Рішення № 138261614, 15.07.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" липня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/3559/23 (922/1623/26)

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Міньковського С.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полесадсервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Таго Трейд" про стягнення коштів без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

КОРОТКИЙ ЗМІСТ СПРАВИ ТА ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.09.2023 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Полесадсервіс", код ЄДРПОУ 37298595; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника; призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Бурлаченка Миколу Миколайовича (свідоцтво № 2069 від 20.12.2022).

Постановою Господарського суду Харківської області від 12.11.2024 року, ТОВ "Полесадсервіс" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Бурлаченко М.М.

12.05.2026 до Господарського суду Харківської області надійшла позовна заява ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ "Полесадсервіс" до ТОВ "Таго Трейд", в якій ліквідатор просить суд стягнути з ТОВ "Таго Трейд" на користь ТОВ "Полесадсервіс" заборгованість у сумі 220 000,00 грн., та судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Свої позовні вимоги, ліквідатор ТОВ "Полесадсервіс" обґрунтовує тим, що ТОВ "Таго Трейд" має заборгованість перед ТОВ "Полесадсервіс" у сумі 291000,05 грн за поставлений товар, що підтверджується податковою накладною № 1 від 27.06.2022 та видатковою накладною № 251 від 27.06.2022 р. Вимога про погашення боргу залишилась невиконаною, разом із тим, як вказує ліквідатор ТОВ "Полесадсервіс" посилання відповідача на зарахування зустрічних вимог не підтверджене належними доказами, у зв`язку з чим він просить суд стягнути суму заборгованості. Окремо ліквідатор ТОВ "Полісадсервіс", зазначає, що враховуючи необхідність подання ліквідатором значної кількості позовів про стягнення дебіторської заборгованості в межах ліквідаційної процедури ТОВ "Полесадсервіс", а також обмеженість грошових коштів банкрута для одночасної сплати судового збору за всіма такими позовами, позивач на даний час звертається до суду з вимогою про стягнення частини заборгованості у розмірі 220000,00 грн., виходячи з можливості сплати судового збору у необхідному розмірі.

В провадженні Господарського суду Харківської області у складі судді Міньковського С.В. перебуває справа про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Полесадсервіс".

Відповідно до ч. 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 12.05.2026 позовна заява в межах справи про банкрутство (вхідний номер 1623/26 від 12.05.2026) передана на розгляд судді Міньковському С.В.

Ухвалою суду від 18.05.2026 року прийнято позовну заяву ліквідатора ТОВ "Полесадсервіс" до розгляду та відкрито провадження за №922/1623/26 в межах справи №922/3559/23; відкрито провадження у справі №922/3559/23 (922/1623/26); ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; відповідачу встановлено строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов; позивачу згідно зі ст. 251 ГПК України встановлено строк 5 календарних днів з дня отримання відзиву для подання до суду відповіді на відзив з доказами її надсилання (надання) відповідачу та заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження; відповідачу відповідно до ст. 251 ГПК України встановити строк 5 календарних днів з дня отримання відповіді на відзив для подання до суду заперечень з доказами їхнього надсилання (надання) позивачу.

03.06.2026 року від ТОВ "Таго Трейд" надійшов відзив на позов, у якому відповідач не визнає позов та просить відмовити у його задоволенні, посилаючись на відсутність заборгованості перед позивачем унаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог.

09.06.2026 року від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він підтримує позов та вказує на те, що відповідач не довів реальність та оплатність спірних господарських операцій, не усунув суперечностей щодо дат підписання документів електронними підписами, штучності коригування ціни та невідповідності товарно-транспортних документів.

18.06.2026 року від відповідача надійшли заперечення на позов, в яких він заперечує проти доводів позивача, викладених у відповіді на відзив, вважає позов необґрунтованим та просить суд відмовити у його задоволенні.

Враховуючи те, що під час розгляду справи судом було створено сторонам необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, було надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42, 46 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті за наявними у справі документами.

Відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази сторонами, суд встановив наступне.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ ТА ВИСНОВОК СУДУ.

