Рішення № 138254000, 16.07.2026, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 650/2610/26

2/296/4126/26

Р І Ш Е Н Н Я ( ЗАОЧНЕ)

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" липня 2026 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира в складі головуючого судді Шкирі В.М., за участі секретаря судового засідання Сейко Л.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, цивільну справу за позовом представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» Ланового Євгена Миколайовича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

09.06.2026 до Корольовського районного суду м. Житомира з Великоолександріївського районного суду Херсонської області ( за підсудністю ) надійшла справа за позовом представника позивача - ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» - Ланового Є.М. до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 60 660,00 грн. та судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог, представник позивача посилається на те, що 01.10.2020 між ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту № 4018520, відповідно до умов якого позичальнику надано кредит в сумі 9000,00 грн строком на 200 днів зі сплатою процентів.

Відповідач своїх зобов`язань не дотримався та не повернув кредитні кошти та проценти за користування кредитними коштами внаслідок чого існує заборгованість в в сумі 60660,00 грн з яких: -9000,00 грн - тіло кредиту, а 51660,00 грн - заборгованість за відсотками.

29 жовтня 2025 року між ТОВ «Алекскредит» та ТОВ «Секвоя Капітал» було укладено договір факторингу №29/10-2025, відповідно до якого ТОВ «Алекскредит» відступило на користь ТОВ «Секвоя Капітал» право грошової вимоги до боржників серед яких і кредитний договів №4018520 від 01.10.2020, що укладений між ТОВ «Алекскредит» та ОСОБА_1 (сума боргу 60660,00 грн.)

31 жовтня 2025 року між ТОВ «Секвоя Капітал» та ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» було укладено договір факторингу №ДФ-31102025, відповідно до якого ТОВ «Секвоя Капітал» відступило на користь ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» право грошової вимоги до боржників за договорами, у тому числі за кредитним договором №4018520 від 01.10.2020, що укладений між ТОВ «Алекскредит» та ОСОБА_1 (сума боргу 60660,00 грн.).

Оскільки відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість, від сплати якої останній ухиляється, в зв`язку з чим позивач змушений звернутися до суду із позовом про стягнення боргу в примусовому порядку.

Ухвалою судді Корольовського районного суду м. Житомира від 15.06.2026 відкрито провадження у справі №650/2610/26 та постановлено проводити її розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін 16.07.2026 о 11-30 годині.

В судове засідання представник позивача не з`явився, у поданій заяві розгляд справи проводити у його відсутність. Проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання 16.07.2026 не з`явився. Так ухвалу про відкриття провадження направлено відповідачу за адресою місця реєстрації: АДРЕСА_1 , проте 30.06.2026 вона повернулася до суду. Згідно довідки Укрпошти від 24.06.2026 причина невручення: «адресат відсутній за вказаною адресою».

Отже вважається, що відповідач 24.06.2026 повідомлений про день, час та місце розгляду справи судом.

Верховний Суд у постановах від 13 листопада 2020 року у справі№ 359/5348/17 (провадження № 61-18620св19), від 08 грудня 2021 року у справі № 369/10161/19 (провадження № 61-3468св21) зазначив, що якщо сторони чи їх представники, чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторони чи її представника, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні

Суд вважає, що наявних у справі матеріалів у цій справі, достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, та не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті

Згідно ч. 5 ст. 259 та ч. 1 ст. 281 ЦПК України, не виходячи до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, постановлено ухвалу про заочний розгляд справи, що відповідає вимогам ст. 280, 281 ЦПК України.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності всіх учасників справи в порядку спрощеного провадження, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 279 ЦПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Суд, розглянувши цивільну справу в межах заявлених позовних вимог, встановив наступні обставини та визначив відповідно до них правовідносини.

01.10.2020 між ТОВ «Алекскредит» та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту № 4018520 (далі - Договір), який позичальником підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором «PS4018520», відповідно до умов якого кредитодавець надає позичальнику кредит на інші споживчі цілі (вирішення власних фінансових питань) без додаткового забезпечення у розмірі та на умовах, визначених цим договором, у тимчасове, строкове, платне користування, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом й інші платежі у відповідності до умов договору в національній грошовій одиниці України - гривні (п. 1.2 Договору).

