Рішення № 138271994, 16.07.2026, Вишгородський районний суд Київської області

16.07.2026 Справа № 369/10479/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2026 року м. Вишгород

Вишгородський районний суд Київської області у складі: головуючого судді: - Баличевої М.Б., секретаря Мірошниченко Ю.В., за участі позивача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Автомагістраль», третя особа на стороні відповідача: ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення ДТП,-

ВСТАНОВИВ:

21.06.2024 року адвокат Крикунов О.В., діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області із вказаним позовом в якому просив стягнути з ПП «Автомагістраль» на користь ОСОБА_1 шкоду завдано внаслідок ДТП в розмірі 331 317,00 грн., з яких: 163 217,00 грн. матеріальна шкода, завдана внаслідок пошкодження майна, 160 000,00 грн. моральна шкода, 3 500,00 грн. послуги евакуатора, 4 600,00 грн. послуги паркування автомобіля після ДТП.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що 09.02.2024 року о 07 год. 40 хв. на а/д М-06 Київ-Чоп 37 км+150 м (село Бузова) третя особа ОСОБА_2 керуючи автомобілем RENAULT HD 010, державний номер НОМЕР_1 , який належить ПП «Автомагістраль», виконуючи розворот ліворуч не надав переваги автомобілю Toyota Camry, державний номер НОМЕР_2 , який рухався на зустріч, внаслідок чого відбулось зіткнення транспортних засобів. Належний позивачу автомобіль - Toyota Camry, державний номер НОМЕР_2 , зазнав механічних пошкоджень та не підлягає відновленню. Постановою Макарівського районного суду Київської області від 28.03.2024 року у справі №370/612/24 встановлено, що ОСОБА_2 своїми діями порушив вимоги п. 10.4 ПДР України, внаслідок чого його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП. Відповідно до договору страхування, страхувальником відповідача є НАСК «Оранта» та сума страхового відшкодування за вказаним договором становить 160 000,00 грн., однак вказана сума не покриває дійсні витрати на ремонт автомобіля позивача. Відповідно до висновку від 11.05.2024 року вартість відновлювального ремонту автомобіля Toyota Camry, державний номер НОМЕР_2 , складає 1 705 994,25 грн., а ринкова вартість автомобіля становить 323 217,00 грн. Таким чином, сума збитків завдана автомобілю, яка не покрита страховим відшкодуванням, складає 163 217,00 грн. В добровільному порядку, суму збитків, яка не покрита страховиком, відповідач відшкодувати відмовляється. Окрім матеріальної шкоди, позивачу завдано і моральну шкоду. Так, внаслідок ДТП позивачу було розбито обличчя, відкритий лікарняний, позивач зазнав стресу і в момент зіткнення майже попрощався із життям. Позивач і досі переживає цей страх, який зазнав в момент зіткнення, коли автомобіль на якому їхав позивач було знищено вщент. Моральну шкоду позивач оцінює в розмірі 160 000,00 грн.

Ухвалою Києво-Святошинського суду Київської області від 24.06.2026 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

20.08.2024 року до суду від представника позивача адвоката Крикунова О.В. надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Києво-Святошинського суду Київської області від 03.01.2025 року відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження та призначеного підготовче судове засідання.

