Рішення № 138259220, 13.07.2026, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 27/57/26

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.07.2026 Справа № 908/1115/26

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С., розглянувши матеріали справи

за позовом: Комунального підприємства Градпроект (вул. Зелінського, буд. 3, м. Запоріжжя, 69037, ідентифікаційний код юридичної особи 20504731)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Місто для людей Запоріжжя (вул. Перемоги, буд. 131-В, м. Запоріжжя, 69035, ідентифікаційний код юридичної особи 41279924)

про стягнення 122 287 грн 14 коп.

Без виклику представників сторін

Суть спору:

Комунальне підприємство Градпроект звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Місто для людей Запоріжжя заборгованість з оплати орендної плати за період з 01.11.2025 по 31.03.2026 у розмірі 111 088 грн 55 коп., 3% річних у розмірі 772 грн 54 коп., інфляційні втрати у розмірі 1895 грн 78 коп., штраф у розмірі 772 грн 54 коп., пеню у розмірі 7 757 грн 73 коп.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.05.2026 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1115/26 та визначено до розгляду судді Дроздовій С.С.

Позов обґрунтовано ст.ст. 525, 526, 530, 625 ЦК України, ст.ст. 18, 19, 29 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) та мотивовано тим, що відповідач належним чином не виконує умови Договору оренди нежитлового приміщення по вул. Запорізькій, 2б від 14.12.2017, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість з орендної плати за період з 01.11.2025 по 31.03.2026 у розмірі 111 088 грн 55 коп. За прострочення виконання грошового зобов`язання позивачем також нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 772 грн 54 коп., інфляційні втрати у розмірі 1 895 грн 78 коп., штраф у розмірі 772 грн 54 коп., пеню у розмірі 7757 грн 73 коп.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 12.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1115/26, присвоєно справі номер провадження 27/57/26. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Згідно зі ст. 248 ГПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).

Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі (ч. 3 ст. 252 ГПК України).

Відповідно до ч.ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторонами заявлено не було.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області про відкриття провадження у справі від 12.05.2026 відповідачу запропоновано подати відзив протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше 09.06.2026.

Відзив на адресу суду від відповідача у встановлений процесуальний строк для подачі відзиву не надійшов, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача не надходило.

Відповідач має зареєстрований в системі «Електронний суд» електронний кабінет, тому ухвалу суду від 12.05.2026 доставленого до електронного кабінету відповідача 12.05.2026 о 20:04 год., що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Судом також враховано, що про хід розгляду справи, дату, час і місце проведення судового засідання у даній справі відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України Єдиний державний реєстр судових рішень: //reyestr. court. gov. ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України Про доступ до судових рішень № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18 та від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17, а також в ухвалі Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 910/6964/18.

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалами суду у даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Статті 42, 46 Господарського процесуального кодексу України зобов`язують сторони користуватись рівними їм процесуальними правами.

Враховуючи те, що норми статей 182, 183 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 3 частини 1 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Реалізація норми ст. 81 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб`єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права витребовувати через суд докази.

Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Згідно з положеннями ст. 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Від повноти встановлення відповідних обставин справи та правильної оцінки доказів залежить обґрунтованість висновків суду при ухваленні судом рішення по суті спору. При цьому, суд в кожному випадку повинен навести мотиви через які він приймає одні докази та відхиляє інші.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

У зв`язку з вищезазначеним, справа розглядається у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення 13.07.2026.

Розглянувши матеріали справи та фактичні обставини справи, суд

УСТАНОВИВ:

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.12.2017 між Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (Орендодавець), Комунальним підприємством Наше місто Запорізької міської ради (Балансоутримувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю МІСТО ДЛЯ ЛЮДЕЙ ЗАПОРІЖЖЯ (Орендар) укладений Договір № 318/2 оренди нежитлового приміщення по вул. Запорізькій, 2б (далі Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору Орендодавець, Балансоутримувач на підставі наказу Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради від 25.10.2017 № 246р передають, а Орендар приймає в строкове платне користування комунальне майно нежитлове приміщення XYII першого поверху (Літ.А-9) загальної площею 156,3 кв.м. у складі приміщень №№ 1-14, балкон, лоджію по вул. Запорізькій, 2б, яке перебуває на балансі Комунального підприємства Наше місто Запорізької міської ради.

