Ухвала суду № 138259376, 15.07.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

15.07.2026Справа № 910/12670/25

За скаргою Виконавчого комітету Звенигородської міської ради

на дії Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України

у справі № 910/12670/25

За позовом Виконавчого комітету Звенигородської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Маджоріста"

про зобов`язання вчинити дії,

Суддя Ломака В.С.

Секретар судового засідання Видиш А.В.

За участі представників учасників справи:

від стягувача: не з`явився;

від боржника: не з`явився;

від Відділу: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

У провадженні господарського суду міста Києва перебувала справа № 910/12670/25 за позовом Виконавчого комітету Звенигородської міської ради (далі - позивач, Комітет) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Маджоріста" (далі - відповідач, Товариство) про зобов`язання виконати умови договору від 13.04.2023 року № 13/04-2, а саме: обміняти видані позивачу талони на пальне, зокрема 158 талонів на дизельне паливо 3 160 л. номіналом 20 л., а також 62 талони на бензин А-95 1 240 л. номіналом 20 л., строк дії яких закінчився, на нові талони на пальне такої ж якості, найменування та кількості зі строком дії - 1 рік з дня набрання чинності рішенням суду.

Рішенням від 07.04.2026 року в справі № 910/12670/25 господарський суд міста Києва задовольнив вимоги Комітету та зобов`язав Товариство виконати умови договору від 13.04.2023 року № 13/04-2, а саме: обміняти талони Комітету на дизельне паливо загальним об`ємом 3 160 літрів по 20 літрів у кількості 158 штук: 10321000087800953, 10321000087801018, 10321000087801381, 10321000087801472, 10321000087799015, 10321000087799015, 10321000087801745, 10321000087801836, 10321000087802082, 10321000087801290, 10321000087804666, 10321000087803874, 10321000087803783, 10321000087805094, 10321000087804202, 10321000087804111, 10321000087800771, 10321000087801927, 10321000087802173, 10321000087800317, 10321000087799388, 10321000087801109, 10321000087801563, 10321000087799106, 10321000087799297, 10321000087781335, 10321000087781426, 10321000087781517, 10321000087781608, 10321000103157882, 10321000103157791, 10321000103157428, 10321000087798687, 10321000103157973, 10321000087770289, 10321000087770370, 10321000087770643, 10321000087770734, 10321000087766585, 10321000087766121, 10321000087770198, 10321000087770552, 10321000087770916, 10321000087771344, 10321000087804848, 10321000087804575, 10321000087801654, 10321000087805276, 10321000087804939, 10321000087804757, 10321000087804020, 10321000087803965, 10321000087805185, 10321000087804484, 10321000087804393, 10321000087802628, 10321000087800862, 10321000087802537, 10321000087802991, 10321000087803329, 10321000087803410, 10321000087803056, 10321000087868523, 10321000087768614, 10321000087768705, 10321000087768896, 10321000087768987, 10321000087769042, 10321000087769133, 10321000087769224, 10321000087769315, 10321000087769406, 10321000087769597, 10321000087769688, 10321000087769779, 10321000087769860, 10321000087769951, 10321000087770007, 10321000087771708, 10321000087771899, 10321000087771980, 10321000087772045, 10321000087772136, 10321000087772227, 10321000087772318, 10321000087772409, 10321000087772590, 10321000087772681, 10321000087772772, 10321000087772863, 10321000087772954, 10321000087773019, 10321000087773100, 10321000087773291, 10321000087806977, 10321000087807032, 10321000087807123, 10321000087807214, 10321000087807305, 10321000087807496, 10321000087807587, 10321000087807678, 10321000087807769, 10321000087807850, 10321000087807941, 10321000087808006, 10321000087808197, 10321000087808288, 10321000087808379, 10321000087808460, 10321000087805367, 10321000087805458, 10321000087805549, 10321000087805630, 10321000087805721, 10321000087805812, 10321000087805903, 10321000087806068, 10321000087806159, 10321000087806240, 10321000087806331, 10321000087806422, 10321000087806513, 10321000087806604, 10321000087806795, 10321000087806886, 10321000087810126, 10321000087810217, 10321000087810308, 10321000087810499, 10321000087810580, 10321000087810671, 10321000087810762, 10321000087810853, 10321000087810944, 10321000087811009, 10321000087811190, 10321000087811281, 10321000087811372, 10321000087811463, 10321000087811554, 10321000087811645, 10321000087808551, 10321000087808642, 10321000087808733, 10321000087808824, 10321000087808915, 10321000087809070, 10321000087809161, 10321000087809252, 10321000087809343, 10321000087809434, 10321000087809525, 10321000087809616, 10321000087809707, 10321000087809898, 10321000087809989, 10321000087810035, а також талони на бензин А-95 загальним об`ємом 1 240 літрів по 20 літрів у кількості 62 штуки: 10121000058600558, 10121000058600649, 10121000058600730, 10121000058600821, 10121000058634234, 10121000058634325, 10121000058634789, 10121000058625671, 10121000058614989, 10121000058615044, 10121000058615317, 10121000058615408, 10121000058615771, 10121000058615862, 10121000058616109, 10121000058616290, 10121000058646445, 10121000058644770, 10121000058645926, 10121000058644861, 10121000058647964, 10121000058648756, 10121000058647146, 10121000058650321, 10121000058649184, 10121000058647500, 10121000058650785, 10121000058649548, 10121000058651113, 10121000058651577, 10121000058611795, 10121000058613379, 10121000058613460, 10121000058613551, 10121000058613642, 10121000058613733, 10121000058613824, 10121000058613915, 10121000058614070, 10121000058614161, 10121000058614252, 10121000058614343, 10121000058614434, 10121000058614525, 10121000058614616, 10121000058614707, 10121000058614898, 10121000057319845, 10121000058611886, 10121000058611977, 10121000058612032, 10121000058612123, 10121000058612305, 10121000058612496, 10121000058612587, 10121000058612678, 10121000058612769, 10121000058612850, 10121000058612941, 10121000058613006, 10121000058613197, 10121000058613288, строк дії яких закінчився, на нові талони на пальне такої ж якості, найменування та кількості зі строком дії - 1 рік з дня набрання рішенням суду законної сили.

