Ухвала суду № 138264030, 16.07.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

16 липня 2026 рокуСправа №160/30644/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Турової О.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи в порядку письмового провадження у місті Дніпрі заяву ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду в адміністративній справі №160/30644/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, у якій позивач просить:

- визнати протиправними дії Міністерства оборони України, оформлені рішенням (протокол № 137/975) засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 11 жовтня 2024 року щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність (2022 рік), в сумі 620 250,00 грн.;

- зобов`язати Міністерство оборони України виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня 2024 року, у зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, з урахуванням вже виплаченої суми допомоги.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначена вище справа розподілена головуючому судді Туровій О.М.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.10.2025 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено позивачеві строк десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позову шляхом подання до суду: заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням поважних причин пропуску строку звернення до суду, а також доказів на підтвердження поважності цих причин; завірених належним чином копій оскаржуваного рішення відповідача для суду та відповідно до кількості осіб, що беруть участь у справі.

На виконання вимог ухвали суду від 29.10.2025 позивачем подано заяву про поновлення строку звернення до суду з цим позовом, в якій позивач просить визнати поважними причини пропуску процесуального строку звернення до суду та поновити пропущений процесуальний строк, посилаючись на таке. Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №560753 від 15.02.2024 позивачеві встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини. Після встановлення інвалідності, позивач зібрав пакет документів для отримання одноразової грошової допомоги та звернувся до Міністерства оборони України, після чого отримав суму одноразової грошової допомоги у розмірі 620 250 грн. Позивач не мав підстав сумніватися у правильності нарахування та виплати одноразової грошової допомоги, визначеної відповідачем. Лише після консультування з адвокатом, 23.09.2025 позивач дізнався про можливу помилку в розрахунку, у зв`язку із чим 25.09.2025 до Міністерства оборони України було направлено адвокатський запит щодо методики розрахунку виплаченої позивачеві одноразової грошової допомоги, у відповідь на який 15.10.2025 отримано лист Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України №220/13/25690 від 02.10.2025. Позивач звертає увагу, що не отримував рішення Міністерства оборони України, оформлене протоколом №137/975 від 11.10.2024, та не був ознайомлений з мотивами визначення розміру виплати. До отримання листа №220/13/25690 від 02.10.2025, позивач не мав інформації про те, що при визначенні розміру допомоги застосовано прожитковий мінімум, визначений станом на 01 січня 2022 року, а відтак, саме 15.10.2025 позивач дізнався про можливе порушення свого права.

Вирішуючи заяву позивача про поновлення строку звернення до суду з цим позовом, суд в ухвалі від 16.03.2026 року зазначив про те, що ані матеріали позовної заяви, ані заява про поновлення строку звернення до суду не містять інформації та доказів щодо дати виплати (зарахування на банківський рахунок) ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, призначеної оскаржуваним рішенням відповідача, що, в свою чергу, унеможливлює наразі об`єктивне вирішення поданої позивачем заяви про поновлення строку звернення до суду, тож задля її повного та всебічного розгляду слід витребувати відповідні докази у відповідача, а саме: докази щодо дати виплати (зарахування на банківський рахунок) ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, призначеної на підставі протоколу засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №137/975 від 11.10.2024р., в сумі 620 250 грн, після надання яких і слід вирішити питання про дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.03.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/30644/25, призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

Цією ж ухвалою суду клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів задоволено, витребувано у Міністерства оборони України: засвідчену належним чином копію протоколу засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №137/975 від 11.10.2024 щодо призначення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) одноразової грошової допомоги; докази щодо дати виплати (зарахування на банківський рахунок) ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) одноразової грошової допомоги у розмірі 620 250 грн.

07.04.2026 року до суду надійшов відзив Міністерства оборони України на позовну заяву.

На виконання вимог ухвали суду від 16.03.2026 року відповідачем подано платіжну інструкцію №3221 від 12.11.2024 року щодо виплати ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у розмірі 620 250 грн.