Згідно п. 1.2 Договору майно використовується Орендарем на правах оренди для розташування управителя багатоквартирних будинків.

Відповідно до п. 2.1 Договору Орендар вступає у строкове платне користування комунальним майном з моменту підписання сторонами Договору та акту прийому-передачі (Додаток № 2 до Договору).

Факт передачі Орендодавцем та Балансоутримувачем вищезазначеного об`єкта оренди у користування Орендарю підтверджується підписаним сторонами Актом прийому-передачі від 14.12.2017 (Додаток №2 до Договору).

Відповідно до п. 11.1 Договору, останній укладено строком на 2 роки 11 місяців, з 14 грудня 2017 року до 14 листопада 2020 року.

01.10.2018 було укладено Додаткову угоду до Договору, відповідно до умов якої, зокрема, замінено Балансоутримувача з Комунального підприємства Наше місто Запорізької міської ради на Комунальне підприємство Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання №7.

19.08.2021 укладено Додаткову угоду до Договору оренди від 14.12.2017 № 318/2 нежитлового приміщення по вул. Запорізькій, 2б, згідно з п.п. 1, 2 якої термін дії Договору продовжено на 5 років по 18 серпня 2026 року включно та викладено Договір оренди в новій редакції (далі Договір оренди в новій редакції).

Відповідно до п.п. 1.1 нової редакції Договору, Орендодавець і Балансоутримувач, на підставі наказу Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізькоїм міської ради від 25.10.2017 № 246р, протоколу про результати електронного аукціону від 01.08.2021 № LLE001-UA-20210630-18431 передають, а Орендар приймає в строкове платне користування комунальне майно нежитлове приміщення XYII першого поверху (Літ.А-9) загальної площею 156,30 кв.м. у складі приміщень №№ 1-14, балкон, лоджію по вул. Запорізькій, 2б, яке перебуває в господарському віданні Комунального підприємства Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання №7.

Майно використовується Орендарем на правах оренди для розташування управителя багатоквартирних будинків (п. 1.3 Договору в новій редакції).

Відповідно до п. 3.1 Договору оренди в новій редакції орендна плата становить суму, визначену за наслідками проведення аукціону (протоколу про.результати електронного аукціону від 01.08.2021 № LLE001-UA-20210630-18431) у розмірі 12251,0 грн без ПДВ та, яка сплачується з моменту укладання цієї додаткової угоди.

Орендна плата за листопад 2020 року становить 11231,64 грн. без ПДВ (далі з урахуванням щомісячного індексу інфляції) та сплачується з 14.11.2020, згідно з розрахунком (додаток №4).

Абзац другий пункту 3.1 цього договору відповідно до ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України розповсюджується на правові відносини, що виникли до її укладання, а саме: з 14.11.2020.

До складу орендної плати не входять витрати на утримання орендованого майна (комунальних послуг, послуг з управління об`єктом нерухомості, витрат на утримання црибудинкової території та місць загального користування, вартість послуг по ремонту і технічному обслуговуванню інженерного обладнання та внутрішньобудинкових мереж, ремонту будівлі, у т. ч.: покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо), а також компенсація витрат Балансоутримувача за користування земельною ділянкою (за наявності підстав). Орендар несе ці витрати на основі окремих договорів, укладених із Балансоутримувачем, об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку, управителями будинку тощо, з постачальниками комунальних послуг в порядку, визначеному пунктом 6.9 цього Договору.

Згідно п. 3.2 Договору оренди в новій редакції орендна плата за січень-грудень року оренди, що настає за роком, на який припадає перший місяць оренди, визначається шляхом коригування орендної плати за перший місяць оренди на річний індекс інфляції року, на який припадає перший місяць оренди. Орендна плата за січень-грудень третього року оренди і кожного наступного календарного року оренди визначається шляхом коригування місячної орендної плати, що сплачувалась у попередньому році, на річний індекс інфляції такого року.

