Рішення № 138261120, 14.07.2026, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. В`ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25006,

тел. (0522) 30-10-22, 30-10-23, код ЄДРПОУ 03499951,

e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2026 рокуСправа № 912/902/26

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кузьміної Б.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю секретаря судового засідання Поступайло К.Ю. за правилами загального позовного провадження справу № 912/902/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЕЗ Градолія" (25491, м. Кропивницький, смт Нове, вул. Мурманська, буд. 37-г)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Ясинівський хутір" (27325, Кіровоградська область, Кропивницький район, с. Ясинове, вул. Центральна, буд. 29)

про стягнення 5 273 249,84 грн,

за участю представників:

від позивача - Бондар А.І., адвокат ордер серії АВ №1296228 від 30.04.2026 (у режимі відеоконференції),

від відповідача - участі не брали,

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЕЗ Градолія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ясинівський хутір" з вимогами:

"1. Стягнути з ТОВ "ЯСИНІВСЬКИЙ ХУТІР" (код ЄДРПОУ 38884406) на користь ТОВ "ОЕЗ ГРАДОЛІЯ" (код ЄДРПОУ 40200759) 3 407 085,62 грн основного боргу, 47 412,44 грн пені, 487 272,15 грн відсотків за користування грошовими коштами, 1 207 363,20 грн штрафу, 124 116,43 грн інфляційних втрат.

2. Здійснити розподіл судових витрат."

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про неналежне виконання відповідачем Договору поставки № ОГ393 від 21.11.2025 в частині повної та своєчасної поставки товару.

Ухвалою від 06.05.2026 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 912/902/26 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначив на 02.06.2026. Установив сторонам строки для подання заяв по суті справи, зокрема відповідачу - відзиву (15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі).

Ухвала від 06.05.2026 вручена відповідачу 06.05.2026 доставленням в Електронний кабінет 06.05.2026 о 14:31 (а.с. 185).

Відповідач правом подати відзив на позовну заяву не скористався, правової позиції по суті спору не висловив, позовних вимог не заперечив.

У підготовче засідання 02.06.2026 відповідач представника не направляв, причини неявки представника не повідомляв.

Ухвалою від 02.06.2026 суд закрив підготовче провадження у справі № 912/902/26 та призначив справу до розгляду по суті на 25.06.2026.

Ухвала від 02.06.2026 вручена сторонам 03.06.2026 доставленням в Електронні кабінети 02.06.2026 о 20:27 (а.с. 196-198).

24.06.2026 до суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване неможливістю забезпечити участь представника в засіданні у зв`язку з відрядженням керівника відповідача. До клопотання додана копія наказу від 24.06.2026 № 16к "Про надання відрядження".

Протокольною ухвалою від 25.06.2026, за клопотанням відповідача від 24.06.2026, на підставі статей 202, 216 ГПК України, суд відклав судове засідання до 14.07.2026.

Ухвала від 25.06.2026 вручена сторонам 25.06.2026 доставленням в Електронні кабінети 25.06.2026 о 13:31 (а.с. 204-206).

У судовому засіданні 14.07.2026 представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач представника у судове засідання 14.07.2026 не направив. 13.07.2026 подав до суду клопотання від 13.07.2026, в якому просив відкласти розгляд справи у зв`язку з хворобою керівника відповідача. Зазначив, що медична довідка, лікарняний лист або виписка з лікарні будуть надані в іншому засіданні.

Представник позивача проти відкладення розгляду справи заперечував, вважав за можливе розглядати справу за відсутності представника відповідача, ураховуючи неодноразову неявку його представника в засідання.

Протокольною ухвалою від 14.07.2026 суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача від 13.07.2026 про відкладення розгляду справи на підставі пункту 2 частини 3 статті 202 ГПК України, який передбачає, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Згідно з положеннями частини 9 статті 165 та частина 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Дослідивши пояснення позивача, наведені в позовній заяві, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази та оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, заслухавши представника позивача в судовому засіданні, господарський суд встановив такі обставини.

21.11.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОЕЗ Градолія" (покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ясинівський хутір" (постачальник, відповідач) укладено договір поставки № ОК393 (далі - договір, а.с. 113-116).

Відповідно до пункту 1.1. договору, Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця Насіння соняшнику (далі - товар) Постачальник передає товар українського походження врожаю 2025 року, а Покупець приймає та зобов`язується оплатити в порядку, визначеному цим Договором, на умовах DAP ("поставка в пункт"): Кіровоградська обл., Кропивницький р., с. Нове, вул. Виставкова Перша, буд. 37-Ж, ТОВ "ОЕЗ ГРАДОЛІЯ" (надалі - "Пункт призначення/пункт розвантаження") згідно "Інкотермс" в редакції 2010 р. за винятком застережень, передбачених цим Договором. Код Товару згідно з УКТ ЗЕД 120600.

