Рішення № 138260851, 15.07.2026, Арбузинський районний суд Миколаївської області

Справа № 467/420/26

Провадження № 2/467/379/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

15.07.2026 року Арбузинський районний суд Миколаївської області

у складі:

головуючого судді Догарєвої І.О.,

за участю секретаря Скорнякової С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Арбузинка Первомайського району Миколаївської області цивільну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

27.03.2026 року позивач ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №948429 від 08.08.2020 року в сумі 32800,00 грн, витрати на правничу допомогу 8000,00 грн та судовий збір 2662,40 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 08.08.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» (далі - ТОВ «Лінеура Україна», Товариство) та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Лінеура Україна» було укладено кредитний договір №948429 у формі електронного документу з використанням електронного підпису, про надання споживчого кредиту на суму 10000,00 грн.

ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання перед відповідачкою за кредитним договором виконало та надало їй кредит в сумі 10000,00 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача.

24.03.2021 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК«Кредит-Капітал» було укладено договір факторингу №ККЛУ-24032021 відповідно до умов якого ТОВ «ФК«Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Лінеура Україна», у тому числі до ОСОБА_1 за договором №948429 від 08.08.2020 року.

Посилаючись на те, що ОСОБА_1 не виконує належним чином взяті на себе зобов`язання за кредитним договором щодо своєчасної сплати кредитних коштів, відсотків у відповідності до договору №948429 від 08.08.2020 року позивач вказує, що станом на дату подання позову заборгованість відповідача перед ним становить 32800,00 грн, у тому числі заборгованість за тілом кредиту 10000,00 грн, заборгованість за процентами 22800,00 грн, яку позивач просив суд стягнути з відповідачки на свою користь.

Ухвалою судді Арбузинського районного суду Миколаївської області від 30.03.2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, за клопотанням позивача витребувано у АТ КБ «Приватбанк» інформацію про зарахування на рахунок відповідачки кредитних коштів.

11.06.2026 року від представника відповідачки, адвоката Вишневського А.А. надійшов відзив на позовну заяву, у якому просив поновити строк на подання відзиву, відмовити у задоволені позову у повному обсязі, зменшити розмір витрат на правничу допомогу. Заперечення представника відповідача обґрунтовані тим, що позивач не надав належного підтвердження отримання відповідачкою кредитних коштів, які б відповідали вимогам до первинних документів, визначеним ст.. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», розрахунок заборгованості таким вимогам не відповідає. Крім того, позивач стягує з відповідача проценти за користування кредитом, які нараховані понад строк кредитування, визначений пунктом 1.3. кредитного договору. Щодо витрат позивача на правничу допомогу, представник відповідача вважав їх вочевидь неспівмірними до ціни позову, оцінка адвокатом години роботи не відповідає складності справи, оскільки справа є малозначною невеликої складності та не потребувала зусиль на збирання доказів, час, витрачений адвокатом є завищеним, оскільки справа є типовою. Також просив врахувати значення справи для відповідача, який отримує низький дохід.

Ухвалою суду від 27.04.2026 року поновлено відповідачці ОСОБА_1 строк для подання відзиву на позовну заяву, прийнято відзив на позовну заяву та надано позивачу п`ятиденний строк з дня отримання ухвали для подання відповіді на відзив.

Правом подати відповідь на відзив позивач не скористався.

В судове засідання представник позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» не з`явився, суду надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити. Не заперечував проти винесення заочного рішення.

Відповідачка ОСОБА_1 та її представник Вишневський А.А. в судове засідання не з`явилися, будучи належно повідомленими про дату, час та місце судового розгляду, від представника відповідачки надійшло клопотання про розгляд справи у їх відсутність.

Враховуючи неявку в судове засідання усіх учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини та оцінивши надані докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 81, ч. 1 ст. 89 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд в свою чергу оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до частини 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем він вважається укладеним в письмовій формі.

З огляду на зазначені норми права Верховний Суд в своїх постановах дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19, від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного підпису, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Судом встановлено, що 08.08.2020 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір №948429 про надання коштів на умовах споживчого кредиту відповідно до умов якого ТОВ «Лінеура Україна»» надало відповідачці грошові кошти у сумі 10000,00 грн на строк 30 днів, а відповідачка зобов`язалася повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, визначені договором.

