Рішення № 138271998, 15.07.2026, Вишгородський районний суд Київської області

"15" липня 2026 р. Справа № 363/1858/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2025 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючого-судді Чіркова Г.Є.,

при секретарі Лещенко І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді цивільну справу за позовом за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

представник позивача звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на порушення відповідачем договірних зобов`язань по сплаті коштів за наданий кредит, а тому порушує питання про стягнення з останнього заборгованості за договором про надання коштів у позику, в тому числі й на умовах споживчого кредиту № 437110 від 13 січня 2020 року в розмірі 23 331 грн., з яких 7 000 грн. - тіло кредиту, 15 330 грн. - проценти за користування кредитом, 1 001 грн. - штраф, а також судовий збір в розмірі 2 662 грн. 40 коп та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 грн.

Представник позивача в судове засідання не прибув, подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, просив про задоволення позову.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, до суду повторно не прибув, участі у розгляді справи в суді не взяв, відзиву не подав.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.

Встановлено, що 13 січня 2020 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 437110, який підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором Х409, направленим на номер телефону НОМЕР_1 .

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2, 1.3, 1.3.1, 1.3.2, 1.4, 1.5, 1.6, 1.7, 4.4 Договору, товариство надає клієнту грошові кошти в розмірі 7 000,00 грн. (далі - кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов?язується повернути позику та сплатити проценти за користування позикою.

Позика видається строком на 30 днів. Договір діє до повного виконання клієнтом своїх зобов?язань за цим Договором.

Сторони погодили наступну процентну ставку за користування позикою:

Акційна процентна ставка становить 1,90 процентів від суми позики за кожен день користування позикою (693,50 процентів річних) у межах строку надання позики, зазначеного в пункті 1.2 цього Договору.

Стандартна процента ставка складає 1,90% від суми позики за кожний день користування позикою (693,50 процентів річних).

Сукупна вартість позики за акційною ставкою складає 157,00 % від суми позики

(у процентному виразі) або 10 990,00 грн. (у грошовому виразі) та включає в себе: проценти (відсотки) за користування позикою 57,00% від суми позики (у процентному виразі) або 3 990,00 грн. (у грошовому виразі).

Сукупна вартість позики за стандартною процентною ставкою складає 157, 00% від суми позики (у процентному виразі) або 10 990 грн. (у грошовому виразі) та включає в себе: проценти (відсотки) за користування позикою 57,00% від суми позики (у процентному виразі) або 3 990, 00 грн (у грошовому виразі).

Позика надається шляхом перерахування товариством грошових коштів на банківський картковий рахунок, вказаний клієнтом.

У випадку неможливості виконання зобов?язань за Договором у повному обсязі у встановлений термін, клієнт має право ініціювати продовження строку користування позикою та зміну дати повернення позики, шляхом укладення Додаткової угоди до Договору позики, у порядку, передбаченому в правилах. Товариство залишає за собою право відмовити клієнту у продовженні строку користування позикою.

У випадку прострочення повернення суми позики за користування позикою клієнт зобов?язаний сплатити товариству неустойку в вигляді штрафу у розмірі 1,1 % від суми позики, що становить "77,00" грн за кожен день існування порушення.

Крім цього, 12 лютого 2026 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено Додатковий договір №622407 до Договору № 437110 від 13 січня 2020 року про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту за яким відповідач звернувся до кредодавця із проханням продовжити строк користування позикою у зв`язку із неможливістю виконання зобов`язань. Як наслідок, кредитодавець із відповідачем домовились про продовження строку користування позикою до 14 березня 2020 року.

Зазначене також підтверджується паспортом споживчого кредиту.

Із листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» №1-0701 від 07 січня 2026 року вбачається, що 13 січня 2026 року через сервіс онлайн платежів iPay.ua, номер транзакції - 46435593 перерахувано на картковий рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_2 грошові кошти в розмірі 7 000 грн,

16 листопада 2020 року між ТОВ «Лінеура України» та ТОВ «Фінансова компанія Кредит-Капітал» укладено Договір факторингу №ККЛУ-16112020, відповідно до якого право вимоги за кредитним договором №437110 від 13 січня 2020 року укладеним між ТОВ «Лінеура України» та ОСОБА_1 перейшло до ТОВ «ФК Кредит-Капітал».

Згідно витягу з Реєстру боржників до Договору Факторингу № ККЛУ-16112020 від 16 листопада 2020 року, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 437110 від 13 січня 2020 року складає 23 331 грн., з яких 7 000 грн. - тіло кредиту, 15 330 грн.- проценти за користування кредитом, 1 001 грн. - штраф. Зазначене також підтверджується розрахунком заборгованості за кредитним договором № 437110 від 13 січня 2020 року.

Відповідач взяті на себе зобов`язання по виплаті кредитних коштів у строки визначені кредитним договором не виконує, термін сплати коштів порушено.

Статтею 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою ст. 530 ЦК України, встановлено, що якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом.

Підприємець не має права відмовитися від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів (робіт, послуг).

У разі необґрунтованої відмови підприємця від укладення публічного договору він має відшкодувати збитки, завдані споживачеві такою відмовою.

Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.

Умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов`язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору, є нікчемними.

Згідно ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов`язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору.

