Рішення № 138264031, 16.07.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2026 рокуСправа №160/30644/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Турової О.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, у якій позивач просить:

- визнати протиправними дії Міністерства оборони України, оформлені рішенням (протокол № 137/975) засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 11 жовтня 2024 року щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність (2022 рік), в сумі 620 250,00 грн.;

- зобов`язати Міністерство оборони України виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня 2024 року, у зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, з урахуванням вже виплаченої суми допомоги.

В обґрунтування позовної заяви зазначається, що оскаржуваним рішенням Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, позивачеві протиправно та безпідставно призначено одноразову грошову допомогу у зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, у меншому розмірі, ніж це передбачено приписами Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон №2011-ХІІ) та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013р. №975 (далі - Порядок №975), а саме: у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня 2022 року, а не станом на 01 січня 2024 року, з посиланням на те, що позивачеві інвалідність вперше встановлена у 2022 році. Так, з аналізу положень статей 16, 16-2, 16-3 Закону №2011-XII та Порядку №975 убачається, що підставою для призначення одноразової грошової допомоги є виключно встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності, які настали внаслідок ушкодження здоров`я під час виконання військовослужбовцем обов`язків військової служби, у тому числі у зв`язку із захистом Батьківщини (у випадках поранення, контузії, травми, каліцтва, отриманих під час проходження військової служби, або захворювання, прямо пов`язаного з її виконанням). При цьому, юридичне значення має саме факт первинного встановлення інвалідності у зв`язку з проходженням військової служби, адже він визначає момент виникнення права на виплату та прожитковий мінімум, з якого має обчислюватися її розмір. Натомість випадки встановлення інвалідності з причин, що не мають зв`язку з виконанням військового обов`язку (побутова травма, загальне захворювання тощо), не підпадають під дію спеціального правового регулювання та не можуть визначати дату для обчислення розміру одноразової грошової допомоги. Так, позивачеві у 2022 році дійсно було встановлено ІІІ групу інвалідності, однак, внаслідок травми, одержаної в результаті професійного захворювання, яка не пов`язана з виконанням обов`язків військовослужбовця. Проте згодом, за інших обставин - під час безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях та під час захисту Батьківщини - позивач отримав захворювання, внаслідок чого йому з 15.02.2024 року встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини. Таким чином, позивач у різний час отримав два окремі ушкодження здоров`я, різні за своєю природою та правовими наслідками. Посилання відповідача на 2022 рік як на момент «первинного встановлення» інвалідності є необґрунтованими, оскільки той факт інвалідності не підпадав під сферу дії спеціального законодавства, спрямованого на соціальний захист військовослужбовців. Таким чином, позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб саме станом на 01 січня 2024 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.10.2025 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено позивачеві строк десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позову шляхом подання до суду: заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням поважних причин пропуску строку звернення до суду, а також доказів на підтвердження поважності цих причин; завірених належним чином копій оскаржуваного рішення відповідача для суду та відповідно до кількості осіб, що беруть участь у справі.

На виконання вимог ухвали суду від 29.10.2025 позивачем подано заяву про поновлення строку звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.03.2026 року вищевказану позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/30644/25 за цією позовною заявою, а також призначену цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

Також цією ухвалою суду витребувано у Міністерства оборони України: засвідчену належним чином копію протоколу засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №137/975 від 11.10.2024 щодо призначення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) одноразової грошової допомоги; докази щодо дати виплати (зарахування на банківський рахунок) ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) одноразової грошової допомоги у розмірі 620 250 грн.

07.04.2026 року до суду надійшов відзив Міністерства оборони України на позовну заяву, в якому відповідач пред`явлений позов не визнав та заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що відповідно п. «б» ч.1 ст.16-2 Закону №2011-ХІІ та п.17 Порядку №975 розмір одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності визначається, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому інвалідність встановлено вперше, відтак, оскільки позивачеві при первинному огляді МСЕК у 2022 році вперше встановлено ІІІ групу інвалідності, то оскаржуваним рішенням обґрунтовано та на законних підставах визначено розмір одноразової грошової допомоги у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб саме станом на 01 січня 2022 року.