Відповідно до п. 1.1 кредитного договору, укладення цього Договору здійснюється Сторонами за допомогою ІТС Товариства з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна», доступ до якої забезпечується Клієнту через Вебсайт або Мобільний додаток. Електронна ідентифікація Клієнта здійснюється при вході Клієнта в Особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону клієнта, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до Особистого кабінету. При цьому клієнт самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до Вебсайту/ІТС Товариства.

Відповідно до термінів та визначень в договорі: вебсайт - інтернет-сторінка Товариства з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» з доменним ім`ям www.credit7.ua, яка є частиною Інформаційно-комунікаційної системи Товариства.

Затверджені у ТОВ «Лінеура Україна» Правила надання коштів у позику в тому числі й на умовах фінансового кредиту Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» розміщені на сайті www.credit7.ua.

Відповідно до п. 1.3 Договору, строк кредиту 30 днів. Дата повернення кредиту вказується у Графіку платежів, що є додатком № 1 до Договору. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах, визначених в Розділі 4 Договору.

За умовами п. 1.4 Договору, тип процентної ставки - фіксована. Процентна ставка залежить від фактичного виконання клієнтом умов Договору та становить:

знижена процентна ставка 1,90% від суми кредиту за кожен день користування кредитом (693,50 процентів річних), застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в п. 1.3 Договору, якщо в цей строк клієнт здійснить повне погашення кредитної заборгованості або здійснить таке погашення протягом трьох календарних днів, що слідують за датою повернення кредиту, що вказана в графіку платежів;

стандартна процентна ставка складає 1,90% від суми кредиту за кожен день користування кредитом (693,50 процентів річних), застосовується у випадку невиконання клієнтом зазначених вище умов.

Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 15700,00 грн (п.1.6.2).

Відповідно до п. 2.1 договору кредитні кошти надаються шляхом перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 .

Укладений договір підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором та складається з Договору №948429 від 08.08.2020 року про надання коштів на умовах споживчого кредиту та Графіку платежів.

Графіком платежів, зокрема, передбачено, що датою повернення позики є 07.09.2020 року, сума кредиту 10000,00 грн, сума нарахованих процентів 5700,00 грн.

Підписаний відповідачкою, як споживачем, в електронній формі Паспорт споживчого кредиту містить інформацію щодо кредитодавця, основні умови кредитування, інформацію щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, які відповідають умовам укладеного Договору №948429 від 08.08.2020 року. В ньому також зазначається, що строк кредитування становить 30 днів.

Розділом 4 Договору №948429 від 08.08.2020 року передбачена пролонгація строку кредиту. Так, у випадку неможливості виконання зобов`язань за Договором у повному обсязі у встановлений термін та за умови, що заборгованість за кредитом становить не менше 400,00 грн, клієнт може ініціювати продовження строку користування кредитом та зміну дати повернення кредиту шляхом укладення Додаткової угоди до Договору.

Згідно з пунктом 9.10 кредитного договору, підписуючи цей договір, клієнт підтверджує, що: перед укладенням цього Договору йому була в чіткій та зрозумілій формі надана інформація: а) вказана в частинах першій, другій статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та розміщена на вебсайті; він ознайомлений з усіма умовами Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна», розміщені на вебсайті та затверджені наказом №07-ОД від 19.02.2020 року, повністю розуміє, погоджується з ними і зобов`язується неухильно їх дотримуватися.

Згідно з пунктом 9.8 кредитного договору, цей договір укладається шляхом направлення його тексту, підписаного з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» електронним підписом, в Особистий кабінет клієнта для ознайомлення та підписання. Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом клієнта, що відтворений шляхом використання клієнтом електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який формується автоматично на стороні Товариства з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» для кожного разу використання та направляється клієнту на номер мобільного телефону, повідомлений останнім Товариству з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» в ІТС Товариства з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна», зазначений в цьому договорі. Введення клієнтом коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором цього договору створює підпис клієнта на договорі та вважається направленням Товариству з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього договору.

Додаток №1 до договору №948429 про надання коштів на умовах споживчого кредиту містить таблицю обчислення загальної вартості кредиту для клієнта (споживача) та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

Договір №948429 про надання коштів на умовах споживчого кредиту та Додаток №1 до нього підписано ОСОБА_1 електронним підписом із застосуванням одноразового ідентифікатора 08.08.2020 року.

