Ухвала суду № 138254927, 13.07.2026, Кропивницький районний суд Кіровоградської області (до 25.04.2025 - Кіровоградський районний суд Кіровоградської області)

Справа № 390/1607/26

Провадження № 2/390/1139/26

УХВАЛА

"13" липня 2026 р. Кропивницький районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді - Бойко І.А.,

при секретарі Погрібній А.Р.,

за участю прокурора Петрікеєвої О.І.,

представника відповідачів ОСОБА_1

розглянувши в підготовчому судовому засіданні в м.Кропивницький цивільну справу за позовом керівника Кропивницької окружної прокуратури Кіровоградської області, в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Катеринівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Фермерського господарства «АТРІСС» про визнання недійсними договорів оренди землі та витребування земельних ділянок,

ВСТАНОВИВ:

Керівник Кропивницької місцевої прокуратури звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Катеринівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області до відповідачів про визнання недійсними договорів оренди землі та витребування земельних ділянок.

Представник відповідача адвокат Романяк М.Я. подав відзив на позов, в якому він позов заперечує, просить закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України або залишити позовну заяву прокурора без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.

В обґрунтування закриття провадження у справі представник відповідачів посилається на те, що даний спір виник з правовідносин приватизації землі та стосується користування земельними ділянками, які входять до складу фермерського господарства, тому такий спір віднесений до юрисдикції господарського суду.

Крім того, представник відповідачів зазначив, що прокурор звернувся до суду на підставі ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», проте рішенням Конституційного Суду України від 03.12.2025 окремі положення цієї статті, що надавали повноваження прокурорам звертатися до суду в інтересах інших осіб, визнані неконституційними та втрачають чинність із 1 січня 2027 року. Представник відповідачів зазначив, що наявні підстави для застосування цього рішення КСУ у даній справі, тому прокурор звернувся з позовом від імені заінтересованої особи без повноважень, що є підставою для залишення позову без розгляду.

Прокурор Кропивницької окружної прокуратури подав до суду заяву, в якій зазначив, що зазначений спір первинно стосується особистих майнових прав фізичних осіб. Спірні правовідносини виникли із земельних відносин, пов`язаних із правом приватної власності, що дозволяє відповідачам власникам спірних земельних ділянок ОСОБА_3 та ОСОБА_2 розпоряджатися земельними ділянками на власний розсуд та для задоволення особистих потреб. При цьому, зазначені спори повинні розглядатися у порядку цивільного судочинства. Стосовно представництва прокурором інтересів держави, зазначив, що Конституційний Суд України, установивши невідповідність Конституції України (неконституційність) окремих приписів абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», вважав за потрібне реалізувати своє повноваження, визначене частиною другою статті 152 Конституції України, та відтермінувати втрату ними чинності після ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Обираючи такий підхід, Конституційний Суд України врахував, що в період дії воєнного стану в Україні вагомою є потреба усебічно забезпечити захист інтересів держави Україна та стабільність конституційного правопорядку, й виходив із того, що неперервність виконання прокуратурою визначених Конституцією України функцій є важливою передумовою належного функціонування держави в умовах воєнного стану. Отже, приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», визнані неконституційними, втрачають чинність із 1 січня 2027 року. Крім того, Конституційний Суд України також вважав за доцільне не поширювати дію цього Рішення на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності окремих приписів абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» та продовжують існувати після втрати ними чинності.

В підготовчому судовому засіданні представник відповідачів підтримав клопотання про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду з підстав, які наведені у відзиві на позов. Пояснив, що, незважаючи на суб`єктний склад учасників, даний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки стосується майна, що перебуває у складі Фермерського господарства «АТРІС». Крім того, зазначив, що підстави представництва прокурором інтересів держави за ст.23 ЗУ «Про прокуратуру» Конституційниий Суд України визнав неконституційними, тому рішення Конституційного Суду України підлягає застосуванню у даній справі.

