Ухвала суду № 138267460, 16.07.2026, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/2565/26

провадження 1-кп/462/393/26

У Х В А Л А

16 липня 2026 року м. Львів

Залізничний районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі судового засідання ОСОБА_2

за участю прокурора ОСОБА_3

обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5

захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Львова, українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого востаннє 29.07.2025 року Калуським міськрайонним судом Івано-Франківської області за ч.4 ст.70, ч.3 ст.187 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком 8 років 7 місяців з конфіскацією майна, звільнений 02.12.2025 року, судимість не погашена, який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч.4 ст.189 КК України,

встановив:

у провадженні Залізничного районного суду м. Львова перебуває кримінальне провадження № 12026141390000023 від 10.01.2026 року про обвинувачення ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 4 ст. 189 КК України.

У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження щодо обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Клопотання мотивовано тим, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів та карається позбавленням волі на строк від 7 до 12 років, а також кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України, яке згідно зі ст. 12 КК України є нетяжким злочином, за вчинення якого передбачено покарання у виді обмеження волі на строк до 5 років або позбавлення волі на той самий строк. Зазначив, що винуватість ОСОБА_4 підтверджується сукупністю доказів та матеріалів кримінального провадження, зібраних під час досудового розслідування. Також вказав, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були підставою для обрання запобіжного заходу, не втратили своєї актуальності та продовжують існувати. На думку сторони обвинувачення, застосування більш м`якого запобіжного заходу не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого та не усуне наявних ризиків, оскільки останній може незаконно впливати на потерпілого та свідків з метою зміни їхніх показань і уникнення кримінальної відповідальності, переховуватися від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення або іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню. З огляду на наведені ризики, особу обвинуваченого, обставини вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень та ступінь їх суспільної небезпечності сторона обвинувачення дійшла висновку про необхідність продовження ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки більш м`які запобіжні заходи не здатні забезпечити досягнення мети запобіжного заходу та запобігти зазначеним ризикам. У зв`язку з наведеним просив клопотання задовольнити.

В судовому засіданні прокурор заявлене клопотання підтримав, покликаючись на мотиви такого, яке просить задовольнити.

Сторона захисту проти задоволення клопотання заперечила, просила застосувати до обвинуваченого більш м`який запобіжний захід, зокрема цілодобовий домашній арешт із покладенням на останнього відповідних обов`язків, або ж визначити розмір застави.

Суд, заслухавши учасників процесу, дослідивши мотиви клопотання, вивчивши матеріали справи, дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.

Підставою для його застосування є наявність відповідних ризиків, передбачених частиною 1 даної статті (ч. 2 ст. 177 КПК).

Слід зазначити, що на даній стадії кримінального провадження судом не вирішується питання наявності в діянні особи складу кримінального правопорушення та винуватості особи у вчиненні такого правопорушення, які вирішуються судом при ухваленні вироку, відповідно до вимог ч. 1 ст. 368 КПК України, а лише встановлюється наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Залізничного районного суду м. Львова від 12.01.2026 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного суду від 03.02.2026 року, підозрюваному ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 10.03.2026 року, без визначення розміру застави.

У подальшому, ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 20.05.2026 року підозрюваному ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 18.07.2026 року, без визначення розміру застави.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити такі дії: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Відповідно до ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінює в сукупності всі обставини, зокрема ті, що перелічені цією статтею. Так, суд враховує, зокрема тяжкість покарання, вік та стан здоров`я обвинуваченого, міцність соціальних зв`язків.

Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.

Крім того, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини з приводу того, що наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з врахуванням її особливостей. Суд своїм рішенням зобов`язаний забезпечити не тільки права обвинуваченого, але й високі стандарти охорони суспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

За змістом закону тримання під вартою як запобіжний захід може бути застосовано лише у разі, якщо прокурор наявною сукупністю дозволених законом при прийнятті даного рішення засобів доказування доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим в ст. 177 КПК України. Неможливість запобігти даним ризикам слід розуміти як недостатність інших запобіжних заходів для того, щоб убезпечити їх настання.

При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою суд враховує обставини, передбачені ст. 178 КПК України. Зокрема, судом встановлено, що станом на момент розгляду зазначеного клопотання ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років, а також ч. 2 ст. 146 КК України, що відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином, за який передбачено покарання у виді обмеження волі на строк до 5 років або позбавлення волі на той самий строк.

