Рішення № 138255099, 06.07.2026, Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області

Справа № 396/1020/25

Провадження № 2/396/31/26

РІШЕННЯ

Іменем України

06.07.2026 року м. Новоукраїнка

Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області у складі

головуючого судді: Цесельської О.С,

за участі секретаря судового засідання: Трохимчук Я.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження в місті Новоукраїнка цивільну справу №396/1020/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Новоукраїнського районого суду Кіровоградської області з позовом, в якому просить стягнути зі ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором.

Свої вимоги позивач обгрунтовує тим, що 16.10.2024 р. між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії №340776315 у формі електронного договору, підписаного відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, відповідно до якого відповідач отримав від товариства кредитні кошти (з урахуванням всіх траншів) у розмірі 29 700,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язався повернути кредитні кошти та сплатити проценти за їх користування відповідно до умов, зазначених у договорі. ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» свої зобов`язання за кредитним договором виконало у повному обсязі. Відповідач, у свою чергу, належним чином не виконав умов кредитного договору, у зв`язку з чим має заборгованість. В подальшому, 17.12.2024 р. ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило право вимоги за відповідним кредитним договором до ТОВ «Таліон Плюс» за договором факторингу №МВ-ТП/13. На підставі наведеного вище, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 72 321,00 грн., а також понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2 422 грн. 40 коп., та на правничу допомогу у розмірі 5 000 грн. 00 коп..

Ухвалою суду від 27.05.2025 р. відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.

10.06.2026 р. від відповідача через канцелярію суду надійшла заява, в якій він не погоджується з викладеними у позовній заяві обставинами та вважає позов безпідставним. Має сумніви у достовірності доказів, долучених до матеріалів справи, тому просить витребувати від ТОВ "Таліон плюс" оригінали відповідних електронних доказів, для дослідження їх в судовому засіданні. Крім того, також зазначає про те, що не отримував повідомлення про відступлення права вимоги за кредитним договором №340776315 від 16.10.2024 р..

Ухвалою суду від 02.07.2025 р., за клопотанням відповідача, витребувано докази у ТОВ "Таліон плюс".

04.07.2025 р. від представника ТОВ "Таліон плюс" через систему "Електронний суд" надійшли витребувані докази.

Ухвалою суду від 07.08.2025 р., за клопотанням представника позивача, витребувано докази у АТ КБ "Приват Банк".

20.04.2026 р. від представника АТ КБ "Приват Банк" надійшли витребувані докази, а саме виписка по рахунку № НОМЕР_1 за певний період часу.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином. Будь-які заяви та клопотання про відкладення розгляду справи чи про розгляд справи у їхню відсутність до суду не надходили.

Відповідач та його представник в судове засідання не з`явились, 06.07.2026 р. від представника через систему "Електронний суд" надійшли додаткові пояснення у справі, в яких в задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від сторін у справі не надходили.

Суд, дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що 16.10.2024 р. між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії №340776315, за умовами п. 2.1 якого кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит у формі кредитної лінії, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту, відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання коштів та банківських металів у кредит ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (а.с. 56-67).

Відповідно до п.п. 2.2, 2.3, 2.4 кредитного договору, загальний розмір кредиту за цим договором становить 29 900 грн. 00 коп.. Разом із тим позичальнику на умовах та у порядку, що передбачені цим договором, можуть бути надані грошові кошти у кредит шляхом надання додаткових траншів. Кредитодавець надає позичальнику 16.10.2024 р. перший транш за договором у сумі 12 000,00 грн., що є датою надання кредиту. Другий та решта траншів за договором можуть бути надані позичальнику протягом дисконтного періоду кредитування на умовах передбачених цим договором.

