Рішення № 138267591, 15.07.2026, Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/2608/26

Провадження № 2/450/2314/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2026 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Дем`яновської Ю.Д.

розглянувши в порядку спрощеного (письмового) позовного провадження без виклику учасників судового розгляду в приміщенні суду м. Пустомити цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на його користь заборгованості за договором № 06.08.2025-100001925 від 06.08.2025 у розмірі 20460,00 грн, а також понесені судові витрати, мотивуючи позовні вимоги тим, що 06.08.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено договір № 06.08.2025-100001925 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, яким відповідачу надано кредит у розмірі 6000,00 грн на умовах, визначених договором. Вказує, що ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строки визначені умовами кредитного договору. У свою чергу, відповідач належним чином не виконав зобов`язань за договором, внаслідок чого утворилася заборгованість. Вказує, що заборгованість відповідача за договором № 06.08.2025-100001925 від 06.08.2025 у загальному становить 20460,00 грн, з яких: 6000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 5580,00 грн - заборгованість за несплаченими процентами за користування кредитом, 540,00 грн - додаткова комісія за обслуговування кредитної заборгованості, 8340,00 грн - заборгованість за процентами річних відповідно до статті 625 ЦК України, що просить стягнути на його користь з відповідача, а також понесені судові витрати зі сплати 2662,40 грн судового збору та 166,58 грн витрат понесених внаслідок відправлення копії позовної заяви з додатками відповідача.

15.06.2026 відповідачем подано до суду відзив, де заперечує проти позовних вимог у повному обсязі. Зазначає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що наявна в матеріалах справи паперова роздруківка договору створювалася у порядку, визначеному Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» та що саме такий правочин підписувався електронним підписом уповноважених на те осіб (з можливістю ідентифікувати підписантів договору), який є обов`язковим реквізитом електронного документа. Наголошую, що не укладав кредитний договір, роздруківку якого долучає позивач в якості копій до позовної заяви, відповідно не погоджував процентну ставку, неустойку та інші кабальні умови кредитування. Жоден поданий позивачем доказ не підтверджує узгодження саме цих, а не інших кредитних умов. Отже, наведене вказує на недоведеність погодження, в тому числі в електронному вигляді, договірних умов оспорюваного правочину - Кредитного договору № 06.08.2025-100001925 від 06.08.2025, що вказує на необгрунтованість вимог про стягнення з відповідача процентів та неустойки за ставкою, яку відповідач нібито погодив із позивачем у цьому договорі. Наявність роздрукованого розрахунку заборгованості за договором є неналежним та недостатнім доказом для задоволення позовних вимог, оскільки сам розрахунок, умови кредитування тощо, є внутрішніми документами банку (фінансової установи) та не містять відомостей, що дозволили перевірити, чи видавалися кредитні кошти, на який строк, правильність нарахування відсотків та штрафів позивачем, часткове погашення боргу відповідачем тощо. Фактично, цей документ не можна вважати розрахунком, оскільки він не містить жодної формули/методики розрахування заборгованості, нарахувань за кожен день, відомостей про часткове погашення, а лише зазначає розмір боргу на певну дату, що свідчить про неможливість перевірки нарахувань судом. З цього документа неможливо дослідити, яким чином позивач використав платежі на часткове погашення боргу (на тіло кредиту, проценти тощо), як саме позивач вирахував саме такий розмір процентів, неустойки, комісій. Тобто, позовні вимоги не обгрунтовані належним чином. Вищенаведене вказує, що позивач не довів обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, зокрема не довів укладення договору позики (кредиту) зі мною на умовах, що вказані в наданій копії договору позики (кредиту), не довів перерахування мені тіла кредиту, не довів розмір фактично наданих у кредит коштів та розмір відсотків, які він просить стягнути за період користування кредитними коштами, а тому у задоволенні позову варто відмовити повністю.

Крім того, клопотав витребувати у ТОВ «Споживчийцентр» оригінал електронного доказу: кредитний договір № 06.08.2025-100001925 від 06.08.2025 з усіма доповненнями та додатками до нього, а також сертифікат ЕЦП/КЕП, що підтверджує підписання договору обома сторонами.