Суд також враховує, що інкриміновані обвинуваченому кримінальні правопорушення вчинені щодо потерпілого, який є особою з інвалідністю I групи внаслідок загального захворювання з дитинства. Зазначені обставини, у сукупності з характером та способом вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень, їх суспільною небезпечністю, тяжкістю покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим, дають суду підстави вважати, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, продовжують існувати. Зокрема, існує ризик того, що обвинувачений може переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, незаконно впливати на потерпілого та свідків з метою зміни їхніх показань, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.

Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини (надалі ЄСПЛ), обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою. При цьому суд враховує, що судове рішення щодо обрання та продовження запобіжного заходу повинно забезпечити не тільки права підозрюваного чи обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Враховуючи правову позицію, викладену в п. 80 рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 року у справі «Харченко проти України», при розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд розглядає можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

Питання наявності зазначених ризиків передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, було встановлено слідчим суддею при обранні запобіжного заходу. Водночас суд дійшов висновку, що на даний час вищезазначені ризики відносно обвинуваченого ОСОБА_4 не втратили актуальності та продовжують існувати, а тому дані заходи забезпечення кримінального провадження у вигляді тримання під вартою виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого.

Суд зазначає, що посилання сторони захисту на міцні соціальні зв`язки підозрюваного самі по собі не є достатньою гарантією належного виконання ним процесуальних обов`язків та не спростовують існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відтак, правових підстав для зміни обвинуваченому запобіжного заходу з тримання під вартою на інший більш м`який, як про це просить сторона захисту, суд не вбачає. Так, на переконання суду, продовження ОСОБА_4 строку тримання під вартою у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення на даний час не виходить за межі розумності, є відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні, а також є достатнім і прийнятним з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Будь-яких даних, які б свідчили про зменшення або відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, що могли б бути підставою для застосування до ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, під час судового розгляду не встановлено. Крім цього, стороною захисту не надано суду жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували існування зазначених ризиків або підтверджували можливість забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу.

У відповідності до п. п. 61, 62 рішення Європейського суду з прав людини від 24 липня 2003 року по справі «Смирнов проти росії», наявність підстав для утримання під вартою повинно бути оцінено по кожній конкретній справі з урахуванням всіх обставин справи. Довготривале утримання під вартою може бути виправданим лише при наявності конкретних ознак того, що цього вимагають інтереси суспільства, які незважаючи на наявність презумпції невинності, перевищують інтереси забезпечення поваги до свободи.

Таким чином, судом встановлено, що існують ризики, які дають підстави вважати, що обвинувачений може ухилитися від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілого у вказаному кримінальному провадженні, які ще не допитувались судом, а також вчинити інше кримінальне правопорушення, відтак наявні підстави для продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 .

Продовження обвинуваченому ОСОБА_4 строку тримання під вартою, незважаючи на презумпцію невинуватості, з урахуванням серйозності висунутого обвинувачення, наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, на даному етапі є достатнім та адекватним превентивним заходом.

Оскільки заявлені при обранні та продовженні запобіжного заходу ризики щодо неналежної поведінки обвинуваченого не зменшилися, що виправдовує подальше його тримання під вартою, суд знаходить доцільним продовження раніше застосованого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 60 днів, тобто до 13.09.2026 року включно.

При цьому, суд враховує положення п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, згідно якого слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст. ст. 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

Виходячи з прецедентної практики ЄСПЛ, уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність тримання обвинуваченого під вартою. Визначаючи суму застави, суди повинні брати до уваги ризик того, що обвинувачений може ухилитися від покарання, обставини особистого життя та тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа.

При вирішенні клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд дійшов до переконання про відсутність підстав для визначення застави у відповідності до ч. 4 ст. 183 КПК України.

Відтак, з врахуванням обставин кримінального провадження, а також те, що при обранні підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не визначався розмір застави, суд дійшов висновку, що на даному етапі такий запобіжний захід, як тримання під вартою без визначення розміру застави, зможе запобігти зазначеним ризикам, які на думку суду є досить реальними з підстав описаних вище.

Керуючись ст. 176, 177, 178, 181-184, 318, 323, 335, 369, 372 КПК України, суд

постановив:

клопотання задовольнити.

Продовжити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12026141390000023 від 10.01.2026 року на 60 днів, тобто до 13.09.2026 року включно без визначення розміру застави.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя: ОСОБА_1