Довідкою про ідентифікацію, підписаною електронним підписом директора ТОВ «Лінеура Україна» Пшеничним А.І. підтверджується, що клієнт ОСОБА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , з якою укладено договір №948429 від 08.08.2020 року ідентифікований товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна». Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора): одноразовий ідентифікатор Т793, час відправки ідентифікатору позичальнику 08.08.2020 18:04:25, номер телефону/електронна пошта, на яку було відправлено ідентифікатор 380971712711.

Таким чином, між сторонами ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 08.08.2020 року було укладено договір №948429 про надання коштів на умовах споживчого кредиту в електронній формі, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», що відповідачкою не заперечується.

Перерахування відповідачці коштів підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» вих.№1-1901 від 19.01.2026 року адресованим ТОВ «Лінеура Україна», відповідно до якого за умовами договору укладеного між ТОВ «Універсальні платіжні рішення» та ТОВ «Лінеура Україна» на переказ коштів № ФК-П-19/03-01 від 12.03.2019 року, було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 08.08.2020 18:56:05 на суму 10000,00 грн, призначення платежу: зарахування 10000 грн на карту НОМЕР_3 .

Оцінюючи доводи представника відповідача щодо відсутності доказів перерахування ОСОБА_1 кредитних коштів суд виходить із того, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме: надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, наведеними у постанові від 11 вересня 2024 року у справі № 752/17604/15-ц (провадження № 61-14780св23).

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (див. постанову Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі №904/2104/19).

Відповідно до частини першої статті 13 Закону № 675-VIII розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні послуги», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.

Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з

дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України, що регулює надання платіжних послуг.

У постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року (справа № 372/223/17, провадження № 61-10667св18) міститься правовий висновок, згідно з яким факт отримання кредиту може бути доведено не лише заявою про видачу готівки, а й сукупністю інших доказів, зокрема: кредитним договором, меморіальними ордерами на видачу коштів, виписками про рух коштів по рахунку, заявами на переказ готівки, тощо.

Згідно ст. 13 Закону України «Про електронну комерцію», розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.

Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України.

Способи, строки та порядок розрахунків у сфері електронної комерції визначаються в електронному договорі з урахуванням вимог законодавства України.

Згідно п. 5 розділу VІІ постанови Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 705 «Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів», чинної станом на час платежу, документи за операціями з використанням електронних платіжних засобів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань.

Враховуючи викладене, а також те, що первісний кредитор ТОВ «Лінеура Україна» є фінансовою, а не банківською установою, повідомлення надавача платіжних послуг про здійснення переказу грошових коштів є первинним обліковим документом, що підтверджує факт здійснення платіжної операції та всі її реквізити, в той час як відповідачкою не надано відомостей на спростування цієї обставини.

Крім того, зарахування кредитних коштів на рахунок відповідачки підтверджено інформацією АТ КБ «Приватбанк» №20.1.0.0.0/7-260401/115339-БТ від 08.04.2026 року про те, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_4 та по цьому рахунку було зарахування коштів на суму 10000,00 грн 08.08.2020 року.

Таким чином, позивачем належно доведено, що ТОВ «Лінеура Україна» виконало своє зобов`язання за кредитним договором та передало відповідачці грошові кошти в сумі 10000,00 грн 08.08.2020 року.

24.03.2021 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено договір факторингу №ККЛУ-24032021, за умовами якого ТОВ «Лінеура Україна» передало (відступило) ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» право вимоги відносно боржників ТОВ «Лінеура Україна», у тому числі відносно боржниці ОСОБА_1 за кредитним договором №948429 від 08.08.2020 року.

Таким чином позивач ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право вимоги до відповідачки за вказаним кредитним договором.

Так, відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №ККЛУ-24032021 до ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №948429 від 08.08.2020 року в розмірі 32800,00 грн.

Відповідно до досудової вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал» від 10.03.2026 року, на адресу ОСОБА_1 направлено повідомлення про відступлення права вимоги за кредитним договором №948429 від 08.08.2020 року з вимогою погашення заборгованості у розмірі 32800 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором №948429 від 08.08.2020 року, складеного первісним кредитором ТОВ «Лінеура Україна», станом на 23.03.2021 року заборгованість відповідачки за кредитним договором складала 32800,00 грн, з яких: 10000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 22800,00 грн - заборгованість за процентами за користування. Штрафні санкції ОСОБА_1 первісним кредитором не нараховувались.