24.02.2021 року між ТОВ "Таго Трейд" (Постачальник) та ТОВ "Полесадсервіс" (Покупець) був укладений договір поставки мінеральних добрив №24022021/01.

Згідно п.1.1. зазначеного договору Постачальник зобов`язується поставити (передати у власність Покупця) в передбачені цим Договором строки, а Покупець прийняти для використання у своїй підприємницькій діяльності мінеральні добрива (агрохімікати), в подальшому Товар, та вчасно оплатити його повну вартість по цінам цього Договору.

Ціна, кількість, асортимент, терміни і умови поставки Товару обумовлюються в специфікаціях до даного Договору.

Сторонами була узгоджена специфікація №5 від 25.05.2021, згідно якої ТОВ "Таго Трейд" зобов`язувалось поставити ТОВ "Полесадсервіс" карбамідно-аміачну суміш №32 в кількості 25 тонн на загальну суму 252501,00 грн в строк до 23.07.2021.

Відповідно до п.5.1 Договору, покупець здійснює оплату вартості Товару шляхом прямого банківського переказу грошових коштів в національній валюті України на поточний рахунок Постачальника, в строки та на умовах згідно укладених специфікацій до даного Договору.

Пунктом 2 Специфікації №5 від 25.05.2021 був вставлений строк оплати до 26.05.2021.

26.05.2021 ТОВ "Таго Трейд" було поставлено карбамідно-аміачну суміш №32 в кількості 22,9 тонн на загальну суму 231290,92 грн, що підтверджується видатковою накладною №912 від 26.05.2021 та товарно-транспортною накладною №912 від 26.05.2021.

В матеріалах справи видаткова накладна №912 від 26.05.2021 наявна в двох примірниках, паперовому вигляді, підписаною обома сторонами та скріплена печатками та роздрукованій електронній з відмітками підписів ЕЦП, однак без протоколу підпису.

Згідно пояснень відповідача, сторони спочатку підписали електронними цифровими підписами за допомогою програми М.E.Doc , однак через технічний збій протоколу підпису підписання не відбулося, тому сторони підписали видаткову накладну у паперовій формі.

Дана поставка товару була відображена відповідачем в податковому обліку, що підтверджується податковою накладною №197 від 26.05.2021.

В подальшому сторонами була укладена додаткова угода №1 від 01.07.2022 до договору №24022021/01 від 24.02.2021, згідно якої до Специфікації №5 від 25.05.2021 внесено наступні зміни: збільшено ціну товару за одну тонну і викладено п.1 даної Специфікації в новій редакції, де вартість карбамідно-аміачної суміші №32 в кількості 22,9 тонн склала 291001,01 грн.

Дана додаткова угода була підписана сторонами шляхом накладання ЕЦП.

З урахуванням зазначених змін, відповідачем було складено Розрахунок коригування кількісних і вартісних показників №9 від 01.07.2022 до податкової накладної №197 від 26.05.2021.

Позиція позивача зводиться до того, що видаткова накладна № 912 від 26.05.2021 не може вважатися належним та допустимим доказом здійснення спірної господарської операції, оскільки викликає обґрунтовані сумніви щодо її автентичності. Позивач зазначає, що відповідач стверджує про підписання накладної в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису в системі M.E.Doc, однак протокол накладення електронного підпису відсутній через нібито технічний збій. За таких обставин, на думку позивача, відсутність протоколу електронного підпису позбавляє можливості перевірити факт належного підписання документа, що свідчить про неналежність та недопустимість такого електронного доказу. Крім того, позивач звертає увагу на одночасне існування двох різних за формою примірників одного документа електронного без протоколу підпису та паперового, що, на його переконання, викликає обґрунтовані сумніви щодо реальності господарської операції.

Проте суд не погоджується з доводами позивача щодо неналежності та недопустимості видаткової накладної № 912 від 26.05.2021 як доказу здійснення господарської операції та зазначає таке.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни у структурі активів, зобов`язань чи власного капіталу підприємства.

