Рішення № 138255695, 16.07.2026, Здолбунівський районний суд Рівненської області

Справа № 562/683/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" липня 2026 р. Здолбунівський районний суд Рівненської області в складі: головуючого судді Чорного І.А. при секретарі судового засідання Бєлявській А.С., за участю позивача ОСОБА_1 , представника позивача адвоката Прокопчука М.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Здолбунів в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Служба у справах дітей Здовбицької сільської ради Рівненського району Рівненської області, Служба у справах дітей Мізоцької селищної ради Рівненського району Рівненської області, про позбавлення батьківських прав,

В С Т А Н О В И В:

09 березня 2026 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 07 травня 2022 року між нею та відповідачем було зареєстровано шлюб у Здолбунівському відділі реєстрації актів цивільного стану у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Львів). Від даного шлюбу в них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 10 грудня 2024 року рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області даний шлюб було розірвано. Вказує, що відповідач не приймає участі в житті дитини та його вихованні, не цікавиться станом його здоров`я, не піклується про фізичний, духовний та моральний розвиток дитини. Зазначила, що самостійно займається вихованням та розвитком сина, забезпечує його всім необхідним для життя, розвитку, навчання. Син перебуває на повному її утриманні, відповідач не сплачує аліменти та не надає матеріальної допомоги на утримання дитини. Позивач вважає, що наведені вище обставин дають підстави вважати, що відповідач ухиляється від виконання батьківських обов`язків відносно свого малолітнього сина, тим самим заслуговує на позбавлення його батьківських прав, бо фактично створює своєю бездіяльністю умови, які шкодять інтересам дитини. Зазначені факти, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення батьком від виховання дитини, свідомого нехтування ним своїми обов`язками, що підтверджує відсутність серйозного ставлення відповідача до своїх батьківських обов`язків.

Враховуючи наведене, просила суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо його малолітнього сина ОСОБА_3 .

Ухвалою Здолбунівського районного суду Рівненської області від 17 березня 2026 року відкрито провадження у вказаній справі та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Відзив на позов відповідач не подавав.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Прокопчук М.В.позовні вимоги підтримали, просили позбавити відповідача батьківських прав щодо його малолітнього сина.

Представник служби у справах дітей Здовбицької сільської ради Рівненського району Рівненської області подав до суду заяву від 15.07.2026, в якій просив справу розглянути без його участі.

Представник служби у справах дітей Мізоцької селищної ради Рівненського району Рівненської області подав до суду заяву від 16.06.2026, в якій просив справу розглянути без його участі.

Відповідач у судове засідання не з`явився, хоча про дату, час і місце судового засідання повідомлявся відповідно до вимог ст.128 ЦПК України за зареєстрованим місцем його проживання та шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, клопотань про відкладення розгляду справи в зв`язку з неможливістю прибуття з поважних причин не надходило. При таких умовах суд вважає за можливе винести заочне рішення в справі на підставі наявних доказів, при цьому позивач не заперечує проти такого порядку вирішення спору.

З`ясувавши обставини та вивчивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 07травня 2022 року між позивачем та відповідачем було зареєстровано шлюб у Здолбунівському відділі реєстрації актів цивільного стану у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Львів), актовий запис №115. Від даного шлюбу в них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 14.02.2023. 10 грудня 2024 року рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області, справа №562/3374/24, даний шлюб було розірвано, після розірвання шлюбу малолітнього сина ОСОБА_3 залишиено проживати з матір`ю ОСОБА_1 .

Згідно наданої характеристики Здолбунівським закладом дошкільної освіти (ясла-садок) №3 «Ладоньки» від 09.03.2026 №12, ОСОБА_3 відвідує групу «Сонечко» з 22.10.2025. Фізично дитина розвинута відповідно віку, зовнішній вигляд хлопчика охайний, мовлення дитини відповідає віковій нормі. Дитину в дитячий садочок приводить і забирає мама.

Судовим наказом Здолбунівського районного суду Рівненської області від 21 березня 2023 року, справа №562/848/23, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи стягнення з 13 березня 2023 року і до досягнення дитиною повноліття.

Указане рішення суду про стягнення аліментів звернуто до примусового виконання.

З довідки Здолбунівського відділу державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України №7369 від 18 лютого 2026 року слідує, що заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів станом на 31 січня 2026 року становить 58921,70 грн.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України, сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною сьомою статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Зі змісту ст.150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, а також зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Згідно з ч.1 ст.155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені ч.1 ст.164 СК України, зокрема, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1)не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

З роз`яснень, які містяться в пунктах 15-17 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

При вирішенні такої категорії спорів суди повинні мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особистості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Тлумачення пункту 2 ч.1 ст.164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

Подібні правові висновки щодо застосування відповідних норм СК України викладені у постановах Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц, від 23 січня 2020 року в справі № 755/3644/19 та від 23 червня 2021 року в справі № 953/17837/19».

У постанові від 04 квітня 2024 року у справі №553/449/20 Верховний Суд здійснив наступні висновки:

«…очевидно, що сімейні відносини мають «складний» характер, і сім`я може переживати як найкращі, так й найгірші часи. Суду завжди складно зробити висновок про те, що сімейні стосунки неможливо врятувати, і тому суд має позбавляти батьків такого шансу тільки в тому разі, якщо вони становлять реальну загрозу для благополуччя дитини. … Простої бездіяльності з боку батька недостатньо для того, щоб зробити висновок про наявність виняткових обставин, за яких можливо позбавити його батьківських прав».

Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг вказувати про його інтерес до дитини (рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» (HUNT c. UKRAINE), заява № 31111/04, пункти 57, 58).

У рішенні по справі «Мамчур проти України» від 16.07.2015 ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.

Відповідно до ч.5 ст.19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Згідно затвердженого рішенням виконавчого комітету Здовбицької сільської ради Рівненського району Рівненської області від 15 червня 2026 року №81 висновку, орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно його сина ОСОБА_3 .

У висновку зазначено, що ОСОБА_2 не проживає за адресою реєстрації, а проживає у Запорізькій області, оскільки 01.03.2023 був призваний на військову службу на особливий період в Збройні сили України. Мати дитини не дозволяє бачитися бабусі ОСОБА_4 (матері відповідача) з внуком. Під час засідання комісії з питань захисту прав дитини з батьком дитини була проведена бесіда в телефонному режимі та ОСОБА_2 повідомив, що не займає жодної позиції щодо позбавлення його батьківських прав.

Проте такий висновок є недостатньо обґрунтованим, не містить переконливих аргументів щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав, має рекомендаційний характер для суду та як доказ підлягає дослідженню та оцінці судом на основі всіх наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв`язку (постанови Верховного Суду: від 15 листопада 2023 року у справі №932/2483/21, провадження №61-5203св23, від 10 листопада 2023 року у справі №401/1944/22, провадження №61-10115св23, від 07 лютого 2022 року у справі №759/3554/20, провадження №61-1544св21, від 26 липня 2021 року у справі №638/15336/18, провадження №61-13690св20).

В матеріалах справи відсутні докази того, що до відповідача вживались заходи попередження та впливу, відсутні докази того, що орган опіки та піклування до засідання комісії з питань захисту прав дитини контактував з відповідачем.

Доказів, що ОСОБА_2 веде асоціальний чи аморальний спосіб життя та що останній притягувався до адміністративної відповідальності за невиконання ним батьківських обов`язків щодо виховання дитини матеріали справи також не містять. ОСОБА_2 хоч і має поточну заборгованість по сплаті аліментів, проте періодично сплачував аліменти на дитину й дана обставина не слугує самостійною підставною для позбавлення його батьківських прав відносно сина.

В матеріалах справи відсутні беззаперечні докази винної поведінки та свідомого нехтування своїми обов`язками відповідачем, які б свідчили про його ухилення від виховання своєї дитини, тобто, що він систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки, оскільки такі обставини не підтверджені належними та допустимими доказами.

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Суд зауважує, що позбавлення батьківських прав відповідача відносно сина не забезпечуватиме інтересів самої дитини.

Позивач не довів та не надав суду доказів, в чому полягає захист інтересів дитини, шляхом позбавлення батька, по відношенню до неї та доказів, які б безспірно свідчили про умисне ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків.

Доводи позивача про те, що відповідач не піклується про сина, участі у його вихованні не бере, не цікавиться його життям, ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, не можуть бути достатніми підставами для позбавлення батьківських прав.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що, незважаючи на доводи позивача, якими вона обґрунтовує доцільність позбавлення батьківських прав, ці аргументи не є достатніми для виправдання такого серйозного втручання в сімейне життя відповідача, у зв`язку із чим в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити, але необхідно попередити відповідача про зміну свого ставлення до виховання дитини, що буде відповідати забезпеченню «якнайкращих інтересів дитини».

При цьому відповідач має зважати на те, що залишення поза увагою попередження суду про необхідність змінити ставлення до виконання батьківських обов`язків в подальшому може бути визнано достатньою підставою для позбавлення батьківських прав (див постанови Верховного Суду від 23 листопада 2022 року у справі № 149/2510/21, від 09 червня 2023 року у справі №591/6037/21, від 06 березня 2024 року у справі № 317/2256/22).

Керуючись ст.ст. 258-273, 280-284, 351 355 ЦПК України, ст. 164 СК України, суд,

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Служба у справах дітей Здовбицької сільської ради Рівненського району Рівненської області, Служба у справах дітей Мізоцької селищної ради Рівненського району Рівненської області, про позбавлення батьківських прав відмовити.

Попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання свого малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та покласти на орган опіки та піклування Здовбицької сільської ради Рівненського району Рівненської області контроль за виконанням ОСОБА_2 батьківських обов`язків.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Рівненського апеляційного суду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Третя особа: Служба у справах дітей Здовбицької сільської ради Рівненського району Рівненської області, місцезнаходження: 35709, вул.Шосова, 105, с. Здовбиця Рівненського району Рівненської області, ЄДРПОУ: 04385830.

Третя особа: Служба у справах дітей Мізоцької селищної ради Рівненського району Рівненської області, місцезнаходження: 35740, вул. Т. Якимчука, 12, с-ще Мізоч, Рівненського району Рівненської області, ЄДРПОУ 04386545.

Повне судове рішення складено 16.07.2026.

Суддя: І.А. Чорний