Рішення № 138249868, 26.06.2026, Немирівський районний суд Вінницької області

Справа № 930/947/26

Провадження № 2/930/996/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.06.2026 року м. Немирів

Немирівський районний суд

Вінницької області в складі:

головуючого судді Науменка С.М.,

за участі секретаря - Андрущак Л.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Немирів цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер - Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

20 квітня 2026 представник ТОВ «ФК «Тайгер-Фінанс» звернувся до суду із вказаним позовом мотивуючи його тим, що 17.09.2024 між ТОВ «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №17292030, згідно з умовами якого відповідач отримав 5 8900,00 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором.

Після чого, укладений кредитний договір було розміщено в особистому кабінеті відповідача, якому в свою чергу були перераховані кошти, відповідно до умов п. 2.1 Кредитного договору шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної карти позичальника.

Відповідно до п. 7.1. Кредитного договору №17292030 від 17.09.2024 року визначає, що цей Договір набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту переказу кредитних коштів на картковий рахунок позичальника і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Згідно довідки-розрахунку заборгованості, сума заборгованості ОСОБА_1 , за кредитним договором №17292030 від 17.09.2024 становить 45167,50 грн., яка складається прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 8900,00 грн., прострочена заборгованість за сумою відсотків становить 31817,50 грн., прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту становить 0,00 грн., прострочена заборгованість за штрафами становить 4450,00 грн.

Враховуючи, що відповідач у добровільному порядку не вчиняє дій спрямованих на повернення вказаних грошових коштів, з метою захисту порушеного права й охоронюваних законом інтересів, позивач змушений звернутися до суду із вказаним позовом та просить стягнути із відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 45167,50 грн., 2662,40 грн. у відшкодування витрат зі сплати судового збору та 8 000,00 грн. у відшкодування витрат за надання професійної правничої допомоги.

03.06.2026 представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Пузін Д.М. подав через підсистему «Електронний суд» відзив на позовну заяву у якому зазначає позицію, що відповідач заперечує факт укладення кредитного договору № 17292030 від 17.09.2024 з ТОВ «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс», оскільки не підписував його ані власноручно, ані кваліфікованим чи удосконаленим електронним підписом, а використання одноразового ідентифікатора не підтверджено належними доказами. Позивачем не надано доказів належної ідентифікації відповідача, технічних даних укладення електронного договору, підтвердження належності номера телефону та банківської картки відповідачу, а також доказів фактичного отримання ним кредитних коштів. Крім того, у відзиві зазначено, що позивач не довів переходу до нього права грошової вимоги за договором факторингу, оскільки відсутні належні додатки, зокрема реєстр боржників, а також докази повідомлення відповідача про відступлення права вимоги. Вказується на нікчемність договору через недотримання вимог щодо форми та підписання, а також на недоведеність заявлених позовних вимог у зв`язку з відсутністю належних, допустимих і достатніх доказів. Таким чином просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Також у відзиві просив зобов`язання позивача ТОВ «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс» відповідно до ч. 6 ст. 95 ЦПК України надати для дослідження в судовому засіданні оригінали електронних та письмових доказів, копії яких долучені до матеріалів справи, а саме: електронний варіант письмового доказу Кредитний договір №17292030 від 17.09.2024, укладений між відповідачем та ТОВ «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс» з додатками, оформлений відповідно до вимог ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг»; електронний варіант письмового доказу: Паспорт споживчого кредиту, оформлений відповідно до вимог ч.1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг; оригінал письмового доказу Платіжну інструкцію від ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім» про перерахування коштів на рахунок позичальника у розмірі 8900 грн., оформлена відповідно до вимог НБУ; оригінал письмового доказу Договір №070524/А1-1909 від 16.02.2026 про організацію переказу грошових коштів, укладений між ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім» (первісний кредитодавець) та ТОВ «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс» з додатками.

Представник позивача ТОВ «ФК «Тайгер-Фінанс» у засідання не з`явився, однак просив розглядати справу без його участі. Не заперечує проти винесення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Пузін Д.С до судового засідання не з`явилися хоча про місце, дату та час судового засідання були повідомлені належним чином, від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи без участі відповідача та представника відповідача. В задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «Тайгер - Фінанс» просить відмовити.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки сторони не з`явилися у судове засідання.

Дослідивши заяви сторін та матеріали справи суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

Так, 17.09.2024 між ТОВ «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №17292030, згідно з умовами якого відповідач отримав 5 8900,00 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором.

