Рішення № 138256844, 16.07.2026, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 646/12459/25

№ провадження 2/646/3743/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2026 року м.Харків

Основ`янський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Янцовської Т.М.,

за участю секретаря Зубкової В.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в приміщенні Основ`янського районного суду міста Харкова цивільну справу № 646/12459/25 за позовною заявою ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

Представник позивача звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідачки заборгованості за кредитом в розмірі 27701,64 гривень, посилаючись на те, що 18.12.2020 року між АТ «МЕГАБАНК» та ОСОБА_1 укладено договір № TDB.2020.0128.21956 про відкриття рахунків, видачу та обслуговування платіжних карток todobank з відкриттям кредитної лінії. Підписанням договору відповідачка підтвердила, що з умовами договору ознайомлена і згодна. На поточний рахунок банк надав клієнту кредит, встановивши доступний ліміт кредитної лінії у межах максимального ліміту кредитної лінії. Відповідачка свої зобов`язання за кредитним договором щодо повернення заборгованості та сплаті відсотків за користування кредитною лінією не виконала, у зв`язку з чим виникла заборгованість перед банком, що складається з: заборгованості за кредитом (в тому числі прострочена): 9 999,88 гривень, по сплаті відсотків (в тому числі прострочена): 17 707,76 гривень. 03.09.2024 року відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024 року між АТ «МЕГАБАНК» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» (Новий кредитор) укладений Договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги. Таким чином, новий кредитор ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» набув право вимоги до боржників за основними договорами, серед яких і право вимоги до відповідачки боржника за кредитним договором № TDB.2020.0128.21956 від 18.12.2020. 27.12.2024 ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» уклало з ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» договір № 1/12 про відступлення прав вимоги. Відповідно до додатку №1 «Друкований Реєстр Боржників» до вказаного договору про відступлення прав вимоги, серед інших, до ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» перейшло і право вимоги до відповідачки боржника за кредитним договором № TDB.2020.0128.21956 від 18.12.2020.

Ухвалою Основ`янського районного суду міста Харкова від 11.12.2025 р. провадження у вищевказаній цивільній справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Заочним рішенням Основ`янського районного суду м. Харкова від 20.02.2026 р. позовні вимоги ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» заборгованість за кредитним договором № TDB.2020.0128.21956 від 18.12.2020 в загальному розмірі 27 701,64 гривень.

Ухвалою суду від 22.04.2026 р. заочне рішення суду від 20.02.2026 р. скасовано і призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

У відповідності до ст. 178 ЦПК України 11.05.2026 р. представником відповідачки ОСОБА_2 подано відзив на позовну заяву, в якому він зазначає про визнання позову в частині вимог на суму 14648,59 гривень, в іншій частині просить у задоволенні відмовити, посилаючись на те, що дійсно ОСОБА_1 уклала з АТ «МЕГАБАНК» кредитний договір № TDB.2020.0128.21956 від 18.12.2020, за змістом якого строк кредитування складає 12 місяців. Згідно банківської кредит для ОСОБА_1 надано 18.12.2022. Згідно з п. 4. Договору Банк може надавати Клієнту кредит шляхом сплати з Карткового рахунку платежів Клієнта, здійснення його розрахункових операцій та видачі йому готівки на суму, що перевищує залишок на цьому рахунку, але в межах Доступного ліміту кредитної лінії, а саме: розмір максимального ліміту кредитної лінії 200 000,00 грн., пільговий період 62 дні; процентна ставка у пільговий період (фіксована), 0,0001% річних; процентна ставка базова 56% річних. У позикодавця виникло право нарахування процентів за Договором тільки у межах строку його дії.

У відповідності до ст. 179 ЦПК України позивач своїм правом подання до суду відповіді на відзив не скористався.

Розгляд справи проведено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у відповідності із ч. 5 ст. 279 ЦПК України за наявними у справі матеріалами.

Зважаючи на те, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 18.12.2020 року між АТ «МЕГАБАНК» та ОСОБА_1 укладено договір № TDB.2020.0128.21956 від 18.12.2020 про відкриття рахунків, видачу та обслуговування платіжних карток МПС з відкриттям кредитної лінії. Умовами договору встановлено: максимальний ліміт кредитної лінії 200 000 грн.; строк кредиту 12 місяців, пільговий період - 62 дні,; процентна ставка за користування кредитом становить: базова 56%, у пільговий період 0,0001%. Договір діє протягом 3 років. Якщо за 30 календарних днів до дати закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не заявить про його розірвання, договір вважається продовженим на той же строк та на тих же умовах.

03.09.2024 року відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024 року, між АТ «МЕГАБАНК» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» (Новий кредитор) укладений Договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги. Таким чином, новий кредитор ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» набув право вимоги до боржників за основними договорами, серед яких і право вимоги до відповідача боржника за кредитним договором № TDB.2020.0128.21956 від 18.12.2020.

27.12.2024 ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» уклало з ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» договір № 1/12 про відступлення прав вимоги.

Відповідно до додатку №1 «Друкований Реєстр Боржників» до вказаного договору про відступлення прав вимоги, серед інших, до ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» перейшло і право вимоги до відповідача боржника за кредитним договором № TDB.2020.0128.21956 від 18.12.2020.