Тобто, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану господарюючого суб`єкта. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню у бухгалтерському обліку.

Згідно зі статтею 9 зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт їх здійснення. Первинні документи можуть бути складені як у паперовій, так і в електронній формі та повинні містити передбачені законом обов`язкові реквізити. При цьому первинні документи в електронній формі застосовуються за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Первинними документами, зокрема є видаткова накладна, товарно-транспортна накладна, акт виконаних робіт, прибутковий та видатковий касовий ордер, та інші.

Судом встановлено, що в матеріалах справи міститься паперовий примірник видаткової накладної № 912 від 26.05.2021, який підписаний представниками обох сторін та скріплений їх печатками.

Також до матеріалів справи долучено електронний примірник цієї ж накладної, який містить відмітки про накладення електронних підписів, однак не містить протоколу підписання.

Як пояснив відповідач, первинно сторони підписували видаткову накладну в електронній формі із використанням програмного забезпечення M.E.Doc, однак через технічний збій не сформувався протокол накладення електронних підписів, у зв`язку з чим сторони оформили та підписали відповідний документ у паперовій формі.

Сам по собі факт відсутності протоколу накладення електронного підпису на електронному примірнику видаткової накладної не свідчить про недійсність паперового примірника цього документа, який відповідає вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", містить усі необхідні реквізити, підписаний обома сторонами та скріплений їх печатками.

Крім того, факт поставки товару підтверджується не лише видатковою накладною, а й товарно-транспортною накладною № 912 від 26.05.2021, відповідно до якої вантажовідправником є ТОВ "Таго Трейд", вантажоодержувачем ТОВ "Полесадсервіс", перевезення здійснювалося автомобільним перевізником ФОП Білим М.О., а предметом перевезення була карбамідно-аміачна суміш № 32 у кількості 22,9 тонн.

Відповідно до статті 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, товарно-транспортна накладна є єдиним для учасників транспортного процесу документом, який підтверджує переміщення товарно-матеріальних цінностей та використовується, зокрема, для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Також судом встановлено, що за результатами здійснення спірної господарської операції відповідачем була складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних податкова накладна № 197 від 26.05.2021, а після зміни сторонами вартості поставленого товару шляхом укладення додаткової угоди № 1 від 01.07.2022 зареєстровано відповідний розрахунок коригування до неї.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 та пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України податкова накладна складається платником податку на дату виникнення податкових зобов`язань та підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Хоча реєстрація податкової накладної сама по собі не є безумовним доказом фактичного здійснення господарської операції, вона свідчить про відображення такої операції у податковому обліку та підлягає оцінці судом у сукупності з іншими доказами.

Аналогічний правовий висновок щодо необхідності оцінки реальності господарських операцій на підставі всієї сукупності доказів викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 910/23097/17.

Посилання позивача на існування двох примірників видаткової накладної різної форми саме по собі не спростовує факту поставки товару, оскільки паперовий примірник відповідає вимогам законодавства до первинних документів, а обставини поставки підтверджуються також товарно-транспортною накладною, зареєстрованою податковою накладною та іншими матеріалами справи. При цьому будь-яких доказів підроблення паперового примірника видаткової накладної, фальсифікації підписів сторін або відсутності фактичного переміщення товару позивачем суду не надано.

За таких обставин суд доходить висновку, що видаткова накладна № 912 від 26.05.2021 у сукупності з товарно-транспортною накладною № 912 від 26.05.2021, податковою накладною № 197 від 26.05.2021 та іншими доказами у справі є належними, допустимими та достатніми доказами здійснення поставки товару за договором поставки мінеральних добрив № 24022021/01 від 24.02.2021.

Стосовно зміни ціни вже поставленого товару, суд вважає помилковою думку позивача, що умови додаткової угоди №1 від 01.07.2022 до договору №24022021/01 від 24.02.2021 суперечать суті договору поставки та нормам цивільного законодавства.