Згідно п.3.1 кредитного договору позичальнику надається дисконтний період кредитування, протягом якого позичальник може отримати черговий транш у рамках кредитної лінії, шляхом ініціювання такої операції в особистому кабінеті, а також частково повернути суму кредиту. На момент укладення цього договору строк дисконтного періоду користування складає 30 днів від дати отримання позичальником першого траншу. Загальний строк дисконтного періоду користування кредитом вираховується в порядку передбаченому п.3.2 договору.

У пункті 3.2 кредитного договору сторони погодили, що встановлений в п.3.1 договору строк дисконтного періоду може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного періоду та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів та інших нарахувань строк оплати яких настав, за умови якщо позичальником в особистому кабінеті активовано функцію продовження строку дисконтного періоду. Кількість продовжень дисконтного періоду на умовах, описаних в цьому пункті, не обмежена.

Відповідно до п.5.1 кредитного договору, кожен окремий транш за цим договором надається позичальнику шляхом ініціювання кредитового переказу грошових коштів з рахунку кредитодавця, на рахунок позичальника, використовуючи реквізити платіжної картки 5168-74ХХ-ХХХХ-1149, що відбувається не пізніше ніж протягом трьох банківських днів з моменту укладення договору чи ініціювання отримання чергового траншу за договором.

Пунктом 11.1 кредитного договору передбачено, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом п`яти років або до його дострокового розірвання/припинення його дії, а в частині розрахунків до повного та належного їх виконання.

Відповідно до п.8.3 кредитного договору, базова процентна ставка складає 1.00 відсотків в день від суми залишку кредиту, яка знаходиться у позичальника за кожний день користування ним, що становить 365,00 відсотків річних.

Кредитний договір був підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором ZRGP, одноразовий персональний ідентифікатор відправлено позичальнику 16.10.2024 року о 23:07:15, який введено 16.10.2024 року о 23:07:36, що підтверджується кредитним договором (а.с. 67).

24.10.2024 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору кредитної лінії №340776315 від 16.10.2024 року, якою сторони дійшли згоди про надання траншу в сумі 13000,00 грн., після чого сума кредиту буде складати 25000,00 грн. (а.с. 75-76).

28.10.2024 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору кредитної лінії №340776315 від 16.10.2024 року, якою сторони дійшли згоди про надання траншу в сумі 300,00 грн., після чого сума кредиту буде складати 26 300,00 грн. (а.с. 79-80).

30.10.2024 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору кредитної лінії №340776315 від 16.10.2024 року, якою сторони дійшли згоди про надання траншу в сумі 3 000,00 грн., після чого сума кредиту буде складати 29 300,00 грн. (а.с. 81-82).

30.10.2024 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору кредитної лінії №340776315 від 16.10.2024 року, якою сторони дійшли згоди про надання траншу в сумі 400,00 грн., після чого сума кредиту буде складати 26 700,00 грн. (а.с. 75-76).

На підтвердження перерахування грошових коштів ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на рахунок ОСОБА_1 НОМЕР_2 позивачем надано письмове підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів директора директор ТОВ «ПРОФІТГІД» О.Король, довідками директора ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" С.Сінченка та надана АТ КБ "Приват Банк" виписку по рахунку.

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» заборгованість відповідача становила загалом 87171,00 грн. : за тілом кредиту 29700,00 грн., за відсотками 42621,00 та неустойка 14850,00 грн..

17.12.2024 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу №МВ-ТП/13, відповідно до умов якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги за переліком в реєстрі прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Згідно з реєстром прав вимоги від 17.12.2024 року до договору факторингу №МВ-ТП/13 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №340776315 від 16.10.2024 р. у загальній сумі 61332,00 грн., з яких: 29700,00 грн. - тіло кредиту, 16782,00 грн. - проценти та 14850,00 грн. неустойка.

З метою досудового врегулювання спору ТОВ «Таліон Плюс» на електронну адресу відповідача направив досудову вимогу в якій запропонував добровільно погасити заборгованість за кредитним договором в сумі 87171 грн. 00 коп..