11.03.2025 року до суду від представника відповідача адвоката Корзаченка В.М. надійшов відзив на позовну заяву в якому вказав, що на сьогодні відсутня доцільність ремонтувати автомобіль позивача, оскільки вартість ремонту перевищує вартість автомобіля до моменту ДТП, а відтак законодавство вважає такий автомобіль фактично знищеним та таким, що не підлягає відновлювальному ремонту через економічну необґрунтованість (недоцільність) його проведення, адже дешевше придбати аналогічний автомобіль, який був у позивача до моменту його пошкодження/знищення. Також не вбачається, що позивач поніс бодай якісь витрати на ремонт транспортного засобу, тож вимога позивача про відшкодування фактично не понесених ним витрат та в сумі яка визначена в позові є необґрунтованою. Вимога про відшкодування матеріально шкоди є не доведеною належними доказами, оскільки позивачем не надано до суду жодного висновку автотоварозновчої експертизи чи відповідного звіту експерта-оцінювача про вартість пошкодженого автомобіля після ДТП, що додатково вказує на необґрунтованість позовних вимог. На переконання представника відповідача позивач звертаючись до суду з вказаним позовом має намір безпідставно збагатитися за рахунок відповідача. Водночас, заявляючи вимоги про відшкодування 4 600,00 грн. за паркування автомобіля позивачем долучено до матеріалів справи квитанцію, згідно якої вказана послуга вартує 4 060,00 грн., що на 540 грн. менше. Крім того, позивачем не долучено до матеріалів справи жодних доказів понесення ним моральної шкоди, втрати нормальних життєвих зв`язків чи додаткових зусиль для організації свого життя. Аргументи позивача щодо отримання тілесних ушкоджень також не заслуговують на увагу, оскільки витрати на лікування мали б бути відшкодовані страховою компанією у повному обсязі. За таких обставин представник відповідача просить частково задовольнити позовні вимоги стягнувши з відповідача відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 7 560,00 грн., моральну шкоду 2 000,00 грн., витрати зі сплати судового збору 95,75 грн. та витрати на правову допомогу 173,40 грн.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21.05.2025 року цивільну справу передано за підсудністю до Ірпінського міського суду Київської області.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 01.08.2025 року цивільну справу передано за підсудністю до Вишгородського районного суду Київської області.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 05.11.2025 року прийнято цивільну справу до свого провадження та призначено підготовче засідання.

01.12.2025 року до суду від представника відповідача адвоката Корзаченка В.М. надійшов відзив на позовну заяву в якому викладені аналогічні обставини та аргументи, що викладені у відзиві від 11.03.2025 року.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 18.02.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Третя особа ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, поважності причин неявки не повідомив, правом надати пояснення щодо позову не скористався.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 09.02.2024 року о 07 год. 40 хв. на а/д М-06 Київ-Чоп 37 км + 150 м., водій ОСОБА_2 керуючи автомобілем RENAULT HD 101, державний номер НОМЕР_1 , виконуючи розворот ліворуч не надав дорогу автомобілю Toyota Camry, державний номер НОМЕР_2 , який рухався на зустріч, внаслідок чого відбулось зіткнення, що призвело до матеріальних збитків та легких тілесних ушкоджень.

Постановою Макарівського районного суду Київської області від 28.03.2024 року у справі №370/612/24 встановлено в діях ОСОБА_2 порушення п. 10.4 ПДР України та визнано останнього винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП.

З листа НАСК «ОРАНТА» №09-02-17 від 20.03.2024 року вбачається, що цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу RENAULT HD 101, державний номер НОМЕР_1 , застрахована договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортів від 08.09.2023 року №АТ/3906248 та страхова сума на одного потерпілого становить: за шкоду заподіяну майну 160 000,00 грн., за шкоду заподіяну життю і здоров`ю 320 000,00 грн.

05.04.2024 року ОСОБА_3 звернувся до НАСК «ОРАНТА» із повідомленням про ДТП та заявою про страхове відшкодування, внаслідок ДТП, яка відбулась 09.02.2024 року о 07 год. 40 хв. на а/д М-06 Київ-Чоп 37 км + 150 м.

З акту огляду транспортного засобу Toyota Camry, державний номер НОМЕР_2 , від 02.05.2025 року та ремонтної калькуляції №2736 вбачається, що загальна вартість відновлювального ремонту транспортного засобу становить 1 705 994,25 грн.