Згідно частини 1 статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини третьої статті 632 ЦК України зміна ціни в договорі після його виконання не допускається. Оскільки на момент укладення додаткової угоди зобов`язання покупця щодо оплати поставленого товару залишалося невиконаним, договір поставки не був виконаний сторонами в повному обсязі, а тому погодження сторонами зміни ціни товару не суперечить вимогам чинного законодавства.

При цьому укладення сторонами додаткової угоди після поставки товару саме по собі свідчить про визнання ними існування відповідного зобов`язання, оскільки сторони фактично погодили новий розмір грошової вимоги, яка виникла внаслідок вже здійсненої поставки. Відповідні зміни були відображені і у податковому обліку шляхом реєстрації розрахунку коригування, що узгоджується з подальшою поведінкою сторін щодо виконання договору.

Щодо зауваження позивача про дату підписання додаткової угоди №1 від 01.07.2022 до договору №24022021/01 від 24.02.2021 в електронному вигляді тільки 06.08.2022, суд зазначає, що відповідачем зміну ціни було відображено і в податковому обліку відповідно до розрахунку коригування кількісних і вартісних показників №9 від 01.07.2022 до податкової накладної №197 від 26.05.2021.

Таким чином, первинні документи, наявні в матеріалах справи, підтверджують, що ТОВ "Таго Трейд" поставило, а ТОВ "Полесадсервіс" прийняло карбамідно-аміачну суміш №32 у кількості 22,9 тонн на загальну суму 291 001,01 грн.

Отже, на момент укладення сторонами акта зарахування зустрічних однорідних вимог існувало дійсне та належним чином підтверджене грошове зобов`язання ТОВ "Полесадсервіс" перед ТОВ "Таго Трейд", яке виникло саме з договору поставки від 24.02.2021. Матеріали справи не містять доказів виконання ТОВ "Полесадсервіс" грошового зобов`язання щодо оплати поставленого товару.

За наведених обставин суд вважає за необхідне надати оцінку доводам позивача щодо правомірності проведеного сторонами зарахування зустрічних однорідних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що 15.01.2020 між ТОВ "Полесадсервіс" (Продавець) та ТОВ "Таго Трейд" (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу товару №92020, згідно п.1.1 якого, цей договір визначає умови купівлі-продажу товару (засоби захисту рослин, та/або мікродобрив, та/або міндобрив, та/або насіння, та/або ж/д котли, та/або паливно-мастильні матеріали) на умовах передплати.

Згідно п.3.2. договору товар вважається переданим Продавцю з моменту підписання видаткових накладних.

27.06.2022 ТОВ "Полесадсервіс" передав, а ТОВ "Таго Трейд" прийняв добриво складне мінеральне NP 12 24 (фас.950 кг) в кількості 15.2 тонн на загальну суму 291000,05 грн, що підтверджується видатковою накладною №251 від 27.06.2022, підписаною сторонами шляхом накладання ЕЦП, та товарно-транспортною накладною №РВАС120 від 27.06.2022 р.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується заборгованість ТОВ "Таго Трейд" перед ТОВ "Полесадсервіс" за договором купівлі-продажу товару №92020 від 15.01.2020 на суму 291000,05 грн.

Враховуючи взаємну заборгованість між сторонами, 07.07.2022 року ТОВ "Таго Трейд" та ТОВ "Полесадсервіс" підписали Акт зарахування зустрічних однорідних вимог.

Згідно п.1 вищезазначеного Акту станом на 07.07.2022 року заборгованість ТОВ "Полесадсервіс" перед ТОВ "Таго Трейд" становить 291000,01 грн по договору №24022021/01 від 24.02.2021 та Специфікації №5 від 25 травня 2021 року. Заборгованість ТОВ "Таго Трейд" перед ТОВ "Полесадсервіс" становить 291000,01 грн по договору №92020 від 15.01.2020 та видатковою накладною №251 від 27.06.2022.

Згідно п.2 Акту, сторони, керуючись ст.601 Цивільного кодексу України, дійшли згоди провести зарахування зустрічних однорідних вимог за зобов`язаннями на загальну суму 291000,01 грн.