Якщо вимога про зміну або розірвання договору пред`явлена стороною, яка приєдналася до нього у зв`язку зі здійсненням нею підприємницької діяльності, сторона, що надала договір для приєднання, може відмовити у задоволенні цих вимог, якщо доведе, що сторона, яка приєдналася, знала або могла знати, на яких умовах вона приєдналася до договору.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Договір позики вважається безпроцентним, якщо:

1) він укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує п`ятдесятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, і не пов`язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін;

2) позичальникові передані речі, визначені родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно - телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 (провадження №14-10цс18) зроблено висновок про те, що припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише в межах погодженого сторонами строку кредитування. Враховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Право нараховувати передбачені договором проценти припиняється після спливу визначеного договором строку. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Такі висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа №14-10цс18) та від 04 липня 2018 року (справа №14-154цс18).

Так, судом встановлено, що між відповідачем та ТОВ «Лінеура Україна» згідно кредитного договору № 437110 від 13 січня 2020 року погоджено надання кредиту у сумі 7 000 грн строком на 30 днів, тобто до 12 лютого 2020 року, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 1,90 % від суми позики за кожен день користування кредитом.

Крім того, 12 лютого 2020 року між сторонами укладено Додатковий договір № 622407 до кредитного договору № 437110 від 13 січня 2020 року, відповідно до якого строк користування позикою продовжено до 14 березня 2020 року.

Отже, проценти за вказаним кредитним договором могли нараховуватися відповідачу лише до 14 березня 2020 року включно, тобто в межах погодженого сторонами строку кредитування. Відомості про укладення між сторонами інших додаткових угод щодо продовження строку користування кредитом після 14 березня 2020 року або інші докази, які б свідчили про наявність підстав для подальшого нарахування договірних процентів, матеріали справи не містять.

Разом із тим позивач просить стягнути з відповідача проценти за користування кредитом у розмірі 15 330 грн, які нараховано поза межами погодженого сторонами строку кредитування. При цьому, 12 лютого 2020 року відповідачем сплачено проценти за користування кредитними коштами в розмірі 3 900 грн.

За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення процентів у сумі 11 970 грн (15 330 грн - 3 360 грн), нарахованих після закінчення строку кредитування, не можна визнати обґрунтованими, оскільки вони не відповідають умовам укладеного сторонами договору та вимогам закону, а тому задоволенню не підлягають.

Водночас, отримавши кредитні кошти, відповідач погодився сплатити проценти за користування кредитом, нараховані в межах погодженого сторонами строку кредитування. Розрахунком заборгованості за договором №437110 від 13 січня 2020 року про надання коштів на умовах споживчого кредиту станом на 17 листопада 2020 року підтверджується, що сума таких процентів становить 3 360 грн, що відповідає умовам кредитного договору та додаткової угоди до нього, а також вимогам статей 1048, 1054, 1056-1 ЦК України, що є підставою для часткового задоволення позову.

З огляду на зазначені правовідносини, судом виявлено порушене право позивача, що підлягає захистові шляхом примусового виконання грошового зобов`язання.

Отже, вирішуючи питання про визначення розміру стягнення, суд виходить зі змісту позовних вимог та доведених суду розрахунків, згідно яких сума заборгованості за кредитним договором№437110 від 13 січня 2020 року року становить 11 361 грн., з якої 7 000 грн. - тіло кредиту, 3 360 грн. - проценти за користування кредитом, 1 001 грн. - штраф за просрочення повернення кредиту.

Отже, враховуючи викладене, пред`явлений позов підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, суд згідно статті 137 ЦПК України, зважаючи на предмет позову, його ціну, яка є меншою від заявленої суми витрат на правову допомогу, зміст позовної заяви, докази долучені до неї, виходячи з обсягу реальних та фактично наданих послуг у малозначній, нескладній справі, враховуючи кількість судових засідань та їх проведення без участі представника позивача (за його заявою), вважає, що заявлені витрати на правничу допомогу в розмірі 8 000 грн. є завищеними, які не відповідають критерію розумності, неспівмірні із виконаною роботою, а їх відшкодування, за відсутності достатнього обґрунтування з огляду на обставини справи матиме надмірний характер.

Беручи до уваги викладене та пропорційно до розміру задоволених вимог, судові витрати, які складаються з оплати витрат на професійну правничу допомогу, визнаються судом обґрунтованими в цій справі на суму 1 200 грн. (підтверджені документально: договором про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01 липня 2025 року, актом наданих послуг №1280 від 09 березня 2026 року до вказаного договору та детальним описом надання послуг до вказаного акту) та судового збору в розмірі 2 662 грн. 40 коп. (платіжна інструкція АТ «Райффайзен Банк» №19006 від 20 березня 2026 року), відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, слід покласти на відповідача у зв`язку із частковим задоволенням позову.

На підставі викладеного та керуючись статтями 259, 265, 268, 279 ЦПК України,

вирішив:

позовну заяву задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором в розмірі 11 361 грн., а також судовий збір в розмірі 2 662 грн. 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 200 грн., а всього 15 223 (п`ятнадцять тисяч двісті двадцять три) грн. 40 (сорок) коп.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного рішення шляхом подання в зазначений строк апеляційної скарги.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корп. 28.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1

Суддя