17.06.2026 позивачем подано відповідь на відзив, у якому не погоджується з відзивом на позовну заяву у повному обсязі. Зазначає, що відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому повністю заперечує проти позовних вимог, однак не надав жодного доказу на підтвердження своїх заперечень або на спростування доводів позивача. Наголосив, що між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем укладено кредитний договір шляхом: 1) отримання/ознайомлення відповідача з Пропозицією про укладення кредитного договору (оферта) (кредитної лінії); 2) подання відповідачем Заявки кредитного договору (кредитної лінії); 3) надсилання відповідачем Відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору (кредитної лінії). При цьому, посилання сторони відповідача на те, що позивач не надав жодних технічних доказів, які б дозволяли ідентифікувати відповідача, як особу, що фактично вчинив дії з укладення договору, є необґрунтованими, оскільки наведений вище договір містить інформацію, яка ідентифікує позичальника, зокрема, щодо його особистих персональних даних, а саме: дані паспорту та ідентифікаційний код, тобто в розумінні Закону України «Про електронну комерцію» договір підписаний відповідачем, і є належним та допустимим доказом на підтвердження кредитних зобов`язань. Крім цього, позивач надав на підтвердження доказ видачі кредитних коштів, що є первинним платіжним документом у розумінні Закону України «Про платіжні послуги», оскільки містить усі відомості щодо платіжної операції у відповідності вищезазначеного закону, а відтак - належним та допустимим доказом видачі коштів відповідачу. Сторона позивача наголошує, що зазначаючи у відзиві про відсутність доказів перерахування кредитних коштів, сторона відповідача не надала до суду виписки по рахунках відповідача в банківських установах, у тому числі по рахунку, який відповідач зазначив в договорі, як номер особистого платіжного засобу, на спростування доказів, наданих стороною позивача. Відтак, відповідач заперечуючи факт отримання грошових коштів, не надав виписку з банку про наявні чи відсутні банківські рахунки, інформацію про рух коштів за спірний період по цим рахункам.

Ухвалою від 28.05.2026 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою від 24.06.2026 клопотання відповідача задоволено. Витребувано у ТОВ «Споживчийцентр» оригінал електронного доказу: кредитний договір № 06.08.2025-100001925 від 06.08.2025 з усіма доповненнями та додатками до нього, а також сертифікат ЕЦП/КЕП, що підтверджує підписання договору обома сторонами.

Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання (частина 13 статті 7 ЦПК України).

У відповідності до частини 2 статті 247 ЦПК України, розгляд справи здійснюється без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до вимог частини 5 статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до частини 1 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно статей 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Судом встановлено, що 06.08.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем укладено договір № 06.08.2025-100001925 у формі електронного документу з використанням електронного підпису. Пропозиція про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферта), Заявкa кредитного договору № 06.08.2025-100001925 (кредитної лінії), Відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору № 06.08.2025-100001925 (кредитної лінії), Інформаційне повідомлення позичальника ОСОБА_1 , підписані сторонами, а позичальником зокрема одноразовим ідентифікатором E366.

Відповідно до умов договору, кредитодавець надає позичальникові кредит у розмірі 6000,00 грн, строком на 217 днів з 06.08.2025 по 10.03.2026, зі сплатою 1% ставки «Стандарт» та 0,5% ставки «Економ» за кожен день користування кредитом, комісія за надання кредиту становить 9% від суми кредиту у розмірі 540,00 грн, комісія за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 540,00 грн у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом.

Крім того, згідно з інформацією отриманою з центрального вузла Системи BankID НБУ на електронний запит на ідентифікацію з даними користувача, особу відповідача ОСОБА_1 ідентифіковано позивачем ТОВ «Споживчий центр» за РНОКПП 3886606637.

На підтвердження укладення договору позивачем надано довідку ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 1-1305 від 13.05.2026, де зазначено, що 06.08.2025 о 17:30:35 год успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта 4441111012433318 на суму 6000,00 грн.