Договір про споживчий кредит укладено з відповідачем у електронній формі відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію» та підписаний шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором «cgn9p0m2».

У п. 2.1. Кредитного договору зазначено номер рахунку, на котрий надаються кошти НОМЕР_1 .

Платіжним дорученням підтверджується отримання ОСОБА_1 кредитних коштів за Кредитним договором №17292930 від 17.09.2024.

Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором № 17292030 від 17.09.2024 зазначено, що загальна сума заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 17292030 від 17.09.2024 становить 41167,50 грн., що складається із: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 8900,00 грн., прострочена заборгованість за сумою відсотків становить 31817,50 грн., прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту становить 0,00 грн., прострочена заборгованість за штрафами становить 4450,00 грн.

02.03.2026 ТОВ «ФК «Тайгер-Фінанс» своєю претензією відповідачу була висунута вимога про погашення заборгованості за договором кредиту.

В силу вимог ст.525-526, 530, 1050 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, тому позичальник зобов`язаний своєчасно вносити плату за користування грошима.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно ч.1, 2 ст.1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. А належним виконанням зобов`язань з боку відповідача є повернення кредиту та сплата відсотків за користування кредитними коштами у строки, в розмірі та в валюті визначеними в кредитному договорі.

Частиною першою ст.1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 ЦК України.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Суд надає оцінку відзиву представника відповідача, та вважає, що відзив відповідача є необґрунтованим та не підтверджений належними і допустимими доказами. Відповідач фактично не заперечує отримання кредитних коштів, а його доводи зводяться до формальних припущень щодо способу укладення договору та допустимості доказів. При цьому, посилаючись на те, що лише банківські виписки можуть підтверджувати рух коштів, відповідач не надав жодної виписки з власного банківського рахунку або інших документів, які б спростовували факт зарахування йому 17.09.2024 коштів у сумі 8900,00 грн.

Натомість матеріалами справи підтверджено, що 17.09.2024 між ТОВ «Фінансова компанія «Тайгер - Фінанс» та відповідачем укладено кредитний договір № 17292030 в електронній формі відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», підписаний одноразовим ідентифікатором «cgn9p0m2», що підтверджується довідкою про ідентифікацію (а.с. 15). Пунктом 2.1 договору визначено рахунок для зарахування коштів № НОМЕР_1 .

Таким чином, доводи відзиву спростовуються матеріалами справи, а заперечення відповідача не містять жодних доказів, які б ставили під сумнів факт укладення договору, отримання кредитних коштів чи перехід права вимоги до позивача.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи вищенаведене суд приходить до висновку, що відповідач в порушення умов кредитного договору №17292030 від 17.09.2024 та вимог ст.526, 549, 530, 625, 1050, 1054 ЦК України, своїх зобов`язань не виконав, що призвело до створення заборгованості перед позивачем, розмір якої становить 45167,50 грн., яка складається із прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 8900,00 грн., прострочена заборгованість за сумою відсотків становить 31817,50 грн., прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту становить 0,00 грн., прострочена заборгованість за штрафами становить 4450,00 грн., яка і підлягає стягненню в судовому порядку.

Дослідивши матеріали справи, врахувавши письмову позицію представника позивача, позицію відповідача, представника відповідача, суд вважає необхідним позов задовольнити частково і стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача 40 717,50 грн., оскільки останній не виконав своїх зобов`язання за кредитним договором №17292030 від 17.09.2024 щодо повернення коштів.

Встановлено, що позивачем нараховано штраф у розмірі 4450 грн.

До того ж, з 24.02.2022 р. по теперішній час у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України відповідно до Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 за № 64/202» за «2102-ІХ від 24.02.2022 та Указу Президента України №133/2022 від 14.03.2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні діє воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався і діє на теперішній час.

П. 18 «Прикінцевих та перехідних положень» Цивільного кодексу України (в редакції з 17 березня 2022 року) у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у 30-денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Встановити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

А сума штрафів у розмірі 4450 грн. є незаконною та стягнення не підлягає.

Вирішуючи питання про стягнення із відповідача заявлених до стягнення у порядку ст. 137 ЦПК України витрат на правову допомогу суд зазначає наступне.

Так, у відповідності із ст.ст. 1, 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються договором про надання правової допомоги.

