Ухвала суду № 138259508, 09.07.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

09.07.2026Справа № 910/9685/25

За заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "АПФ-ГРУП"про звернення стягнення на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРТОРГ-ЧЕРКАСИ"у справі№ 910/9685/25За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "АПФ-ГРУП"до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ЄВРОНАФТОГАЗТРЕЙД"про стягнення 2 861 313,06 грн Суддя Підченко Ю.О. Секретар судового засідання Петрук Б.В.Представники сторін: від позивача:Кричковська А.І.;від відповідача: від ТОВ "УКРТОРГ-ЧЕРКАСИ":не з`явився; не з`явився.ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.10.2025 у справі № 910/9685/25 частково задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "АПФ-Груп" та стягнуто на його користь з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Євронафтогазтрейд" 2 309 382,94 грн основного боргу, 346 339,78 грн пені, 36 984,02 грн 3% річних, 133 416,19 грн інфляційних втрат та 33 913,47 грн судового збору.

Господарським судом міста Києва 14.11.2025 видано наказ про примусове виконання вказаного рішення.

У подальшому 09.01.2026 ТОВ "АПФ-Груп" звернулося до суду з заявою про звернення стягнення на грошові кошти та попросило суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрторг-Черкаси", яке, за доводами позивача, має заборгованість перед ТОВ ТД "Євронафтогазтрейд", 1 869 000 грн боргу в рахунок погашення заборгованості згідно з рішенням Господарського суду міста Києва від 09.10.2025 у справі № 910/9685/25.

В обґрунтування поданої заяви позивач зазначив, що в ході виконавчого провадження йому стало відомо про існування договору про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги № 19/07/24 від 19.07.2024, укладеного між ПП "Укрторг-Черкаси" та ТОВ "Торговий Дім "Євронафтогазтрейд". Наведене заявник доводить випискою з рахунку АБ "Укргазбанк", що, за його доводами, може підтверджувати наявність перед боржником заборгованості, яка, в свою чергу, може бути стягнута в порядку статті 336 Господарського процесуального кодексу України. У вказаній заяві також було викладено клопотання про витребування доказів, а саме ТОВ "АПФ-Груп" просить суд витребувати у ПП "Укрторг-Черкаси" та ТОВ ТД "Євронафтогазтрейд" копію укладеного між ними договору безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № 19/07/24 від 19.07.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2026, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2026, у задоволенні заяви ТОВ "АПФ-Груп" про звернення стягнення на грошові кошти ТОВ "Укрторг-Черкаси" відмовлено.

Вказані судові рішення мотивовані тим, що на підтвердження своїх доводів заявник надав лише виписку банку, у той час як доказів на підтвердження існування заборгованості на час розгляду судом заяви не навів. Суди зазначили, що оскільки матеріали справи не містять копії договору про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги № 19/07/24 від 19.07.2024, це позбавляє можливості встановити строк виконання зобов`язання з повернення фінансової допомоги. При цьому заявником не надано доказів самостійного вжиття заходів для отримання такого договору чи його копії, зокрема шляхом направлення адвокатського запиту.

Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03.06.2026 Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АПФ-Груп" задоволено частково. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.01.2026 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2026 у справі № 910/9685/25 скасовано, а справу № 910/9685/25 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 09.06.2026 року, справу № 910/9685/25 передано на розгляд судді Підченка Ю.О.

При цьому, під час нового розгляду суд враховує положення статті 316 Господарського процесуального кодексу України, якими передбачено, що вказівки, які містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи. Постанова суду касаційної інстанції не може містити вказівок для суду першої або апеляційної інстанції про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яка норма матеріального права повинна бути застосована і яке рішення має бути прийнято за результатами нового розгляду справи.