Пункт 2.3 договору регулює, що Покупець має право не приймати товар, якщо його якісні показники відповідають будь-якій з наведених нижче умов: вологість - менше 6,0% або більше 12,0%; сміттєва домішка - більше 8,0%; олійна домішка - більше 15,0%; кислотне число олії в насінні - більше 3.5 мг КОН/г; масова частка олії у перерахунку на суху речовину - менше 46%; масова частка олеїнової кислоти в олії - більше 39%; вміст амброзії - не допускається; натура - менше ніж 350 г/дм.куб; вміст склероції - не допускається. Товар, що постачається за цим договором, має бути в здоровому стані, не зігрітий, мати колір і запах, притаманні нормальному насінню соняшнику (без затхлого, солодового, пліснявого, стороннього запаху).

Відповідно до пунктів 3.1., 3.2., 3.4. договору, загальна кількість Товару, що підлягає поставці Покупцеві, складає 300,000 тонн +/- 5% за вибором Покупця. Сторони домовились, що ціна кожної тонни Товару з показниками якості, передбаченими п. 2.1. Договору, складає 24 912,28 грн без ПДВ, 3 487,72 грн ПДВ 14%, всього 28 400,00 грн з ПДВ. Загальна вартість даного Договору визначається вартістю Товару, отриманого протягом дії цього Договору на підставі всіх видаткових накладних, підписаних Сторонами.

Відповідно до пунктів 4.1., 4.2., 4.3. договору, поставка товару здійснюється партіями автомобільним транспортом в строк з 21.11.2025 по 05.12.2025 (включно). Партією товару вважається кількість товару, прийнята Вантажоодержувачем в один календарний день, починаючи з 00:00:01 год., закінчуючи 24:00:00 год. поточного дня, згідно з реєстрами товарно-транспортних накладних (далі - ТТН), складених Вантажоодержувачем. Датою поставки Товару вважається дата прийняття Товару в Пункті призначення з відміткою в ТТН представником Вантажоодержувача. Якість товару визначається лабораторією Вантажоодержувача у Пункті призначення. Відбір проб проводиться шляхом використання автоматичного пробовідбірника згідно ДСТУ 4601:2006.

Відповідно до пункту 5.1. договору, оплата товару, що поставляється за даним Договором, проводиться в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника по ціні, що зазначена в п. 3.2. Договору з урахуванням п. 3.5., п. 3.7. Договору, у такому порядку:

- 86% вартості Товару (партії Товару) протягом 7-ми банківських днів з дати підписання Сторонами цього Договору;

- 14% вартості Товару (партії Товару) Покупець сплачує протягом 7-ми банківських днів з дати, коли одночасно мають місце такі події: 1) поставки товару; 2) визначення якості і кількості товару; 3) передачі Покупцю документів, зазначених в п.п. 6.1., 6.2., 9.12. цього Договору; 4) пред`явлення рахунку-фактури; 5) реєстрація податкової накладної, що складена для відображення поставки товару (партії товару), у Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН), відповідно до п.6.3. цього Договору.

Згідно з пунктом 8.3. договору, у випадку несвоєчасної поставки Товару згідно з умовами даного Договору Постачальник сплачує Покупцеві на вимогу останнього пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який вона нараховувалась, від загальної ціни несвоєчасно поставленої партії Товару за кожен день прострочення.

Відповідно до пункту 8.4. договору, у разі прострочення поставки Товару більш ніж на 5 календарних днів, або у разі дострокового розірвання Договору Покупцем згідно з п. 9.4. Договору, Покупець вправі відмовитися від прийняття Товару, а Постачальник за вимогою Покупця (протягом 1-го робочого дня з дня отримання вимоги Покупця) повертає суму перерахованої передоплати за Товар (якщо така передбачена Договором), сплачує суму процентів (35 % річних) за користування чужими грошовими коштами, що нараховуються з дати перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника до дати повернення Постачальником цієї суми. Норми цього пункту щодо сплати процентів застосовуються також до випадків, коли Постачальник до початку або в процесі поставки Товару самостійно повертає Покупцю отриманні від нього кошти.