Також разом із відзивом відповідачем на виконання вимог ухвали суду від 16.03.2026 року надано засвідчену належним чином копію протоколу засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №137/975 від 11.10.2024 щодо призначення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) одноразової грошової допомоги.

Крім цього, 07.04.2026 року до суду відповідачем надано витребувані ухвалою суду від 16.03.2026 року докази щодо дати виплати (зарахування на банківський рахунок) ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) одноразової грошової допомоги у розмірі 620 250 грн.

10.04.2026 року до суду надійшли додаткові пояснення позивача щодо причин пропуску строку звернення до суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.07.2026 року заяву ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду в адміністративній справі №160/30644/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено та поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовною заявою до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до довідки МСЕК Серії 12 ААА №121808 ОСОБА_1 , при первинному огляді МСЕК 11.10.2022 року було встановлено з 07.10.2022 року до 01.11.2023 року (дата переогляду 15.10.2023 року) ІІІ групу інвалідності внаслідок захворювання не пов`язаного з проходженням військової служби.

Також з матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 .

Згідно з довідкою до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ №560753 під час повторного огляду 15.02.2024 року ОСОБА_1 з 23.01.2024 року до 01.02.2026 року (дата чергового переогляду 23.01.2026 року) встановлено ІІІ групу інвалідності у зв`язку із захворюванням, так, пов`язаним із захистом Батьківщини.

У зв`язку із наведеним позивач у 2024 році звернувся до Міністерства оборони України із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням йому ІІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини.

Розглянувши заяву позивача, Комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, прийняла рішення, викладене у п.171 протоколу від 11.10.2024 року №137/975, яким старшому солдату ОСОБА_1 (вч НОМЕР_2 ), який є особою з інвалідністю ІІІ групи внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, на підставі довідок МСЕК серії 12 ААА №121808 від 11.10.2022 року та серії 12 ААГ №560753 від 23.01.2024 року, призначено одноразову грошову допомогу у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність (2022 рік), в сумі 620250,00грн.

Не погоджуючись з означеним рішенням відповідача в частині визначення розміру призначеної позивачеві одноразової грошової допомоги, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Спірним в цій справі є питання правомірності застосування Міністерством оборони України при визначенні позивачеві розміру одноразової грошової допомоги, призначеної у зв`язку з встановленням 3 групи інвалідності, прожиткового мінімуму станом на 1 січня 2022 року.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 р. №2011-XII (далі - Закон №2011-XII).

Відповідно до п.1 ст.16 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Підпунктами 4 та 5 пункту 2 статті 16 Закону №2011-ХІІ визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі

- встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті;

- встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби;

Згідно з п.п. «б» п.1 ст.16-2 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі:

400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи,

300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи,

250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

Одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому у випадках, зазначених у підпункті 5 пункту 2 статті 16 цього Закону, розмір одноразової грошової допомоги не може бути меншим за 70-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року (пункт 2 статті 16-2 Закону).

Пунктом 2 статті 16-3 Закону №2011-ХІІ встановлено, що у випадках, передбачених підпунктами 4-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується відповідним військовослужбовцям, військовозобов`язаним або резервістам.

За приписами п.3 ст.16-3 Закону №2011-ХІІ встановлення інвалідності або визначення ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам здійснюється в індивідуальному порядку державними закладами охорони здоров`я відповідно до законодавства.

Пунктом 4 статті 16-3 Закону №2011-ХІІ передбачено, що у разі якщо військовослужбовцю, військовозобов`язаному, резервісту або особі, звільненій з військової служби, після первинного встановлення інвалідності під час наступного огляду (переогляду) буде встановлено вищу групу інвалідності або змінено її причинний зв`язок, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата здійснюється з урахуванням раніше виплачених сум (у тому числі внаслідок різних, не пов`язаних між собою, захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв).

Відповідно до п.6 ст.16-3 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Згідно з п.9 ст.16-3 Закону №2011-ХІІ порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 2 статті 16-2 та пункту 9 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» Кабінет Міністрів України, постановою №975 від 25.12.2013р. затвердив Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок №975, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст).