Встановивши зазначені обставини у справі, суд приходить до висновку, що між первісним кредитором та відповідачкою укладений кредитний договір, за умовами якого відповідачка зобов`язалась прийняти грошові кошти та повернути їх у визначений договором строк, а також сплатити відповідні проценти у погодженому сторонами розмірі за користування такими кредитними коштами.

Підписавши кредитний договір, ОСОБА_1 засвідчила свою обізнаність та згоду з його умовами, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їх внутрішній волі, правочин вчинено в формі, встановленій законом, та він був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним, а саме отримання кредитних коштів позичальником, що і було здійснено сторонами. Відповідач з власної ініціативи звернувся за отриманням кредиту до вільно обраної ним фінансової установи, а саме ТОВ «Лінеура Україна», отримавши від останнього всю передбачену законодавством інформацію перед укладанням договору.

Таким чином, у даному випадку слід виходити з презумпції правомірності правочину (стаття 204 ЦК України), а також презумпції обов`язковості виконання договору (стаття 629 ЦК України). Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, а договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Щодо факту відступлення права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги по суті - це договірна передача зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Визначення факторингу міститься у статті 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», у якій зазначено, що факторинг - це придбання права вимоги на виконання зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.

Частиною першою статті 1077 та ст. 1078 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання перед фактором.

Перехід права вимоги до відповідачки за кредитним договором підтверджується укладеним 24.03.2021 року договором факторингу № ККЛУ-24032021 між ТОВ «Лінеура Україна» (первісним кредитором) та ТОВ «ФК Кредит-Капітал» (новим кредитором). У матеріалах справи наявні витяг з реєстру боржників, в якому чітко визначена заборгованість відповідачки за кредитним договором, а також акт приймання-передачі реєстру боржників. Факт сплати вартості прав вимоги новим кредитором підтверджено платіжним дорученням.

Таким чином, у розумінні ст. 512-514 ЦК України, позивач належним чином набув статусу нового кредитора у зобов`язанні, що в силу приписів ст. 204 ЦК України презюмується.

Отже, позивач ТОВ «ФК «Кредит Капітал» має право грошової вимоги до ОСОБА_1 щодо стягнення з неї заборгованості за кредитним договором №948429 від 08.08.2020 року.

Проте, суд не погоджується розміром заборгованості за кредитом, заявленим до стягнення.

Так, відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно зі статями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття: як «строк договору», так і «строк (термін) виконання зобов`язання» (статті 530, 631 ЦК України).

У постанові від 05.04.2023 року у справі №910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Як вже зазначалось судом, відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором №948429 від 08.08.2020 року, складеного первісним кредитором ТОВ «Лінеура Україна», станом на 23.03.2021 року заборгованість відповідачки за кредитним договором складала 32800,00 грн, з яких: 10000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 22800,00 грн - заборгованість за процентами за користування. Штрафні санкції ОСОБА_1 первісним кредитором не нараховувались.

Згідно умов договору про надання споживчого кредиту №948429 від 08.08.2020 року строк договору становить 30 днів, дата надання кредиту 08.08.2020 року.

Згідно Графіку платежів датою повернення кредиту та процентів є 07.09.2020 року.

В розділі 4 Договору зазначено, що у випадку неможливості виконання зобов`язань за Договором у повному обсязі у встановлений термін та за умови, що заборгованість за кредитом складає не менше 400 гривень (включно) Клієнт може ініціювати продовження строку користування кредитом та зміну дати повернення кредиту, шляхом укладення Додаткової угоди до Договору (пункт 4.1 Договору).

Позовна заява не містить відомостей щодо укладення додаткової угоди з метою продовження строку користування кредитом та зміни дати повернення кредиту.

За такого, первісний кредитор мав право нараховувати відсотки лише за 30 днів користування кредитом.

Водночас ТОВ «Лінеура Україна» нараховувало проценти відповідачці до 06.12.2020 року, тобто поза межами погодженого сторонами строку кредитування, що суперечить нормам Цивільного кодексу України та правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 року у справі №910/4518/16.