Відповідно до пункту 8.5. договору, у разі поставки неякісного Товару ( що підпадає під п. 2.3 Договору), непоставки або поставки Товару у меншій кількості, ніж передбачено цим Договором, або відмови від поставки Товару, або не виконання Постачальником п.8.3.1 цього Договору, Постачальник повинен сплатити Покупцю штраф у розмірі 30 % від суми недопоставленого або не поставленого Товару.

Пунктом 9.5. договору сторони передбачили, що покупець вправі розірвати даний Договір в односторонньому порядку якщо: 1) Постачальник прострочив поставку Товару більш як на 5 днів або передачу документів, зазначених в п.п.6.1, 6.2, 6.3 даного Договору, більше ніж на 15 днів та/або 2) якість Товару не відповідає умовам даного Договору 3) та/або у зв`язку з діями чи бездіяльністю Постачальника (або його постачальників), Покупець був позбавлений відшкодування ПДВ; 4) у випадку відкриття провадження у справі про банкрутство постачальника.

Договір набирає чинності з моменту підписання його Сторонами і діє до 30.06.2026, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за цим Договором. При цьому п.п. 8.10, 8.12 та 9.13 цього Договору діють протягом трьох років з дати поставки Товару (пункт 9.2. Договору).

На виконання умов пункту 5.1 договору позивач здійснив попередню оплату товару у розмірі 86 % його вартості на загальну суму 7 327 199,79 грн, що підтверджується платіжними інструкціями від 24.11.2025 №10270 на суму 500 407,98 грн, від 25.11.2025 №10374 на суму 1 000 247,97 грн, від 26.11.2025 №10449 на суму 1 000 247,97 грн, від 27.11.2025 №10518 на суму 1 000 000,00 грн, від 28.11.2025 №10597 на суму 700 343,97 грн, від 01.12.2025 №10646 на суму 900 279,98 грн, від 02.12.2025 №10729 на суму 700 343,97 грн, від 03.12.2025 №10795 на суму 1 525 327,95 грн (а.с. 118-121 зворотна сторона).

Факт отримання відповідачем зазначених грошових коштів також підтверджується зареєстрованими відповідачем податковими накладними №№ 37-41 від 24-28.11.2025 та №№ 1-3 від 01-03.12.2025 (а.с. 144-156).

Відповідно до умов договору первісний строк поставки товару був визначений до 05.12.2025 включно (пункт 4.1. договору). Разом із тим, матеріалами справи підтверджується, що за домовленістю сторін строк поставки неодноразово продовжувався шляхом укладення додаткових угод (а.с. 122-124), а останньою додатковою угодою № 4 від 12.01.2026 строк поставки продовжено до 19.01.2026 (включно) (а.с. 125).

Як убачається з видаткових накладних № 15 від 15.12.2025, № 24 від 24.12.2025 та № 14 від 14.02.2026 (а.с. 126-128), товарно-транспортних накладних № 1 від 14.12.2025, № 1 від 23.12.2025, № 3 від 23.12.2025, № 1 від 13.02.2026, № 2 від 13.02.2026, № 3 від 13.02.2026 (а.с. 129-134), посвідчень про якість товару: № 0000065812 від 15.12.2025, № 000006903 від 24.12.2025, № 000006902 від 24.12.2025, № 000000652 від 14.02.2026, № 000000655 від 14.02.2026, № 000000639 від 14.02.2026 (а.с. 135-140) та актів перерахунку ціни за якістю № ОЕЗ00007247 за період з 15.12.2025 по 15.12.2025 № ОЕЗ00007455 за період з 24.12.2025 по 24.12.2025 № ОЕЗ00000697 за період з 14.02.2026 по 14.02.2026 (а.с. 141-143), відповідачем поставлено позивачу товар загальною кількістю 137,72 тонни, з яких: 22,420 тонни за видатковою накладною № 15 від 15.12.2025 на суму 639 055,11 грн, 45,58 тонни за видатковою накладною № 24 від 24.12.2025 на суму 1 303 340,70 грн та 69,72 тонни за видатковою накладною № 14 від 14.02.2026 на суму 1 977 718,36 грн, всього на суму 3 920 114,17 грн.