Прокурор заперечив проти задоволення клопотань представника відповідачів, оскільки спір підсудний суду цивільної юрисдикції, підстави для залишення позову без розгляду відсутні.

Дослідивши обґрунтування клопотань у відзиві сторони відповідачів, письмову заяву прокурора, заслухавши представника відповідачів та прокурора, суд вважає, що клопотання задоволенню не підлягають, з наступних підстав.

Згідно з п.3 ч.1 ст. 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч.ч.3, 4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» (у редакції, що діяла на час звернення з позовом) прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

На підставі ч.6 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження, зокрема, звертатися до суду з позовом (заявою, поданням), брати участь у розгляді справи тощо.

Аналогічні положення містяться і у частинах 3-5 статті 56 ЦПК України.

Рішенням Конституційного Суду України від 03.12.2025 № 6-р(ІІ)/2025, ухвалено:

Визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України „Про прокуратуру від 14 жовтня 2014 року № 1697VII зі змінами в тім, що вони надають прокуророві можливість здійснювати представництво інтересів держави в суді у зв`язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження. Окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України „Про прокуратуру від 14 жовтня 2014 року № 1697VII зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність із 1 січня 2027 року.

В пункті 4 зазначено, що рішення Конституційного Суду України не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності окремих приписів абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України „Про прокуратуру від 14 жовтня 2014 року № 1697VII зі змінами, визнаних неконституційними, та продовжують існувати після втрати ними чинності.

Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України. Так, згідно з висновками щодо тлумачення змісту ст. 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 5 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

До єдиного винятку з даного правила, закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, даний спір не відноситься, оскільки виняток складають випадки, коли закони та інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, підстави представництва прокурором інтересів держави в особі Катеринівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області, у даній справі ґрунтуються на чинних нормах, така підстава представництва продовжується після втрати чинності окремих положень ст.23 Закону України «Про прокуратуру», згідно п.4 рішення Конституційного Суду України.

З наведених вище підстав, суд відхиляє доводи представника відповідачів про наявність підстав для залишення позову без розгляду, тому відповідне клопотання задоволенню не підлягає.

Представник відповідачів вважає, що даний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

ВП ВС в постанові від 26.02.2019 року по справі № 915/478/18, зазначено, що вступаючи в цивільні чи господарські правовідносини, держава в особі відповідного органу насамперед має на меті задоволення приватного інтересу.

Позовні вимоги до відповідачів ОСОБА_2 , ФГ «АТРІСС» спрямовані на оскарження правомірності набуття у користування земельних ділянок, а до відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_2 щодо витребування спірних земельних ділянок.

Вирішення за правилами господарського судочинства такого спору в частині позовних вимог до ФГ «АТРІС», який є юридичною особою, а за правилами цивільного судочинства - в частині позовних вимог до фізичних осіб, порушуватиме принцип повноти, всебічності й об`єктивності з`ясування обставин справи, що випливає, зокрема, зі змісту частини четвертої статті 10 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи у судах першої й апеляційної інстанцій), оскільки дослідження одного і того ж предмета, а також одних і тих самих підстав позову здійснюватиметься судами різних юрисдикцій, що не гарантує дотримання принципу правової визначеності.

Позовні вимоги до кількох відповідачів, серед яких є хоча б одна фізична особа, мають розглядатися в одному провадженні, якщо такі вимоги однорідні, нерозривно пов`язані між собою та від вирішення однієї з них залежить вирішення інших вимог.

Висновок суду узгоджується з правовою позицію Великої Палати Верховного Суду, що міститься в постановах від 07.11.2018 по справі № 569/2749/15-ц,27.03.2019 по справі № 755/13532/15-ц, від 16.10.2019 по справі № 303/2408/16-ц.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що дана справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, тому у задоволенні клопотання представника відповідачів про закриття провадження слід відмовити.

Керуючись ст.ст.222, 260 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотань представника відповідачів - адвоката Романяка М.Я. про залишення позову без розгляду та закриття провадження у справі - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя І.А. Бойко