Додатковою угодою від 01.05.2022 до Договору, пункт 3.3 Договору викладено в редакції, за змістом якої визначено, що орендна плата розраховується та спрямовується Орендарем: 100 відсотків розміру орендної плати (з додатковим нарахуванням ПДВ) за кожний місяць Балансоутримувачу на його розрахунковий рахунок. Розрахунок орендної плати, у тому числі нарахування ПДВ на суму орендної плати, здійснюється Орендарем самостійно та сплачується щомісячно не пізніше останнього дня місяця, наступного за звітнім.

Згідно з п. 3.5 Договору оренди в новій редакції орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується Орендодавцем або Балансоутримувачем у судовому порядку.

25.07.2024 укладено Додаткову угоду до Договору оренди від 14.12.2017 № 318/2 оренди нежитлового приміщення по вул. Запорізька, 2б, відповідно до якої Департамент управління активами Запорізької міської ради (у подальшому Орендодавець), Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (Орендодавець, що вибув), Комунальне підприємство ГРАДПРОЕКТ (у подальшому Балансоутримувач), Комунальне підприємство Виробниче ремонтно-житлове об`єднання №7 (Балансоутримувач, що вибув) з одного боку та Товариство з обмеженою відповідальністю МІСТО ДЛЯ ЛЮДЕЙ ЗАПОРІЖЖЯ (у подальшому Орендар) з іншого боку дійшли згоди замінити Орендодавця на Департамент управління активами Запорізької міської ради, Балансоутримувача на Комунальне підприємство ГРАДПРОЕКТ (позивач у даній справі), які з дати підписання цієї Додаткової угоди приймають на себе всі права, обов`язки та відповідальність Орендодавця та Балансоутримувача за Договором оренди, що належали Орендодавцю, що вибув та Балансоутримувачу, що вибув, в повному обсязі, в якому вони належали останнім до набуття чинності цієї Додаткової угоди.

З моменту набрання чинності цієї додаткової угоди Орендодавець, що вибув та Балансоутримувач, що вибув втрачають, а Орендодавець та Балансоутримувач набувають право вимагати від Орендаря своїх обов`язків щодо Договору оренди, які виникли до моменту набрання чинності цієї додаткової угоди, а також тих, що виникнуть у майбутньому (п. 6 Додаткової угоди від 25.07.2024).

Окрім того, згідно з п. 7 Додаткової угоди від 25.07.2024 пункт 3.4 Договору оренди викладено в новій іншій, з якої слідує, що орендна плата розраховується та спрямовується Орендарем самостійно на відповідний рахунок Балансоутримувача щомісячно не пізніше 20 числа місяця наступного за звітним та підтверджується Орендарем шляхом надання Балансоутримувачу інформації про перерахування орендної плати (копії документів про сплату орендної плати). Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку визначеному чинним законодавством України.

В п. 8 Додаткової угоди від 25.07.2024 визначено, що відповідно до частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України сторони домовились, що умови пункту 7 цієї Додаткової угоди застосовуються до взаємовідносин між сторонами, які виникли до її укладення, а саме з 01.05.2024.

Спори, які виникають за цим Договором або у зв`язку з ним, не вирішенні шляхом переговорів, вирішуються в судовому порядку. Будь-яка сторона за цим Договором може бути позивачем та відповідачем в суді (п. 9.7 Договору в редакції Додаткової угоди до Договору від 19.08.2021).

За розрахунком позивача станом на 01.04.2026, заборгованість зі сплати орендної плати за Договором на користь Балансоутримувача з 01.11.2025 по 31.03.2026 р. склала 111 088 грн 55 коп.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступні обставини.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа мас право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа мас право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі, п. 5 ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Спірні правовідносини сторін є господарськими та врегульовані Договором № 318/2 оренди нежитлового приміщення по вул. Запорізькій, 2б.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 598, ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За умовами ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч. 1 ст. 286 ГК України (в редакції, яка діяла на момент виникнення господарських правовідносин), орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Відповідно до умов статті 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму... Плата за користування майном може вноситься за вибором сторін у грошовій або натуральній формі... Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором ...