Суд установив, що за результатами визначення якісних показників поставленого товару сторонами оформлено посвідчення про якість, на підставі яких складено акти перерахунку ціни за якістю № ОЕ300007247, № ОЕ300007455 та № ОЕ300000697, у зв`язку з чим відповідачем були складені відповідні розрахунки коригування до податкових накладних, а саме: РК № 3 від 15.12.2025 до ПН 38 від 25.11.2025; РК № 4 від 15.12.2025 до ПН 38 від 25.11.2025; РК № 5 від 24.12.2025 до ПН 39 від 26.11.2025; РК № 1 від 14.02.2026 до ПН 39 від 26.11.2025; РК № 2 від 14.02.2026 до ПН 40 від 27.11.2025; РК № 2 від 15.12.2025 до ПН 37 від 24.11.2025; РК № 3 від 14.02.2026 до ПН 41 від 28.11.2025 (а.с. 152-156).

Крім того, матеріали справи містять акти повернення товару, з яких убачається, що під час приймання окремих партій товару лабораторією позивача встановлено невідповідність окремих показників якості умовам Договору, а саме перевищення нормативних показників "кислотне число" та "зараженість рудим мукоїдом" (а.с. 157-158 зворотна сторона).

У зв`язку з цим відповідні партії товару загальною кількістю 78,8 тонни позивачем не прийнято, про що складено акти повернення, які підписані представниками сторін, зокрема водіями відповідача, а саме:

- по ТТН № 4 від 23.12.2025 у партії товару (19600 кг) виявлено перевищення показника "Кислотне число", яке склало 4,2 мг КОН/г - складено Акт повернення від 24.12.2025;

- по ТТН № 5 від 23.12.2025 у партії товару (19600 кг) виявлено перевищення показника "Кислотне число", яке склало 5,01 мг КОН/г - складено Акт повернення від 24.12.2025;

- по ТТН № 2 від 23.12.2025 у партії товару (20000 кг) виявлено перевищення показника "Кислотне число", яке склало 4,97 мг КОН/г - складено Акт повернення від 24.12.2025;

- по ТТН № 1 від 29.01.2026 у партії товару (19600 кг) виявлено перевищення показника "Зараженість рудим мукоїдом", яке склало 12 шт/кг - складено Акт повернення від 29.01.2026.

Отже, станом на дату звернення позивача до суду відповідач поставив товар лише в кількості 137,72 тонни із передбачених договором 300 тонн, тобто не поставив 162,28 тонни товару.

Вартість фактично поставленого товару з урахуванням складених актів перерахунку ціни за якістю становить 3 920 114,17 грн, тоді як позивачем на виконання пункту 5.1 договору сплачено відповідачу 7 327 199,79 грн.

Різниця між сумою попередньої оплати та вартістю фактично поставленого товару становить 3 407 085,62 грн, яку позивач просить стягнути як суму попередньої оплати, що припадає на непоставлений товар.

У зв`язку з порушенням відповідачем строків поставки товару та непоставкою товару в повному обсязі позивач листом - претензією від 02.02.2026 № 16/18 (а.с. 159-161) повідомив відповідача про одностороннє розірвання договору відповідно до пункту 9.5 Договору, вимагав повернути суму попередньої оплати за непоставлений товар, а також сплатити передбачені Договором штрафні санкції.

Оцінюючи заявлену позивачем вимогу про стягнення 3 407 085,62 грн попередньої оплати, суд виходить із такого.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки, а тому між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в тому числі Глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема, шляхом маркування.

Частиною 1 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19 вказано, що попередня оплата - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар, який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані.

Згідно зі статтею 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як установив суд, на виконання пункту 5.1 Договору позивач здійснив попередню оплату товару у розмірі 7 327 199,79 грн, що підтверджується платіжними інструкціями, наявними у матеріалах справи (а.с. 18-21 зворотна сторона).

Разом із тим відповідач свій обов`язок щодо поставки товару у погодженому сторонами обсязі належним чином не виконав.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач поставив товар лише в кількості 137,72 тонни із передбачених договором 300 тонн, а вартість фактично поставленого товару з урахуванням актів перерахунку ціни за якістю становить 3 920 114,17 грн.

Пунктом 9.5 Договору передбачено право покупця на одностороннє розірвання Договору, зокрема у разі прострочення поставки товару більше ніж на п`ять календарних днів.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач реалізував зазначене право, направивши відповідачу претензію від 02.02.2026 № 16/18 через систему електронного документообігу "Вчасно", у якій повідомив про розірвання Договору у зв`язку з порушенням строків поставки товару, вимагав повернути суму попередньої оплати за непоставлений товар та сплатити передбачені договором штрафні санкції. Докази направлення зазначеної претензії містяться у матеріалах справи (а.с. 159-161).