Як вбачається із постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03.06.2026 підставою для скерування на новий розгляд до суду першої інстанції стало, зокрема, наступне:

- суди попередніх інстанцій виходили з того, що відсутність заперечень не свідчить про неоспорюваність заборгованості, чим фактично застосували додаткову умову - необхідність прямого визнання заборгованості особою, у якої перебувають кошти боржника. Проте подібної вимоги процесуальне законодавство не містить;

- суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні заяви стягувача, виходили з того, що ним не доведено такої заборгованість в цілому та її безспірності зокрема, а також не долучено до матеріалів справи копії договору № 19/07/24 від 19.07.2024, а про існування останнього свідчить лише призначення платежу у долученій до заяви банківській виписці з рахунку боржника. Суди зазначили, що за відсутності відповідного договору вони позбавлені можливості встановити його зміст, умови, факт його укладення, наявність за ним зобов`язань та строки їх виконання; тобто встановити, чи є таке зобов`язання на цей час простроченим чи строк його виконання не настав, що, в свою чергу, унеможливлює стягнення з ПП "Укрторг-Черкаси" грошових коштів, у тому числі і на користь стягувача та, відповідно, задоволення поданої останнім заяви;

- під час розгляду у порядку вказаної статті заяви про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, важливим є встановити факт наявності заборгованості, що повинен підтверджуватися доказами, які відповідають вимогам статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України;

- зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що суд першої інстанції відмовив стягувачу у витребуванні від боржника та ПП "Укрторг-Черкаси" належним чином засвідченої копії договору № 19/07/24 від 19.07.2024 з посиланням на відсутність доказів самостійного вжиття заявником заходів задля такого витребування, зокрема подання адвокатського запиту. Така відмова суду у сукупності з фактом неявки боржника та ПП "Укрторг-Черкаси" у судові засідання свідчить про фактичне покладення судом першої інстанції обов`язку з надання договору № 19/07/24 від 19.07.2024 на заявника (стягувача), у якого такий доказ завідомо відсутній, оскільки він не є стороною цього правочину;

- суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права (статті 2, 13, 81, 336 Господарського процесуального кодексу України), які не усунуті судом апеляційної інстанції, оскільки, незважаючи на принцип змагальності та приписи статті 81 Господарського процесуального кодексу України, поклав наслідки відсутності доказу (договору №19/07/24 від 19.07.2024) на Стягувача та не надав оцінки діям/бездіяльності Боржника та ПП "Укрторг-Черкаси" щодо неявки до суду та наслідкам такої неявки.

Враховуючи вказані вище обставини, з метою недопущення порушення рівності та змагальності учасників судового процесу, суд прийняв справу до свого провадження та призначив судове засідання на 09.07.2026.

При цьому, з метою виконання вказівок Верховного Суду, викладених у постанові від 03.06.2026, суд вирішив за необхідне визнати явку в судове засідання стягувача, боржника та зацікавленої особи обов`язковою та витребувати у боржника та ТОВ "Укрторг-Черкаси" належним чином завірену копію договору № 19/07/24 від 19.07.2024.

02.07.2026 від позивача надійшли письмові пояснення з урахуванням вказівок, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03.06.2026.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ЄВРОНАФТОГАЗТРЕЙД" та Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРТОРГ-ЧЕРКАСИ" вимог ухвали суду від 22.06.2026 не виконали, належним чином завірену копію договору № 19/07/24 від 19.07.2024 в строк до 07.07.2026 не надали.

Представник позивача безпосередньо в судовому засіданні 09.07.2026 наполягав на задоволенні заяви та надав усні пояснення на обґрунтування своїх вимог.

Відповідач і ТОВ "УКРТОРГ-ЧЕРКАСИ" явку представників у судове засідання 09.07.2026 не забезпечили, про час та місце розгляду були повідомлені належним чином.

Суд розглядає заяву про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, в судовому засіданні з викликом такої особи та учасників справи, проте їх неявка не перешкоджає розгляду справи за умови належного їх повідомлення про дату, час і місце розгляду справи.

За результатами розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "АПФ-ГРУП" про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником суд дійшов наступних висновків.