Крім того, суд стягнув з Товариства на користь Комітету 2 422,40 грн. витрат по сплаті судового збору.

05.05.2026 року на виконання вищевказаного рішення господарський суд міста Києва видав відповідні накази.

30.06.2026 року через систему "Електронний суд" надійшла скарга Комітету від 30.06.2026 року на дії Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі - Відділ), в якій позивач просив суд визнати протиправним та скасувати повідомлення Відділу від 08.06.2026 року про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання; визнати, що подання судових наказів, сформованих та прошитих судом в один пакет, не є підставою для повернення виконавчих документів без прийняття до виконання; а також зобов`язати Відділ повторно розглянути заяву Комітету та вирішити питання щодо відкриття окремих виконавчих проваджень за кожним судовим наказом відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження".

В обґрунтування поданої скарги Комітет посилався на протиправне повернення державним виконавцем Відділу без прийняття до виконання виданих господарським судом міста Києва наказів від 05.05.2026 року з посиланням на положення пункту 6 частини четвертої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон).

Ухвалою від 02.07.2026 року господарський суд міста Києва прийняв скаргу Комітету від 30.06.2026 року та призначив її до розгляду в судовому засіданні на 15.07.2026 року.

Стягувач, боржник та Відділ про дату, час і місце розгляду скарги Комітету від 30.06.2026 року були повідомлені належним чином та в установленому законом порядку, проте явку своїх уповноважених представників у призначене на 15.07.2026 року судове засідання не забезпечили, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не направили.

У судовому засіданні 15.07.2026 року суд розглянув скаргу Комітету від 30.06.2026 року на дії Відділу, та вирішив залишити її без задоволення, враховуючи таке.

Відповідно до статті 1291 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно з частиною 3 статті 327 Господарського процесуального кодексу України наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами.

За умовами частини 1 статті 5 Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Законом регламентовано порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.

Статтею 1 Закону передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом пункту 1 частини 1 статті 3 Закону відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема, наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Верховний Суд у постанові від 15.01.2020 року в справі № 910/7221/17 зазначив, що в силу приписів вищевказаної статті Закону виконавець повинен вчиняти виконавчі дії з дотриманням вимог Закону, а також відповідно до інших законів, які є обов`язковими при вчиненні ним тих чи інших виконавчих дій, що є гарантією належного виконання виконавцем своїх обов`язків і недопущення порушення прав сторін виконавчого провадження. Отже, виконавець повинен діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України. В цьому реалізується "правомірна поведінка" виконавця.