Пунктом 3 Порядку №975 визначено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є:

у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного, резервіста або особи, звільненої з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення її з військової служби, - дата смерті, зазначена у свідоцтві про смерть;

у разі встановлення інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії, а у разі повторного огляду та зміни групи інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії про первинне встановлення інвалідності;

у разі встановлення ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата огляду, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Підпунктом 1 пункту 17 Порядку №975 встановлено, що у разі встановлення інвалідності одноразова грошова допомога виплачується залежно від групи інвалідності та її причинного зв`язку: військовослужбовцю (крім військовослужбовця строкової служби), інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин у розмірі:

400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, - у разі встановлення інвалідності I групи;

300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, - у разі встановлення інвалідності II групи;

250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, - у разі встановлення інвалідності III групи;

З аналізу наведених положень статей 16, 16-2, 16-3 Закону №2011-XII та Порядку № 975 слідує, що підставою для призначення одноразової грошової допомоги, зокрема, є встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності, які настали внаслідок ушкодження здоров`я під час виконання військовослужбовцем обов`язків військової служби, у тому числі у зв`язку із захистом Батьківщини, оскільки зазначеними нормативними актами чітко визначено, що таке право виникає лише у випадках поранення, контузії, травми, каліцтва, отриманих під час проходження військової служби, або захворювання, прямо пов`язаного з її виконанням. Розмір одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України і такий розмір одноразової грошової допомоги безпосередньо пов`язаний з днем встановлення інвалідності вперше. Розмір одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням вищої групи інвалідності залежить від ступеня інвалідності та розміру прожиткового мінімуму станом на дату первинного встановлення інвалідності. Визначення вищої групи інвалідності при повторному (черговому) огляді не змінює розрахункову величину прожиткового мінімуму.

Аналогічні висновки викладено Верховним Судом, зокрема, у постановах від 08 квітня 2024 року у справі №240/512/22, від 10 грудня 2024 року у справі №240/19209/21 тощо.

Водночас, саме встановлення інвалідності з вищенаведених вище причин, породжує у військовослужбовця або особи, звільненої з військової служби, право на отримання одноразової грошової допомоги.

Натомість випадки встановлення інвалідності з причин, що не мають зв`язку з виконанням військового обов`язку (побутова травма, загальне захворювання тощо), не підпадають під дію спеціального правового регулювання та не можуть визначати дату для обчислення розміру одноразової грошової допомоги. Інше тлумачення фактично розширювало б межі застосування Закону №2011-XII та Порядку №975 на категорії осіб, які не зазнали ушкоджень здоров`я у зв`язку з виконанням військового обов`язку, що суперечило б як їхній меті, так і соціальному призначенню.

Отже, для правильного застосування Закону №2011-ХІІ та Порядку №975 вирішальне значення має не будь-який факт встановлення інвалідності як такий, а саме той факт, який прямо пов`язаний із виконанням обов`язків військової служби чи захистом Батьківщини.

Лише з цього моменту виникає право на призначення і виплату одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом №2011-ХІІ, та визначається розмір такої допомоги.

Тобто, юридичне значення має саме факт первинного встановлення інвалідності у зв`язку з проходженням військової служби, адже він визначає момент виникнення права на виплату та прожитковий мінімум, з якого має обчислюватися її розмір.

Як слідує з матеріалів справи, за результатами розгляду заяви позивача про призначення одноразової грошової допомоги у разі встановлення ІІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, та доданих до неї документів Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, прийнято рішення, викладене у п.171 протоколу від 11.10.2024 року №137/975, яким старшому солдату ОСОБА_1 (вч НОМЕР_2 ), який є особою з інвалідністю ІІІ групи внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, на підставі довідок МСЕК серії 12 ААА №121808 від 11.10.2022 року та серії 12 ААГ №560753 від 23.01.2024 року, призначено одноразову грошову допомогу у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність (2022 рік), в сумі 620250,00грн.

Разом з цим, судом встановлено, що відповідно до довідки МСЕК Серії 12 ААА №121808 ОСОБА_1 , при первинному огляді МСЕК 11.10.2022 року було встановлено з 07.10.2022 року до 01.11.2023 року (дата переогляду 15.10.2023 року) ІІІ групу інвалідності внаслідок захворювання не пов`язаного з проходженням військової служби.

