», про які вказує позивач, так і п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, вбачається, що відповідні положення ЗУ «Про споживче кредитування» не мають предметом свого правового регулювання правовідносини щодо нарахування неустойки під час воєнного стану в державі, а стосуються унормування цивільного законодавства у зв`язку з іншими обставинами, а саме прийняття ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 22.06.2021 у справі № № 334/3161/17, невідповідність окремих положень спеціального закону положенням кодексу не може бути усунено шляхом застосування правила, за яким із прийняттям нового нормативно-правового акта автоматично призупиняє дію акт (його окремі положення), який був чинним раніше. Кодекс є основним актом цивільного законодавства, тому будь-які зміни в регулюванні однопредметних правовідносин можуть відбуватися лише з одночасним внесенням змін до нього відповідно до порядку, встановленого кодексом. Суб`єкт законодавчої ініціативи зобов`язаний разом із законопроєктом про інакше регулювання цивільних відносин подати проєкт про внесення відповідних змін до ЦК. Якщо ж ЦК не змінився, колізійний принцип lex posterior derogat priori, за яким пізніший закон скасовує попередній, не застосовується. Норма ЦК превалює над однопредметною нормою іншого нормативно-правового акта, який має юридичну силу закону України. Спеціальні норми закону можуть містити уточнювальні положення, проте не можуть прямо суперечити положенням ЦК України. Якщо Цивільний кодекс України та інший нормативно-правовий акт, що має юридичну силу закону України, містять однопредметні норми, що мають різний зміст, то пріоритетними є норми Цивільного кодексу України.

Таким чином, суд доходить висновку про відмову в задоволенні вимог в частині стягнення з відповідачки процентів за ст. 625 ЦК України у розмірі 14308,00 грн.

З`ясувавши обставини справи та перевіривши їх наявними доказами, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог про стягнення з відповідачки заборгованості в загальному розмірі 116 473,20 грн, з яких: заборгованість за кредитом 29200,00 грн; заборгованість за процентами 83512,00 грн; комісія 3761,20 грн.

За правилами ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір 2662,40 грн, у розмірі визначеному у ст. 4 Закону України «Про судовий збір».

Позивачем визначено ціну позову сумою стягнення 130 781,20 грн. Оскільки суд задовольняє позовні вимоги частково на суму 116 473,20 грн, що становить 89,06 % від ціни позову, то з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2371,13 грн (2662,40 грн х 89,06 %).

Керуючись статтями 263-265 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 1487-2788 від 22.12.2024 в розмірі 116 473 (сто шістнадцять тисяч чотириста сімдесят три) грн 20 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» судовий збір в розмірі 2371 (дві тисячі триста сімдесят одна) грн 13 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повні найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», адреса місцезнаходження: б-р Лесі Українки, 26, офіс 407, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 38548598;

відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя В.В. Хасанова