Рішення № 138270682, 24.06.2026, Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

справа № 274/2092/26

провадження № 2/0274/2047/26

Рішення

Іменем України

24.06.2026 року м. Бердичів

Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області у складі: головуючого судді Вдовиченко Т.М., розглянувши в м. Бердичеві Житомирської області в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Позика" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором-

в с т а н о в и в :

Представник позивача Міньковська А.В. звернулася до суду з позовною заявою, згідно якої просить стягнути з відповідача на користь ТОВ "ФК "Позика" заборгованість за кредитним договором №67359471 від 05.11.2021 року в розмірі 17000,00 грн.

Вимоги позову обґрунтовано тим, що 05.11.2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Ірбіс» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №67359471, за умовами якого відповідачу перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 5000,00 грн.

01.09.2025 між ТОВ «Фінансова компанія «Ірбіс» та ТОВ «Фінансова компанія «Позика» укладено договір факторингу №01092025/1, у відповідності до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «Ірбіс» передало (відступило) ТОВ «Фінансова компанія «Позика» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Позика» прийняло належні ТОВ «Фінансова компанія «Ірбіс» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників, в тому числі і за кредитним договором №67359471 від 05.11.2021.

Відповідно до розрахунку заборгованості, ТОВ «Фінансова компанія «Позика» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 17000,00 грн., з яких: 5000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту; 12000,00 грн. - заборгованість за відсотками.

На підставі наведеного, просить суд стягнути з відповідача на користь ТОВ «Фінансова компанія «Позика» заборгованість за кредитним договором №67359471 від 05.11.2021 в розмірі 170000 грн., а також понесені судові витрати.

Ухвалою судді Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 24.03.2026 року у справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін. Сторонам роз`яснено права, обов`язки та встановлено строки для вчинення процесуальних дій (а.с.51).

Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 31.03.2026 за клопотанням представника позивача витребувано докази, які становлять банківську таємницю (а.с.58 - 59).

Відповідач повідомлявся про розгляд справи шляхом направлення ухвали суду про відкриття провадження у справі рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу зареєстрованого місця проживання, який повернувся до суду з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

У постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18 наведено позицію, що у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням, зокрема на відсутність (вибуття) адресата, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Враховуючи, що справа призначена до розгляду у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін, ненадходження від відповідача відзиву на позовну заяву, суд вирішив проводити розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши письмові матеріали справи суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 05.11.2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Ірбіс» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту №67359471 (а.с. 9-14).

Згідно п. 3.1. договору сума кредиту складає 5000,00 грн.

Строк дії договору до 03.02.2022, процентна ставка за користування кредитом становить 3%, яка застосовується у межах строку, визначеного п. 4.2 договору та у межах нового стандартного періоду строку кредитування, якщо відбулось продовження строку кредитування за ініціативою клієнта (п. 3.2., 11.1. договору)

Договір підписано електронним підписом позичальника ОСОБА_1 , відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису - "436640", що був надісланий на вказану відповідачем мобільний номер телефону, у порядку визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», що підтверджується довідкою про ідентифікацію від 01.09.2025 (а.с.17).

Додатком №1 до кредитного договору є Графік погашення боргу (а.с.14 зворот).

05.11.2022 року ОСОБА_1 отримав кредит шляхом перерахування коштів на картковий рахунок № НОМЕР_1 , який указаний в довідці про ідентифікацію клієнта, у розмірі 5000,00 грн., що підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» №3152_251024113056 від 24.10.2025 та випискою по рахунку № НОМЕР_2 (в електронному виді), наданою АТ "А-банк" на ухвалу суду (а.с. 17,23).

За розрахунком первісного кредитора ТОВ «ФК «Ірбіс», заборгованість за кредитним договором ОСОБА_1 №67359471 від 05.11.2021 станом на 01.09.2025 становить 17000,00 грн. з яких: 5000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту; 12000,00 грн. - заборгованість за відсотками (а.с.26 - 27).