Аналогічні правові висновки також містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі №444/9519/12, від 03.07.2019 року у справі №342/180/17.

Так, у правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі №444/9519/12, суд зазначив, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Враховуючи, що відповідачкою заборгованість за кредитом не була погашена у строк, встановлений договором, розрахунок процентів необхідно здійснювати за стандартною процентною ставкою 1,90 %.

В межах строку кредитування розмір процентів за користування кредитом складає 5700,00 грн. (10000,00 грн х 1,90% х 30 днів). Зазначена сума відсотків є обгрунтованою, відповідає умовам кредитного договору, відображена у паспорті споживчого кредиту, з яким ознайомлювалась відповідачка та у графіку платежів.

Вимог про стягнення боргу за правилами статті 625 ЦК України позивач не заявляв.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, та з відповідача на користь позивача необхідно стягнути суму заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №948429 від 08.08.2020 року у розмірі 15700,00 грн з яких: 10000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 5700,00 грн - заборгованість за відсотками.

В іншій частині позов задоволенню не підлягає із наведених вище підстав.

Щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Згідно ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать і витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Таким чином, суд враховує те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 137 ЦПК України).

Разом із поданою позовною заявою позивачем надано докази понесених ним витрат на професійну правничу допомогу, такі як Договір про надання правової (правничої) допомоги, укладений 01.07.2025 року між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та Адвокатським об`єднанням «Апологет», Акт №1333 наданих послуг правової (правничої) допомоги від 09.03.2026 року, детальний опис наданих послуг до даного акту від 09.03.2026 року. Відповідно до наданих доказів, витрати позивача на професійну правничу допомогу становлять 8000,00 грн.

Адвокатським об`єднанням «Апологет» надано позивачу наступні послуги, вартість яких заявлена до відшкодування: усна консультація щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості за кредитним договором 0 годин 30 хвилин; ознайомлення з матеріалами кредитної справи - 2 години 00 хвилин; погодження правової позиції клієнта у справі 0 годин 30 хвилин; складання позовної заяви з урахуванням правової позиції клієнта 3 години 30 хвилин, подання заяви до суду від імені клаєнта.

На підставі викладеного, суд вважає, що позивачем було документально доведено розмір витрат на правничу допомогу адвоката у даній справі на загальну суму 8000,00 грн.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката, керуючись критеріями, що визначені ч. 3, 5, 9 ст. 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Такий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 14.11.2019 року у справі № 826/15063/18.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Надаючи оцінку зазначеним доказам щодо часу на надання правничих послуг та видів правничої допомоги, суд виходить із наявності у адвоката повної вищої юридичної освіти, стажу роботи в галузі права, у зв`язку з чим надання правничої допомоги саме за цими видами послуг не вимагало значного обсягу юридичної і технічної роботи. Крім того, позовна заява не є складною за своєю суттю, обсяг доказів у справі є порівняно не великим, в даній категорії справ наявна усталена судова практика, через що позовні заяви у цих справах є типовими. Крім того, слід врахувати ціну позову у цій справі та часткове задоволення позовних вимог.

Згідно ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, враховуючи викладене, пропорційність витрат на професійну правничу допомогу до предмета спору та до ціни позову, розмір задоволених позовних вимог (47,87%), значення справи для сторін, категорію та складність справи, яка є типовою та по якій наявна усталена судова практика, а також враховуючи клопотання представника відповідачки про зменшення витрат на правничу допомогу, суд дійшов висновку про необхідність часткового стягнення на користь позивача понесених ним витрат на професійну правничу допомогу адвоката, стягнувши їх з відповідачки у розмірі 2000,00 грн.

Також, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1274,49 грн (2662,40 грн х 47,87%).

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 263-265, 280-281 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; зареєстроване місце проживання в АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (місцезнаходження: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1 корп. 28; код ЄДРПОУ 35234236) заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №948429 від 08.08.2020 року у розмірі 15700 (п`ятнадцять тисяч сімсот) гривень 00 копійок.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; зареєстроване місце проживання в АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (місцезнаходження: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1 корп. 28; код ЄДРПОУ 35234236) судові витрати на оплату судового збору в розмірі 1274 (одна тисяча двісті сімдесят чотири) гривні 49 копійок та судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень 00 копійок.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Миколаївського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя І.О.Догарєва