10.04.2026 року до суду від ОСОБА_1 надійшли додаткові пояснення у справі, в яких позивач підтримує подану раніше заяву про поновлення строку звернення до суду та додатково пояснює таке. Факт виплати позивачу одноразової грошової допомоги у листопаді 2024 року сам по собі не свідчить про те, що позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення права саме у цей момент, оскільки предметом спору є не сам факт виплати, а правильність визначення її розміру та застосування відповідачем прожиткового мінімуму станом на 01.01.2022 року замість прожиткового мінімуму станом на 01.01.2024 року. На момент отримання коштів позивачу не було вручено рішення (протокол) Комісії Міністерства оборони України № 137/975 від 11.10.2024 року, позивач не був ознайомлений із мотивами та методикою розрахунку, а також не отримував розрахунку, з якого було б очевидним, який саме прожитковий мінімум (за який календарний рік) застосовано відповідачем. Наявність платіжної інструкції підтверджує лише здійснення платежу, однак не підтверджує обізнаність позивача про правові підстави, показники та методику обчислення суми виплати. Лише після звернення за правничою допомогою та направлення адвокатського запиту від 25.09.2025 року позивач отримав відповідь Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України №220/13/25690 від 02.10.2025 року, яку було отримано 15.10.2025. Саме з цієї відповіді позивачу стало відомо, що при визначенні розміру одноразової грошової допомоги відповідач застосував прожитковий мінімум, встановлений станом на 01.01.2022 року, у зв`язку з чим позивач обґрунтовано пов`язує момент, коли він дізнався про можливе порушення свого права, з датою отримання зазначеної відповіді - 15.10.2025 року. Після цього позивач звернувся до суду 23.10.2025 року, тобто без зволікань та в межах шестимісячного строку, обчисленого від дати фактичної обізнаності про підстави порушення. З метою отримання інформації про підстави та методику розрахунку одноразової грошової допомоги позивач вживав заходів, спрямованих на з`ясування цих обставин. Так, 05.05.2025 року за дорученням позивача іншим адвокатом було підготовлено адвокатський запит, який, як підтверджується листом Військової частини НОМЕР_2 №1559 від 25.05.2025 року (копія додається), надійшов до Військової частини НОМЕР_2 25.05.2025 року. Зазначене свідчить про те, що позивач не був пасивним та намагався отримати необхідні відомості завчасно. Водночас звернення до військової частини не могло забезпечити встановлення мотивів і методики розрахунку допомоги, оскільки військова частина не є органом, який приймав оскаржуване рішення Комісії Міністерства оборони України, та не є належним суб`єктом, який володіє рішенням Комісії й мотивами визначення розміру виплати. Надалі, після отримання правничої консультації, 25.09.2025 було направлено адвокатський запит безпосередньо до Міністерства оборони України щодо методики розрахунку виплаченої позивачу одноразової грошової допомоги. У відповідь на зазначений запит позивачем було отримано лист Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України №220/13/25690 від 02.10.2025 року, який позивач отримав 15.10.2025 року. Саме з цієї відповіді позивачу стало відомо, що при визначенні розміру одноразової грошової допомоги відповідач застосував прожитковий мінімум, встановлений станом на 01.01.2022 року. Отже, 15.10.2025 року є днем, коли позивач фактично дізнався про обставини, які він розцінює як порушення свого права, а саме про застосування відповідачем прожиткового мінімуму станом на 01.01.2022 року при розрахунку виплати. Після цього позивач звернувся до суду 23.10.2025 року, тобто без зволікань та в межах шестимісячного строку, обчисленого з 15.10.2025 року. Дана інформація підтверджується матеріалами справи, всі вищевказані докази були долучені до позову та до клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду. Крім того, позивач просить суд врахувати особливі обставини, за яких він реалізовував своє право на звернення до суду. Позивач є військовослужбовцем (звільненим з військової служби), якому встановлено інвалідність III групи внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, що підтверджується довідкою МСЕК. У зазначений період позивач перебував у стані тривалого лікування/ реабілітації та адаптації до цивільного життя після проходження військової служби, що об`єктивно ускладнювало своєчасне орієнтування у складних питаннях спеціального правового регулювання (положення Постанови КМУ «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» №975 від 25.12.2013 року, порядок визначення «дня виникнення права», застосування прожиткового мінімуму за відповідний календарний рік тощо) та потребувало отримання роз`яснень від уповноваженого органу. За таких умов позивач, діючи добросовісно, обґрунтовано покладався на те, що орган державної влади здійснив розрахунок та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до закону, а відсутність у позивача на момент виплати доступу до рішення Комісії та розрахунку (які містили б мотиви і показники обчислення) не давала йому реальної можливості встановити, що при визначенні розміру виплати застосовано прожитковий мінімум станом на 01.01.2022 року. Саме тому позивач пов`язує момент, коли він дізнався про можливе порушення свого права, з датою отримання відповіді Міністерства оборони України 15.10.2025 року, після чого представник звернувся в його інтересах до суду без зволікань. Отже, за наведених обставин позивач вважає, що строк звернення до суду не пропущено, оскільки початок перебігу строку слід обчислювати з 15.10.2025 року як з дати, коли позивач дізнався про застосування відповідачем прожиткового мінімуму станом на 01.01.2022 року і, відповідно, про можливе порушення свого права. Водночас, якщо суд дійде іншого висновку, позивач просить поновити строк звернення до суду з огляду на поважні причини, а саме: невручення позивачу рішення Комісії (протоколу № 137/975 від 11.10.2024 року), відсутність у позивача доступу до мотивів та методики розрахунку при виплаті, а також об`єктивну неможливість встановити застосований показник (прожитковий мінімум та рік його застосування) без отримання відповідної інформації від відповідача.