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «Таліон Плюс» за кредитним договором станом на 14.03.2025 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №340776315 від 16.10.2024 р. становить: за тілом кредиту 29 700 грн. 00 коп., за відсотками 42 621 грн. 00 коп., 14 850 грн. 00 коп. заборгованість за неустойкою.

Отже, у ході передачі прав вимоги за договором факторингу, право вимоги за кредитним договором перейшло до ТОВ «Таліон Плюс».

У зв`язку з невиконанням відповідачем умов кредитного договору ТОВ «Таліон Плюс» направило на електронну адресу відповідача повідомлення від 15.03.2025 року про дострокове розірвання договору з 15.03.2025 року та про необхідність оплати всієї суми заборгованості.

У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до правового висновку, висловленого Верховним Судом у постановах від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст.1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Судом враховано, що без здійснення входу Позичальника на сайт Кредитодавця, без отримання ним умов договору (оферти) і смс-повідомлення з одноразовим ідентифікатором та без введення відповідачем одноразового ідентифікатора, Кредитний договір не був би укладеними.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18 , від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 12 січня 2021 у справі №524/5556/19, від 28 квітня 2021року у справі №234/7160/20, від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20, від 18 червня 2021 року у справі №234/8079/20, від 14 червня 2022 року у справі №757/40395/20, від 12 серпня 2022 року у справі №234/7297/20, від 09 лютого 2023 року у справі №640/7029/19.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що Кредитний договір відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договорів, укладених у письмовій формі, та укладення якого у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.

Судом враховано, що матеріалами справи підтверджено, а відповідачем не спростовано того, що він укладав Кредитний договір та отримував кредитні кошти за цим договором.

Відтак, суд вважає встановленим та належним чином підтвердженим факт отримання відповідачем кредитних коштів у загальній сумі 29 700,00 грн. за Кредитним договором.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З матеріалів справи вбачається та підтверджується належними доказами те, що відповідач взяті на себе зобов`язання за Кредитним договором належним чином не виконав, кредитні кошти у сумі 29 700,00 грн у межах встановленого строку кредитування Позичальнику не повернув.

Враховуючи, що унаслідок укладення договору факторингу права вимоги за Кредитним договором перейшло до ТОВ "Таліон Плюс", на переконання суду позивачем належним чином доведено факт виникнення у нього права вимоги за Кредитним договором.

У зв`язку з тим, що відповідач свої зобов`язання за Кредитним договором не виконав, суму отриманих коштів не повернув, суд дійшов висновку про наявність визначених законом підстав для стягнення з Позичальника на користь позивача заборгованості по тілу кредиту у сумі 29 700,00 грн.

Разом з тим, зваживши на фактичні обставин справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову ТОВ "Таліон Плюс" у повному обсязі, враховуючи таке.

За змістом ст. 1048 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Такі висновки викладені, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц, в постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі №300/438/18.

У постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

У зазначеній справі передбачено, зокрема, що Кредитодавець надає Позичальнику перший транш за договором у сумі 12 000,00 грн. одразу після укладення договору, орієнтовна дата повернення якого 15 листопада 2024 року; на момент укладення цього Договору строк дисконтного періоду кредитування складає 30 днів від дати отримання Позичальником першого траншу; на момент укладення цього договору сторони дійшли згоди, що орієнтовна дата погашення всієї суми кредиту за всіма наданими траншами є датою закінчення дисконтного періоду кредитування 15 листопада 2024 року, а саме протягом 30 днів від дати отримання першого траншу Позичальником.

Отже, погоджений сторонами строк кредитування складає 30 днів, тобто - до 15 листопада 2024 року, включно.

При цьому, відповідно до п.п. 3.2., 3.3. Кредитного договору строк дисконтного періоду може бути продовжено Позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періодів оплати всіх фактично нарахованих процентів за умови, якщо Позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів Кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду. Для здійснення першої пролонгації дисконтного періоду за цим договором, Позичальнику необхідно сплатити всі нараховані за перші тридцять днів дисконтного періоду проценти у розмірі 1 800,00 грн..

