Рішення № 138267587, 15.07.2026, Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/2936/26

Провадження № 2/450/2500/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2026 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Дем`яновської Ю.Д.

розглянувши в порядку спрощеного (письмового) позовного провадження без виклику учасників судового розгляду в приміщенні суду м. Пустомити цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на його користь заборгованості за кредитним договором № 4766598 від 26.06.2024 у розмірі 11854,04 грн, а також понесені судові витрати, мотивуючи позовні вимоги тим, що 26.06.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 4766598 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, яким відповідачу надано кредит у розмірі 8000,00 грн на умовах, визначених договором. Вказує, що ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строки визначені умовами кредитного договору. У свою чергу, відповідач належним чином не виконав зобов`язань за договором, внаслідок чого утворилася заборгованість.

Зазначає, що на підставі Договору факторингу № С7-270126-1 від 27.01.2026 право вимоги за кредитним договором № 4766598 від 26.06.2024 перейшло від ТОВ «Лінеура Україна» до позивача ТОВ «Новий Колектор». Вказує, що заборгованість відповідача за кредитним договором № 4766598 від 26.06.2024 у загальному становить 11854,04 грн, що складається з: 6499,89 грн - заборгованість за тілом кредиту, 2144,78 грн - заборгованість за несплаченими процентами за користування кредитом, 3209,37 грн - заборгованість за штрафними санкціями, що просить стягнути на його користь з відповідача, а також понесені судові витрати зі сплати 2662,40 грн судового збору та 266,58 грн витрат понесених внаслідок відправлення копії позовної заяви з додатками відповідача.

Ухвалою від 08.06.2026 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач повідомлялася про судовий розгляд шляхом направлення поштової кореспонденції.

У вказаний строк відповідач не надала суду відзив на позовну заяву, відповідно до вимог статті 178 ЦПК України, без поважних причин.

Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання (частина 13 статті 7 ЦПК України).

У матеріалах справи відсутні клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

У відповідності до вимог частини 2 статті 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до вимог частини 5 статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до частини 1 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно статей 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Судом встановлено, що 26.06.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем укладено договір № 4766598 про надання споживчого кредиту у формі електронного документу з використанням електронного підпису. Договір № 4766598 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, Додаток № 1, 2 до нього, Паспорт споживчого кредиту - підписані сторонами, а позичальником зокрема одноразовими ідентифікаторами 40768, 49014.

Відповідно до умов кредитного договору, кредитодавець надає позичальникові кредит у розмірі 8000,00 грн, строком на 360 днів з 26.06.2024 по 20.06.2025, зі сплатою процентної ставки 1,5% за кожен день користування кредитом.

На підтвердження укладення договору позивачем надано довідку ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 1-2701 від 27.01.2026 щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі, в якій зазначено про акцепт оферти позичальником ОСОБА_1 (підписання договору одноразовими ідентифікаторами): 40768, 49014, відправленого позичальнику 26.06.2024 о 11:01:10 год на номер мобільного телефону НОМЕР_1 .

На підтвердження укладення договору позивачем надано довідку ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 1-2701 від 27.01.2026, де зазначено, що успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта НОМЕР_2 на загальну суму 8000,00 грн, дата платежу 26.06.2024 о 14:56:22 год.

Первісний кредитор свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, а саме здійснив переказ коштів на загальну суму 8000,00 грн згідно договору № 4766598 від 26.06.2024, на платіжну картку № НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 .

Як вбачається із розрахунку заборгованості первісного кредитора за кредитним договором № 4766598 від 26.06.2024, станом на 28.06.2025, заборгованість становить 11854,04 грн, з яких: 6499,89 грн - заборгованість за тілом кредиту, 2144,78 грн - заборгованість за несплаченими процентами за користування кредитом, 3209,37 грн - заборгованість за штрафними санкціями. З розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачем сплачено 34849,91 грн у рахунок погашення заборгованості за несплаченими процентами за користування кредитом.

27.01.2026 між ТОВ «Лінеура Україна» та позивачем ТОВ «Новий Колектор» укладено Договір факторингу № С7-270126-1.

Відповідно до Переліку № 1 до договору факторингу № С7-270126-1 від 27.01.2026, позивач набув права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 4766598 від 26.06.2024 у розмірі 11854,04 грн, що складається з: 6499,89 грн - заборгованість за тілом кредиту, 2144,78 грн - заборгованість за несплаченими процентами за користування кредитом, 3209,37 грн - заборгованість за штрафними санкціями.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

В силу частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (частина 2 статті 639 ЦК України).