Відповідно до Довідки-розрахунку за кредитним договором № TDB.2020.0128.21956 від 18.12.2020 станом на 27.12.2024 р. заборгованість відповідачки перед позивачем становить в загальному розмірі 27 701,64 гривень, у тому числі 9 999,88 гривень заборгованість за основним боргом, по сплаті відсотків - 17 707,76 гривень.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно з частинами 1, 2 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтями 1046-1047 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Право грошової вимоги до боржника може бути відступлене, зокрема, на підставі договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким згідно з частиною 1 статті 1077 ЦК України одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Згідно ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників сторін, та інших обставин, які мають значення для справи.

Частинами 6, 7 статті 81 ЦПК України встановлено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 82 ЦПК України передбачено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Судом встановлено та не оспорюється сторонами укладення та отримання відповідачкою коштів за кредитним договором № TDB.2020.0128.21956 від 18.12.2020.

Щодо стягнення відсотків за користування кредитними коштами, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Отже, припис абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 444/9519/12 (провадження №14-10 цс 18) від 28 березня 2018 року

За договором № TDB.2020.0128.21956 від 18.12.2020 про відкриття рахунків, видачу та обслуговування платіжних карток МПС з відкриттям кредитної лінії встановлено строк кредиту 12 місяців, договір діє протягом 3 років. Якщо за 30 календарних днів до дати закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не заявить про його розірвання , договір вважається продовженим на той же строк та на тих же умовах.

Разом з тим, ця умова стосується загального строку дії договору про комплексне банківське обслуговування, тоді як строк кредитування (як однієї з надаваних послуг) становить 12 місяців.

Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Тож з огляду на строк кредитування 12 місяців, кредитодавець мав право нараховувати проценти за кредитом до 18.12.2021 року.

Разом з тим, позивачем на підтвердження розміру нарахованих процентів надано виписку по особовому рахунку відповідачки за період 03.12.2022 року по 03.09.2024 року, в якій відображено рух наданих кредитних коштів та довідки-розрахунку заборгованість станом на 03.09.2024 року. Водночас у довідці-розрахунку відображена лише загальна сума без конкретизації відсоткової ставки нарахування, а також нарахування в межах строку кредитування, тобто до 18.12.2021 року.

Належним чином дослідити розрахунок заборгованості за кредитним договором, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з випискою з особового рахунку позичальника, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок це процесуальний обов`язок суду (постанови Верховного Суду від 03.05.2018 року у справі № 404/251/17, від 05.12.2018 року у справі № 346/5603/17, від 20.07.2022 року у справі № 343/557/15-ц, від 14.09.2022 року у справі № 369/7147/15-ц).

Оскільки позивачем не надано детального розрахунку заборгованості по процентах за користування кредитними коштами в межах строку дії договору, тому суд позбавлений можливості перевірити його, оцінити у сукупності та взаємозв`язку із випискою з особового рахунку відповідача. У зв`язку з чим суд позбавлений можливості навести свій розрахунок у судовому рішенні. Таким чином, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення відсотків за користування кредитом.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача про стягнення з відповідачки заборгованості за кредитним договором у розмірі тілу кредиту, про відмову у задоволенні вимог про стягнення відсотків за необґрунтованістю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 133 ЦПК України визначено перелік витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед яких, в тому числі, є й витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно зі приписами ч.ч. 1-6 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» та АО «Альянс ДЛС» укладено договір про надання правової допомоги № 1/07 від 01.07.2025.

Відповідно до акту приймання передачі послуг з правничої допомоги вартість наданих послуг становить на суму 11 200 грн., з яких: проведення юридичного та фінансового аналізу 1 200 грн., складання, підписання та подання до суду позовної заяви 10 000 грн.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Також Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Верховний Суд у постанові від 30.09.2020 у справі №201/14495/16-ц зазначив, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі №362/3912/18.

У разі неспівмірності розміру витрат на правову допомогу суд самостійно визначає розмір судових витрат (постанова Верховного Суду від 08.02.2022 у справі №160/6762/21).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21, зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи, чи були вони фактично здійснені, та оцінювати їх необхідність.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи особливості предмета спору, суб`єктний склад правовідносин, ціну позову, складність справи та значення розгляду справи для сторін, а також характер виконаної адвокатом роботи та критерій розумності її розміру, суд приходить до висновку про зменшення розміру зазначених витрат та стягнення у відповідності до ч. 2 ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача витрат на правову допомогу у розмірі 3000 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 512, 514, 526, 598, 599, 615, 1054, 1077 ЦК України, суд,-

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» заборгованість за кредитним договором № TDB.2020.0128.21956 від 18.12.2020 за тілом кредиту в сумі 9999,88 гривень.

В іншій частині позовних вимог у задоволенні відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» судовий збір у розмірі 874,45 гривень та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 гривень.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду через Основ`янський районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення складено 16.07.2026 р.

Відомості щодо учасників справи:

позивач: ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ», м. Дніпро, пров. Ушинського, буд. 1, оф.105, ЄДРПОУ:40932411;

відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 .

Суддя: Т.М. Янцовська