Згідно ч. 1 ст. 627, ч. 1 ст. 628 та ст. 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Частиною 1 статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Частиною 1 статті 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У рішенні від 23 січня 2014 року у справі "East\WestAllianceLimited проти України" (заява №19336/04, п. 269) Європейський суду з прав людини звернув увагу, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

19 лютого 2020 року Великою Палатою Верховного Суду прийнято додаткову постанову у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19), де зазначено таке.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Водночас чинне цивільне процесуальне законодавство України визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

-розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

-розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом справи.

У відповідності з ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Таким чином, підсумовуючи, можна зробити висновок, що Цивільним процесуальним кодексом України визначені такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до Цивільного процесуального кодексу України законодавцем принципово по-новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.

За правилами, закріпленими у ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Зі змісту договору про надання правничої допомоги за №0207, укладеного 02 липня 2025 року між адвокатом Усенко М.І. та ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП», адвокат Усенко М.І. взяв на себе зобов`язання надавати ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» правову допомогу, що полягає у здійсненні адвокатом комплексу заходів, спрямованих на стягнення належної до сплати Клієнту заборгованості боржників за договорами позики, право вимоги за якими належить Клієнту у судовому порядку, а також у здійсненні захисту прав та інтересів Клієнта, пов`язаних із стягненням заборгованості з боржників у спорах, які виникли внаслідок заходів, вжитих як Клієнтом, так і адвокатом, по стягненню заборгованості у судовому порядку.

У пунктах 1.3., 4.2., 4.4. зазначеного договору сторони погодили, що перелік боржників, щодо яких Клієнт просить надати правничу допомогу зазначаються в Акті приймання передачі справ на надання правничої допомоги (Додаток №1 до Договору).

За послуги, надані адвокатом, Клієнт протягом 10 календарних днів з моменту підписання акту про приймання передачі наданої правничої допомоги та отримання від адвоката відповідного рахунку, сплачує винагороду на підставі підписаного сторонами акту приймання передачі наданої правничої допомоги, шляхом безготівкового перерахування Клієнтом на поточний рахунок адвоката, вказаний у цьому договорі.

Сторони погодили, що факт надання адвокатом правничої допомоги, за умовами цього договору засвідчується актом приймання передачі наданої правничої допомоги, згідно форми, узгодженої сторонами до цього договору.

Згідно наданого до суду акту наданої правничої допомоги №876, складеного 09.03.2026 року за вищевказаним договором про надання правничої допомоги, сторони погодили вартість наданої професійної правничої допомоги пов`язаною з складанням позовної заяви та представництвом інтересів ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» в суді за позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 8000 гривень 00 копійок.

У п. 1 ч. 1 ст. 137 ЦПК України зазначено, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Таким чином, законодавець не передбачив можливості для відмови судом у стягненні витрат на професійну правничу допомогу, яка фактично надана, а тому суд за правилами, визначеними ч.ч. 4-6 ст.137, ч.ч. 3, 4 ст.141 ЦПК України, у такому разі повинен з`ясувати питання про наявність чи відсутність підстав для зменшення таких витрат.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 12 лютого 2020 року в справі № 648/1102/19 (провадження № 61-22131св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).

Водночас у ч. 5 та ч 6 ст. 137 ЦПК України закріплені імперативні приписи, згідно яких суд за клопотанням іншої сторони може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

З огляду на вказане вище, а також зважаючи на те, що клопотань про зменшення розміру витрат на правничу допомогу відповідачем не заявлялося, суд доходить висновку про обґрунтованість вимоги позивача про стягнення із відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 гривень 00 копійок та необхідність задоволення позову в цій частині.

Крім того, суд за правилами, визначеними ст. 141 ЦПК України, вважає за необхідне стягнути із відповідача на користь позивача суму сплаченого ним судового збору у розмірі 2662 гривні 40 копійок.

Керуючись ст.526, 527, 530, 625, 629, 1050, 1054 ЦК України, ст.2, 133, 137 141, 206, 209, 223, 247, 263-268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс» (ЄДРПОУ 43561909, адреса: 79018, м. Львів, вул. Смаль - Стоцького, 1, корпус 28, IBAN: НОМЕР_3 в ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 300335 ), заборгованість за кредитним договором №17292030 від 17.09.2024 року в сумі 40717,50 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс» (ЄДРПОУ 43561909, адреса: 79018, м. Львів, вул. Смаль - Стоцького, 1, корпус 28, IBAN: НОМЕР_3 в ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 300335 ) 2622,40 грн. у відшкодування витрат зі сплати судового збору та 8 000,00 грн. у відшкодування витрат за надання професійної правничої допомоги.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: С.М.Науменко