01.09.2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Ірбіс» та ТОВ «Фінансова компанія «Позика» укладено договір факторингу №01092025/01, у відповідності до умов якого, ТОВ «Фінансова компанія «Ірбіс» передало ТОВ «Фінансова компанія «Позика» належні йому права вимоги, зазначені у реєстрі прав вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Позика» прийняло належні ТОВ «Фінансова компанія «Ірбіс» права вимоги та зобов`язалось сплатити суму фінансування за таке відступлення на умовах визначених вказаним договором (а.с. 18-22,24).

На виконання вимог договору факторингу №01092025/1 від 01.09.2025 року, сторони підписали Акт приймання-передачі реєстру прав вимоги до договору факторингу №01092025/1 від 01.09.2025 року (а.с.15).

Відповідно до Витягу із додатку №1 до договору факторингу №01092025/1 від 01.09.2025 року, ТОВ «Фінансова компанія «Позика» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №67359471 від 05.11.2021 в сумі 17000, грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 5000,00 грн.; заборгованість за відсотками 12000,00 грн. (а.с. 16).

Між сторонами виникли зобов`язальні правовідносини на підставі кредитного договору, які регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі ЦК України).

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом.

За приписами ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої та другої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно із ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до вимог ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Судом встановлено, що 05.11.2021 між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Ірбіс» укладений кредитний договір, відповідно до якого позичальник отримав кредитні кошти в сумі 5000,00 грн. терміном до 03.02.2022.

Перерахування коштів позичальнику згідно умов кредитного договору позивач підтвердив випискою з рахунку, що містяться в матеріалах справи.

Згідно договору факторингу №01092025/1 від 01.09.2025 року, витягу з додатку №1 до договору факторингу №01092025/1 від 01.09.2025 року, право вимоги за кредитним договором №67359471 перейшло до позивача ТОВ «ФК «Позика».

Частиною 1 ст. 1077 ЦК України визначено, що за договором відступлення (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно зі ст. 512 ЦК України однією з підстав заміни кредитора у зобов`язанні іншою особою є передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника (ст. 516 ЦК України).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено Договором або законом.

Відтак, суд дійшов висновку, що позивач, як правонаступник кредитора за договором №67359471 від 05.11.2021 щодо позичальника ОСОБА_1 набув право на отримання від останнього кредитної заборгованості.

За приписами ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, з`ясувавши в достатньо повному об`ємі права та обов`язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Позика» підлягають задоволенню.

Щодо витрат на правову допомогу.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були понесені фактично, а їхній розмір є обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (Див. рішення «Лавентс проти Латвії» («Affaire Lavents c. Lettonie»), заява №58442/00 § 154).

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір про надання правової допомоги №39493634/03 від 02.01.2026, детальний опис робіт (наданих послуг) від 02.01.2026, додаткову угоду №67359471 від 16.02.2026 до договору про надання правової допомоги №39493634/03 від 02.01.2026, Акт надання послуг на підтвердження факту надання правової допомоги від 16.02.2026 (а.с.40-45).

Позивачем зазначено про витрати, понесені на правничу допомогу, у розмірі 5500,00 грн.

Приймаючи до уваги наведене, суд вважає, що витрати, понесені позивачем на правничу допомогу підлягають стягненню з відповідача у зазначеному розмірі, враховуючи складність даної справи, є співмірними з заявленими позовними вимогами та послугами наданими адвокатом.

З урахуванням положень статті 141 ЦПК України, із відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору в розмірі 2662,40грн.

Керуючись ст. 12-13,76-81,89,133,137,141,263-265,274-275,279,354 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» (місце знаходження: Київська область, м.Бровари, вул.Симона Петлюри, 21/1, ЄДРПОУ 39493634) заборгованість за кредитним договором №67359471 від 05.11.2021 року в розмірі 17000,00 грн., з яких: 5000,00грн. заборгованість за тілом кредиту; 12000,00 грн. - заборгованість за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» (місце знаходження: Київська область, м.Бровари, вул.Симона Петлюри, 21/1, ЄДРПОУ 39493634) судовий збір в сумі 2662,40 грн та 5500,00 грн витрат на правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Житомирського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 16 липня 2026 року

Суддя: Т.М. Вдовиченко