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до частини першої статті 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (частина перша статті 326 ГПК України).

Проте, станом на дату розгляду заяви судом, матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2025 у справі № 910/9685/25, яке набрало законної сили.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 18-рп/2012 від 13 грудня 2012 року). Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 11-рп/2012 від 25 квітня 2012 року).

За змістом статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження і примусовим виконанням судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Отже, судове рішення є обов`язковим до виконання. У разі невиконання боржником рішення суду добровільно державним або приватним виконавцем здійснюється його примусове виконання.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є, зокрема звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.

Порядок звернення стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, визначений у статті 53 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до частин першої - четвертої статті 53 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб. Зазначені особи зобов`язані подати на запит виконавця у визначений ним строк відомості про належне боржнику майно, що перебуває у них, та майно чи кошти, які вони повинні передати боржнику. Після надходження відомостей про наявність майна боржника виконавець проводить опис такого майна, накладає на нього арешт, вилучає його і реалізує в установленому цим Законом порядку. Якщо особа, в якої перебуває майно боржника, перешкоджає виконавцю у вилученні такого майна, воно вилучається виконавцем у примусовому порядку. Готівка та майно, що належать боржнику від інших осіб, вилучаються виконавцем у таких осіб у присутності понятих. На належні боржникові у разі передачі від інших осіб кошти/електронні гроші, що знаходяться на рахунках у банках та інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, стягнення звертається виконавцем на підставі ухвали суду в порядку, встановленому цим Законом.

Порядок звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, та нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому порядку, визначений у статті 336 ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 336 ГПК України, суд, що розглядав справу як суд першої інстанції, може за заявою стягувача або державного чи приватного виконавця звернути стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка не оспорюється зазначеною особою або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили.

У разі задоволення заяви судове рішення може бути виконано шляхом звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі в межах заборгованості такої особи перед боржником.

Як вбачається з аналізу вказаної норми закону, частина перша статті 336 Господарського процесуального кодексу України передбачає дві альтернативні підстави для її застосування: (1) заборгованість не оспорюється; (2) заборгованість підтверджена судовим рішенням.

На доведення своїх вимог ТОВ "АПФ-ГРУП" посилається на те, що на виконанні приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Левченко Яни перебуває виконавчий документ від 14.11.2025, виданий на виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/9685/25.

Під час проведення виконавчих дій у ВП НОМЕР_2 було встановлено згідно з випискою по рахунку ТОВ «ТД «Євронафтогазтрейд» у АБ «Укргазбанк» № НОМЕР_1 , що відбувався переказ боржником коштів на користь ТОВ «Укрторг-Черкаси» з призначенням платежу: надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги зг. дог. № 19/07/24 від 19.07.2024 без ПДВ.

Всього, відповідно до вказаної виписки, було перераховано кошти на суму 1 869 000,00 грн. Доказів повернення ТОВ «Укрторг-Черкаси» на користь ТОВ «ТД «Євронафтогазтрейд» коштів наданої поворотної безвідсоткової фінансової допомоги матеріли справи не містять.

Всупереч вимог суду та вказівок постанови Верховного Суду від 03.06.2026, ані відповідач, ані ТОВ «Укрторг-Черкаси» завірену копію договору № 19/07/24 від 19.07.2024 в строк до 07.07.2026 не надали.

Суд звертає увагу на те, що в силу принципів змагальності, рівності та стандарту доказування, обов`язок доказування і подання доказів повинен нести не лише позивач при стверджуванні обставин наявності у ТОВ «Укрторг-Черкаси» не оспорюваної заборгованості перед ТОВ «ТД «Євронафтогазтрейд» за договором № 19/07/24 від 19.07.2024, а ще й боржник та ТОВ «Укрторг-Черкаси», при стверджуванні зворотного.