Зі звіту №2736/2 з визначення вартості пошкодженого колісного транспортного засобу Toyota Camry, державний номер НОМЕР_2 , виконаного ФОП ОСОБА_4 на замовлення ОСОБА_1 вбачається, що вартість відновлювального ремонту становить 1 705 994,25 грн., а риночка вартість автомобіля 323 217,00 грн., що свідчить про те, що автомобіль є фактично знищеним, а тому вартість матеріального збитку становить 323 217,00 грн.

Крім того, з квитанції до прибуткового касового ордеру №150 від 09.02.2024 року та чеку №1926098319 від 09.02.2024 року вбачається, що ОСОБА_1 , також поніс витрати на паркування автомобіля у розмірі 4 060,00 грн. та на послуги вантажного автомобільного перевезення (маніпулятор) у розмірі 3 500,00 грн.

16.04.2024 року ОСОБА_1 звернувся до ПП «Автомагістраль» із заявою про відшкодування збитків завданих внаслідок ДТП у загальному розмірі 394 535,00 грн.

Директор ПП «Автомагістраль» листом №б/н від 23.04.2024 року повідомив ОСОБА_5 , що надіслана ним заява про відшкодування шкоди є необґрунтованою та такою, що формується на власних припущеннях без надання на те достатніх доказів та не підлягає задоволенню.

Нормами ст. 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.

За правилами ч. ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 5 ст. 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п.1 ч.1 ст. 1188 ЦК України).

Як визначено ст. 1192 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стаття 22 ЦК України визначає, що реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Згідно з пунктом 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092, вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 28 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-IV, шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана, зокрема, з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

Згідно ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, зокрема, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Згідно позиції Верховного Суду, викладеної у постанові №755/18006/15 від 04.07.2018, у постанові від 12.12.2018 у справі №758/2356/17-ц та постанові від 15.10.2020 у справі №755/7666/19, володілець джерела підвищеної небезпеки має відшкодувати потерпілому вартість відновлювального ремонту, що перевищує ліміт відповідальності страховика, франшизу, якщо вона встановлена умовами договору, і втрату вартості автомобіля у разі її наявності.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі №755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18) сформульовано висновок, про те, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Закону №1961-IV у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Відповідно до положень ст.106 ЦПК України, учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Зі звіту №2736/2 з визначення вартості пошкодженого колісного транспортного засобу Toyota Camry, державний номер НОМЕР_2 , виконаного ФОП ОСОБА_4 на замовлення ОСОБА_1 вбачається, що вартість відновлювального ремонту становить 1 705 994,25 грн., а риночка вартість автомобіля 323 217,00 грн., що свідчить про те, що автомобіль є фактично знищеним, а тому вартість матеріального збитку становить 323 217,00 грн.

Відповідно до п. 30.1. ст. 30 Закону України №1961-ІV, транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем чи експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно з п. 30.2. ст. 30 Закону України №1961-ІV, якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Звертаючись до суду із вказаним позовом позивач вказав, що виплачена йому сума страхового відшкодування складає ліміт застрахованого RENAULT HD 101, державний номер НОМЕР_1 , за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортів від 08.09.2023 року №АТ/3906248 160 000,00 грн.

Таким чином, враховуючи, що належний позивачу транспортний засіб Toyota Camry, державний номер НОМЕР_2 , вважається фактично знищеним та його ринкова вартість, яка вважається завданим матеріальним збитком, становить 323 217,00 грн., різниця між сумою страхового відшкодування та фактично завданим матеріальним збитком становить 127 679,00 грн. та має бути стягнена з відповідача на користь позивача.