Виходячи з предмету оренди за договором оренди від 14.12.2017, правовідносини сторін щодо порядку користування майновим комплексом регулюються приписами Закону України Про оренду державного та комунального майна.

Згідно з ч.ч. 1, 4 ст. 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна, який введено в дію з 01.02.2020, орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором. Орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України Про оренду державного та комунального майна встановлено, що орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

За таких обставин, оскільки однією із кваліфікуючих ознак договору найму є його оплатний характер, за користування найманим майном з наймача обов`язково стягується орендна плата.

Орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності (ч. 1 ст. 19 Закону України Про оренду державного та комунального майна).

За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з п. 6.2 Договору оренди в новій редакції Орендар зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату з урахуванням її індексації незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Згідно з п. 3.10 Договору оренди в новій редакції, у разі наявності заборгованості платежі сплачені Орендарем зараховуються в хронологічному порядку, тобто, починаючи з такої заборгованості, що виникла у найдавніший період, до повного її погашення.

Як убачається із матеріалів справи, відповідач не заперечив факту укладення договору та існування між сторонами договірних правовідносин, а також не вказав про укладення сторонами інших договорів, крім долученого позивачем до позовної заяви.

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, позовні вимоги в частині заявленої до стягнення суми заборгованості з орендної плати не спростував та доказів сплати на користь балансоутримувача орендної оплати за користування нежитловим приміщенням за заявлений позивачем спірний період з 01.11.2025 по 31.03.2026 суду не надав.

За вказаних обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 111 088 грн 55 коп. заборгованості з орендної плати є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

У зв`язку з несвоєчасною сплатою орендних платежів, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 772 грн 54 коп., інфляційні втрати у розмірі 1895 грн 78 коп., штраф у розмірі 772 грн 54 коп., пеню у розмірі 7 757 грн 73 коп.

Відповідно до ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, наведеного у постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю.

Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов`язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Три відсотки річних - це спосіб захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Оскільки заборгованість за договором боржником у повному обсязі не сплачено, тому нарахування позивачем сум 3% річних та інфляційних втрат від знецінення грошових коштів є правомірним, в межах заявлених позовних вимог.

Заявлені до стягнення 3 % річних та інфляційні нарахування не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).

Таким чином, незалежно від того, що стало причиною відсутності у боржника необхідної суми, це не звільняє його від відповідальності визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК України за неналежне виконання грошового зобов`язання.

Також відповідно до висновків, наведених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 2 липня 2025 року у справі № 903/602/24 (провадження № 12-19гс25), враховуючи правову природу процентів річних як визначеної законом плати боржника за користування грошовими коштами кредитора, їх розмір може бути зменшено. При цьому суд при визначенні розміру, до якого можна зменшити проценти річних, обмежений нормою частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, яка визначає, що боржник має сплатити кредитору три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) від простроченої суми. Отже, саме три проценти річних є законодавчо встановленим розміром процентів річних, які боржник повинен сплатити у разі неналежного виконання грошового зобов`язання. Три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов`язання боржником. Тому зменшення судом процентів річних можливе лише до такого розміру, тобто не менше ніж три проценти річних (п.п. 115-117 постанови).

Разом з тим, суд зауважує, що матеріали справи не містять звернень відповідача до суду з проханням про зменшення відсотків річних.

Факт прострочення оплати відповідачем грошового зобов`язання підтверджується матеріалами справи та є доведеним.

Перевіривши наведені позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних нарахувань, суд встановив, що їх здійснено правильно, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 772 грн 54 коп. за загальний період з 21.12.2025 по 06.05.2026 та інфляційних втрат в розмірі 1 895 грн 78 коп. за період з січня 2026 по березень 2026 підлягають задоволенню у заявлених позивачем розмірах, в межах заявлених позовних вимог.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 9.1 Договору оренди в новій редакції (в редакції Додаткової угоди від 19.08.2021) за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором сторони несуть відповідальність згідно із законодавством України та Договором.