Разом з тим, докази виконання Позичальником зазанчених умов Кредитного договору у матеріалах справи відсутні.

Відтак, погоджений сторонами Кредитного договору строк кредитування залишається незмінним - до 15 листопада 2024 року включно (п.п. 3.1, 7.1 Договору

Як визначено у п. 8.4. Кредитного договору, для суми кредиту за першим траншем, що вказана в п. 2.3. договору за перші 30 днів дисконтного періоду орієнтовна загальна вартість кредиту складає 15 600,00 грн та буде включати в себе загальні витрати за кредитом у вигляді процентів за користування кредитом у розмірі 3 600,00 грн. та суму кредиту у розмірі 12 000,00 грн..

Таким чином, встановлені у даній справі фактичні обставини свідчать, що у Позичальника виникло зобов`язання по оплаті процентів за Кредитним договором у розмірі, що розрахований за погодженою сторонами договору процентною ставкою за кожен день користування кредитом протягом строку кредитування, який, відповідно до загальної суми кредиту 29 700,00 грн. складає 8 910,00 грн..

Подальше, поза встановленим Кредитним договором строком кредитування, нарахування TOB «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» процентів за користування відповідачем кредитними коштами за Кредитним договором було безпідставним, чого не враховано позивачем при пред`явлені позову у даній справі.

Отже, стягненню з відповідача за Кредитним договором підлягають 29 700,00 грн. основної заборгованості та 8 910,00 грн. процентів за користування кредитом, всього 38 610,00 грн..

Оскільки в іншій частині заборгованість по процентам за Кредитним договором стягненню з відповідача не підлягає, позовні вимоги ТОВ «ФК «Ейс» належить задовольнити частково.

Щодо заявлених до відшкодування відповідачем витрат позивача на правову допомогу необхідно зазначити наступне.

У відповідності до ч. 3 ст. 133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу відносяться до судових витрат як витрати, пов`язані з розглядом справи.

Порядок визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, розподілу витрат між сторонами визначається ст. 137 ЦПК України.

Згідно ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Участь адвоката, який представляє інтереси позивача у справі і факт надання правової допомоги підтверджено копією ордеру на надання правничої допомоги, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, договору про надання правничої допомоги №5 від 02.12.2024 р., додатковою угодою №563 від 30.12.2024 р., Актом приймання-передачі наданих послуг від 30.12.2024 р. та платіжною інструкцією оплатм за Договором про надання правової допомоги.

Представником відповідача надано суду заяву про зменшення витрат на правничу допомогу, посилаючись на те, що розмір витрат на правову допомогу є неспівмірним з розміром боргу за даним позовом.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

З урахуванням складності даної справи, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, подання відповідачем заяви про зменшення витрат на правову допомогу, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає, що зазначена позивачем вартість та обсяг виконаної роботи у розмірі 5000,00 грн. є завищеними та належним чином не обґрунтованими, що суперечить принципу пропорційності розподілу судових витрат, а тому підлягає зменшенню до 3000 гривень.

Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судовий збір, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, в сумі 1 293 грн. 32 коп. (38 610,00 х 100 : 72 321,00 = 53,39 %, 2 422,40 х 53,39 % = 1 293 грн. 32 коп.).

Керуючись ст.ст. 4, 10-13, 76-81, 263-265, 268, 273, 280-283 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Таліон Плюс" (код ЄДРПОУ 39700642) заборгованість за Договором кредитної лінії №340776315 від 16.10.2024 року у розмірі 38 610,00 гривень, з яких: 29 700,00 гривень заборгованість за тілом кредиту та 8 910,00 грн., а також 3 000,00 гривень витрат на правову допомогу та 1 293,32 гривень по сплаті судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційного скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття.

Повний текст рішення суду складено 14.07.2026 року.

Суддя: О. С. Цесельська