Крім того, з квитанції до прибуткового касового ордера № 150 від 09.02.2024 року та чеку №1926098319 від 09.02.2024 року встановлено, що позивач поніс витрати на паркування транспортного засобу у розмірі 4 060,00 грн та на послуги вантажного автомобільного перевезення (маніпулятора) у розмірі 3 500,00 грн. Оскільки зазначені витрати підтверджені належними та допустимими доказами, є фактично понесеними та перебувають у причинному зв`язку з порушенням прав позивача, суд доходить висновку про наявність підстав для їх стягнення з відповідача на користь позивача.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача про те, що відсутня доцільність проведення ремонту автомобіля позивача, оскільки вартість його відновлювального ремонту перевищує ринкову вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди, а відтак автомобіль є фактично знищеним, а також про необґрунтованість вимог позивача у зв`язку з відсутністю доказів понесення витрат на ремонт та нібито відсутністю належних доказів визначення розміру матеріальної шкоди. Такі твердження спростовуються матеріалами справи та не ґрунтуються на належних і допустимих доказах. Зокрема, позивачем надано до суду звіт про визначення вартості матеріального збитку, складений уповноваженим суб`єктом оціночної діяльності, згідно з яким встановлено, що вартість відновлювального ремонту транспортного засобу перевищує його ринкову вартість до моменту дорожньо-транспортної пригоди, у зв`язку з чим автомобіль є фактично знищеним. У зазначеному звіті також визначено ринкову вартість транспортного засобу до ДТП та вартість його залишків після пошкодження, що і є підставою для визначення розміру завданої позивачу матеріальної шкоди.

Сам по собі факт економічної недоцільності проведення відновлювального ремонту не свідчить про відсутність у потерпілого права на відшкодування завданої шкоди. Навпаки, саме встановлення факту фізичного чи економічного знищення транспортного засобу є підставою для визначення розміру збитків.

Посилання відповідача на те, що позивач не надав висновку автотоварознавчої експертизи або звіту експерта-оцінювача про вартість пошкодженого автомобіля після дорожньо-транспортної пригоди, суд також відхиляє як безпідставні, оскільки матеріали справи містять звіт про оцінку, який містить усі необхідні відомості щодо ринкової вартості транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди, вартості його залишків та висновок про фактичне знищення автомобіля. Водночас відповідач, заперечуючи проти визначеного позивачем розміру шкоди, не надав суду жодного належного доказу на підтвердження своїх заперечень, не подав альтернативного звіту про оцінку, не здійснив будь-якого контррозрахунку розміру збитків, не заявив клопотання про призначення судової автотоварознавчої експертизи чи проведення іншого експертного дослідження, а тому його доводи мають виключно характер припущень, які не підтверджені належними доказами.

За змістом ст. 1194 ЦК України ,особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

З огляду на встановлені судом обставини, підтверджені належними та допустимими доказами, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача матеріального збитку у розмірі 135 239,00 грн., з яких: завданий матеріальний збиток - 127 679,00 грн., витрати на паркування транспортного засобу - 4 060,00 грн та витрати на послуги вантажного автомобільного перевезення (маніпулятора) - 3 500,00 грн.

Щодо вимоги про відшкодування моральної шкоди суд зазначає наступне.

Звертаючись до суду із вказаним позовом позивач визначив суму моральної шкоди у розмірі 160 000,00 грн.

Згідно із ст. 23 ЦК, моральна шкода, зокрема, полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із душевними стражданнями. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до п. 9 цієї постанови, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Моральна шкода може полягати, зокрема, в моральних переживаннях у зв`язку із ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків із оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до п. 5 вищевказаної постанови Пленуму ВСУ, обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Позивач у позові вказав, що відповідач заподіяв позивачу моральну шкоду, внаслідок ДТП позивачу було розбито обличчя, відкритий лікарняний, позивач зазнав стресу і в момент зіткнення майже попрощався із життям. Позивач і досі переживає цей страх, який зазнав в момент зіткнення, коли автомобіль на якому їхав позивач було знищено вщент. Моральну шкоду позивач оцінює в розмірі 160 000,00 грн.