Вирішуючи заяву позивача про поновлення строку звернення до суду з цим позовом, суд зазначає таке.

Так, відповідно до ч. 1, абз. 1 ч. 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому ч. 6 ст. 161 КАС України встановлено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Законодавче обмеження строку, протягом якого особа може звернутися до суду, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Необхідно зазначити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Аналогічні правові висновки були висловлені Верховним Судом у постановах від 28 березня 2018 року в справі №809/1087/17 та від 22 листопада 2018 року в справі №815/91/18.

Крім того, слід зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

Таким чином, законодавством регламентовано шестимісячний строк звернення особи до суду за захистом її прав, свобод та законних інтересів, що обумовлено метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та дисциплінуванням учасників адміністративного судочинства щодо своєчасної реалізації їх права на суд.

Суд зауважує, що строк звернення до суду обчислюється за загальним правилом з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись.

Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Водночас, вжиття конструкції «повинен був дізнатись» в розумінні положень частин 2 та 3 статті 122 КАС України означає неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 24 лютого 2021 року в справі № 800/30/17).

Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені; рішення скероване на її адресу поштовим повідомленням, яке вона відмовилася отримати або не отримала внаслідок неповідомлення відправника про зміну місця проживання; про порушення її прав знали близькі їй особи.

День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.

Оскільки початок шестимісячного строку визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права, при визначенні початку цього строку суд має з`ясувати момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.

Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних спорів Касаційного адміністративного суду у постанові від 31 березня 2021 року в справі №240/12017/19 зазначив, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

За змістом приписів ч. ч. 1-3 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Разом з цим, ч. 1 ст. 121 КАС України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами. Питання про поважність причин пропуску процесуального строку оцінюються судом на власний розсуд, в кожному конкретному випадку.

З урахуванням положень ст. ст. 122, 123 КАС України обов`язок доказування поважності причин пропуску строку звернення до суду покладений на позивача.

Оцінюючи обставини, що перешкоджали реалізації процесуального права на звернення до суду, на які позивач посилається як на поважні, суд виходить з оцінки та аналізу всіх наведених у заяві доводів і з того, чи мав позивач за таких обставин можливість своєчасно реалізувати право на звернення до суду (чи відсутні були вагомі перешкоди, труднощі для реалізації цього права).

Рішенням Європейського Суду з прав людини по справі Іліан проти Туреччини встановлено, що правило встановлення обмежень до суду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду, повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.

Верховний Суд у постанові від 23.10.2018 року у справі №569/16060/17 роз`яснив, що у визначенні моменту і виникнення права на позов мають значення дві обставини: об`єктивна - наявність факту порушеного права, суб`єктивна - особа дізналася або повинна була дізнатись про факт порушення права. З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу строку звернення до адміністративного суду може бути пов`язаний із різними юридичними фактами та їх оцінкою. При цьому, слід врахувати, що пропуск цього строку не є безумовною підставою для залишення адміністративного позову без розгляду, оскільки за наявності поважних причин його пропуску такий строк може бути поновлено судом за заявою особи, яка його подала.

Також суд касаційної інстанції роз`яснив, що обов`язковою умовою для залишення адміністративного позову без розгляду є не лише встановлення факту пропуску строку звернення до суду, а й відсутність підстав вважати, що такий строк пропущений з поважних причин.

У даному випадку суд враховує, що дійсно позивачем не було отримано копії оскаржуваного рішення Міністерства оборони України, оформлене витягом з протоколу комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №137/975 від 11.10.2024 року, і копія цього рішення була надана відповідачем лише з відзивом на позовну заяву на виконання вимог ухвали суду від 16.03.2026 року, при цьому після отримання позивачем виплати одноразової грошової допомоги останнім через своїх представників з травня 2025 року вживалися активні дії щодо з`ясування методики обрахунку виплаченої позивачеві одноразової грошової допомоги, шляхом подання відповідних запитів до Військової частини НОМЕР_2 та до Міністерства оборони України, водночас, суд також зважає на те, що позивач є колишнім військовослужбовцем, звільненим з військової служби, якому встановлено інвалідність внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, у зв`язку із чим позивач безпосередньо потребував відповідного лікування що, у свою чергу, також впливало на можливість дотримання позивачем строків звернення до суду, відтак, наведене у сукупності підтверджує існування поважних причин пропуску строку звернення, з огляду на що, такий строк підлягає поновленню, а подана ОСОБА_1 заява - задоволенню.

Керуючись ст. ст. 121-123, 240, 248, 256, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду в адміністративній справі №160/30644/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовною заявою до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та окремо не оскаржується.

Суддя О.М. Турова