Ухвала суду № 138265097, 14.07.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/21445/25

У Х В А Л А

з питань зміни способу і порядку виконання судового рішення

14 липня 2026 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Кухар Н.А., розглянувши в порядку письмового провадження позивача про зміну способу і порядку виконання судового рішення в адміністративній справі № 380/21445/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано- -Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач подав заяву про зміну способу і порядку виконання судового рішення (вх. №53333 від 19.06.2026), у якій просить стягнути заборгованість у розмірі 87000,00 грн з Державного бюджету через казначейство.

В обґрунтування заяви зазначив, що заборгованість складає 87000 грн, проте вона не була виплачена.

Отже, станом на дату звернення позивача до суду із заявою про зміну способу та порядку виконання рішення суду, рішення Львівського окружного адміністративного суду відповідачем не виконано.

Частиною 3 статті 378 КАС України (в редакції Закону № 4094-IX від 21.11.2024 , що набрав чинності 19.12.2024р.) визначено, що невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.

У судове засіданні 14 липня 2026 року сторони не прибули, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, позивач причин неявки суд не повідомив, представник відповідача подав клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідно до ч.2ст. 378 КАС України заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

Суд ухвалив перейти до розгляду заяви представника ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання судового рішення в адміністративній справі № 380/21445/25 в порядку письмового провадження.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення заяви по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, встановив таке.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21 січня 2026 року позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задоволено частково.

Визнано протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №083950026237 від 19 вересня 2025 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.09.2025 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», прийнявши відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 605,60 грн.

Розглянувши питання про зміну способу та порядку виконання рішення суду у справі № 380/21445/25, суд врахував норми чинного законодавства, які діють на момент виникнення спірних правовідносин та зробив такі висновки.

Відповідно до частини першої статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Згідно з частиною третьою статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Отже, передумовою для прийняття судом рішення про зміну способу або порядку виконання судового рішення є наявність обставин, які унеможливлюють або ускладнюють виконання рішення у спосіб чи порядок, які первинно визначені в рішенні суду.

Суд звертає увагу на те, що поняття "спосіб і порядок" виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Порядок виконання судового рішення означає визначену у рішенні суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним/приватним виконавцем, спосіб виконання судового рішення це спосіб реалізації та здійснення способу захисту. Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі об`єктивної (безумовної) неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений судом.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 30.01.2018 у справі № 281/1820/14-а, від 16.05.2018 у справі № 556/2609/14-а, від 11.11.2020 у справі № 817/628/15 та від 17.02.2021 у справі № 295/16238/14, від 24.07.2023 у справі № 420/6671/18.

Спосіб виконання судового рішення є способом реалізації захисту порушених прав позивача, який визначений самим рішенням та повинен відповідати вимогам закону. Під зміною ж способу і порядку виконання судового рішення необхідно розуміти вжиття адміністративним судом нових заходів для реалізації прийнятого рішення. Ці заходи мають забезпечити виконання конкретного судового рішення і не поширюватися на відносини, які виникли після його ухвалення.

Водночас, змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати рішення по суті, торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду, а також змінювати обраний судом при ухваленні цього рішення спосіб відновлення порушеного права позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами розгляду справи та вирішення спору між сторонами, суд постановив рішення, яким зобов`язав суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії задля захисту порушених прав Позивача в спірних правовідносинах.

Головне управління Пенсійного фонду у Львівській області на виконання рішення суду прийняло рішення №083950026237 від 29.05.2026 року, у особливостях, якого зазначено про призначення пенсії за віком з 16.07.2025 по довічно, рішення суду згідно ПКМУ №821 з 19.05.2026 по довічно.

Натомість, у поданій заяві позивач просить суд змінити спосіб і порядок виконання вищевказаного рішення шляхом стягнення заборгованість у розмірі 87000,00 грн з Державного бюджету через казначейство

Обраний спосіб відновлення порушених прав Позивача фактично свідчить про зміну резолютивної частини рішення суду, із зобов`язального характеру у спосіб стягнення конкретної суми, що суперечить усталеній позиції Верховного Суду (постанова від 10.07.2018 у справі №490/9519/16-а, від 30.07.2019 у справі № 281/1618/14-а, від 24.07.2023 у справі № 420/6671/18).

Суд зазначає, що зобов`язання Відповідача вчинити певні дії і стягнення з Відповідача грошових коштів є різними за своєю суттю способами захисту прав та інтересів позивача, які обираються позивачем при поданні позову, а судом - при ухваленні рішення, та передбачають відмінний механізм виконання судових рішень.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 27.02.2023 у справі №340/6875/21.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Оскільки при ухваленні рішення в цій справі способом відновлення порушеного права позивача судом було обрано зобов`язання відповідача вчинити певні дії, а стягнення конкретних сум не було обрано в якості способу відновлення порушених прав позивача, суд доходить висновку про неможливість зміни способу та порядку виконання рішення суду у спосіб, який просить позивач, адже запропонований останнім спосіб виконання судового рішення фактично змінює зміст резолютивної частини судового рішення у справі.

Крім того суд зазначає, що при розгляді даної справи суд не вирішував питання про стягнення з Відповідача конкретної суми пенсійної виплати.

Разом із тим, здійснений Відповідачем розрахунок недоотриманої Позивачем пенсії, сума якої не виплачена, не є обставиною, що вказує на неможливість виконання судового рішення у цій справі саме через спосіб захисту, застосований судом при його ухваленні, та не надає достатніх правових підстав для застосування процесуального інституту встановлення порядку і способу виконання судового рішення, регламентованого ст. 378 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відтак, при зміні способу виконання такого рішення із зобов`язання Відповідача вчинити певні дії на стягнення конкретної суми такої виплати відбудеться зміна рішення по суті.

Оскільки зміна на підставі статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України способу і порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом відповідно до статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України при ухваленні рішення способу відновлення порушеного права, зміна способу і порядку виконання рішення суду про зобов`язання суб`єктів владних повноважень здійснити виплату на стягнення такої виплати є незаконною.

Вказані висновки також узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 30.01.2018 у справі № 281/1820/14-а, в якій суд відмітив, що зміна способу і порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом при ухваленні рішення способу відновлення порушеного права.

При цьому, суд враховує, що право особи, тобто стягувача, на здійснення виплати заборгованості, не може ставитися в залежність від бюджетних асигнувань, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань. У той же час, у спірних відносинах йдеться не про право особи на такі виплати, а про правові підстави для зміни способу і порядку виконання судового рішення. Суд наголошує, що зміна способу і порядку виконання рішення суду у такому випадку не захищає право Позивача на отримання сум заборгованості.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.07.2023 у справі № 420/6671/18.

Інших обставин, що були би підставами для зміни способу і порядку виконання судового рішення, заявником не наведено.

Враховуючи, вищенаведене, суд приходить до висновку, що у задоволенні заяви про зміну способу та порядку виконання рішення суду слід відмовити.

Керуючись статтями 241-243, 248, 256, 378 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання судового рішення в адміністративній справі № 380/21445/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано- -Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя Кухар Н.А.