06.07.2026 ТОВ «Споживчий центр» подано до суду витребувані докази, а саме кредитний договір № 06.08.2025-100001925 від 06.08.2025 з усіма доповненнями та додатками до нього, Log File - візуальну форму послідовності дій учасників електронної комерції (кредитора та позичальника), щодо укладення електронного договору в інформаційно-телекомунікаційній системі (кредитний договір № 06.08.2025-100001925 від 06.08.2025) та довідку ТОВ «СМ Універсал» № 0307/26-1 від 03.07.2026, де підтверджено, що відповідачу на мобільний номер НОМЕР_1 06.08.2026 о 17:29:36 год доставлено SMS-повідомлення з одноразовим ідентифікатором Е366.

Позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, а саме здійснив переказ коштів на загальну суму 6000,00 грн згідно договору № 06.08.2025-100001925 від 06.08.2025, на платіжну картку НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 .

Як вбачається із розрахунку заборгованості кредитора за кредитним договором № 06.08.2025-100001925 від 06.08.2025, станом на 11.03.2026, заборгованість становить 20460,00 грн, з яких: 6000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 5580,00 грн - заборгованість за несплаченими процентами за користування кредитом, 540,00 грн додаткова комісія за обслуговування кредитної заборгованості, 8340,00 грн - заборгованість за процентами річних відповідно до статті 625 ЦК України.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

В силу частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (частина 2 статті 639 ЦК України).

У пункті 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону № 675-VIII).

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами. Договір про надання споживчого кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або СМС-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Саме така позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 22 січня 2020 у справі № 674/461/16-ц, від 23 березня 2020 у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 у справі № 732/670/19 , від 12 січня 2021 у справі № 524/5556/19, від 22 листопада 2021 у справі № 234/7719/20, від 17 січня 2022 у справі № 234/7723/20.

Судом встановлено, що 06.08.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено договір № 06.08.2025-100001925 у формі електронного документу, що був підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором E366.

Укладання договорів із використанням електронного (цифрового) підпису відповідає приписам Закону України «Про електронну комерцію» та Закону України «Про електроні документи та електронний документообіг».

Без проходження реєстрації та отримання відповідачем одноразового ідентифікатора (який використовується як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на веб-сайт до особистого кабінету за допомогою паролю та логіна договору № 06.08.2025-100001925 з ним не був би укладений.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За приписами частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Із матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Споживчий центр» у повному обсязі виконало свої зобов`язання за вищевказаним договором, здійснивши переказ коштів відповідачу на банківську картку НОМЕР_2 у розмірі 6000,00 грн згідно договору № 06.08.2025-100001925 від 06.08.2025, що підтверджується довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 1-1305 від 13.05.2026.

Наведені вище обставини свідчать про факт отримання відповідачем кредитних коштів, схвалення ним, як умов договору.

Разом з цим, відповідач свого зобов`язання за договором не виконав, у передбачений у договорі строк кошти (суму кредиту) не повернув, внаслідок чого у нього виникла заборгованість.

Як вбачається із розрахунків заборгованості за договором № 06.08.2025-100001925 від 06.08.2025, станом на 11.03.2026 заборгованість становить 20460,00 грн, з яких: 6000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 5580,00 грн - заборгованість за несплаченими процентами за користування кредитом, 540,00 грн - додаткова комісія за обслуговування кредитної заборгованості, 8340,00 грн - заборгованість за процентами річних відповідно до статті 625 ЦК України.

Однак, суд не може в повній мірі погодитися з наданим позивачем розрахунком заборгованості, виходячи з наступного.

Окрім заборгованості за тілом кредиту та відсотками, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 8340,00 грн заборгованість за процентами річних відповідно до статті 625 ЦК України.

Разом з тим, у відповідності до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно зі статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який неодноразово продовжено і триває по теперішній час.

Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 № 183/7850/22 (61-14740св23) зазначив, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частина 2 статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Відтак, заявлена представником позивача заборгованість за процентами річних відповідно до статті 625 ЦК України в розмірі 8340,00 грн не підлягатиме стягненню з відповідача на користь позивача.

Крім цього, судом встановлено, що згідно з розрахунку заборгованості відповідачем 02.10.2025 сплачено 2430,00 грн та 20.10.2025 сплачено 1260,00 грн у рахунок погашення заборгованості за процентами річних відповідно до статті 625 ЦК України, що не підлягають стягненню. Так, зазначені кошти у розмірі 3690,00 грн підлягають перерахуванню в рахунок погашення заборгованості за процентами.