Положеннями статті 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Конституційний Суд України у пункті 4.1 рішення від 14.12.2011 року № 19-рп/2011 (справа за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_1 щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 55 Конституції України, частини другої статті 2, пункту 2 частини третьої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, частини третьої статті 110, частини другої статті 236 Кримінально-процесуального кодексу України та конституційним поданням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ щодо офіційного тлумачення положень статей 97, 110, 234, 236 Кримінально-процесуального кодексу України, статей 3, 4, 17 Кодексу адміністративного судочинства України в аспекті статті 55 Конституції України (справа про оскарження бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо заяв про злочини) зазначив, що утвердження правової держави, відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України, полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту. Конституційний Суд України у своїх рішеннях послідовно підкреслював значущість положень статті 55 Конституції України щодо захисту кожним у судовому порядку своїх прав і свобод від будь-яких рішень, дій чи бездіяльності органів влади, посадових і службових осіб, а також стосовно неможливості відмови у правосудді (пункт 1 резолютивної частини Рішення від 25.11.1997 року № 6-зп , пункт 1 резолютивної частини Рішення від 25.12.1997 року № 9-зп).

Пунктом 9 статті 2 Закону передбачено, що однією із засад виконавчого провадження є забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Відповідно до частини 1 статті 74 Закону рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення, у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у встановленому законом порядку.

Згідно зі статтею 339-1 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Акт державного органу - це юридична форма рішень цього органу, які спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин, породжують певні правові наслідки і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

Як було зазначено вище, 05.05.2026 року на виконання рішенням господарського суду міста Києва від 07.04.2026 року в справі № 910/12670/25 означений місцевий господарський суд видав відповідні накази: про зобов`язання Товариства виконати умови договору від 13.04.2023 року № 13/04-2, а саме: обміняти талони Комітету на дизельне паливо загальним об`ємом 3 160 літрів по 20 літрів у кількості 158 штук та талони на бензин А-95 загальним об`ємом 1 240 літрів по 20 літрів у кількості 62 штуки, строк дії яких закінчився, на нові талони на пальне такої ж якості, найменування та кількості зі строком дії - 1 рік з дня набрання рішенням суду законної сили, а також про стягнення з Товариства на користь Комітету 2 422,40 грн. витрат по сплаті судового збору.

Частинами 1, 3 Закону передбачено, що у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;

4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);

реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);

5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;

6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);

7) строк пред`явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші відомості (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі, місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, реквізити електронних гаманців боржника, номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти.

Виконавчий документ підписується уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплюється печаткою. Скріплення виконавчого документа печаткою із зображенням Державного Герба України є обов`язковим, якщо орган (посадова особа), що видав виконавчий документ, згідно із законом зобов`язаний мати таку печатку.

Суд зазначає, що видані господарським судом міста Києва накази від 05.05.2026 року № 910/12670/25 відповідають встановленим Законом вимогам до виконавчих документів.

З матеріалів справи вбачається, що листом від 18.05.2026 року № 520/01-27 Комітет звернувся до Відділу із заявою, в якій повідомив про результати розгляду господарським судом міста Києва справи № 910/12670/25. До цієї заяви скаржник долучив накази на виконання рішення господарського суду міста Києва від 05.05.2026 року, а також довідку фінансово-господарського відділу Комітету.

Означене відправлення № R202020049261 згідно з відомостями інтернет-ресурсу відслідковування (трекінгу) поштових відправлень АТ "Укрпошта" було отримане уповноваженою особою Відділу 25.05.2026 року.

Обґрунтовуючи подану скаргу від 30.06.2026 року, Комітет посилався на те, що з огляду на неотримання ним постанови про відкриття виконавчого провадження чи постанови про відмову у відкриття виконавчого провадження, 04.06.2026 року стягувач повторно звернувся до Відділу із заявою від 04.06.2026 року № 587/01-27, в якій просив терміново надіслати йому постанову про відкриття чи про відмову у відкриття виконавчого провадження.

У той же час, 08.06.2026 року старший державний виконавець Відділу Петренко Анастасія Віталіївна винесла та направила на адресу Комітету повідомлення про повернення виконавчого документа без прийняття його до виконання на підставі пункту 6 частини 4 статті 4 Закону, обґрунтоване тим, що до Відділу надійшла заява стягувача, прикріплена двома (2) різними судовими наказами.