За умовами договору сума кредиту становить 9 000,00 грн, який надається в безготівковій формі шляхом перерахування на картковий рахунок позичальника (п.п. 1.3, 1.4 договору).

Строк дії Договору встановлюється з дати укладення Договору 01.10.2020 до кінцевої дати виконання договору 19.04.2021 (включно) (п. 3.1 Договору).

При використанні позичальником загальних умов кредитування процентні ставки складають: - у базовий період з 01.10.2020 до 21.10.2020 (включно) - 1,70 % за один день користування; - у спеціальний період з 22.10.2020 до 19.04.2021 (включно) 3 % за один день користування Кредитом (п.1.7.3 Договору).

Така ж інформація стосовно розміру кредиту, строку його повернення, відсотків за користування кредитом була доведена відповідачу у паспорті споживчого кредиту. який відповідач підписав одноразовим ідентифікатором PS4018520 (а.с. 28-29).

Графіком платежів за договором №4018520 від 01.10.2020 сторони погодили загальну вартість кредиту (а.с.37):

-за умови його повернення до 21.10.2020 (лояльне кредитування) -11196,00 грн, з яких 9000,00 грн, - тіло кредиту, а 2196,00 грн.,- відсотки за користування кредитом;

-за умови його повернення за загальними умовами -12065,40 грн., з яких 9000,00 грн, - тіло кредиту, а 3065,40 грн.,- відсотки за користування кредитом;

01.10.2020 ТОВ «Елаєнс» на підставі договору укладеного із ТОВ «Алекскредит» здійснило переказ коштів у розмірі 9 000 гривень шляхом перерахування на банківську картку клієнта № НОМЕР_1 , банк отримувача MONOBANK, про що свідчить довідка від 02 листопада 2024 року (а.с. 25).

Згідно розрахунку заборгованості (а.с.16-17) відповідач кредитні кошти в сумі 9000,00 грн не сплатив, йому було нараховано відсотки з 02.10.2020 по 21.10.2020 з розрахунку 1,70 % за день, що склало 3060,00 грн, та з 22.10.2020 по 19.04.2021 (включно) з розрахунку 3% , що сукупно склало 51660,00 грн

29.10.2025 між ТОВ «Алекскредит» та ТОВ «Секвоя Капітал» укладено договір факторингу №29/10-2025, відповідно до умов якого від ТОВ «Алекскредит» до ТОВ «Секвоя Капітал» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №4018520 від 01.10.2020 на загальну суму 60660 грн, з яких - 9000,00 грн., тіло кредиту, 51660,00 грн., - відсотки за користування кредитом, що підтверджується договором, витягом з реєстру боржників, актом прийому передачі, платіжною інструкцією (а.с. 22, 14, 30)

31.10.2025 між ТОВ «Секвоя Капітал» та ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» укладено договір факторингу №ДФ-311022025, відповідно до умов якого від ТОВ «Секвоя Капітал» до ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №4018520 від 01.10.2020 на загальну суму 60660 грн, з яких - 9000,00 грн., тіло кредиту, 51660,00 грн., - відсотки за користування кредитом, що підтверджується договором, витягом з реєстру боржників, актом прийому передачі, платіжною інструкцією (а.с. 23, 15, 11,31).

Доказів сплати відповідачем заборгованості за кредитним договором №4018520 від 01.10.2020 матеріали справи не містять.

Таким чином суд встановив, що між сторонами виникли зобов`язальні, цивільно -правові правовідносини у сфері кредитування, що регулюється нормами ЦК України.

Вирішуючи спір по суті суд прийшов наступного.

Згідно ч.1,2 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

При цьому, ч.1 ст. ц ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором ( ч.1 ст.5 ЦПК України)

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст.13 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. ( ч.1,2,3,4 ст.12 ЦПК України)

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (частини друга, четверта статті 77 ЦПК України).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК).

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Предметом спору у цій справі є стягнення заборгованості за кредитним договором, особою, яка вважає, що набула таке право відновідно до договору факторингу.

За приписами ч.1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

За змістом ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст. 626 ЦК України).

В силу ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч.1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного підпису, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ч. 1 ст. 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Під час розгляду справи судом встановлено, що 01.10.2020 між відповідачем ОСОБА_1 та ТОВ «Алекскредит» було укладено договір № 4018520 про надання кредиту в сумі 9000,00 грн .