У пункті 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону № 675-VIII).

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами. Договір про надання споживчого кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Саме така позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 22 січня 2020 у справі № 674/461/16-ц, від 23 березня 2020 у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 у справі № 732/670/19 , від 12 січня 2021 у справі № 524/5556/19, від 22 листопада 2021 у справі № 234/7719/20, від 17 січня 2022 у справі № 234/7723/20.

Судом встановлено, що 26.06.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір № 4766598 про надання споживчого кредиту у формі електронного документу, що був підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовими ідентифікаторами 40768, 49014.

Укладання договорів із використанням електронного (цифрового) підпису відповідає приписам Закону України «Про електронну комерцію» та Закону України «Про електроні документи та електронний документообіг».

Без проходження реєстрації та отримання відповідачем одноразового ідентифікатора (який використовується як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на веб-сайт до особистого кабінету за допомогою паролю та логіна договір № 4766598 з ним не був би укладений.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За приписами частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Із матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Лінеура Україна» у повному обсязі виконало свої зобов`язання за вищевказаним договором, здійснивши переказ коштів відповідачу на банківську картку № НОМЕР_2 в розмірі 8000,00 грн згідно договору № 4766598 від 26.06.2024, що підтверджується довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 1-2701 від 27.01.2026.

Наведені вище обставини свідчать про факт отримання відповідачем кредитних коштів, схвалення ним, як умов, Договору кредитної лінії.

Разом з цим, відповідач свого зобов`язання за Кредитним договором не виконав, у передбачений у договорі строк кошти (суму кредиту) не повернув, внаслідок чого у нього виникла заборгованість.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач, як правонаступник первісного кредитора, просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 11854,04 грн, що складається з: 6499,89 грн - заборгованість за тілом кредиту; 2144,78 грн - заборгованість за несплаченими процентами за користування кредитом; 3209,37 грн - заборгованість за штрафними санкціями.

Однак, суд не може в повній мірі погодитися з наданим позивачем розрахунком заборгованості, виходячи з наступного.

Окрім заборгованості за тілом кредиту та відсотками, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3209,37 грн заборгованості за штрафними санкціями.

Разом з тим, у відповідності до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно зі статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який неодноразово продовжено і триває по теперішній час.

Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 № 183/7850/22 (61-14740св23) зазначив, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частина 2 статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Відтак, заявлена представником позивача заборгованість за штрафними санкціями в розмірі 3209,37 грн не підлягатиме стягненню з відповідача на користь позивача.

Крім цього, суд не може в повній мірі погодитися з несплаченими процентами за користування кредитом, виходячи з наступного.

Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Зі змісту статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним.

У відповідності до частини 5 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Закон України «Про споживче кредитування» визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері.

Статтею 1 Закону України «Про споживче кредитування» визначено терміни, зокрема 1-1) договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором; 1-2) денна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту.

22.11.2023 прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ, який набрав чинності 24.12.2023, та яким внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до частини 5 статті 8 ЗУ «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

В силу вимог пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3498-ІХ, дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

У пункті 4 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3498-ІХ визначено необхідність надавачам фінансових послуг, не зазначеним у пункті 3 цього розділу, та надавачам допоміжних послуг протягом 30 днів з дня набрання чинності цим Законом привести свою діяльність та документи у відповідність з вимогами цього Закону.

Отже, починаючи з 25.12.2023 (наступний день після набрання Законом № 3498-ІХ чинності), максимальний розмір денної процентної ставки за договором не може перевищувати 1 %.

При цьому, надавачі фінансових послуг зобов`язувалися привести свою діяльність у відповідність вищевказаних змін.

У той же час, пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Однак, позивач незважаючи на те, що кредитний договір № 4766598 від 26.06.2024,що укладено після прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ, не привів свою діяльність, а також умови укладених ним договорів відповідно до вимог чинного законодавства в частині нарахування процентної ставки і нарахував відповідачу відсотки за користування кредитними коштами у розмірі процентної ставки 1,5%, що перевищувало максимально допустимий розмір щоденної відсоткової ставки визначений законодавством.

З огляду на вказане, зазначені вище дії позивача безумовно порушували права відповідача порівняно з іншими споживачами фінансових послуг, а положення кредитного договору в частині нарахування відсоткової ставки у розмірі процентної ставки 1,5% значно перевищують встановлений максимальний розмір денної процентної ставки за кредитним договором у розмірі 1% та були несправедливими, а тому при вирішенні даного спору такі підлягатимуть зміні з врахуванням положень законодавства.