За змістом з пунктом 8.4 Договору у разі прострочення поставки товару більше ніж на п`ять календарних днів або у разі дострокового розірвання договору Покупцем згідно з п. 9.4 договору, Покупець вправі відмовитися від прийняття Товару, а Постачальник за вимогою Покупця (протягом 1-го робочого дня з дня отримання вимоги Покупця) зобов`язаний повернути суму перерахованої передоплати за товар (якщо така передбачена договором), сплачує суму процентів (35% річних) за користування грошовими коштами, що нараховуються з дати перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника до дати повернення Постачальником цієї суми і вимагати розірвання Договору. Норми цього пункту щодо сплати процентів застосовуються також до випадків, коли Постачальник до початку або в процесі поставки Товару самостійно повертає Покупцю отримані від нього кошти.

Крім того, відповідно до частини другої статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Оскільки відповідач не поставив товар у повному обсязі, доказів повернення позивачу частини попередньої оплати або виконання зобов`язання в інший спосіб суду не надав, обставин, на які посилається позивач, не заперечив та не спростував, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення 3 407 085,62 грн попередньої оплати за непоставлений товар є обґрунтованою, підтверджується матеріалами справи та підлягає задоволенню.

Крім повернення попередньої оплати, позивач нарахував та заявив до стягнення пеню за період з 20.01.2026 по 02.02.2026 у розмірі 47 412,44 грн, 30% штрафу від суми недопоставленого товару у розмірі 1 207 363,20 грн, інфляційні втрати за період з грудня 2025 р. по березень 2026 р. у розмірі 124 116,43 грн та 35% річних за користування грошовими коштами за період з 29.11.2025 по 30.04.2026 у розмірі 487 272,15 грн у зв`язку з порушенням відповідачем строків поставки товару та неповерненням суми попередньої оплати.

Порушенням зобов`язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 8.3. договору у випадку несвоєчасної поставки товару згідно з умовами договору Постачальник сплачує Покупцеві на вимогу останнього пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який вона нараховувалась, від загальної ціни несвоєчасно поставленої партії товару за кожен день прострочення.

Позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 47 412,44 грн за період з 20.01.2026 по 02.02.2026, а також штраф у розмірі 1 207 363,20 грн, що становить 30% від суми непоставленого товару.

Щодо вимоги про стягнення пені суд зазначає таке.

Як установив суд, відповідно до умов договору, з урахуванням змін, внесених додатковою угодою №4 від 12.01.2026, остаточний строк поставки товару був визначений до 19.01.2026 (включно). Водночас відповідач свого зобов`язання щодо поставки товару у погодженому обсязі не виконав, у зв`язку з чим починаючи з 20.01.2026 перебував у стані прострочення виконання зобов`язання.

Претензією від 02.02.2026 № 16/18, направленою відповідачу через систему електронного документообігу "Вчасно", позивач повідомив відповідача про дострокове розірвання договору відповідно до пункту 9.5 Договору. Отже, у період з 20.01.2026 по 02.02.2026 зобов`язання відповідача щодо поставки товару не було припинене та залишилося невиконаним, у зв`язку з чим відповідач перебував у стані прострочення виконання такого зобов`язання.

Після розірвання договору, починаючи з 03.02.2026, обов`язок відповідача щодо поставки товару припинився, натомість у відповідача виник обов`язок повернути позивачу суму попередньої оплати.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд установив, що його здійснено відповідно до умов пункту 8.3 Договору із застосуванням подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у відповідні періоди прострочення, за період з 20.01.2026 по 02.02.2026 включно, а тому такий розрахунок є арифметично правильним та обґрунтованим.

За таких обставин вимога про стягнення пені у сумі 47 412,44 грн підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення штрафу у розмірі 1 207 363,20 грн, суд зазначає таке.

За пунктом 8.5 договору у разі поставки неякісного товару (що підпадає під п. 2.3 договору), непоставки або поставки товару у меншій кількості, ніж передбачено цим договором, або відмови від поставки товару, або невиконання Постачальником п.8.3.1 цього договору, Постачальник повинен сплатити Покупцю штраф у розмірі 30% від суми недопоставленого або непоставленого товару.

Отже, умовами пункту 8.5. договору сторони погодили застосування штрафу, зокрема, у випадку непоставки товару або поставки товару у меншій кількості, ніж передбачено договором.

Як установив суд, сторони погодили поставку 300 тонн насіння соняшнику, при цьому строк поставки останньою додатковою угодою №4 від 12.01.2026 продовжили до 19.01.2026 (включно).

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач поставив позивачу лише 137,72 тони товару, що підтверджується видатковими та товарно-транспортними накладними, посвідченнями про якість, актами перерахунку ціни за якістю та іншими матеріалами справи.