Вказаний договір укладений в електронній формі, який підписаний за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) «PS4018520», який є вбудованим в електронний договір, тобто факт його використання є очевидним, а зміст договору є зафіксованим (ч. 1 ст.207 ЦК України).

За умовами договору сума кредиту становить 9 000,00 грн, який надається в безготівковій формі шляхом перерахування на картковий рахунок позичальника (п.п. 1.3, 1.4 договору).

Строк дії Договору встановлюється з дати укладення Договору 01.10.2020 до кінцевої дати виконання договору 19.04.2021 (включно) (п. 3.1 Договору).

При використанні позичальником загальних умов кредитування процентні ставки складають: - у базовий період з 01.10.2020 до 21.10.2020 (включно) - 1,70 % за один день користування; - у спеціальний період з 22.10.2020 до 19.04.2021 (включно) 3 % за один день користування Кредитом (п.1.7.3 Договору).

Така ж інформація стосовно розміру кредиту, строку його повернення, відсотків за користування кредитом була доведена відповідачу у паспорті споживчого кредиту. який відповідач підписав одноразовим ідентифікатором PS4018520 (а.с. 28-29).

Графіком платежів за договором №4018520 від 01.10.2020 сторони погодили загальну вартість кредиту (а.с.37):

-за умови його повернення до 21.10.2020 (лояльне кредитування) -11196,00 грн, з яких 9000,00 грн, - тіло кредиту, а 2196,00 грн.,- відсотки за користування кредитом;

-за умови його повернення за загальними умовами -12065,40 грн., з яких 9000,00 грн, - тіло кредиту, а 3065,40 грн., - відсотки за користування кредитом;

Отже, кредитний договір № 4018520 від 01.10.2020 є укладеним

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 251 ЦК України встановлено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Відповідно до статті 251 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

За змістом частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Аналіз вказаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.

Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу, визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Кредитні кошти у розмірі 9 000 грн були перераховані відповідачу ОСОБА_1 на рахунок платіжної карти № НОМЕР_1 , що підтверджуються довідкою ТОВ «Елаєнс» (а.с.25).

Отже, факт укладення кредитного договору в електронній формі та отримання відповідачем ОСОБА_1 коштів від первісного кредитора ТОВ «Алекскредит» суд вважає доведеним, оскільки відповідачем дане не спростовано.

Щодо нарахованих відсотків.

Нарахування відсотків за користування кредитом здійснено первісним кредитором у межах строку кредитного договору №4018520 від 01.10.2020 за погодженою відсотковою ставкою 1,70 % денних у період з 02.10.2020 до 21.10.2020 (20 днів х 153 грн = 3060 грн), і за ставкою 3% денних в період з 22.10.2020 до 19.04.2020 (180 днів х 270 грн=48600 грн) (п.1.7.3 Кредитного договору).

Отже, відповідач через неналежне виконання умов договору №4018520 від 01.10.2020 заборгував первісному кредитору 9000,00 грн. - кредитних коштів та 51660,00 грн - відсотків за користування кредитними коштами з 01.10.2020 по 19.04.2020 (включно)

За умовами ст.512,514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок:

- передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

29.10.2025 між ТОВ «Алекскредит» та ТОВ «Секвоя Капітал» укладено договір факторингу №29/10-2025, відповідно до умов якого від ТОВ «Алекскредит» до ТОВ «Секвоя Капітал» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №4018520 від 01.10.2020 на загальну суму 60660 грн, з яких - 9000,00 грн., тіло кредиту, 51660,00 грн., - відсотки за користування кредитом, що підтверджується договором, витягом з реєстру боржників, актом прийому передачі, платіжною інструкцією (а.с. 22, 14, 30)

31.10.2025 між ТОВ «Секвоя Капітал» та ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» укладено договір факторингу №ДФ-311022025, відповідно до умов якого від ТОВ «Секвоя Капітал» до ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №4018520 від 01.10.2020 на загальну суму 60660 грн, з яких - 9000,00 грн., тіло кредиту, 51660,00 грн., - відсотки за користування кредитом, що підтверджується договором, витягом з реєстру боржників, актом прийому передачі, платіжною інструкцією (а.с. 23, 15, 11,31).