Як зазначає Верховний Суд у пункті 27 постанови від 20.11.2023 у справі № 920/347/22: "положення частини першої статті 336 Господарського процесуального кодексу України передбачають можливість стягнення заборгованості з особи, яка має заборгованість перед боржником, якщо саме ця особа (а не боржник) не оспорює зазначену заборгованість".

Натомість, боржник та ТОВ "Укрторг-Черкаси" у судові засідання не з`являлися, факту існування заборгованості між ними не заперечували, відзивів/заперечень не надали.

Верховний Суд неодноразово та послідовно висловлювався стосовно застосування положень статті 336 Господарського процесуального кодексу України, а саме:

- такий спеціальний порядок звернення стягнення на майно (грошові кошти) передбачений законодавцем задля неупередженого, ефективного, своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій, виключно, з метою фактичного виконання рішення суду (правова позиція викладена, зокрема, у постановах від 17.01.2023 у справі № 904/1182/20, від 02.11.2021 у справі № 910/10579/19, від 12.05.2021 у справі № 910/8613/19);

- при розгляді заяви про звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, відповідно до статті 336 Господарського процесуального кодексу України предметом дослідження суду має бути факт наявності заборгованості, що повинен підтверджуватися доказами, які відповідають вимогам статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України. Факт існування заборгованості не обов`язково має підтверджуватись судовим рішенням. За відсутності такого рішення суд має надати власну оцінку доводам заявника щодо наявності відповідної заборгованості, її розміру, спірності чи безспірності (постанова Верховного Суду від 13.08.2021 у справі № 910/20504/16, на яку посилається Позивач у касаційній скарзі);

- спірність заборгованості з урахуванням положень чинного законодавства визначається не за суб`єктивним ставленням кредитора чи боржника до неї, у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент звернення особи із заявою в порядку статті 336 Господарського процесуального кодексу України боржник мав заборгованість перед кредитором, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначає заявник, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на момент такого звернення (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.12.2024 у справі № 902/831/23);

- за своєю правовою природою положення статті 336 Господарського процесуального кодексу України не є імперативними, судова дискреція в цьому випадку передбачає повноваження суду обирати між альтернативами підстав відмови або задоволення заяви, кожна з яких є законною, вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, з урахуванням усіх обставин справи та відомостей про всіх учасників процесу (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.11.2021 у справі №910/10579/19, від 12.05.2021 у справі №910/8613/19);

- остаточне рішення за результатами розгляду заяви, поданої в порядку, передбаченому статтею 336 Господарського процесуального кодексу України, має бути прийняте з урахуванням усіх обставин справи та відомостей про всіх учасників процесу (подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 17.01.2023 у справі №904/1182/20);

- отже, під час розгляду у порядку вказаної статті заяви про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, важливим є встановити факт наявності заборгованості, що повинен підтверджуватися доказами, які відповідають вимогам статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України.

Також суд враховує правову позицію, сформовану у постанові Верховного Суду від 21.05.2026 у справі № 925/82/24:

"20. Стаття 336 Господарського процесуального кодексу України регламентує спеціальні умови та порядок звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, і такі умови та порядок відрізняються від загального порядку розгляду справи по суті.

21. Правовий аналіз наведеної процесуальної норми дає підстави для висновку, що особа, яка має заборгованість перед боржником, не набуває процесуального статусу сторони (боржника) у такій справі, а лише здійснює оплату заборгованості відповідача (боржника) в межах заборгованості такої особи перед боржником.

22. Тобто особа, яка має заборгованість перед боржником, що не оспорюється нею або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили, набуває статусу боржника саме у виконавчому провадженні, розпочатому виконавцем на виконання судового рішення, в силу ухвали суду про задоволення заяви стягувача, а не в межах окремих майнових відносин між стягувачем та такою особою (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 у справі № 910/7023/19).