Крім цього, відповідно до умов договору відповідач зобов`язаний сплатити додаткову комісію за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 540,00 грн у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом.

У постанові ВП ВС від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 міститься правовий висновок, згідно якого банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг (частина 3 статті 55 Закону № 2121-III), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (пункт 3 частини 3 статті 47 цього Закону), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

Суд погоджується із наявністю у відповідача ОСОБА_1 зобов`язання зі сплати комісії в сумі 540,00 грн за надання кредиту, яка передбачена умовами договору та згідно мотивів позову сплачена відповідачем у повному обсязі, однак не погоджується в частині сплати комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 540,00 грн у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, що відповідно до розрахунку заборгованості сплачена відповідачем частково у розмірі 540,00 грн.

З огляду на викладене, заборгованість за додатковою комісією за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 540,00 грн не підлягатиме стягненню з відповідача на користь позивача, а сплачена відповідачем у рахунок погашення заборгованості за додатковою комісією за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 540,00 грн підлягатиме перерахуванню у рахунок погашення заборгованості за процентами.

Звідси, загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором № 06.08.2025-100001925 від 06.08.2025 становить 7350,00 грн, що складається з: 6000,00 грн заборгованості за тілом кредиту, 1350,00 грн (5580,00 грн - 3690,00 грн - 540,00 грн) заборгованості за несплаченими процентами за користування кредитом.

Згідно із частиною 1 статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За правилами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановленні договором або законом.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Дослідивши вказаний розрахунок та інші матеріали справи, виходячи із заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що заявлена до стягнення позивачем сума заборгованості за основною сумою боргу за договором та процентами за користування кредитом узгоджується із умовами договору, розмір відсотків розраховано, виходячи із процентної ставки, погодженої сторонами, що відповідає принципу свободи договору, в межах строку кредитування.

Так, суд дійшов висновку про необхідність захисту прав ТОВ «Споживчий Центр» шляхом стягнення з відповідача заборгованості за договором № 06.08.2025-100001925 від 06.08.2025 у розмірі 7350,00 грн, що складається з: 6000,00 грн заборгованості за тілом кредиту, 1350,00 грн заборгованості за несплаченими процентами за користування кредитом. За наведених обставин, позов в цій частині є підставним та підлягає задоволенню частково.

Щодо витрат понесених внаслідок відправлення копії позовної заяви з додатками відповідачу суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1, 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Так, суд вважає, що вимога позивача про стягнення 166,58 грн витрат понесених внаслідок відправлення копії позовної заяви з додатками відповідачу, що знайшли своє підтвердження у матеріалах справи, підлягатимуть стягненню з відповідача на користь позивача, оскільки такі витрати відносяться до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Оскільки за наслідком розгляду справи суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 956,40 грн, виходячи з наступного розрахунку 7350,00 грн (сума задоволених позовних вимог) х 2662,40 грн (ставка судового збору) : 20460,00 грн (сума заявлених позовних вимог).

На підставі викладеного, керуючись статтями 10, 12, 81, 141, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» 7350,00 грн (сім тисяч триста п`ятдесят гривень нуль копійок) заборгованості за кредитним договором № 06.08.2025-100001925 від 06.08.2025, з яких: 6000,00 грн заборгованості за тілом кредиту, 1350,00 грн заборгованості за несплаченими процентами за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» 956,40 грн (дев`ятсот п`ятдесят шість гривень сорок копійок) судових витрат, понесених на сплату судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» 166,58 грн (сто шістдесят шість гривень п`ятдесят вісім копійок) судових витрат, понесених на сплату судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - денний строк з дня проголошення рішення. Учасник справи, який не був присутній при оголошенні рішення має право на поновлення ст подачі апеляційної скарги, якщо така скарга буде подана в 30-денний строк з дня отримання копії судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (ЄДРПОУ 37356833, 01032, м. Київ, вулиця Саксаганського, 133А).

Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ).

Повний текст рішення складено 15.07.2026.

Суддя: Ю. Д. Дем`яновська