Отже, ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» наділено правом вимоги до Відповідача за кредитним договором №4018520 від 01.10.2020

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги є такими, що підлягають до задоволення, з огляду на що необхідно стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №4018520 від 01.10.2020 в сумі 60660,00 грн, з яких 9000,00 грн -заборгованість за тілом кредиту, 51660,00 грн.- заборгованість за процентами.

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно з п. 6 ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

При зверненні до суду позивач сплатив згідно з платіжною інструкцією № 4018520 від 10.04.2026 року - 2662,40 грн (а.с.1), які зараховано до спеціального фонду державного бюджету України (а.с.40).

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено то на підставі ч.1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2662,40 грн.

Вирішуючи питання про стягнення витрат на оплату витрат на правничу допомогу в сумі 6000,00 грн, суд виходить з наступного.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 137 ЦПК України).

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження обставин понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу суду надано:

- копію договору №43657029/01 від 02.01.2026 укладений між Адвокатським бюро «СЕРГІЯ ПОШЕЛЮЗНОГО», та ТОВ "ФК "Солвентіс" в особі Ланового Є. предметом якого є надання послуг (правової допомоги) в обсязі та на умовах передбачених договором (а.с.19-21);

- копію додаткової угоди №4018520 від 27.03.2026 якою доповнено розділ "Предмет договору" щодо зобов`язання Адвокатського бюро здійснити представництво та захист інтересів клієнта у справі щодо стягнення кредитної заборгованості з гр. ОСОБА_1 (а.с.24)

- копію детального опису робіт (наданих послуг) виконаних Адвокатським бюро «СЕРГІЯ ПОШЕЛЮЗНОГО», необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ "ФК "Солвентіс" в сумі 6000,00 грн. (а.с.18) в якому немає вказівки щодо чого ці роботи надані чи в якій конкретній справі;

- копію акту про надання послуг № 4018520 про підтвердження факту надання правової допомоги від 27.03.2026 складеному на підставі договорів та детального опису робіт в якому, як вже вказано судом немає вказівки щодо чого ці роботи надані чи в якій конкретній справі (а.с.12).

Згідно правового висновку Верховного Суду викладеного в постанові від 21 липня 2021 року в справі 287/363/16, при оцінці достатності доказів діють спеціальні правила - стандарти доказування, якими має керуватися суд при вирішенні справи. Стандарти доказування з важливим елементом змагальності судового процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про недоведеність.

Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд має право винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі (правова позиція Верховного Суду в постанові від 29 вересня 2022 року в справі 857/7/22).

Суд же сам доказів не збирає, він їх лише оцінює з точки зору належності та допустимості.

Надаючи оцінку доказам, суд вважає, що представником позивача не доведено суду, які саме послуги надані Адвокатським бюро «СЕРГІЯ ПОШЕЛЮЗНОГО», оскільки позовна заява сформована Є.Лановим та підписана в системі "Електронний суд", а копія детального опису робіт (наданих послуг) виконаних Адвокатським бюро «СЕРГІЯ ПОШЕЛЮЗНОГО», необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ "ФК "Солвентіс" в сумі 6000,00 грн. (а.с.18) не містить вказівки вказівки щодочого ці роботи надані чи в якій справі;

Таким чином представник позивача не довів, що витрати на правничу допомогу у цій справі надавалися, з огляду на що відсутні підстави для їх стягнення з відповідача.

Керуючись ст. 12-13, 76-81, 89,247, 258, 263-265, 274-275, 279, 354 ЦПК України, суд,- УХВАЛИВ:

Позовну заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» Євгена ЛАНОВОГО до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовільнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС» (місцезнаходження: Київська область, м.Бровари, вул. Симона Петлюри,21/1, , ЄДРПОУ 43657029) заборгованість за договором про надання кредиту № 4018520 від 01.10.2020 року в сумі 60660 (шістдесят тисяч шістсот шістдесят) гривень 00 копійок, з яких:

- 9 000 (дев`ять) тисяч 00 гривень - заборгованість за тілом кредиту;

- 51660 (п`ятдесят одна тисяча шістсот шістдесят) гривень 00 копійок - заборгованість за процентами .

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС» (ЄДРПОУ 43657029) судовий збір в сумі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

Заочне рішення може бути оскаржено відповідачем шляхом подання до Корольовського районного суду м.Житомира заяви про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд м.Житомира протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Головуючий суддя В. М. Шкиря