В подальшому, згідно з довідкою до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ №560753 під час повторного огляду 15.02.2024 року ОСОБА_1 з 23.01.2024 року до 01.02.2026 року (дата чергового переогляду 23.01.2026 року) встановлено ІІІ групу інвалідності у зв`язку із захворюванням, так, пов`язаним із захистом Батьківщини.

Отже, судом встановлено, що позивач у різний час отримав два окремі ушкодження здоров`я:

1) захворювання, не пов`язане з проходженням військової служби та із захистом Батьківщини, у 2022 році;

2) захворювання, пов`язане із захистом Батьківщини, у 2024 році.

Відтак, встановлення позивачеві інвалідності ІІІ групи у 2024 році за рішенням МСЕК обумовлено саме захворюванням, пов`язаним із захистом Батьківщини.

Водночас, інвалідність, встановлена позивачеві у 2022 році, була обумовлена захворюванням, не пов`язане з проходженням військової служби та із захистом Батьківщини, що відповідачем не спростовано.

При цьому відповідачем також не надано доказів призначення позивачеві одноразової грошової допомоги у разі встановлення ІІІ групи інвалідності у 2022 році, що могло б вказувати на пов`язаність такого захворювання із проходженням військової служби та виконанням її обов`язків.

Сам факт встановлення позивачеві у 2022 році ІІІ групи інвалідності, внаслідок захворювання, не пов`язаного з проходженням військової служби та із захистом Батьківщини, не підпадає під дію статей 16, 16-2, 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII та Порядку №975.

Таким чином, у розумінні приписів п.3 Порядку №975, саме дата встановлення позивачеві інвалідності ІІІ групи у зв`язку із захворюванням, пов`язаним із захистом Батьківщини, зазначена у довідці до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ №560753, а саме: 23.01.2024 року є днем виникнення у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги та, відповідно, відправною точкою для визначення позивачеві розміру одноразової грошової допомоги, яка, з урахуванням приписів п.п. «б» п.1 ст.16-2 Закону №2011-ХІІ та п.п.1 п.17 Порядку №975, має обчислюватися, виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на 01 січня 2024 року.

Як наслідок, твердження відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву та у пункті 171 оскаржуваного рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, є необґрунтованими, оскільки факт встановлення позивачеві ІІІ групи інвалідності у 2022 році не підпадав під сферу дії спеціального законодавства, спрямованого на соціальний захист військовослужбовців.

Суд зазначає, що законодавство про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей базується на Конституції України і складається з Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та інших нормативно-правових актів. Військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації. Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України. Діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення відповідача в частині щодо визначення розміру призначеної позивачеві одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб саме станом на 1 січня 2022 року, є протиправним і, відповідно, підлягає скасуванню саме в цій частині, а не повністю, як помилково просить позивач, бо в іншій частині - щодо встановлення у позивача права на призначення такої допомоги, спірне рішення позивачем не оскаржується та не заперечується.

З огляду на наведене, належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача призначити ОСОБА_1 у зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, одноразову грошову допомогу у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня 2024 року, та здійснити виплату, з урахуванням раніше виплачених сум допомоги.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно з абзацом 1 частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на те, що позивач у справі звільнений від сплати судового збору на підставі п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», докази понесення відповідачем судових витрат відсутні, судові витрати відповідно до вимог статті 139 КАС України не розподіляються.

Керуючись ст. ст. 241-246, 260-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ 00034022, місцезнаходження: 03168, м. Київ, пр. Повітряних Сил, буд. 6) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати пункт 171 рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформленого протоколом №137/975 від 11.10.2024 року, в частині щодо визначення розміру призначеної ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб саме станом на 1 січня 2022 року.

Зобов`язати Міністерство оборони України (код ЄДРПОУ 00034022, місцезнаходження: 03168, м. Київ, пр. Повітряних Сил, буд. 6) призначити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) у зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, одноразову грошову допомогу у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня 2024 року, та здійснити виплату, з урахуванням раніше виплачених сум допомоги.

У задоволенні позовної заяви в іншій частині - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.М. Турова