Відповідно до пункту 6 частини 4 статті 4 Закону виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав виконавчий документ, заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону або заяву про поновлення виконавчого провадження відповідно до статті 37-1 цього Закону.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Разом із тим, окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (виконавчих документів), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню, визначені Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5 (далі - Інструкція).

Відповідно до частин 1, 2 розділу ІІІ Інструкції примусовому виконанню підлягають виконавчі документи, визначені у статті 3 Закону. Виконавчий документ у паперовій формі повинен відповідати вимогам до виконавчого документа, зазначеним у статті 4 Закону.

Згідно з пунктом 3 розділу ІІІ Інструкції заява про примусове виконання рішення подається до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця у письмовій формі разом із оригіналом (дублікатом) виконавчого документа.

У заяві про примусове виконання рішення зазначаються такі відомості:

назва і дата видачі виконавчого документа;

прізвище, ім`я та (за наявності) по батькові стягувача;

дата народження та адреса місця проживання чи перебування стягувача;

реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) стягувача;

номер телефону стягувача;

унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (далі - УНЗР) стягувача - фізичної особи (за наявності);

спосіб перерахування стягнутих з боржника грошових сум (у разі виконання рішення про стягнення коштів);

реквізити рахунку, відкритого у банку або іншій фінансовій установі, небанківського надавача платіжних послуг, для отримання стягнутих з боржника грошових сум (за наявності);

відомості про часткове виконання рішення боржником.

У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (УНЗР, рахунок/електронний гаманець боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо).

До заяви про примусове виконання рішення, яку подає представник стягувача, додається документ, що підтверджує його повноваження.

На кожен поданий на примусове виконання виконавчий документ стягувач подає окрему заяву про примусове виконання рішення.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що всупереч означеним положенням Комітет долучив до заяви від 18.05.2026 року № 520/01-27 два накази господарського суду міста Києва від 05.05.2026 року в справі № 910/12670/25.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження подання Комітетом окремих заяв (із зазначенням усіх необхідних відомостей) про примусове виконання рішення на кожен поданий на примусове виконання наказ господарського суду міста Києва від 05.05.2026 року, що й стало підставою для винесення повідомлення від 08.06.2026 року про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання.

Пунктом 6 розділу І Інструкції встановлено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами.

За умовами частини 4 розділу ІІІ Інструкції виконавчий документ повертається без прийняття до виконання у випадках, передбачених частиною четвертою статті 4 Закону, про що орган державної виконавчої служби або приватний виконавець надсилає стягувачу повідомлення протягом трьох робочих днів з дня пред`явлення виконавчого документа.

За встановлених обставин, суд не бере до уваги посилання Комітету на відсутність в Законі норм, які забороняють подання кількох виконавчих документів одним стягувачем, а також на покладення державним виконавцем на стягувача негативних наслідків способу оформлення документів судом, оскільки такі обставини фактично не стосуються підстав винесення старшим державним виконавцем Відділу Петренко Анастасією Віталіївною повідомлення про повернення виконавчого документа без прийняття його до виконання на підставі пункту 6 частини 4 статті 4 Закону.

З урахуванням наведених обставин, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог скарги Комітету від 30.06.2026 року в частині визнання протиправним та скасувати повідомлення Відділу від 08.06.2026 року про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, а також зобов`язання Відділу повторно розглянути заяву Комітету та вирішити питання щодо відкриття окремих виконавчих проваджень за кожним судовим наказом відповідно до вимог Закону.

Разом із тим, вимога скарги Комітету про визнання того, що подання судових наказів, сформованих та прошитих судом в один пакет, не є підставою для повернення виконавчих документів без прийняття до виконання, також не підлягає задоволенню, оскільки така вимога не направлена на відновлення порушених, на думку Комітету, його прав, та фактично зводиться до прагнення скаржника досягти правової визначеності, тобто підтвердження судом встановлення певного факту, що суперечить приписам чинного законодавства.

Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частин 1, 3 статті 343 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні скарги Комітету від 30.06.2026 року.

Керуючись статтями 234, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні скарги Виконавчого комітету Звенигородської міської ради від 30.06.2026 року на дії Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України відмовити.

2. Згідно з приписами статті 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили після її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її складання.

Повну ухвалу складено та підписано 15.07.2026 року.

Суддя В.С. Ломака