Оскільки норми права не містять конкретного механізму визначення розміру моральної шкоди у грошовому еквіваленті, суд оцінює її з урахуванням характеру та обставин правопорушення, ступеня моральних переживань, тривалості їх впливу, а також принципів розумності та справедливості. Разом з тим, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які підтверджують наявність значних моральних страждань, на які він посилається. До суду не подавалися клопотання про призначення психологічної експертизи, і матеріали справи не містять висновків експерта, складених на замовлення позивача.

Разом з тим, суд враховує, що сам факт дорожньо-транспортної пригоди, пошкодження належного позивачу майна та необхідність звернення до суду для захисту порушеного права є підставою для визнання наявності моральної шкоди. Враховуючи наведені обставини, принципи розумності, виваженості та справедливості, суд вважає за можливе частково задовольнити вимоги позивача в цій частині та визначити справедливий розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 10 000,00 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України - судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, оскільки позов ОСОБА_1 задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 983,30 грн., виходячи з розрахунку: розмір задоволених позовних вимог 145 239,00 грн. * 4 524,37 грн. сума сплаченого судового збору / 331 317,00 грн. розмір заявлених позовних вимог.

Щодо витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

06.07.2026 року представник позивача Крикунов О.В. звернувся до суду із клопотанням про відшкодування судових витрат в якому просив стягнути з відповідача 15 000,00 грн. витрат на послуги адвоката Ліліцького Р.В. отримані від ТОВ «Центр правової допомоги юрист онлайн» по досудовому врегулюванню спору, 4 500,00 грн. послуги оцінювача ФОП ОСОБА_6 , пов`язані з оцінкою майна та 22 000,00 грн. послуги адвоката Крикунова О.В. пов`язані з підготовкою та поданням позову до суду, а також представництвом в суді.

Представник позивача на підтвердження витрат на правову допомогу надав: копію ордера серії АІ №2071182, копію договору №07032403 про надання правової допомоги/юридичних послуг, копію договору №12-03/2024-01 від 12.03.2024 року, копію акту приймання-передачі наданих послуг №07032403 від 20.03.2024 року, згідно якого заява до страхової компанії на отримання виплат та запит по контролю виконання, що виконані ТОВ «Центр правової допомоги юрист онлайн» вартує 15 000,00 грн., договір №1/10/6/24 від 10.06.2024 року про надання правничої допомоги, детальний опис робіт та факт виконаних послуг від 30.06.2026 року, згідно яких вартість виконаних адвокатом Крикуновим О.В. послуг становить 22 000,00 грн., квитанцію до прибуткового касового ордеру №1/30/6/26 від 30.06.2026 року.

При визначені суми витрат на правову допомогу, що підлягає стягненню з відповідача, суд враховує правові висновки, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, та в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2020 року у справі №760/11145/18, враховуючи фактичний обсяг наданих юридичних послуг, співмірність суми витрат із складністю справи та відповідність суми понесених витрат критеріям реальності і розумності, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), суд доходить висновку, що дана справа є незначної складності й не потребувала заявленого позивачем часу для підготовки процесуальних документів адвокатом, виходячи з співмірності заявлених вимог, часткове задоволення позову, вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу на стадії розгляду підлягають частковому задоволенню у розмірі 12 000,00 грн.

Крім того, з відповідача на користь відповідача підлягають документально підтверджені витрати на послуги оцінювача ФОП ОСОБА_6 пов`язані з оцінкою майна, у розмірі 4 500,00 грн.

Керуючись ст. ст.4, 10-13, 258-268, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Автомагістраль» на користь ОСОБА_1 суму завданого матеріального збитку у розмірі 135 239,00 грн., 10 000,00 грн. моральної шкоди, витрати по сплаті судового збору - 1 983,30 грн., витрати на правову допомогу - 12 000,00 грн. та витрати на послуги оцінювача - 4 500,00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Приватне підприємство «Автомагістраль» (код ЄДРПОУ: 31481658, адреса: Київська обл., Бучанський р-н, с. Синяк, вул. Київська, 68).

Третя особа: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_2 ).

Головуючий: М.Б.Баличева