Ухвала суду № 138263074, 14.05.2026, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 521/12843/23

Номер провадження:1-кп/521/604/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2026 року колегія суддів Хаджибейського районного суду м. Одеси у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

суддів - ОСОБА_2 ,

- ОСОБА_3 ,

за участю секретаря - ОСОБА_4 ,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Одесі в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22022230000000531 від 15.11.2022 року, відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Генічеськ, Херсонської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України,

клопотання захисника ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт або заставу у мінімальному розмірі відносно обвинуваченого,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора - ОСОБА_7 ,

захисника - ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),

обвинуваченого - ОСОБА_5 ,

ВСТАНОВИЛА:

У провадженні суду перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України.

На теперішній час судовий розгляд кримінального провадження відносно ОСОБА_5 не було завершено.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_6 заявила клопотання про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт або заставу у мінімальному розмірі відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , яке мотивувала тим, що ризики, які наводить прокурор у клопотаннях про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, жодним чином не доведені, а так само не доведено чому для запобігання таким ризикам слід застосовувати саме тримання під вартою. Також зазначила, що частина ризиків явно зменшилася.

Обвинувачений ОСОБА_5 клопотання підтримав та просив його задовольнити.

Прокурор заперечував проти задоволення клопотання, оскільки продовжують існувати ризики, враховані при обрані обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Суд, вислухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши клопотання та додані до них матеріали, приходить до наступного.

Згідно з ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Частиною 1 статті 201 КПК України визначено, що обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.

Так, відповідно до ст. 176 КПК України, запобіжними заходами є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.

Метою застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (ст. 177 КПК України).

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом (ст. 177 КПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Кримінальне процесуальне законодавство не визначає переліку підстав зміни запобіжного заходу за клопотанням сторони захисту.

Зміна чи скасування запобіжного заходу обумовлюється тим, що в ході кримінального провадження змінюються підстави застосування чи обставини, що враховувалися при обранні запобіжного заходу, внаслідок чого запобіжний захід може бути скасований або замінений на інший - більш або менш суворий. Зміна запобіжного заходу може полягати у зміні виду запобіжного заходу, скасуванні, зміні або покладенні додаткових обов`язків, передбачених ч. 5 ст.194 КПК України, чи у зміні способу виконання цих обов`язків.

Тобто, підставами звернення з клопотанням про зміну запобіжного заходу є обставини, які або існували під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, але про які не було відомо сторонам, або виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу. Такими підставами, наприклад, може бути суттєва зміна обставин, що їх було взято до уваги при обранні запобіжного заходу, а саме: змінилася кваліфікація кримінального правопорушення, погіршився стан здоров`я обвинуваченого, змінився склад його родини чи утриманців, або майновий стан, інші обставини, які мають суттєве значення.

При вирішенні питання щодо продовження запобіжного заходу оцінці судом підлягають наявність та/або продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певний ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству.

При цьому КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) буде здійснювати відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

З огляду на зазначене, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій обвинуваченого, виходячи з наявних у суду матеріалів клопотання, суд приходить до висновку про наявність ризиків, передбачених вимогами ст.177 КПК України, в тому числі і з урахуванням позиції ЄСПЛ у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року, в якій Суд зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилятись від слідства.

Також, ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Ризики передбачені ст. 177 КПК України, які були враховані в попередній ухвалі суду щодо продовження строків тримання під вартою ОСОБА_5 , на думку суду не зменшились, а тому суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу.

Крім того, суд доходить висновку про те, що обраний обвинуваченому запобіжний захід з урахуванням його тривалості у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення, на даний час не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, потреби у проведенні судом дій, спрямованих на встановлення всіх обставин кримінального правопорушення.

Також при вирішенні питання про зміну запобіжного заходу суд приймає до уваги, що судовий розгляд у даному кримінальному провадженні перебуває на стадії дослідження доказів.

Разом з цим, надані дані захисником про особу обвинуваченого, не зменшують існуючих ризиків, оскільки їх більша частка існувала і на час вчинення дій згідно з обвинуваченням, а саме: має місце проживання у м. Херсон, судом вперше притягується до кримінальної відповідальності, одружений, а тому вони не здатні на даному етапі кримінального провадження перешкоджати вчинити дії, передбачені ст. 177 КПК України.

Суд зауважує, соціальні зв`язки ОСОБА_5 не можуть нівелювати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, та не є тим стримуючим фактором, який забезпечить виконання обов`язків обвинуваченим.

Щодо доводів сторони захисту стосовно того, що дружина обвинуваченого має 3 групу інвалідності, потребує щоденного вживання ліків, а відтак ОСОБА_5 не має сенсу покидати свою дружину без догляду, суд приходить до висновку про те, що посилання на зазначену обставину жодним чином не зможе зменшити ризики, які встановлені судом.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу.

Керуючись ст.ст. 177, 181, 182, 183, 201, 371, 372, 376, 392 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт або заставу у мінімальному розмірі відносно обвинуваченого ОСОБА_5 - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя ОСОБА_1

суддя ОСОБА_2

суддя ОСОБА_3