Відповідно до статті 601 ЦК України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Відповідно до статті 602 ЦК України не допускається зарахування зустрічних вимог: 1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю; 2) про стягнення аліментів; 3) щодо довічного утримання (догляду); 4) у разі спливу позовної давності; 4-1) за зобов`язанням, стороною яких є неспроможний банк, крім випадків, установлених законом; 5) в інших випадках, встановлених договором або законом.

Суд не погоджується з позивачем, що укладений сторонами Акт зарахування зустрічних однорідних вимог від 07.07.2022 не породив жодних правових наслідків, оскільки на момент його підписання зустрічних вимог з обох сторін взагалі не існувало.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи 26.05.2021 року відбулася поставка товару з боку ТОВ "Таго Трейд" (карбамідно-аміачна суміш №32 в кількості 22,9 тонн), що підтверджується видатковою накладною №912 від 26.05.2021 та товарно-транспортною накладною №912 від 26.05.2021, що було відображено в бухгалтерському та податковому обліку відповідача.

27.06.2022 року відбулася передача товару (добриво складне мінеральне NP 12 24 (фас.950 кг)) з боку ТОВ "Полесадсервіс" на користь ТОВ "Таго Трейд", що також підтверджується видатковою накладною №251 від 27.06.2022 та товарно-транспортною накладною №РВАС120 від 27.06.2022 року та відображено в бухгалтерському та податковому обліком відповідача.

Отже, здійснення взаємних поставок товару 26.05.2021 та 27.06.2022 призвело до зміни структури активів та зобов`язань ТОВ "Таго Трейд" і ТОВ "Полесадсервіс", що, у свою чергу, підтверджує реальний характер спірних господарських операцій та виникнення взаємних майнових прав і обов`язків сторін.

Позивачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів, які б свідчили про відсутність взаємної заборгованості сторін або про невідповідність проведеного зарахування вимогам чинного законодавства, тому суд вважає правомірним зарахування зустрічних однорідних вимог між ТОВ "Таго Трейд" і ТОВ "Полесадсервіс" на суму 291000,01 грн.

Отже, підписання сторонами акта зарахування від 07.07.2022 спричинило передбачені статтею 601 Цивільного кодексу України правові наслідки у вигляді припинення взаємних однорідних грошових зобов`язань у відповідній частині. Доводи позивача про відсутність зустрічних вимог спростовуються встановленими судом фактичними обставинами та дослідженими доказами.

Таким чином, судом встановлено сукупність взаємопов`язаних обставин, а саме: фактичне здійснення поставки товару, належне оформлення первинних документів, правомірність зміни сторонами вартості поставленого товару, виникнення між сторонами взаємних грошових вимог та їх припинення шляхом зарахування. Зазначені обставини підтверджуються взаємоузгодженими доказами, які оцінюються судом у сукупності відповідно до вимог статті 86 ГПК України.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).

Враховуючи наведене, оцінивши всі подані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, взаємного зв`язку та вірогідності у сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено обставин, які б свідчили про відсутність поставки товару, недійсність первинних документів, неправомірність зміни сторонами вартості поставленого товару чи безпідставність проведеного зарахування зустрічних однорідних вимог. Натомість відповідачем надано належні, допустимі та більш вірогідні докази, які підтверджують реальність спірних господарських операцій, виникнення між сторонами взаємних грошових зобов`язань та їх припинення у спосіб, передбачений законом. За таких обставин суд приходить до висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог та відсутність правових підстав для їх задоволення.

ЩОДО РОЗПОДІЛУ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Згідно ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі відмови в позові - судові витрати покладаються на позивача.

Враховуючи, що в задоволенні позовних вимог суд відмовив, судовий збір та інші судові витрати покладаються на позивача.

За таких обставин, керуючись ст. 129 Конституції України, ст.ст. 7, 58-67 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 5, 11, 13, 14, 74, 76-79, 86, 129, 233, 236, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити.

2. Рішення направити учасникам справи.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.

Повне рішення складено "15" липня 2026 р.

СуддяС.В. Міньковський