При цьому частина поставленого товару була прийнята позивачем із перерахунком ціни відповідно до якісних показників, що підтверджується актами перерахунку ціни за якістю, а окремі партії товару не були прийняті та повернуті відповідачу у зв`язку з невідповідністю умовам договору, що підтверджується актами повернення товару.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що відповідач у встановлений договором строк не поставив товар у погодженій сторонами кількості, тоді як доказів належного виконання зобов`язання або наявності обставин, які відповідно до договору звільняють його від відповідальності, суду не надав. Відзив на позов відповідачем також не подано,.

Враховуючи, що із передбачених договором 300 тонн товару відповідачем поставлено лише 137,72 тонни, непоставленою залишилася кількість товару 162,28 тонни (300 т - 137,72 т). Вартість непоставленого товару, виходячи із погодженої сторонами договірної ціни 24 800,00 грн за 1 тонну, становить 4 024 544,00 грн.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок штрафу, суд встановив, що він відповідає умовам пункту 8.5. договору та є арифметично правильним, оскільки 30% від вартості непоставленого товару (4 024 544,00 грн х 30%) становить 1 207 363,20 грн.

За таких обставин суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 1 207 363,20 грн є обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи та також, що підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення 124 116,43 грн інфляційних втрат за період з грудня 2025 р. по березень 2026 р., суд зазначає таке.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач після розірвання договору не повернув позивачу суму невикористаної попередньої оплати, він прострочив виконання грошового зобов`язання.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, здійснений із застосуванням офіційних індексів інфляції за відповідні періоди прострочення, суд дійшов висновку про його арифметичну правильність та відповідність вимогам статті 625 Цивільного кодексу України, у зв`язку з чим вимога про стягнення 124 116,43 грн інфляційних втрат підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення 487 272,15 грн відсотків за користування чужими грошовими коштами суд зазначає таке.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, суд відзначає, що частиною 3 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено спосіб захисту покупця товару, який здійснив попередню оплату, від неналежного виконання зобов`язань з боку продавця, відповідно до якої на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

За приписами статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 8.4 Договору у разі прострочення поставки товару більше ніж на п`ять календарних днів або у разі дострокового розірвання договору покупець має право відмовитися від прийняття товару, а постачальник зобов`язаний повернути суму перерахованої передоплати та сплатити проценти у розмірі 35 % річних за користування чужими грошовими коштами, які нараховуються з дня перерахування коштів на рахунок постачальника до дня їх повернення.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач здійснив попередню оплату товару, відповідач поставив товар лише частково, а після дострокового розірвання договору суму невикористаної передоплати не повернув.

Враховуючи наведене, а також перевіривши поданий позивачем розрахунок, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення 487 272,15 грн відсотків за користування чужими грошовими коштами відповідає умовам пункту 8.4 Договору та є обґрунтованою.

Частинами 1, 2, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписом статті 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до стаття 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідач обставин, на які посилається позивач, не заперечив і не спростував, відзив на позовну заяву не подав, правової позиції по суті спору не висловив.

Обґрунтованих клопотань про зменшення нарахованих санкцій відповідач суду не заявляв та підтверджених доказами обставин (щодо причин невиконання зобов`язання, щодо власного майнового становища тощо), на підставі яких суд мав би можливість самостійно розглянути питання про таке зменшення, не повідомляв.

Ураховуючи фактичні обставини справи та наведені вище норми законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими доданими до матеріалів справи доказами та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати із сплати судового збору в сумі 63 279,00 грн (сума судового збору, обчислена з урахуванням коефіцієнту 0,8 у зв`язку з поданням позовної заяви в електронній формі через підсистему "Електронний суд") покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76, 77, 129, 202, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ясинівський хутір" (27325, Кіровоградська область, Олександрійський район, с. Ясинове, вул. Гагаріна, буд. 29, код ЄДРПОУ 38884406) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЕЗ ГРАДОЛІЯ" (25491, Кіровоградська область, м. Кропивницький, село Нове, вул. Мурманська, буд. 37-Г, код ЄДРПОУ 40200759) 3 407 085,62 грн основного боргу, 47 412,44 грн пені, 487 272,15 грн відсотків за користування грошовими коштами, 1 207 363,20 грн штрафу, 124 116,43 грн інфляційних втрат, а також 63 279,00 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Копії рішення надіслати до електронних кабінетів учасників справи.

Повне рішення складено 16.07.2026.

Суддя Б.М. Кузьміна