Відповідно до п. 3.6 Договору оренди в новій редакції (в редакції Додаткової угоди від 19.08.2021) у випадку порушення строків оплати та обсягу платежу, Орендар зобов`язаний сплатити пеню і штраф у розмірі 3% річних від простроченої суми орендного платежу щодо якого було допущено відповідне порушення та інфляційні витрати. Обов`язок щодо нарахування вказаних вище платежів покладається на Орендаря. В разі нездійснення Орендарем сплати платежів, нарахування та стягнення штрафу виконує Балансоутримувач у встановленому нормативно-правовими актами порядку.

Позивачем нараховано відповідачу штраф в загальній сумі 772 грн 54 коп. у розмірі 3% річних від простроченої суми орендних платежів за спірний період, аналогічно розрахунку суми 3% річних, вимоги позивача про стягнення з відповідача 772 грн 54 коп. штрафу підлягають задоволенню у заявлених позивачем розмірах, в межах заявлених позовних вимог.

Щодо позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 7 757 грн 73 коп., суд зазначає наступне.

Відповідно до розрахунку позивача, заявлена до стягнення пеня нарахована позивачем на відповідні щомісячні суми боргу з орендної плати за загальний період прострочення з 21.12.2025 по 06.05.2026 в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у відповідні періоди прострочення.

В обґрунтування такого розрахунку у позовній заяві позивач посилається на Закон України Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб № 4196-ІХ від 09.01.2025 (введений в дію 28.08.2025), згідно з яким доповнено частину 3 статті 549 ЦК України абзацом другим такого змісту: Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з положеннями ст.ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В пункті п. 3.6 Договору оренди в новій редакції (в редакції Додаткової угоди від 19.08.2021) сторонами визначений розмір пені 3% річних від простроченої суми орендного платежу щодо якого було допущено відповідне порушення.

Отже, застосуванню підлягає саме розмір пені, який визначений Договором, і який має обмежуватись у випадку, якщо він перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З огляду на викладене, посилання позивача на вищенаведені положення абзацу другого ч. 3 ст. 549 ЦК України є безпідставним. Крім того, даною нормою також передбачено, що договором може бути визначено менший розмір пені.

З урахуванням вищевикладеного, здійснивши відповідний перерахунок, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідного нарахування, суд встановив, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 772 грн 54 коп.

В частині вимог про стягнення пені в розмірі 6 985 грн 19 коп. судом відмовляється у зв`язку з їх необґрунтованістю.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог до відповідача.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, проти позову не заперечив, належними доказами доводи позивача не спростував.

Інші доводи та докази учасників справи, детальну оцінку яких не наведено у рішенні, позаяк вони не покладені судом в його основу, не спростовують вищевикладених висновків суду.

Оцінюючи подані учасниками судового процесу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи у їх сукупності, та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню частково.

Згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 233, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Комунального підприємства Градпроект до Товариства з обмеженою відповідальністю Місто для людей Запоріжжя задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Місто для людей Запоріжжя (вул. Перемоги, буд. 131-В, м. Запоріжжя, 69035, ідентифікаційний код юридичної особи 41279924) на користь Комунального підприємства Градпроект (вул. Зелінського, буд. 3, м. Запоріжжя, 69037, ідентифікаційний код юридичної особи 20504731) заборгованість з оплати орендної плати за період з 01.11.2025 по 31.03.2026 у розмірі 111 088 (сто одинадцять тисяч вісімдесят вісім) грн 55 коп., 3% річних у розмірі 772 (сімсот сімдесят дві тисячі) грн 54 коп., інфляційні втрати у розмірі 1 895 (одна тисяча вісімсот дев`яносто п`ять) грн 78 коп., штраф у розмірі 772 (сімсот сімдесят дві тисячі) грн 54 коп., пеню у розмірі 772 (сімсот сімдесят дві тисячі) грн 54 коп., 2 510 (дві тисяч п`ятсот десять) грн 32 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення оформлено та підписано 16.07.2026.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення буде розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.