23. Системний аналіз положень статті 53 Закону України "Про виконавче провадження" та статті 336 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що такий спеціальний порядок звернення стягнення на майно (грошові кошти) передбачений законодавцем задля неупередженого, ефективного, своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій з метою фактичного виконання рішення суду. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 17.01.2023 у справі № 904/1182/20, від 02.11.2021 у справі № 910/10579/19, від 12.05.2021 у справі № 910/8613/19.

24. У постанові Верховного Суду від 01.04.2025 у справі № 910/8797/21 зазначено, що у виконавчому провадженні особа, яка має заборгованість перед боржником і у випадку задоволення заяви стягувача набуває статусу боржника, має права та обов`язки боржника, визначені Законом України "Про виконавче провадження"";

- забезпечення найбільш сприятливої ситуації для виконання судового рішення відповідає не лише інтересам суспільства, яке, безумовно, зацікавлене в підтриманні правопорядку в державі, а й майновим та/або немайновим інтересам стягувача у виконавчому провадженні";

- Велика Палата Верховного Суду в постанові від 10.09.2025 у справі №367/252/24 виснувала, що виконавець має право звернутися до суду з позовом щодо оспорення фраудаторного правочину саме в інтересах стягувача у виконавчому провадженні;

- частина друга статті 336 Господарського процесуального кодексу України не встановлює виключних підстав для відмови в задоволенні такої заяви, а тому суд, встановивши обставини, за яких звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, неможливе, може відмовити в задоволенні відповідної заяви з дотриманням норм процесуального законодавства (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.01.2024 у справі № 908/1276/21).

Більше того, зважаючи на правову природу такого правочину як позика, то у цивільному законодавстві не передбачено такої істотної умови договору як строк повернення позики.

Фактично, як вбачається зі ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

З наявних у справі доказів вбачається факт передачі боржником (відповідачем) Товариству з обмеженою відповідальністю "Укрторг-Черкаси" грошових коштів в якості поворотної безвідсоткової фінансової допомоги за відповідним правочином. У той же час, вказані особи не спростували факт наявності заборгованості за договором та не довели повернення коштів позикодавцю.

Тому, надання позивачем виписок з банківського рахунку боржника (які було отримано виконавцем під час проведення виконавчих дій) є достатньою підставою стверджувати про наявність заборгованості ТОВ "Укрторг-Черкаси" перед ТОВ «ТД «Євронафтогазтрейд» на суму 1 869 000,00 грн. Більше того, матеріали справи не містять жодних доказів, які б вказували а спір між сторонами договору № 19/07/24 від 19.07.2024 щодо такої заборгованості.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що ТОВ «Апф-Груп» правомірно звернулося до суду із заявою про звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, які мають заборгованість перед боржником, у справі № 910/9685/25 відповідно до вимог ст. 336 ГПК України і статті 53 Закону України «Про виконавче провадження» і у суду наявні всі підстави для її задоволення.

За приписом ч. 7 ст. 336 ГПК України, про задоволення заяви про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, або про відмову у її задоволенні суд постановляє ухвалу.

Керуючись ст.ст. 120, 232, ч.ч. 4, 5 ст. 233, ст.ст. 234, 255, 316, 336 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АПФ-ГРУП" про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником задовольнити.

2. Звернути стягнення на грошові кошти у розмірі 1 869 000,00 грн, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "УКРТОРГ-ЧЕРКАСИ" (18008, м. Черкаси, вул. Хоменка, 14; код ЄДРПОУ 40611155), яке має заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ЄВРОНАФТОГАЗТРЕЙД", в рахунок погашення заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю "АПФ-ГРУП" (18020, м. Черкаси, вул. Чехова, 115, оф. 2; код ЄДРПОУ 41861939) згідно з рішенням Господарського суду міста Києва від 09.10.2025 у справі № 910/9685/25.

Згідно з ч. 1 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили негайно з моменту її прийняття та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня її підписання.

Повний текст ухвали складено та підписано 14.07.2026.

Суддя Ю.О. Підченко