Суд погоджується із умовами кредитного договору щодо нарахування відповідачу за період з 26.06.2024 по 20.08.2024 відсотків за користування кредитом у розмірі 1,5% на день, адже до 20.08.2024 діє положення пункту 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування».

Так, заборгованість відповідача за наведений вище період становить 6720,00 грн (8000,00 грн * 1,5%* 56 днів).

Однак, суд не погоджується з нарахованими процентами за період з 21.08.2024 по 20.06.2025 за процентною ставкою 1,5%.

Починаючи з 21.08.2024 щоденний розмір відсотків за кредитом не міг бути більшим за 1% за відсутності домовленості сторін про менший розмір відсотків.

Таким чином, позивач, виходячи з розміру кредиту 8000,00 грн, мав право для нарахування відповідачу відсотків за користування кредитом у розмірі 80,00 грн (8000,00 грн * 1%) на день, а тому розмір заборгованості відповідача по сплаті відсотків за вказаний вище період, право на стягнення яких має позивач, складає 24320,00 грн (304 днів * 80,00 грн).

Так, загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за процентами за кожен день користування кредитом № 4766598 від 26.06.2024 становить 31040,00 грн (24320,00 грн + 6720,00 грн).

Крім цього, з розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачем сплачено 34849,91 грн у рахунок погашення заборгованості за несплаченими процентами за користування кредитом, коли ж розмір заборгованості, що підлягає стягненню судом на користь позивача становить 31040,00 грн. Звідси, заборгованість відповідача перед позивачем за несплаченими процентами за користування кредитом відсутня, а переплачені кошти у розмірі 3809,91 грн підлягають перерахунку у рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту.

Так, заборгованість відповідача за договором № 4766598 від 26.06.2024 у загальному становить 2689,98 грн, що складається з: 2689,98 грн (6499,89 грн - 3809,91 грн) заборгованості за тілом кредиту.

Щодо набуття ТОВ «Новий Колектор» права грошової вимоги за вказаним кредитним договором, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 516 ЦК України визначено порядок заміни кредитора у зобов`язанні. За змістом цієї норми заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Наданий позивачем договір факторингу є дійсним та чинним, відомостей про те, що договір оскаржувався в судовому порядку відсутні.

За наведених обставин, суд вважає, що позивач ТОВ «Новий Колектор» як новий кредитор, набув право вимоги до відповідача за кредитним договором № 4766598 від 26.06.2024.

Згідно з частиною 1 статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За правилами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановленні договором або законом.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Так, судом встановлено, що позивач набув права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 4766598 від 26.06.2024, а тому суд дійшов висновку про необхідність захисту прав ТОВ «Новий Колектор» шляхом стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 4766598 від 26.06.2024 за тілом кредиту у розмірі 2689,98 грн. За наведених обставин, позов в цій частині є підставним та підлягає задоволенню частково.

Щодо витрат понесених внаслідок відправлення копії позовної заяви з додатками відповідачу суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1, 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Так, суд вважає, що вимога позивача про стягнення 266,58 грн витрат понесених внаслідок відправлення копії позовної заяви з додатками відповідачу, що знайшли своє підтвердження у матеріалах справи, підлягатимуть стягненню з відповідача на користь позивача, оскільки такі витрати відносяться до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Оскільки за наслідком розгляду справи суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 604,20 грн, виходячи з наступного розрахунку 2689,98грн (сума задоволених позовних вимог) х 2662,40 грн (ставка судового збору) : 11854,04 грн (сума заявлених позовних вимог).

На підставі викладеного, керуючись статтями 10, 12, 81, 141, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» 2689,98грн (дві тисячі шістсот вісімдесят дев`ять гривень дев`яносто вісім копійок) заборгованості за кредитним договором № 4766598 від 26.06.2024, з яких: 2689,98грн - заборгованість за тілом кредиту.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» 604,20 грн (шістсот чотири гривні двадцять копійок) судових витрат, понесених на сплату судового збору.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» 266,58 грн (двісті шістдесят шість гривень п`ятдесят вісім копійок) судових витрат, понесених на сплату судового збору.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - денний строк з дня проголошення рішення. Учасник справи, який не був присутній при оголошенні рішення має право на поновлення ст подачі апеляційної скарги, якщо така скарга буде подана в 30-денний строк з дня отримання копії судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» (ЄДРПОУ 43170298, 01133, м. Київ, вулиця Генерала Алмазова, 13, офіс 601).

Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ).

Повний текст рішення складено 15.07.2026.

Суддя: Ю. Д. Дем`яновська